Постанова

від 27.06.2024 по справі 638/17408/21

НЕ ВКАЗАНО

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Харків

справа№ 638/17408/21

провадження№ 22-ц/818/1066/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

за участюсекретаря судовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карт Лімітед»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт Лімітед»» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року ухвалене у складі судді Подус Г.С.,-УСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року ТОВ «Карт Лімітед» звернулось до суду із позовом до відповідача, в якому просило визнати припиненим договору позики та іпотеки.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 28.09.2017 між ОСОБА_2 з однією сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої було укладено договір позики. Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець через свого представника передала у власність позичальників кошти у вигляді в натурі та на суму 212000,00 доларів США, а позичальники прийняли їх і солідарно зобов`язуються повернути позикодавцю 212000,00 доларів США не пізніше 28.12.2017 частинами в такому порядку та строки: до 28.10.2017 4000 доларів США; до 28.11.2017 4000 доларів США та до 28.12.2017 204000,00 доларів США. У разі порушення будь-якого із вказаних термінів часткових повернень або остаточного розрахунку, позичальники повинні сплатити на користь позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 20% від простроченої суми за кожен день такого прострочення. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позикодавцем та ТОВ «Карт Лімітед» 28.09.2017 було укладено договір іпотеки №1714, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. В забезпечення було передано нерухоме майно складська будівля загальною площею 819,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 101873880000, яке належить іпотекодавцеві на праві приватної власності. На предмет іпотеки накладається заборона відчуження. Відповідно до п.17 договору іпотеки всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, нотаріально посвідченими та підписаними належним чином уповноваженими на те представником сторін або сторонами, з обов`язковим посиланням на цей договір. 13.10.2021 ОСОБА_1 направила позичальникам та позивачу вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики. Зі змісту вказаного документу вбачається, що між відповідачем та позичальниками було укладено ряд додаткових угод до договору позики, проте такі зміни не були погоджені з позивачем, а тому він не поручився за їх виконання свої майном. Позивач залишається зобов`язаним виконати зобов`язання з повернення позики у розмірі визначеному самою першою угодою від 28.09.2017, а саме щодо повернення позики у розмірі 212000,00 доларів США. Як вбачається з самої вимоги відповідача, їй було повернуто суму коштів в розмірі 139950 доларів США, а тому позивач повинен сплатити на користь відповідача різницю між отриманою позикою у розмірі першої угоди та сумою, яку вже сплатили позичальники, що становить 212000,00 доларів США 139950 доларів США = 72050 доларів США. Позивач також повідомив, що 10.11.2021 ним було внесено на депозитний рахунок приватного нотаріуса КМНО Русанюка З.З. грошові кошти у розмірі 1879784,50 грн, що еквівалентно 72050 доларів США на момент здійснення платежу, оскільки нотаріуси не можуть відкривати рахунки в іноземній валюті та приймати її для передачі третім особам. На підставі вищевикладеного позивачем подано відповідний позов до суду.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт Лімітед» залишені без задоволення.

Рішення обґрунтовано тим, що позовні вимоги про визнання договору позики та договору іпотеки припиненими не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. Також оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки приміщення та скасування державної реєстрації заборони його відчуження є похідними від вимог про визнання договору позики, тому вони також задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Карт Лімітед» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/26402/20 колегія суддів зазначила наступний висновок: «Оцінюючи правомірність та ефективність обрано способу захисту, Верховний Суд виходить із того, що договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ - є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості; змістом такого правового відношення є певні права та обов?язки сторін. Зі змісту зазначених підстав позову є очевидним те, що позивач, звертаючись до суду, обгрунтовував свої вимоги припиненням саме іпотеки за іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов?язання, а не самого договору іпотеки, як домовленості чи документа, тобто застосованої в іншому сенсі категорії "договір". Виходячи з такого розуміння категорії "договір", вимога про визнання таким, що припинено, договору іпотеки, а також вимога про визнання такими, що припинилися правові відносини з іпотеки, є тотожними за своєю правовою природою та змістом. Тому належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання іпотеки за іпотечним договором, такою, що припинена, а не визнання припиненим іпотечного договору, як вказав в резолютивній частині рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції. У зв?язку із тим, що належне виконання основного зобов?язання припиняє іпотеку, то відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку

Апелянт також зазначив, що судом не було враховано, що відповідно до п. 17 Договору іпотеки всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі, нотаріально посвідченими та підписаними належним чином уповноваженими на те представниками Сторін або Сторонами, з обов?язковим посиланням на цей Договір. Також в Україні заборонено нараховувати звичайні проценти передбачені статтею 1048 ЦК України, які передбачені законом на позики, які видані в іноземній валюті, а неустойка після закінчення строку кредитування не може нараховуватися в силу припинення дії договору. Скаржник наголосив, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов?язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Будь-яке збільшення основного зобов?язання або процентів за основним зобов?язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов?язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов?язання у зв?язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов`язковими. В іншому апелянт посилався на доводи зазначені в позовній заяві.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може под\лягати у зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Судовим розглядом встановлено 28.09.2017 року між ОСОБА_2 з однією сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої було укладено договір позики. Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець через свого представника передала у власність позичальників кошти у вигляді в натурі та на суму 212000,00 доларів США, а позичальники прийняли їх і солідарно зобо`язуться повернути позикодавцю 212000,00 доларів США не пізніше 28.12.2017 року частинами в такому порядку та строки: до 28.10.2017 4000 доларів США; до 28.11.2017 4000 доларів США та до 28.12.2017 204000,00 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позикодавцем та ТОВ «Карт Лімітед» 28.09.2017 було укладено договір іпотеки №1714, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

В забезпечення було передано нерухоме майно складська будівля загальною площею 819,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 101873880000, яке належить іпотекодавцеві на праві приватної власності. На предмет іпотеки накладається заборона відчуження.

Відповідно до п.17 договору іпотеки всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, нотаріально посвідченими та підписаними належним чином уповноваженими на те представником сторін або сторонами, з обов`язковим посиланням на цей договір.

Згідно договору про внесення змін серії ННА №338426 від 24.05.2018 року до Іпотечного договору від 28.09.2017 №1714, всі зміни внесені додатковими угодами були вчинені у формі, передбаченій основним договором, із дотриманням п.17 умов Іпотечного договору, тож посилання представника позивача на необізнаність про такі зміни та недотримання форми вчинення відповідних змін не віднайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про визнання договору позики та договору іпотеки припиненими не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Проте колегія суддів не погоджується з даними висновками суду з огляду на наступне:

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ТОВ «Карт Лімітед» у прохальній частині позовної заяви просило визнати іпотеку припиненою. При цьому позивач на обґрунтування своїх вимог як фактичні підстави позову визначав те, що зобов`язання за договором позики припинилося у зв`язку із його належним виконанням, тому іпотека за договором, яким забезпечувалося виконання кредитного договору як основного зобов`язання, також є припиненою як похідне зобов`язання. Як на правові підстави вимог, позивач посилався на статті 391, 598, 599 ЦК України.

Оцінюючи правомірність та ефективність обрано способу захисту, колегія суддів виходить із того, що договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості; змістом такого правового відношення є певні права та обов`язки сторін.

Зі змісту зазначених підстав позову є очевидним те, що позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги припиненням саме іпотеки за іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самого договору іпотеки, як домовленості чи документа, тобто застосованої в іншому сенсі категорії «договір».

Виходячи з такого розуміння категорії «договір», вимога про визнання таким, що припинено, договору іпотеки, а також вимога про визнання такими, що припинилися правові відносини з іпотеки, є тотожними за своєю правовою природою та змістом, а тому суд помилково відмовив в позові з причин неналежного способу захисту.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеного в постанові № 127/26402/20 від 26.01.2022.

Водночас апеляційний суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Карт Лімітед» не підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За змістом пункту 7 цієї статті окремим способом захисту є припинення правовідношення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом факту не лише укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) зазначено, що іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідним від основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; від 14 листопада 2018 року в справі№ 500/4127/16-ц; від 06 серпня 2020 року в справі № 337/1000/19; від28 квітня 2021 року в справі № 569/14282/19, від 07 липня 2021 року в справі № 756/13164/18.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2017 між ОСОБА_2 з однією сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої було укладено договір позики. Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець через свого представника передала у власність позичальників кошти у вигляді в натурі та на суму 212000,00 доларів США, а позичальники прийняли їх і солідарно зобо`язуться повернути позикодавцю 212000,00 доларів США не пізніше 28.12.2017 року частинами в такому порядку та строки: до 28.10.2017 року 4000 доларів США; до 28.11.2017 року 4000 доларів США та до 28.12.2017 року 204000,00 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позикодавцем та ТОВ «Карт Лімітед» 28.09.2017 року було укладено договір іпотеки №1714, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.

В забезпечення було передано нерухоме майно складська будівля загальною площею 819,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 101873880000, яке належить іпотекодавцеві на праві приватної власності. На предмет іпотеки накладається заборона відчуження.

Згідно договору про внесення змін серії ННА №338426 від 24.05.2018 року до Іпотечного договору від 28.09.2017 року №1714, всі зміни внесені додатковими угодами були вчинені у формі, передбаченій основним договором, із дотриманням п.17 умов Іпотечного договору, тож посилання представника позивача на необізнаність про такі зміни та недотримання форми вчинення відповідних змін не віднайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про належне виконання позивачем зобов`язання за договором позики, а доводи позивача ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору та документами долученими відповідачем.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт Лімітед»» підлягає задоволеню частково, а у задоволені позову належить відмовити з підстав зазначених у дійсній постанові.

Оскільки рішення суду змінено лише в частині мотивів відмови у задоволені заяви понесені апелянтом судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт Лімітед»» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 червня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Ю.М.Мальований