Рішення

від 19.06.2024 по справі 143/4/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/4/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В. А.,

прокурора Немирівської окружної прокуратури Огірчук О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Погребище цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Петраша Ростислава Івановича в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

Встановив:

02.01.2024 до суду надійшла позовна заява керівника Немирівської окружної прокуратури Петраша Р. І. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, в приватній власності перебувають:

- земельна ділянка, площею 1,4567 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523480600:09:002:0118, яка розташована на території Погребищенської територіальної громади (колишньої Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області);

- земельна ділянка, площею 0,4567 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523480600:01:001:0184, яка розташована на території Погребищенської територіальної громади (колишньої Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області).

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 не відчужила їх, наявні підстави для їх конфіскації у власність держави.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15.02.2024 (а.с. 45).

Підготовче судове засідання, призначене на 15.02.2024, було відкладено на 27.03.2024, у зв`язку неявкою відповідачки ОСОБА_1 , виклик відповідачки здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 07.05.2024 (а.с. 61).

07.05.2024 судове засідання відкладене знову, виклик відповідачки ОСОБА_1 вирішено здійснити шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

В судовому засіданні 19.06.2024 прокурор ОСОБА_3 позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі та припинити право власності ОСОБА_1 , на земельні ділянки із кадастровим номером 0523480600:09:002:0118 та кадастровим номером 0523480600:09:001:0184 шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.06.2024 не з`явився, однак 06.02.2024 на електронну пошту суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло пояснення від на позовну заяву про конфіскацію земельної ділянки, в якій позивач просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також задовольнити позов про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації (а.с. 52-53).

Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена завчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, однак в судове засідання 19.06.2024 не з`явилась, правом на подачу відзиву не скористалась та жодних заяв чи клопотань суду не подала.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши прокурора, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з рішення Погребищенського районного суду Вінницької області у справі №143/582/20 від 24.07.2020 за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом визнано право на земельну частку (пай) розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка, Погребищенського району, Вінницької області, право на яку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0527832, виданного Погребищенською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 20 березня 2000 року № 70 за життя належало спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16-19).

Відповідно до рішення Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області № 414 від 09.10.2020 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, розроблену Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» та передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480600:09:002:0118, 0523480600:09:001:0184 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району (а.с. 28-29).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500978292022 від 26.10.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 0523480600:09:002:0118, площею 1,4567 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, форма власності приватна, власник: ОСОБА_1 (а.с. 20-23).

Також згідно витягу № НВ-0500978692022 від 26.10.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 0523480600:09:002:0118 складає 44375.55 грн (а.с. 24).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 360629203 від 01.01.2024) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,4567 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523480600:01:001:0184, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14-15).

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості оціночна вартість земельної ділянки за кадастровим номером 0523480600:09:001:0184 складає 9641,96 грн (а.с. 25-27).

Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 148.03.2019- 18.03.2029, виданою УДМС у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація (а.с. 33-34).

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації та після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не здійснила відчуження спірних земельних ділянок протягом року, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1-2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частина 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Зокрема, суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Так, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьою статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Натомість, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертою статті 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, тобто іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування не відчужила її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини 4 статті 81, частин 2, 4 статті 145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням норм статті 131-1 Конституції України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 статті 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 2661 від 08.12.2023.

Керуючись ст.ст. 22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, ст.ст. 181, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76, 80, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка російської федерації, на земельну ділянку із кадастровим номером 0523480600:09:002:0118, площею 1,4567 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Погребищенської територіальної громади (колишньої Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка російської федерації, на земельну ділянку із кадастровим номером 0523480600:09:001:0184, площею 0,4567 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Погребищенської територіальної громади (колишньої Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/рUA568201720343110002000003988 код ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір в сумі 6056,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Повний текст судового рішення виготовлено 28.06.2024.

Суддя