Постанова

від 25.06.2024 по справі 734/1087/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 червня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1087/23

Головуючий у першій інстанції Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/864/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

відповідач: ОСОБА_1 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року у справі за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (далі Чернігівська ОДА) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111), розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району та області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2014 року та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111), розташовану на території Деснянської селищної ради Чернігівського району та області на користь держави в особі Чернігівської ОДА з незаконного володіння відповідача.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що рішенням 2 сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року «Про створення регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» (РЛП «Міжрічинський»), у тому числі, на території Козелецького району створено РЛП «Міжрічинський» площею 87672,9 га за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів. Рішеннями Чернігівської обласної ради від 14 серпня 2003 року, від 28 грудня 2004 року та від 26 січня 2007 року змінено межі і площу РЛП «Міжрічинський» до 78753,95 га. Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський» як об`єкта природно-заповідного фонду затверджено рішенням Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року. Згідно з проектом РЛП «Міжрічинський» утворено фактично у тому числі за рахунок частини земель, які станом на час створення парку перебували у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп». У подальшому, відповідно до охоронних зобов`язань від 12 вересня 2019 року та від 30 листопада 2021 року, складених з ДП «Остерський військовий лісгосп», вказаному суб`єкту господарювання під охорону та дотримання встановленого режиму передано частину території РЛП «Міжрічинський» загальною площею 4 848 га, яка розташована, у тому числі у кварталі 269, який знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,414 га, що перебуває у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 26 серпня 2004 року.

Указував, що розпорядженням голови Козелецької РДА від 23 червня 2008 року № 222 затверджено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради, у тому числі, ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111), розташованої на території Деснянської селищної ради. На підставі цього розпорядження 04 липня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111. Державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку проведена у визначеному законом порядку.

Наголошував на тому, що розпорядження Козелецької РДА від 23 червня 2008 року № 222 видано з порушеннями земельного, лісового законодавства та законодавства про охорону природно-заповідного фонду, оскільки спірна земельна ділянка фактично виділена у межах РЛП «Міжрічинський» та лісового фонду, у зв`язку з чим, розпорядження органу виконавчої влади є незаконним, рішення про державну реєстрацію підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у державну власність.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року позовні вимоги керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Чернігівською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111), розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району та області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2014 року та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав. Зобов`язано відповідача повернути земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0111), розташовану на території Деснянської селищної ради Чернігівського району та області, державі в особі Чернігівської ОДА. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову повністю відмовити у зв`язку із закінченням строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, дійшовши висновку про накладення меж належної відповідачу земельної ділянки із земельною ділянкою ДП «Остерський військовий лісгосп», суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта від 15 серпня 2023 року, виготовлений у кримінальному провадженні. Проте, надані експерту документи містять недостовірні дані, зокрема, щодо поворотних точок меж земельної ділянки 7422055400:02:001:0026, яка нібито накладається на належну відповідачу земельну ділянку.

Скаржник зазначає, що у разі співставлення даних Матеріалів інвентаризації зі схемою розміщення земельних ділянок Остерського військового лісгоспу, кадастровим планом земель лісгоспу на території Деснянської селищної ради беззаперечно вбачається, що права (східна) межа земельної ділянки 742205540:02:001:0026 наявна автодорога Р-69, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 26 серпня 2004 року.

Отже, межі земельної ділянки 742205540:02:001:0026, винесені в натурі, відрізняються від тих, що встановлені картографічними матеріалами Матеріалів інвентаризації й закріплені державним актом, тобто, суперечать їм.

Наголошує на тому, що висновок експерта не є належним та достовірним доказом накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422083000:09:001:0111 та 7422055400:02:001:0026, оскільки як вихідні дані для нього бралися не межі земельних ділянок відповідно до державного акту та планово-картографічних матеріалів інвентаризації, а точки поворотів меж земельної ділянки 7422055400:02:001:0026, які, як доведено матеріалами справи, визначені невірно. На переконання відповідача, невірно винесені в натурі межі земельної ділянки 742205540:02:001:0026 не створюють прав на таку земельну ділянку й не є підставою для позбавлення законного володільця іншої земельної ділянки права власності.

Стверджує, що дані ВО «Укрдержліспроект» стосовно накладення меж земельних ділянок не є достовірними доказами.

На думку відповідача, судом неправильно встановлено предмет спору та визнано позов як негаторний, хоча по суті він є віндикаційним.

У наданому відзиві Чернігівська ОДА, вважаючи судове рішення законним та не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Доводи відзиву зводяться до того, що районний суд, дотримавшись вимог ст. 89, 102, 110, 113 ЦПК України, не визнав висновок експерта від 15 серпня 2023 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження його недостовірності.

Представник позивача зазначає, що, зважаючи на приписи ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», ЗУ «Про екологічну мережу України» та ЗК України, розташування спірної земельної ділянки у межах РЛП «Міжрічинський» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для садівництва. Зазначене узгоджується з численною практикою розгляду Верховним Судом справ такої категорії, відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватися у приватну власність.

Наголошує на тому, що навіть відсутність розробленої документації із землеустрою з встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» не може бути підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого визначено рішенням органу місцевого самоврядування (рішення Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року та від 27 листопада 2003 року), що у свою чергу не змінює цільового призначення земельної ділянки як віднесеної до земель природно-заповідного фонду.

Звертає увагу, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності відповідача порушує права держави в особі Чернігівської ОДА як розпорядника земель державної форми власності, зокрема, позбавляє можливості здійснювати розпорядження нею. При цьому заявлені прокуратурою позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Третіми особами ДП «Ліси України», КЗ «РЛП «Міжрічинський» та Чернігівською РДА відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника прокуратури та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, передача її у власність ОСОБА_1 та зміна її цільового призначення відбулась без згоди землекористувача.

Районний суд дійшов висновку, що Козелецька РДА, всупереч законодавчо визначеному порядку, не маючи на те повноважень, надала земельну ділянку лісогосподарського призначення, розташовану в межах об`єкта природно-заповідного фонду, у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, безпідставно змінивши її цільове призначення, без вилучення з постійного користування та відповідних погоджень.

Суд констатував, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, наявність у Державному земельному кадастрі запису про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням «категорія земель для ведення садівництва» свідчать про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває. Таким чином, позов у даній справі пред`явлений власником майна і є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року на території Козелецького району створено РЛП «Міжрічинський» площею 87 672,9 га за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів. Додатком № 1 до рішення встановлені межі РЛП «Міжрічинський» (т. 1 а.с. 130, 132).

Рішенням восьмої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року затверджено проект організації території охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський», який погоджено відповідними уповноваженими органами упродовж липня-серпня 2003 року (том 1 а.с. 76-133).

З проекту організації території РЛП «Міжрічинський» вбачається, що останній утворено, у тому числі, і за рахунок частини земель, які станом на час створення парку перебували у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп».

Рішенням сьомої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 14 серпня 2003 року внесено уточнення та зміни до додатків № 1 рішення Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року та 29 жовтня 2002 року щодо північної межі РЛП «Міжрічинський» та мисливських угідь структурного підрозділу парку ТОВ «Міжрічинський» згідно з додатками № 1 і № 2 цього рішення (т. 1 а.с. 71-72).

Рішенням чотирнадцятої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 28 грудня 2004 року виключено частини лісових угідь з господарської зони РЛП «Міжрічинський», у тому числі тих, що перебувають у користуванні Остерського державного лісгоспу 7 600 га, Остерського військового лісгоспу 8 788 га, Чернігівського військового лісгоспу 7 331 га (т. 1 а.с. 137138).

Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання Чернігівської обласної ради від 26 січня 2007 року внесено зміни до рішення обласної ради від 28 грудня 2004 року та змінено межі РЛП «Міжрічинський», встановлено площу парку у 78 753,95 га (т. 1 а.с. 139).

Розпорядженням Козелецької РДА від 26 листопада 2007 року № 487 «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва» дозволено громадянам, у тому числі ОСОБА_1 , замовити в землевпорядній організації розробку проектів відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради (т. 1 а.с. 20).

У довідці Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області від 10 січня 2008 року зазначено, що відповідно до земельно-облікових документів по формі 6-зем земельна ділянка, що передбачається до відведення у власність для ведення садівництва в межах території Карпилівської сільської ради ОСОБА_1 обліковується в рядку 12.1 - «Землі запасу», площа 0,12 га, землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна (т. 1 а.с. 21 зворот).

У червні 2008 року ПП «СІНАВ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва за рахунок земель державної власності в межах території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (т. 1 а.с. 16-31).

Розпорядженням Козелецької РДА від 23 червня 2008 № 222 «Про надання земельних ділянок безоплатно у власність для ведення садівництва» затверджено проект землеустрою по передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради (нині Деснянської селищної ради Чернігівського району) згідно з додатком, в тому числі ОСОБА_1 . Надано земельні ділянки безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно з додатком, в тому числі ОСОБА_1 , площею 0,12 га (т. 1 а.с. 28).

04 липня 2008 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаного розпорядження видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 370246, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111, що розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення садівництва (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_1 25 січня 2014 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 370246, виданого 04 липня 2008 року (т. 1 а.с. 14).

Як вбачається з охоронного зобов`язання від 12 вересня 2019 року та охоронного зобов`язання від 30 листопада 2021 року, ДП «Остерський військовий лісгосп» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію РЛП «Міжрічинський» загальною площею 4 848 га, яка розташована, у тому числі, у кварталі 269 вид. 4-9 (т. 1 а.с. 145, 146).

Квартал 269 вид. 4-9 ДП «Остерський військовий лісгосп» знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,41 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 370015, виданого 26 серпня 2004 року (т. 1 а.с. 47-48).

Відповідно до повідомлення ДП «Чернігівське лісове господарство» від 22 вересня 2022 року за № 596 земельні ділянки, зазначені у запиті прокурора, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111, частково накладається на квартали 260 та 269 Городищенського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп». До січня 2022 року Городищенське лісництво було у складі припиненого на підставі наказу ДАЛРУ № 539 від 27 вересня 2021 року ДП «Остерський військовий лісгосп», після припинення названого підприємства лісництво увійшло до складу ДП «Чернігівський лісгосп», яке не надавало будь-яких дозволів чи погоджень щодо передачі земельних ділянок, зазначених у запиті, у приватну власність фізичним особам (т. 1 а.с. 36).

За інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 21 січня 2021 року та доданим фрагментом публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу 269 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» та межами земельної ділянки 7422083000:09:001:0111, ця земельна ділянка станом на 01 січня 2012 року розташована у кварталі 269 виділ 7 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» (т. 1 а.с. 32-33).

Виходячи з лісовпорядкування ДП «Остерський військовий лісгосп» 2015 року та проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп» земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Листом від 14 лютого 2023 року Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА повідомив, що проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 Департаментом не погоджувався. Департамент не володіє інформацією про порушення вимог природоохоронного законодавства при відведенні вище вказаної земельної ділянки у приватну власність. Департамент не займався розробкою проекту створення РЛП «Міжрічинський» (т. 1 а.с. 64).

Згідно з висновком експерта від 04 серпня 2023 року № СЕ-19/125-23/4660-ЗТ, складеним за результатами судової земельно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР 24 лютого 2023 року за № 42023272130000005, відповідно до документації із землеустрою на земельні ділянки наявне порушення меж, земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 накладається та знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 (т. 2 а.с. 197-220).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27 вересня 2021 року № 539 припинено ДП «Остерський військовий лісгосп» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Чернігівське лісове господарство» (т. 1 а.с. 43-44).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 855 припинено ДП «Чернігівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України» (т. 1 а.с. 45-46).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 липня 2023 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026, площею 11,414 га є Держава в особі Чернігівської ОДА, правокористувачами ДСГП «Ліси України» та Чернігівська ОДА (т. 2 а.с. 87).

У листі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 04 жовтня 2023 року наявна інформація про те, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 до Державного земельного кадастру перенесені з Державного реєстру земель у 2013 році у автоматизованому режимі. Зміни до відомостей про зазначену земельну ділянку у Державний земельний кадастр не вносилися. Відомості про земельну ділянку автомобільної дороги Р-69 в тому місті, де зазначений кадастровий номер земельної ділянки 7422055400:02:001:0026, між земельними ділянками з кадастровими номерами 7422083000:30:231:0005 та 7422083000:30:280:0001 відсутні відомості у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 межує із земельними ділянками служби автомобільних доріг у Чернігівській області з кадастровими номерами 7422083000:30:231:0005 та 7422083000:30:280:0001 (т. 3 а.с. 18).

Звернувшись в інтересах держави з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА зазначав, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, за рахунок земель ПЗФ РЛП «Міжрічинський» на підставі розпорядження Козелецької РДА від 23 червня 2008 року, яка вийшла за межі своїх повноважень та прийняла неправомірне рішення про виведення земельної ділянки з власності держави та передачі її у власність фізичній особі.

Відповідно до приписів ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України та ч. 1-4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» є об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (ст. 37 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів (частина друга статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Частиною 5 ст. 38 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Згідно зі ст. 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Як визначено ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Пунктом «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» ч. 1 цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

У ч. 1 та 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За матеріалами справи встановлено, що рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року на території Козелецького району створено РЛП «Міжрічинський» площею 87 672, 9 га за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів. Додатком № 1 до зазначеного рішення встановлено межі РЛП «Міжрічинський»: з півночі від межі південної частини с. Теремці Київської області по прямій на рівній відстані між мисливськими базами військового товариства і УТМР і далі до північної частини с. Тужар по дорозі на с. Городок, с. В. Гута по межі Чернігівського району до р. Десна; зі сходу по р. Десна від межі Чернігівського району до межі Київської області; з півдня по межі Київської області від р. Десна до Київського водосховища; з заходу по Київському водосховищу до с. Теремці. У додатку № 2 до рішення зазначено перелік місцевих рад із зазначенням площі парку, яку він займає на території місцевих рад, в тому числі, на території Короп`ївської сільської ради 2 266,83 га. Додатком № 3 визначено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу РЛП «Міжрічинський» без вилучення.

Рішенням 8 сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради від 27 листопада 2003 року затверджено проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський».

Розпорядженням Козелецької РДА від 23 червня 2008 року № 222 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,12 га у власність ОСОБА_1 на території Карпилівської сільської ради (нині Деснянської селищної ради) та надано у власність ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку для ведення садівництва із земель державної власності. На підставі цього розпорядження 04 липня 2008 року відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 для ведення садівництва, що розташована на території Карпилівської сільської ради.

Державна реєстрація права приватної власності на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 проведена у визначеному чинним законодавством порядку та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з охоронними зобов`язаннями, оформленими у 2019 та 2021 роках, ДП «Остерський військовий лісгосп» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію РЛП «Міжрічинський» загальною площею 4 848 га, яка розташована, у тому числі, у кварталі 269 вид. 4-9. За наявними у справі матеріалами квартал 269 знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,41 га, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. За повідомленням ДП «Чернігівське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111, власником якої є ОСОБА_1 , частково накладається на квартали 260 та 269 Городищенського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп», яке до січня 2022 року було у складі припиненого ДП «Остерський військовий лісгосп», після припинення названого підприємства лісництво увійшло до складу ДП «Чернігівський лісгосп».

За інформацією ВО «Укрдержліспроект» та доданим фрагментом публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу 269 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» та межами земельної ділянки 7422083000:09:001:0111, ця земельна ділянка станом на 01 січня 2012 року була розташована у кварталі 269 виділ 7 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп».

Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Козелецької окружної прокуратури посилався на те, що у межах Чернігівської області на землях Козелецького району рішенням Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року створено РЛП «Міжрічинський» площею 87 672,9 га. Відповідно до пунктів 1.4, 2.2 Положення про РЛП «Міжрічинський», затвердженого рішенням 2 сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року, РЛП «Міжрічинський» входить до складу ПЗФ України та є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою регіонального значення.

Прокурор, стверджуючи, що належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 є землями лісогосподарського призначення та знаходиться в межах РЛП «Міжрічинський», посилався на інформацію ДП «Чернігівське лісове господарство» та ВО «Укрдержліспроект», за якою земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 розташована у кварталі 269 ДП «Остерський військовий лісгосп» .

З огляду на те, що надані прокурором докази стороною відповідача у належний спосіб не спростовано, апеляційний суд вважає доведеним те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, розташована в межах РЛП «Міжрічинський» і належить до земель природно-заповідного фонду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20 дійшов висновку, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів ПЗФ чи включенням земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель ПЗФ та іншого природоохоронного значення. Вилучення (викуп) земель ПЗФ з комунальної власності можливе тільки за рішенням відповідної місцевої ради за обов`язковим погодженням з Верховною радою України. При задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка знаходиться в межах земель ПЗФ, відповідає ефективному захисту порушених прав держави.

Отже, стосовно земель ПЗФ закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною. Таким чином, законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , є держава, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України заволодіння приватними особами землями ПЗФ державної форми власності є неможливим. Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок розпорядження Козелецької РДА, яка відповідно до компетенції не була наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками ПЗФ.

Як наведено вище, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення садівництва на території РЛП «Міжрічинський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення садівництва на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і державний орган, і ОСОБА_1 знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» для вищевказаної мети. Отже, втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти спірною ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, як правильно обрано прокурором при зверненні до суду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).

Апеляційний суд наголошує на тому, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться РЛП «Міжрічинський», та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, у тому числі ОСОБА_1 .

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про задоволення негаторного позову прокурора шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особі Чернігівської ОДА, оскільки формування такої земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» проведено з порушенням положень ч. 3 ст. 186-1 ЗК України та ст. 51-54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Також районний суд обґрунтовано задовольнив вимогу прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2014 року та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскільки задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем. При задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта № СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 04 серпня 2023 року не є належним та достовірним доказом накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422083000:09:001:0111 та 7422055400:02:001:0026 не заслуговують на увагу, з огляду на те, що викладена в ньому інформація щодо накладення ділянки відповідача на землі ПЗФ підтверджується матеріалами справи та не спростована наданими відповідачем доказами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта № СЕ-19/125-23/4663-ЗТ від 04 серпня 2023 року за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи відповідає вимогам процесуального законодавства, містить відповіді на поставлені запитання, стосується предмету спору, експерт попереджений про відповідальність за ст. 384, 385 КК України, а тому суд вважає, що він є належним та допустимим доказом.

При цьому, висновок експерта щодо накладення земель є чітким та однозначним. Експертом встановлено також, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 міститься у відкритих даних земельного кадастру України, а належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 у відкритих даних земельного кадастру України не відображається.

Посилання відповідача на лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області від 05 жовтня 2023 року № 01-06/2421/05 про невизначеність кадастрового номеру земельної ділянки під автомобільною дорогою Р-69, яка повинна межувати з земельною ділянкою 7422055400:02:001:0026 через накладення суміжної земельної ділянки, суд до уваги не бере, оскільки питання накладення/не накладення цих двох земельних ділянок не являється предметом судового розгляду. На час проведення експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0111 у відкритих даних земельного кадастру України не відображалась. Правовстановлюючі документи на землю ОСОБА_1 не свідчать про те, що належна йому ділянка межує з автомобільною дорогою Р-69. При цьому, із зображення у експертному висновку (т. 2 а.с. 218) накладення земельних ділянок не вбачається, що належна відповідачу земельна ділянка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 на межі зі східної сторони цієї ділянки.

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що висновок експерта у кримінальному провадженні зроблений на підставі недостовірних даних. Просив поставити на вирішення експерта наступне питання: «Чи відповідають координати точок поворотів меж земельної ділянки 7422055400:02:001:0026 до землевпорядної документації (матеріалів інвентаризації земель Остерського військового лісгоспу та надання земель в постійне користування для ведення лісового господарства з земель Остерської КЕЧ району на території Деснянської селищної ради Козелецького району, зокрема, планшету 16) та Державному акту на право постійного користування земельною ділянкою від 26 серпня 2004 року»?

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено до подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).

Крім цього, відповідач мав можливість з огляду на тривалість судового розгляду заявити клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції. Такого клопотання ОСОБА_1 не заявив. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України). З огляду на те, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а суть його заперечень проти позову зводилась до неправильності визначення координат точок поворотів меж земельної ділянки 7422055400:02:001:0026, колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції або надати суду експертний висновок з цього питання, складений на його замовлення. Отже, об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції експертного висновку апеляційним судом не встановлено, тому заявлене ОСОБА_1 клопотання задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що дані ВО «Укрдержліспроект» щодо накладення меж земельних ділянок не являються достовірними доказами, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Таку позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16-ц.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, враховуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позову керівника Козелецької окружної прокуратури про скасування рішення про державну реєстрацію та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 червня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова