Рішення

від 28.06.2024 по справі 336/1354/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1354/24

Провадження №: 2-о/336/108/2024

28.06.24

РІШЕННЯ

іменем України

28 червня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 336/1354/24 (провадження № 2-о/336/108/2024), в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Вельможко Олег Олександрович, заінтересована особа: Новомиколаївська сільська рада, ОСОБА_2 ,

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

за участі:

заявника ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Вельможка О.О.,

встановив:

08 лютого 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вельможко О.О. з заявою до заінтересованої особи Новомиколаївської сільської ради, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем його матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що заявник - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки кадастровий номер : 2321884700:07:005:0006 площею 8.5004 га, розташована за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с/рада Новомиколаївська.

Мати заявника з 2019 року до самої смерті фактично постійно мешкала разом із заявником в його будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Свій будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 , мати заявника продала у 2018 році і через деякий час переїхала жити до заявника, а з 2019 року постійно мешкала разом з ним, але через похилий вік та проблеми зі здоров`ям реєстрацію місця проживання не змінила.

В поточному році заявник звернувся до нотаріуса з приводу оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус повідомила заявнику, що формально він пропустив строк звернення, із заявою про прийняття спадщини, оскільки він звернувся після спливу 6 місяців, а спільного зареєстрованого місця проживання з матір`ю в нього не має.

У зв`язку з цим заявник змушений звернутися до суду з даною заявою про встановлення факту постійного проживання разом з матір`ю - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Встановлення даного факту необхідне заявнику для того, щоб оформити фактично прийняту спадщину, оскільки іншого порядку встановлення даного факту чинним законодавством не передбачено.

Обставини на які він посилається в заяві підтверджуються показами свідків та документами доданими до заяви.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи по суті, в порядку окремого провадження. Задоволено клопотання заявника про виклик свідків. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлії Арсеніївни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснено заінтересованій особі право на подання відзиву на заяву і всіх наявних доказів, що підтверджують заперечення проти заяви.

26 лютого 2024 року до суду, на виконання ухвали, від приватного нотаріуса надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 83/2023, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Представник Новомиколаївської сільської ради надав інформацію про місце реєстрації ОСОБА_3

24 квітня 2024 року представником позивача долучено до матеріалів справи декларацію № 0000-3Р6Н-6А79 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до якої ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року залучено до участі по цивільній справі №336/1354/24 (номер провадження 2о/336/108/24) за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вельможко Олег Олександрович, заінтересована особа: Новомиколаївська сільська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовану особу - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень проти заяви не надавала.

Представник Новомиколаївської сільської ради в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти заяви не надавав.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити заяву та пояснив, що його мати ОСОБА_3 з 2019 року до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника, адвокат Вельможко О.О. просив задовольнити заяву та встановити факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем, оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав заявника, а саме можливість оформити спадщину після смерті матері.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає по сусідству із заявником знає заявника та його сім`ю. З 2019 року і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 мати заявника ОСОБА_3 проживала разом сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_5 надав аналогічні показання.

Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заявника, допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доказами у цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначені: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10 лютого 1968 року виданим Успенівською сільрадою Гуляйпільського району Запорізької області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , у віці 73 роки, місце смерті м. Запоріжжя Запорізька область Україна, про що 22 червня 2021 року складено відповідний актовий запис за № 629, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22 червня 2021 року виданим Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, все те, що на день смерті буде належати їй за законом та на що матиме право, заповідала ОСОБА_1 . Заповіт складений 14 липня 2017 року та посвідчений приватним нотаріусом Горовою Я.О. Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 1040.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки кадастровий номер : 2321884700:07:005:0006 площею 8.5004 га, розташована за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с/рада Новомиколаївська, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею на день смерті не було зареєстрованих громадян, що підтверджується відповіддю начальника Гуляйпільської міської військової адміністрації від 29 грудня 2023 року за № 682/01-08.

21 грудня 2023 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 191 та заведена спадкова справа № 83.

Заповіт є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

18 січня 2024 року заявник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте приватний нотаріус відмовив у вчинені такої нотаріальної дії, оскільки заявник пропустив строк на прийняття спадщини, що підтверджується постановою від 18.01.2024 року № 40/02-31.

Крім заявника іншим спадкоємцем за законом є дочка ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року залучено до участі по цивільній справі №336/1354/24 (номер провадження 2о/336/108/24) заінтересовану особу - ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень проти заяви не надавала.

Спір про право в даній справі відсутній.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Із матеріалів справи не вбачається, що між заявником та заінтересованими особами існує спір про право.

ОСОБА_3 фактично проживала разом з сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Спільне проживання заявника та його матері з 2019 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом про фактичне проживання, складеним головою квартального комітету № 99 від 30 січня 2024 року та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків Волик та ОСОБА_5 .

Відповідно до декларації № 0000-3Р6Н-6А79 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що узгоджується з іншими дослідженими доказами.

За змістом статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною 1 статті 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з частиною 6 статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV в якій визначено терміни, а саме у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а обставини встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, мають бути підтверджені іншими належними і допустимими доказами, та оцінені судом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З метою оформлення права на спадщину виникла необхідність встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останньої у судовому порядку, оскільки іншим шляхом довести цей факт заявник не має можливості.

Відповідно до положень ч 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди розглядають заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків, (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки кадастровий номер : 2321884700:07:005:0006 площею 8.5004 га, розташована за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с/рада Новомиколаївська, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Горовою Я.О. Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області, відповідно до якого все її майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право вона заповідала ОСОБА_1 . Цей заповіт не скасовувався і не змінювався.

Даний заповіт є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), що наявна в матеріалах спадкової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У ст. 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень частини третьої ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявляв про відмову від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220 ЦК України) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спільне проживання заявника та його матері з 2019 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом про фактичне проживання, складеним головою квартального комітету № 99 від 30 січня 2024 року, декларацією № 0000-3Р6Н-6А79 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків Волик та ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 померла та заявник після її смерті оформляє спадщину на належне їй майно.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21) висловив правову позицію, відповідно до якої, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору про право розглядається в порядку окремого провадження.

В даній постанові Верховний Суд зауважив, що згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд підкреслив, справи про спадкування розглядається судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Верховний Суд зауважив, що суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право позивача на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 14 вересня 2022 року у справі № 755/17019/21 (провадження № 61-6569св22).

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що із наданих позивачем документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та проаналізованих правових норм та правових висновків Верховного Суду суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Так як щодо заявлених вимог відсутні заперечення з боку заінтересованих та інших осіб, матеріали спадкової справи не містять доказів того, що інші особи, ніж ті, які беруть участь у справі, висувають претензію на право спадкування після смерті матері заявника або щодо її майна, суд вважає, що у цій справі відсутній спір.

Матеріали справи містять докази на підтвердження факту про встановлення якого просить заявник.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем його матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , є доведеним.

Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника і необхідно для оформлення спадкових прав після смерті матері.

На підставі ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 19, 23, 76-81, 83, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-316, 319, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Вельможко Олег Олександрович, заінтересована особа: Новомиколаївська сільська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини разом зі своєю померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування учасників справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ),

представник заявника адвокат Вельможко Олег Олександрович, адреса робочого місця адвоката: м. Запоріжжя, вул.Поштова, 57а,

заінтересовані особи:

Новомиколаївська сільська рада, код ЄДРПОУ 00432219, (місцезнаходження: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Новомиколаївка, вул. Центральна, 66),

ОСОБА_2 , 1965 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Дата складання повного судового рішення 28 червня 2024 року.

Суддя: