Рішення

від 15.08.2006 по справі 02/3925

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/3925

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ         

           "15" серпня 2006 р.                                                                       Справа №  02/3925

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання  Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Огородній А.Б. - за довіреністю,   відповідача: Смілянець В.Д. –за довіреністю,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу

за позовом  АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі його Черкаської обласної філії  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Супой"     

про  стягнення 76 091 грн. 94 коп.,

                                               ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 76 091 грн. 94 коп., в тому числі 50 425 грн. 25 коп. боргу по сплаті процентів за користування кредитними коштами відповідно до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 895/012-386 від 17.10.2002р. за період з 30.08.2005 року по 28.06.2006 року, індекс інфляції, нарахований  на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.09.2005 року по 30.06.2006 року в сумі 19 815 грн. 87 коп. та три проценти річних, нараховані на прострочену заборгованість по кредиту за період з 19.09.2005 року по 19.07.2006 року в сумі 5 850,82 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у заявленій сумі, просив його задовольнити повністю, заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов та представника відповідача у судовому засіданні,  стверджуючи,  що п. 2 ст. 625 ЦК України не вимагається окрема вимога про стягнення  індексу інфляції та трьох процентів річних,  а до процентів за користування кредитом вказана стаття взагалі не відноситься.   

Відповідач у відзиві на позов та представник у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем по кредиту у сумі 164 227 грн. 29 коп., та заперечив проти позову в частині нарахованих позивачем сум з тих підстав, що відповідач не отримував вимогу про сплату заявлених позивачем  сум згідно п. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінивши докази  у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників  сторін,  суд  встановив наступне.  

            17 жовтня 2002 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі керуючого Черкаської обласної філії м. Черкаси Сергієчка І.А., який  діє на підставі Положення про філію і довіреності,  та ТОВ "Торговий дім "Супой" в особі директора ШеінаО.П., який діє на підставі Статуту, уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 895/012-386, далі “кредитний договір” та додаткові угоди до нього, за  умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 500 000 гривень, з  кінцевим  терміном погашення  всіх траншів кредиту до 17.09.2003 року  на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит в установлені договором та додатковими угодами строки, сплачувати повністю та в строки проценти за користування кредитом.  

Додатковою угодою № 2 від 28.03.2003 року сторони змінили встановлені 25 % річних  за користування кредитом, тому з дати підписання додаткової угоди, тобто, з 28.03.2003 року відповідач зобов'язався сплачувати 22 % річних за користування кредитом.

           Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами розглядалися спори щодо            неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Так,       рішенням господарського суду Черкаської області  від 17.11.2003р. у справі № 09/3876 встановлено факти отримання відповідачем у позивача за вказаним вище кредитним        договором кредиту в  сумі 500 000 гривень з кінцевим строком повернення  кредиту до 17.09.2003р.,  наявності простроченої заборгованості по його поверненню, наявності          обов'язку відповідача по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 25% із    27.08.2003р. та прострочення цього обов'язку.  Вказаним рішенням із відповідача стягнуто проценти за користування кредитом за вказаним кредитним договором по 28.09.2003р.   Іншим рішенням  господарського суду  від 21.11.2005р. у справі № 10/ 4316 по спору між цими ж сторонами встановлено обов'язок відповідача повернути  суму  заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції  та трьох процентів річних  та стягнуто із відповідача на користь позивача індекс інфляції по 31.08.2005р., три проценти річних по 18.09.2005р., а також стягнуто проценти за користування кредитом  по 29.08.2005р.  Вказані рішення набрали законної сили.

          Відповідно до статті 35 ГПК України вказані вище факти  не підлягають доведенню у даній справі.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, із пояснень представників сторін, із відзиву на позов,  кредит відповідачем до цього часу не повернутий, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача по кредиту складає 164 227,29 грн.   

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що за заявлений позивачем період із 30.08.2005р. по 28.06.2006р. відповідачу нараховано проценти   за користування кредитом в сумі 50 425 грн. 25 коп.

Відповідач не спростував встановлені факти, не подав суду доказів виконання зобов'язань по кредитному договору в сумах та в строки,  вказані у кредитному договорі та додаткових угодах до нього, підтвердив факт наявності боргу по кредиту в сумі 164 227,29 грн.

 Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань), які  згідно зі статтями  193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530  ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від зобов'язання  не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В  пункті 7.3. кредитного договору вказано,  що договір діє  до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Отже,  з огляду на викладене,  суд вважає обґрунтованою і законною вимогу позивача про стягнення із відповідача процентів за користування кредитом в сумі 50 425 грн. 25 коп.

    Суд  вважає також законною і обгрунтованою вимогу позивача про стягнення із відповідача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення  відповідачем  повернення кредиту в установлений строк,  виходячи із наступного:  

    -  судом встановлено порушення відповідачем свого  зобов'язання щодо повернення кредиту до 17 вересня 2003 року;  

    -  частиною 2 статті 20 ГК України  встановлено  можливість особи  захищати своє право способами,  передбаченими законом;

    -   повернення позивачу отриманого кредиту  є грошовим зобов'язанням відповідача;

    - вимога до відповідача про сплату цих сум  заявлена позивачем у позовній заяві і подання окремих  вимог законом не вимагається.   

     Отже,  суд вважає, що  з відповідача підлягає стягненню встановлений індекс інфляції в  сумі  19 815 грн. 87 коп. за прострочення  виконання грошового зобов'язання   в період з 01.09.2005р. по 30.06.2006р. та три проценти річних  в сумі  5 850 грн. 82 коп. за  період  з  19.09.2005р. по 30.06.2006р.      

Заперечення відповідача проти позову у зв'язку з тим, що позивач не заявляв письмових вимог щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, індексу інфляції та трьох відсотків річних, з посиланням на п. 2 ст. 625 ЦК України суд вважає безпідставними та необгрунтованими. Ні стаття 625 ЦК України, ні укладений сторонами договір та додаткові угоди до нього не зобов'язують кредитора надсилати додаткові вимоги про сплату простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, трьох процентів річних чи індексу інфляції.  Розрахунки позивачем виконано вірно.

На підставі  ст. 49 ГПК України із відповідача підлягають відшкодуванню позивачу  понесені останнім витрати на сплату державного мита в  сумі 760 грн.92 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

    Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:             

         Позов задовольнити  повністю.

         Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Супой"  (м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, ідентифікаційний код 24351796) на користь Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 20, ідентифікаційний код 09354018) борг по  процентах в сумі 50 425 грн. 25 коп., 19 815 грн. 87 коп. індексу інфляції, три проценти річних в сумі 5 850 грн. 82 коп., 760 грн. 92 коп. державного мита,  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.   

Рішення  може бути  оскаржене  до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                           А.Д. Пащенко

Рішення підписане суддею 28.08.2006р.