Постанова

від 27.06.2024 по справі 944/5368/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/5368/22 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 22-ц/811/795/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М. Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

в листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17 лютого 2018 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 06 вересня 2023 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та перебувають на її утриманні.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 01 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 липня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання позивачки під час вагітності, у твердій грошовій сумі в розмірі 2481,00 грн, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною трьохрічного віку. Крім цього, судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 29 червня 2022 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Стверджує, що на даний час вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, до досягнення дитиною трьохрічного віку та отримує кошти в розмірі 860 грн., відповідач їй матеріально не допомагає та ухиляється від сплати аліментів на дітей у виконавчих провадженнях №69409734, №69661495, відкритих на підставі виконавчих листів у Голосіівському РВ ДВС у міста Києва ЦМУ Міністерства юстиції. Наголошує, що від народження сина ОСОБА_6 вона витратила 16 тисяч гривень на ліки для дитини, кожних два місяці, вона змушена була за власні кошти купляти вакцини, та вітаміни, які необхідні дитині до трьох років. Зазначає, що діти хворіють ангіною, алергією, стоматитом, ГРВІ, однак відповідач жодним чином не допомагає, тому вона змушена звернутись до суду з метою захисту прав дітей. Вважає, що відповідач є працездатним, працює і отримує заробітну плату, не має інших осіб на утриманні, а відтак має можливість оплатити усі понесені нею додаткові витрати відповідно до поданих нею чеків. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразово, в розмірі 20 000 гривень.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує,що напідтвердження понесенихнею додатковихвитрат вонанадала належнідокази,які підтверджуютьпридбання ліків,необхідних длядітей. Зазначає, що суд безпідставно вважав, що понесені нею витрати повинні компенсовуватися за рахунок аліментів, оскільки додаткові витрати викликані особливими обставинами, а саме частими хворобами дітей. Крім того, аліменти, які стягуються з відповідача, є незначними та не покривають додаткових витрат на дітей. Вважає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року призначено на 11 год. 30 хв. 24 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 27 червня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 24 червня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 27 червня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги необхідністю придбання медикаментів для лікування дітей, які, як вона стверджує часто хворіють, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надала доказів необхідності придбання ліків, виписаного лікарем рецепту чи довідки медичного закладу про лікування дітей та потреби у придбанні ліків, надані нею чеки та квитанції на придбання ліків не містять найменувань придбаних ліків та необхідність їх придбання. Крім цього, позивач не долучила до матеріалів справи призначень лікаря, виписки щодо тяжкої хвороби дітей, яка потребує лікування та придбання медикаментів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 06 вересня 2023року.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 01 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 липня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання позивачки під час вагітності, у твердій грошовій сумі в розмірі 2481,00 грн, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною трьохрічного віку

Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 29 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження ВП №69661495 з примусового виконання виконавчого листа №944/3999/21 від 08.07.2022 року про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 .

Станом на 01 лютого 2023 року заборгованість по виконавчому провадженню ВП №69661495 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня, що підтверджується відповіддю Голосіївського ВДВС у м. Києві від 15.02.2023 року №27954 .

На виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання під час вагітності у твердій грошовій сумі у розмірі 2481 грн., також був виданий виконавчий лист №944/3999/21 від 08.07.2022 року, на підставі якого Голосіївським ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 17.08.2022 року було відкрито виконавче провадження ВП 69661633, яке 17.10.2022 року було закрите у зв`язку з повним виконанням рішення суду у справі №944/3999/21.

Також у Голосіївському відділі державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження ВП 69409734 від 14.07.2022 року по виконанню судового наказу №944/2147/22, виданого 08.07.2022 року Яворівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з відповіді Голосіївського ВДВС у м. Києві, станом на 17.02.2023року заборгованість по виконавчому провадженню ВП №69409734 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі заробітку (доходу), також відсутня.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання №1065, виданої виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витягом з реєстру Яворівської територіальної громади №2022/0001171579 від 26 липня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту встановлення місця проживання від 02 лютого 2022 року, затвердженого старостою Завадівської сільської ради, зі слів сусідів вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 19.10,2022 року, виданого Пенсійним фондом України, ОСОБА_2 є інвалідом 3-ї групи загального захворювання.

З довідки вих.№30/01-23 від 30 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «Кононов девелопмент» з 30 вересня 2021 року за основним місцем роботи на посаді директора та його посадовий оклад з 01.01.2022 року по 30.04.2022 року складав 6500 грн., з 01.05.2022 року по 31.07.2022 року складав 3700 грн., з 01.08.2022 року по 30.11.2022 року складав 6800 грн., з 01.12.2022 року і на час видачі довідки 7000 грн.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 185 СК України передбачено, що, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір таких витрат визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, понесених додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, необхідністю розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Під час розгляду цивільної справи № 6-1489цс17 Верховний Суд України роз`яснив, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину має бути обгрунтованим та підтверджуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до роз`яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», щодо передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів).

На відміну від стягнення аліментів га дитину, стягнення додаткових витрат пов`язане з фактом існування особливих обставин.

За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір понесених додаткових витрат на дитину має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Стягнення додаткових витрат на дитину регулюється нормами ст. 185 СК України, яка передбачає обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що у зв`язку зтим, що діти постійно хворіють на ГРВІ, ангіни, алергії, стоматити, молодший син потребує періодичних щеплень по віку, вона на придбання ліків понесла додаткові витрати у розмірі 20000 грн., тому вважає, що такі підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, який відмовляючи у задоволенні позовних вимог вірно зазначив, що позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження придбання нею ліків саме для дітей, що придбання ліків було необхідним і що такі призначені лікарем, не надала виписаних лікарями рецептів на придбання ліків, призначень лікаря чи довідки медичного закладу про лікування дітей, а долучені копії чеків та квитанцій з аптек не містять найменувань лікарських препаратів, що не дозволяє зробити висновок пре, що такі придбавались саме для дітей, рецепти на які, призначення лікаря на які, виписки щодо захворювань дітей в матеріалах справи відсутні.

Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, розмір яких повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Оскільки умовою стягнення додаткових витрат має бути наявність особливих обставин (розвиток здібностей дитини, хвороба, каліцтво тощо), то на думку колегії суддів, придбання лікарських препаратів для лікування сезонних захворювань чи ліків, необхідних для нормального розвитку дитини, необхідність щеплень, пов`язаних з віком дитини, не є витратами в розумінні ст. 185 СК України, такі витрати мають покриватися за рахунок аліментів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дітей в розмірі20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність особливих обставин, що можуть підставою для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину на підставі статті 185 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 27 червня 2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк