Рішення

від 27.06.2024 по справі 627/591/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/591/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Каліберди В.А.,

при секретарі Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

До Краснокутського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він на даний час навчається на першому курсі першого «Бакалаврського» рівня вищої освіти, денного відділення Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, однак батько матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатною особою, працює та отримує дохід за основним місцем роботи, а тому ОСОБА_1 прохає стягнути з відповідача аліменти на час його навчання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак надав відзив, в якому просив розглядати справу у його відсутність, разом з тим у відзиві зазначив, що не згоден сплачувати аліменти на навчання сина в розмірі усіх його доходів, при цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів у фіксованій сумі в розмірі 1600 грн., оскільки на сьогоднішній день має на утриманні дружину та неповнолітнього сина, який має проблеми зі здоров`ям. Крім того, він працює в сільському господарстві та отримує невеликий дохід, який має сезонний характер, разом з тим у 2019 року йому проведено операцію в зв`язку з чим здоров`я його погіршилось.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 , батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.8).

Отже матеріалами справи доведено, що позивач ОСОБА_1 є повнолітнім сином відповідача ОСОБА_2 .

На даний час позивач ОСОБА_1 повнолітній та навчається у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця та є студентом першого курсу першого «Бакалаврського» рівня вищої освіти факультету фінансів і обліку на денній формі здобуття вищої освіти, термін навчання до 30.06.2027, про що свідчить довідка Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця №124/02 від 17.04.2024 (а.с.10), у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги на період навчання.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Тобто нормами даної статті не передбачено обов`язку саме продовження навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, якщо мають таку можливість.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб , які беруть участь у справі , виникає спір.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 28.04.2009 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Лиманською сільською радою Зміївського району Харківської області, відповідний актовий запис №03 (а.с.37).

В шлюбі у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 38).

Відповідно до виписки з медичної карти №44/2019 від 24.10.2022 вбачається, що ОСОБА_5 має діагноз: акомодаційна астенопія на фоні міопії середнього ступеня обох очей (а.с.39).

Також з копій виписок із медичних карт стаціонарного хворого №14712 та 15744 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 02.12.2019 по 13.12.2019 та з 03.03.2020 по 13.03.2020 (а.с.44-45).

Також відповідачем до відзиву було долучено копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року відносно відповідача та його дружини ОСОБА_4 , з яких вбачається, що:

-в ОСОБА_4 інформація щодо джерел /сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня;

-ОСОБА_2 в І кварталі 2023 року від ФГ «Колос» отримав 48 000 грн. дивідендів; в ІІІ кварталі 2023 року від ФГ «Колос» отримав: дохід в розмірі 20 093,44 грн. за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду, а також дивіденди в розмірі 21600,00 грн; в ІV кварталі отримав дивіденди в розмірі 26400 грн., а також згідно податкової декларації про майновий стан і доходи нараховано доходу в розмірі 68 093,44 грн.

При цьому з відзиву на позовну заяву, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та Єдиного державного реєстру юридичних осіб України вбачається, що відповідач працює в ФГ «Колос» (ЄРДПОУ 23325518) та є його засновником, тобто має постійний дохід.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним, працює в фермерському господарстві та отримує дохід.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що він несе інші аліментні зобов`язання, чи існують обставини визначені ст.182 СК України, у тому числі щодо неможливості працювати за станом здоров`я та перебування на його утриманні сина ОСОБА_5 та непрацездатної дружини ОСОБА_4 , оскільки до матеріалів відзиву відповідачем долучено лише свідоцтво про народження ОСОБА_5 та свідоцтво про шлюбу.

Такий висновок суду ґрунтується не лише на законодавстві України, а й на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), де ЄСПЛ вказав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Крім цього, суд звертає увагу, що право обирати спосіб стягнення аліментів визначено законодавцем за одержувачем аліментів, тоді як позивач визначив такий спосіб у частці від доходу відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив, що заявлений до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача розмір аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку з всіх видів доходу відповідача відповідає принципам співмірності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини позивача ОСОБА_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача.

Позивач відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року звільнений від сплати судового збору, а тому згідно з 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст.182, 191, 199, 200 СК України, ст.ст. 4,5,13,76-83,265, 430 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання- задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - з 16 травня 2024 року до закінчення навчання в Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця, однак не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя В.А.Каліберда