Ухвала

від 28.06.2024 по справі 643/6858/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6858/24

Провадження № 2/643/3483/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року суддя Московського районного суду м. Харкова Задорожна А.М., розглянувши матеріали позовної зави ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Беркута Наталії Михайлівни, до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті Фінанс» про повернення безпідставно набутих коштів,

встановив:

До Московськогорайонного судум.Харкова черезсистему «Електроннийсуд» надійшлапозовна заява ОСОБА_1 ,в особіпредставника адвокатаБеркута Н.М.,до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті Фінанс» про повернення безпідставно набутих коштів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заявляє такі позовні вимоги: стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті Фінанс» на її користь грошові кошті у загальному розмірі 884 221, 00 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять одну) гривню, з яких: 597 888 (п`ятсот дев`яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 50 коп безпідставно набуті кошти, а саме сума сплаченого позивачем Забезпечувального платежу за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна №U.C.-3/19 від 01.06.2021; 51319 (п`ятдесят одна тисяча триста дев`ятнадцять) грн 10 коп сума 3% річних; 235013 (двісті тридцять п`ять тисяч тринадцять) грн 40 коп сума інфляційних втрат.

Предметом Попереднього договору є зобов`язання сторін в майбутньому укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Тобто даний позов виник із приводу нерухомого майна.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (ст.55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

За змістом ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Положеннями ст.30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття позови, де предметом спору є нерухоме майно. А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Правила виключної підсудності, визначені ч.2 ст.30 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються: будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири, тощо), речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування, тощо), а також поділ нерухомого майна, що перебуває в спільній власності, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у зв`язку з невиконанням стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати та користування нерухомим майном тощо.

Отже, спори, що стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано пред`являються до суду за місцезнаходженням нерухомого майна. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

На підтвердженнявартості спірногомайна позивачнадає Попереднійдоговір купівлі-продажунерухомого майна№U.C.-3/19від 01.06.2021,квитанції проперерахування грошовихкоштів длязабезпечення платежузгідно Попередньогодоговору купівлі-продажунерухомого майна№U.C.-3/19від 01.06.2021,заяву від28.08.2023про виконанняпозивачкою своїхзобов`язань заПопереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна №U.C.-3/19 від 01.06.2021.

Статтею 187 ЦПК України визначено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, на підставі частини 9 цієї ж статті, суд надсилає справу за підсудністю в порядку встановленому ст.31 ЦПК України.

Як вбачається з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про передачу справи на розгляд до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Беркута Наталії Михайлівни, до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті Фінанс» про повернення безпідставно набутих коштів передати за підсудністю до Комінтернівського районного суду м. Харкова (Брянський провулок, 5, Харків, Харківська область, 61068).

Копію ухвали направити позивачу до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом п`ятнадцяти днів з дня (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: А.М. Задорожна