Ухвала

від 26.06.2024 по справі 346/2661/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2661/23

Провадження № 11-кп/4808/301/24

Категорія ч.5 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Коломийського міськрайонного суду від 26 березня 2024 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 200, ч.1 ст. 209 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Корнич, Коломийського району та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, громадянки України, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 26 березня 2024 року, ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.1 та ч.2 ст.200, ч.1 ст.209 КК України, і призначено їй покарання:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з бухгалтерським обліком на строк 1 (один) рік та без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.200 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень,

- за ч.2 ст.200 КК України у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 та ч.3 ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням ст. 69 КК України призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з бухгалтерським обліком строком на 1 (один) рік та без конфіскації майна та у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати посади пов`язані з бухгалтерським обліком постановлено виконувати самостійно.

Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №ТВК00000040-0000000123 від 29.10.2022 ОСОБА_8 прийнято на посаду інспектора з кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» (далі - ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ»), що за адресою с. Воскресінці, вул. Січових Стрільців, 2 «В», Коломийської міської ради. До основних завдань ОСОБА_8 , яка перебувала на посаді інспектора з кадрів ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» входило прийняття заяв на роботу, відпустки, звільнення, оформлення документів з вищезгаданих причин, ведення особових справ працівників, а також нарахування та виплата заробітної плати, та інших компенсаційних виплат працівникам Товариства. Відповідно до наказу №1 від 31.05.2022 ОСОБА_8 переведено на посаду бухгалтера Товариства. Для забезпечення покладених на неї обов`язків, ОСОБА_8 користувалась електронним цифровим підписом (ЕЦП) директора ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» - ОСОБА_10 .

В третій декаді травня 2022 року в ОСОБА_8 з метою особистої наживи, виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Так, в період часу з 23.05.2022 по 03.10.2022 ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, об`єднаний єдиним злочинним умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, діючи умисно, таємно, створила відомості розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ», у які незаконно внесла відомості про нарахування собі авансів та заробітних плат, а саме 23.05.2022 на суму 16 968 гривень, 01.06.2022 на суму 22 989, 52 гривень, 16.06.2022 на суму 29 050 гривень, 20.06.2022 на суму 5 300 гривень, 28.06.2022 на суму 5 365 гривень, 29.06.2022 на суму 5 673 гривень, 01.07.2022 на суму 40 067 гривень, 04.07.2022 на суму 9 734, 47 гривень, 15.07.2022 на суму 58 957 гривень, 22.07.2022 на суму 9 806, 13 гривень, 01.08.2022 на суму 48 361 гривень, 02.08.2022 на суму 4 785, 69 гривень, 16.08.2022 на суму 120 559, 50 гривень, 31.08.2022 на суму 198 745, 69 гривень, 16.09.2022 на суму 305 047 гривень, 27.09.2022 на суму 8 765, 97 гривень, 03.10.2022 на суму 75 287, 50 гривень. Вищевказані відомості підписала електронним цифровим підписом директора ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» - ОСОБА_10 , до якого мала вільний доступ.

В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , у період часу з 23.05.2022 по 03.10.2022 на її розрахунковий рахунок було незаконно перераховано грошові кошти в сумі 965 464,17 грн. (дев`ятсот шістдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривень 17 коп), чим спричинено майнову шкоду в особливо великих розмірах ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» на вищевказану суму.

Злочинні дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

Крім цього, 23.05.2022 в період часу з 19:03:54 год. до 19:56:01 год. перебуваючи на посаді інспектора з кадрів ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ», через додаток «Приват24» АТ КБ «Приватбанк», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ», що знаходились на банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк», керуючись єдиним злочинним умислом на заволодіння вказаними грошовими коштами, створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_1 , в яку незаконно внесла відомості про нарахування авансу в сумі 16 968,94 гривень та підписала її електронним цифровим підписом директора ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» - ОСОБА_10 , до якого мала доступ. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , з розрахункового рахунку ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» на її банківський рахунок № НОМЕР_2 було незаконно перераховано грошові кошти.

Злочинні дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 200 КК України, як підробка документів на переказ електронних грошей.

Крім цього, ОСОБА_8 перебуваючи на посаді бухгалтера ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» через додаток «Приват24» АТ КБ «Приватбанк», діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ», що знаходились на банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк», керуючись єдиним злочинним умислом на заволодіння вказаними грошовими коштами,01.06.2022 в період часу з 17:30:07 год. до 18:13:44 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_3 , 16.06.2022 в період часу з 18:15:56 год. до 18:19:06 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_4 ,16.06.2022 в період часу з 19:40:01 год. до 20:48:59 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_5 ,20.06.2022 в період часу з 10:26:45 год. до 10:48:50 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_6 ,28.06.2022 в період часу з 15:31:02 год. до 16:21:48 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_7 ,29.06.2022 в період часу з 16:26:33 год. до 17:09:33 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_8 ,01.07.2022 в період часу з 15:57:56 год. до 17:01:03 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_9 ,04.07.2022 в період часу з 00:00:08 год. до 02:34:45 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_10 ,15.07.2022 в період часу з 13:55:49 год. до 16:18:20 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_11 ,22.07.2022 в період часу з 14:34:43 год. до 15:44:43 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_12 ,01.08.2022 в період часу з 17:20:14 год. до 17:26:38 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_13 ,02.08.2022 в період часу з 12:32:49 год. до 13:13:27 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_14 , 16.08.2022 в період часу з 14:08:38 год. до 15:29:37 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_15 , 31.08.2022 в період часу з 14:21:50 год. до 17:58:32 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_16 ,16.09.2022 в період часу з 15:43:16 год. до 16:07:25 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_17 ,27.09.2022 в період часу з 15:46:52 год. до 16:16:31 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_18 ,03.10.2022 в період часу з 13:54:28 год. до 14:57:22 год. створила відомість розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» № НОМЕР_19 , в які незаконно внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй авансу та заробітної плати та підписала їх електронним цифровим підписом директора ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» - ОСОБА_10 , до якого мала вільний доступ у зв`язку із виконанням нею службових обов`язків. Унаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , з розрахункового рахунку ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» на її банківський рахунок № НОМЕР_2 було незаконно перераховано грошові кошти.

Злочинні дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 200 КК України, як підробка документів на переказ електронних грошей, вчинена повторно.

Крім цього, в період часу з 23.05.2022 по 03.10.2022 ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, об`єднаний єдиним злочинним умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, діючи умисно, таємно, створила відомості розподілу виплат ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ», в які незаконно внесла відомості про нарахування собі авансів та заробітних плат, які підписала електронним цифровим підписом директора ТОВ «Воскресінецькі ковбаси» - ОСОБА_10 , до якого мала вільний доступ. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , в період часу з 23.05.2022 по 03.10.2022 на її розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 було незаконно перераховано грошові кошти в сумі 965 464,17 гривень, чим спричинено майнову шкоду в особливо великих розмірах ТОВ «ВОСКРЕСІНЕЦЬКІ КОВБАСИ» на вищевказану суму.

В подальшому, ОСОБА_8 діючи умисно, з метою легалізації незаконно одержаних грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, використала в особистих цілях, а саме оплатила з свого банківського рахунку № НОМЕР_2 купівлю телевізора марки «SAMSUNG» моделі UE40KU6000U вартістю 20 118,38 гривень і безрукавки чорного кольору з хутра вартістю 19 050 гривень. Вказані речі ОСОБА_8 зберігала по місцю проживання та використовувала у власних цілях.

Злочинні дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 209 КК України, як набуття, володіння, використання майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочину з таким майном, володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Коломийського міськрайонного суду від 26.03.2024 року щодо ОСОБА_8 таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченої та тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень внаслідок м`якості.

Зазначає, що Коломийським міськрайонним судом призначено обвинуваченій остаточне покарання у виді позбавлення волі та штрафу, але звільнено від відбування лише частини покарання на підставі ст. 75 КК України.

При призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі та штрафу, рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування лише частини остаточного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, є неприпустимим, а звільнення від відбування покарання у виді штрафу не передбачено.

Коломийський міськрайонний суд на підставі ч.1 ст. 70 та ч.3 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу призначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з бухгалтерським обліком строком на 1 рік та без конфіскації майна та у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85000 грн.

Коломийський міськрайонний суд, в порушення вимог ч.1 ст. 70 КК України безпідставно вказав про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім цього, суд неправильно зазначив про застосування ст. 69 КК України, оскільки застосування вказаної норми можливе тільки за окремою статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка має самостійну санкцію.

Вказує, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір штрафу.

Санкція статті ч. 1 та ч.2 ст. 200 КК України передбачають основне покарання у виді штрафу в розмірі більше 3 тисяч неоподатковуваних доходів громадян, а сума завданих збитків, спричинених кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 200 КК України, становить 16968, 94 грн., а за ч.2 ст. 200 КК України 948495,23 грн., а тому покарання, за ч.2 ст. 200 КК України, з урахуванням положень ч.2 ст. 53 цього Кодексу призначено неправильно.

Зазначає, що обвинувачена вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, підробку документів на переказ електронних грошей, підробку документів на переказ електронних грошей вчинено повторно, а також набуття, володіння, використання майна, щодо якого фактичні обставин свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій , вчинення правочину з таким майном, володіння ним, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Також призначене покарання обвинуваченій є незаконним та несправедливим внаслідок м`якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Просить вирок Коломийського міськрайонного суду від 26.03.2024 року з цих підстав скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями і грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності на строк 3 роки та без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.200 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень,

- за ч.2 ст.200 КК України у виді штрафу в сумі 948495, 23 гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями і грошовими коштами на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності на строк 3 роки та без конфіскації майна.

В решті вирок суду залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок;

- обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник адвокат ОСОБА_9 , заперечили проти поданої апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вказаний вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 та правильність кваліфікації її дій сторонами кримінального провадження не оскаржені, а тому апеляційний суд перевіряє законність вироку лише в частині призначеного покарання.

Колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що Коломийським міськрайонним судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі та штрафу, але водночас звільнено від відбування лише частини покарання на підставі ст. 75 КК України, виходячи із такого.

Згідно положень ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Виходячи із правової природи наведеної норми, призначення покарання за сукупністю злочинів здійснюється у два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожний окремий злочин, що входить до сукупності, а на другому - визначає остаточне покарання (загальну його міру) за усі злочини, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами - принципами його призначення за сукупністю.

Покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом: а) поглинення менш суворого покарання більш суворим; б) часткового складання призначених за окремі злочини покарань; в) повного їх складання.

Встановлюючи такий порядок визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, закон не регламентує, у яких випадках суд може використовувати той чи інший із зазначених принципів. У кожному випадку це питання вирішується на розсуд суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного.

Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим може здійснюватися щодо покарань як одного, так і різних їх видів і припускає, що суд, призначивши за окремі злочини різні за ступенем суворості покарання, одним з них - більш суворим - поглинає інше (інші) - менш суворі. Визначаючи ж, яке з призначених покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (строку) - якщо призначені покарання належать до одного виду; б) або з його місця в законодавчому переліку покарань (ст. 51 КК) - якщо призначені покарання належать до різних видів.

Таким чином, поглинення менш суворого покарання більш суворим означає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається судом у межах більш суворого покарання, призначеного за один із злочинів, що входить у сукупність.

Матеріалами провадження встановлено, що місцевий суд призначив ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів, тобто на підставі положень ч.1 ст.70 КК України. Зокрема, визнав винуватою ОСОБА_8 у вчиненні чотирьох злочинів, передбачених: ч.5 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 200, ч.1 ст. 209 КК України та призначив покарання за кожен з них окремо. Потім, призначаючи обвинуваченій остаточне покарання, застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Однак, вказані вимоги кримінального закону було застосовано невірно, оскільки спочатку суд першої інстанції, призначив ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю трьох злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 209 та ч.1 ст. 200 КК України (вчинених останньою) та позбавлення права обіймати посади, пов`язані з бухгалтерським обліком, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, однак додатково прийняв рішення про самостійне виконання призначеного ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.200 КК України у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 гривень, на підставі ч.3 ст. ст. 72 КК України.

Тобто, призначаючи ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів, місцевий суд допустив порушення на другому етапі при призначенні остаточного покарання, адже не врахував усі злочини, що утворюють сукупність.

При цьому, положеннями ч.3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, з огляду на те, що остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_8 призначено на підставі ст. 70 КК України (сукупність злочинів), із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно захід примусу у виді штрафу має бути поглинуто більш суворим покаранням у виді позбавлення волі, тобто відбувається поглинення, а не складання, відтак рішення суду про його самостійне виконання є хибним.

Що стосується тверджень прокурора про неправильне застосування судом положень ст. 69 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, то вони ґрунтуються на матеріалах провадження, тому заслуговують на увагу.

Так, відповідно до норм діючого законодавства, суд позбавлений можливості застосувати зазначену норму закону під час коли вирішується питання щодо призначення остаточного покарання, оскільки приписи ст. 69 КК України застосовуються виключно щодо конкретного злочину.

Законодавством чітко встановлено процедуру призначення покарань як за сукупністю злочинів (ч.1 ст. 70 КК України), так й у разі призначення покарання нижче від найнижчої межі (ст. 69 КК України).

При застосуванні положень ст. 69 КК України, обрання більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за кожний окремий злочин, а тому, перш ніж призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України), суд має попередньо обговорити питання про доцільність застосування ст. 69 КК України за кожний злочин окремо, оскільки застосування положень цієї статті щодо покарання, остаточно визначеного за сукупністю злочинів чи вироків, є неприпустимим. Така позиція законодавця відображена в п.8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7.

В абз. 5 п. 8 постанови вказаного Пленуму ВСУ зазначається, що ст. 69 КК України не застосовується щодо покарання, призначеного за сукупністю злочинів.

Таким чином, ст. 69 КК України надає суду право призначати більш м`яке покарання порівняно з тим, яке передбачено у конкретній санкції норми Особливої частини КК, яку встановлено за конкретний злочин, а не за їх сукупність.

Також колегія суддів звертає увагу, що судом неправильно визначено розмір штрафу за ч.2 ст. 200 КК України.

Згідно ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, ч.2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкція ч.2 ст. 200 КК України, за якою ОСОБА_8 засуджено оскаржуваним вироком, передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що призначивши ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, суд першої інстанції безпідставно не врахував положення ч.2 ст. 53, п.1 ч.1 ст. 65 КК України, та не визначив обвинуваченій штраф у розмірі не меншому ніж розмір заподіяної шкоди.

Наведені обставини свідчать про те, що при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, тобто допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Вказані порушення є істотними і такими, що перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції за наслідками якого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення яке б відповідало вимогам закону.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора, підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 обвинуваченої за ч.5 ст.185, ч.1 та ч.2 ст.200, ч.1 ст.209 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5