Рішення

від 07.06.2024 по справі 201/6653/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/6653/24

Провадження № 2-н/201/186/2024

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

07 червня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024р. ОСББ «Легенда-1» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищевказаною заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Легенда-1» заборгованість за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.01.2023р. по 30.04.2024р. в розмірі 17368,52 грн. та судовий збір в сумі 302,80 грн.

Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку про помилковість подання заяви про видачу судового наказу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

З заяви про видачу судового наказу видно, що ОСББ «Легенда-1» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до цивільних справ з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.02.2021р. у справі № 911/2390/18, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Вивченням заявипро видачусудового наказувстановлено,що правовідносини,які виниклиміж сторонами,стосуються нерухомогомайна,а саме:будинку (вякому знаходитьсяквартира АДРЕСА_2 ,власником якоїє ОСОБА_1 ),розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуваннямнаведеного,компетентним таналежним судомдля розглядуданої справиє Орджонікідзевськийрайонний судм.Запоріжжя (вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005), оскільки нерухоме майно, за обслуговування якого утворилася заборгованість, розташоване на території Вознесенівського районум. Запоріжжя.

Отже, для даної заяви про видачу судового наказу визначено виключну підсудність.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність передання матеріалів вказаної справи для розгляду до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч. 1 ст. 378 ЦПК України, суддя,

ВИРІШИВ:

Цивільну справу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком передати за підсудністю до Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя (вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Наумова