Рішення

від 18.06.2024 по справі 126/1164/24

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1164/24

Провадження № 2-о/126/77/2024

"18" червня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудь О. Г.

секретар Кучанська В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Тартак Гайсинського району Вінницької області.

В 2019 та 2022 роках його батько, ОСОБА_2 , переніс інсульт. Внаслідок пережитої ним хвороби, стан здоров`я батька суттєво погіршився, що спричинило обмеження рухових функцій організму. Протягом останніх двох років ОСОБА_2 не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі з боку близьких людей, що підтверджується Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим ЛКК КНП «Чечельницький ЦПМСД», 23.04.2024 року, яким ОСОБА_2 встановлено діагноз «Стан після перенесеного ГПМК (2019, 2022 р.) Лівобічний геміпарез з порушенням функцій статики та ходи. Гіпертонічна хвороба III ступеня, ризик ССУ - високий, дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу. ІХС. Дифузний міокардіосклероз ст. ІІ.

Протягом останнього року він проживаю разом із батьком ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_1 , здійснює постійний догляд за батьком у побуті, купує необхідні ліки та продукти харчування та виконує його прохання та доручення, в разі потреби забезпечує медичний огляд та невідкладну медичну допомогу, оскільки він самостійно не може цього зробити, через обмеження рухових функцій організму, загострення всіх супутніх невиліковних захворювань, які перешкоджають самостійному пересуванню та обслуговуванню.

На теперішній час, він є єдиним родичем (сином), хто опікується батьком та може здійснювати за ним постійний догляд, що підтверджується Актом проведення обстеження сім`ї від 29.04.2024 р., складеним комісією Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради. Інші особи, які б могли здійснювати догляд за хворим батьком - відсутні, оскільки його мати ОСОБА_3 , є пенсіонером, хворіє та відповідно до висновку ЛКК сама потребує постійного стороннього догляду.

З метою підтвердження факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 та надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, він звернувся до органу соціального захисту населення Чечельницької селищної ради, із заявою про призначення його по догляду на непрофесійній основі за своїм батьком.

Однак, рішенням Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради від 02.05.2024 року йому було повідомлено про те, що він не має права на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки його середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї.

Таким чином, на даний час факт здійснення ним догляду за батьком ОСОБА_2 не підтверджено належними документами, а тому йому не зараховується страховий стаж та він не може підтвердити даного факту, з метою реалізації прав особи, яка здійснює постійний догляд за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Метою звернення до суду з відповідною заявою є бажання офіційно оформити постійний догляд за батьком, який має невиліковні захворювання та потребує стороннього догляду, щоб у майбутньому мати можливість надавати допомогу йому та представляти батька в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також щодо отримання соціальних пільг та виплат та виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для нього юридичне значення: впливає на його права й обов`язки та інтереси особи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Ухвалою суду від 10.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено заяву до судового розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не явився, надав заяву в якій заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить слухати справу у його відсутність.

06.06.2024 року від представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 т.в.о. начальника ОСОБА_4 надійшло пояснення на заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якого зазначив, що військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу у разі наявності у нього необхідності здійснювати постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, у разі відсутності інших працездатних членів сім`ї, які могли б здійснювати такий догляд. При цьому законодавець не визначив потребу вказаних осіб у постійному сторонньому догляді як підставу для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, а пов`язав її з наявністю у військовозобов`язаного необхідності, тобто встановленого обов`язку, здійснювати такий догляд на постійній основі. Наявність у військовозобов`язаного обов`язків, необхідність виконання яких визначена законодавцем як підстава для звільнення від призову на військову службу (отримання відстрочки від призову), має бути підтверджена відповідними документами.

Крім того, 06.06.2024 надав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявними у справі матеріалами.

Представник заінтересованої особи Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради Козиренко О.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради, на підставі якої було здійснено обстеження умов проживання сім`ї та складено Акт № 15 від 29.04.2024, відповідно якого комісією підтверджено потребу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у постійному сторонньому догляді та рекомендувала призначити компенсацію за догляд. На момент складання акту обстеження, було підтверджено факт догляду ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_2 ..

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторона посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Тартак Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

В 2019 та 2022 роках ОСОБА_2 , переніс інсульт. Внаслідок пережитої ним хвороби, стан його здоров`я погіршився, що спричинило обмеження рухових функцій організму. Протягом останніх двох років ОСОБА_2 не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі з боку близьких людей, що підтверджується Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим ЛКК КНП «Чечельницький ЦПМСД», 23.04.2024 року, яким ОСОБА_2 встановлено діагноз «Стан після перенесеного ГПМК (2019, 2022 р.) Лівобічний геміпарез з порушенням функцій статики та ходи. Гіпертонічна хвороба III ступеня, ризик ССУ - високий, дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу. ІХС. Дифузний міокардіосклероз ст. ІІ. Вказані обставини підтверджуються копіями медичних документів наявних у справі.

Заявник вказує, що є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за батьком, що підтверджується Актом проведення обстеження сім`ї від 29.04.2024, складеним комісією Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради. Інші особи, які б могли здійснювати догляд за хворим батьком - відсутні, оскільки мати заявника - ОСОБА_3 , є пенсіонером, хворіє та відповідно до висновку ЛКК сама потребує постійного стороннього догляду. Він забезпечує батька їжею, купує необхідні ліки та продукти харчування, допомагає по господарству, супроводжує до лікарні.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Метою звернення до суду з відповідною заявою є бажання офіційно оформити постійний догляд за батьком, який має невиліковні захворювання та потребує стороннього догляду, щоб у майбутньому мати можливість надавати допомогу йому та представляти батька в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також щодо отримання соціальних пільг та виплат та виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Факт здійснення заявником догляду за ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду, має для нього юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 15 ст.1 Закону України «Про соціальні послуги» складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність.

Постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються інваліди із вираженими порушеннями в організмі, зумовленими професійними та загальними захворюваннями, травмами, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати гігієнічні потреби, потребують допомоги на прогулянках).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю І групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговування; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.

Згідно матеріалів справи, заявник є військовозобов`язаним і може у встановленому законом порядку бути призваним до Збройних сил України.

Згідно ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, а також опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Таким чином, факт того, що ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду та ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює такий догляд, доведено у повному обсязі, надані суду докази є належними, достовірними та допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета заявлених вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника для офіційного його підтвердження на законних підставах. Від встановлення даного факту залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених ЗУ «Про соціальні послуги» та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням викладеного, суд вважає заява ОСОБА_1 , є обґрунтованою, тому її належить задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Відділу праці, соціального захисту та охорони здоров`я населення Чечельницької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Чечельницьким PC УДМС України у Вінницькій області, 29.01.2015 року, який проживає у АДРЕСА_1 ) здійснює постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного догляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. Г. Рудь