Ухвала

від 20.06.2024 по справі 308/10389/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10389/24

1-кс/308/3603/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,українця,уродженця тамешканця АДРЕСА_1 , зсередньою освітою,одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні № 12023070000000383, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2023 року,-

про продовження строку дії обраного запобіжного заходу,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчийСУ ГУНПв Закарпатськійобласті ОСОБА_6 ,за погодженнямз прокуроромЗакарпатської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону ОСОБА_7 ,звернувся дослідчого суддіз клопотаннямпро продовження підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, строку дії обраного запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи вимоги законодавства України, про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, а відтак він усвідомлював порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, вимог п. «а» «Спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» №2471ХІІ від 17 червня 1992 року, п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 15 жовтня 1992 року 10.08.2022.

Разом з тим, громадянин ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів проти громадської безпеки, а саме незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу вогнепальної зброї є можливість швидко, незаконно збагатитись, став на шлях злочинної діяльності та здійснив придбання, зберігання, а також збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 21.12.2023, та перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_4 знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, вибухові пристрої та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно придбав з метою подальшого незаконного збуту 797 ( сімсот дев`яносто сім) предметів, схожі на патрони, які згідно висновку експерта є боєприпасами бойовими патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, призначеними для стрільби із відповідної нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39 мм та 2 (два) предмети схожі на автомат, які згідно висновку експерта є бойовою автоматичною нарізною вогнепальною зброєю, автоматом системи «Калашникова», моделі АК -74 калібру 5,45х39 мм, виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

В подальшому 21.12.2023 близько 15:23 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в лісовому масиві поблизу с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, Закарпатської області, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут боєприпасів та вогнепальної зброї, за грошову винагороду у розмірі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень збув особі, яка діяла на умовах конфіденційного співробітництва із працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_8 797 ( сімсот дев`яносто сім) предметів, схожі на патрони, які згідно висновку експерта є боєприпасами бойовими патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, призначеними для стрільби із відповідної нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39 мм та 2 (два) предмети схожі на автомат, які згідно висновку експерта є бойовою автоматичною нарізною вогнепальною зброєю, автоматом системи «Калашникова», моделі АК -74 калібру 5,45х39 мм, виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

Окрім того, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 28.03.2024, та перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, вибухові пристрої та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно придбав з метою подальшого незаконного збуту 1 (один) предмет схожий на вогнепальну зброю автомат «Калашникова», моделі АК-74, 6099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) предметів схожих на боєприпаси, 1 (один) предмет схожий на димову шашку, 1 (один) предмет схожий на тротилову шашку вагою 200 грам, 1 (один) предмет схожий на запал (детонатор).

В подальшому 28.03.2024 близько 16:24 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в лісовому масиві поблизу с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, Закарпатської області діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут боєприпасів та вогнепальної зброї, за грошову винагороду у розмірі 80000 (вісімдесят) тисяч гривень збув особі, яка діяла на умовах конфіденційного співробітництва із працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_8 1 (один) предмет схожий на вогнепальну зброю автомат «Калашникова», моделі АК -74, 6099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) предметів схожих на боєприпаси, 1 (один) предмет схожий на димову шашку, 1 (один) предмет схожий на тротилову шашку вагою 200 грам, 1 (один) предмет схожий на запал (детонатор).

Окрім цього, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 28.03.2024, та перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, вибухові пристрої та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно придбав з метою подальшого незаконного збуту 978 ( дев`ятсот сімдесят вісім) предметів, схожі на набої, які згідно висновку експерта відносяться до категорії боєприпасів. З яких 966 штук споряджені звичайними кулями, а 12 штук споряджені трасуючими кулями, призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм, набої в кількості 52 штуки є бойовими автоматними патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, споряджені трасуючими кулями, призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм, 2 патрони є бойовими проміжними патронами центрального бою, калібру 7,62х39 мм, призначені для стрільби зі зброї калібру 7,62х39 мм., дані набої в кількості 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) штук виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

28.03.2024 у період часу з 19:33 год. до 21:20 год., проведено обшук в дачному будинку ОСОБА_4 за адресою, АДРЕСА_2 кадастрові номери 2124881800:01:001:0043 та 2124881800:10:011:0058 в ході якого було виявлено та вилучено, зокрема: 978 ( дев`ятсот сімдесят вісім) предметів, схожі на набої, які згідно висновку експерта відносяться до категорії боєприпасів. З яких 966 штук споряджені звичайними кулями, а 12 штук споряджені трасуючими кулями, призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм, набої в кількості 52 штуки є бойовими автоматними патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, споряджені трасуючими кулями, призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм, 2 патрони є бойовими проміжними патронами центрального бою, калібру 7,62х39 мм, призначені для стрільби зі зброї калібру 7,62х39 мм., дані набої в кількості 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) штук виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби, які ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно зберігав за вказаною адресою для подальшого їх збуту, а саме до моменту виявлення та вилучення працівниками правоохоронних органів.

28.03.2024 о 17:00 год. ОСОБА_4 затримано у ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263КК України.

29.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263КК України.

30.04.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколом затримання ОСОБА_4 від 28.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.12.2023; протоколом огляду покупця, який здійснює оперативну закупку та вручення йому грошових коштів від 21.12.2024; протокол добровільної видачі від 21.12.2024; висновками експерта; протоколом добровільної видачі від 28.03.2024; матеріалами НСРД; та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

29.03.2024 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під варто визначено до 25.05.2024.

22.05.2024 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Строк тримання під варто визначено до 22.06.2024.

Клопотання мотивоване тим, що у сторони обвинувачення, з метою виконання завдань кримінального провадження,є обґрунтована необхідність у продовженні строку досудового розслідування, для проведення ряду слідчих та процесуальних дій, зокрема необхідно виконати наступне: отримати висновок судово трасологічної експертизи яка на даний час знаходиться на виконанні в Закарпатському НДЕКЦ; з урахуванням зібраних доказів визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_4 , у випадку наявності законних підстав вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з викладенням її у кінцевій редакції; отримати характеризуючі документи на підозрюваного ОСОБА_4 ; провести слідчий експерименти із свідком ОСОБА_8 ; здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; при необхідності виконати інші необхідні слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що на даний час з об`єктивних причин досудове розслідування завершити не вдалось, а ризики, якими керувався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу як тримання під вартою з правом внесення застави, не зменшились та не припинили існувати, наявні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою з правом внесення застави визначеною ухвалою слідчого судді.

На підставі наведеного просить продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межахстроку досудовогорозслідування.

Прокурор у судовому засіданні підтримав внесене клопотання про продовження строку тримання під вартою, зауваживши, що ризики, передбаченіст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечив щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити останньому запобіжний захід посилаючись на те, що ризики не обґрунтовані, слідчий обмежився формальним переліком, необхідність мотивував продовженням строків досудового розслідування через проведення експертиз, що не обґрунтовує необхідність тримання особи під вартою. ОСОБА_4 має постійне місце проживання. Посилання на те, що може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, нічим не підтверджено. Вказує, що прокурором не доведено під час розгляду клопотання необхідності продовження строку тримання, а також не спростовано можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу. У зв`язку з цим захисник просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний підозрюваному ОСОБА_4 на більш м`який, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 2ст. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннямист. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023070000000383, відомості про яке 11.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 29.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.

30.04.2024 ОСОБА_4 повідомлено про змінену підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 1 ст. 263КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2024 року обрано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 17 год. 00 хв. - 25.05.2024 року. Визначено заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків передбачених КПК України, - в розмірі 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.

22 травня 2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено строктриманняпідвартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в межах строку досудового розслідування, а саме - до 22.06.2024 року, залишивши без змін раніше визначений слідчим суддею розмір застави.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської області20червня 2024року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023070000000383 від 11.12.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено до чотирьох місяців, тобто до 29 липня 2024 року, включно.

Згідно з вказаною ухвалою, необхідність продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023070000000383 від 11.12.2023року обумовлена необхідністю проведення процесуальних дій, які є обов`язковими під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Положеннямст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

З огляду на викладене, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 його соціальний статус, наявність у нього міцних соціальних та сімейних зв`язків, а також його майновий стан.

Разом з тим,ст. 29 Конституції Українирегламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції Українитаст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Слідчий суддя зауважує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плешо проти Угорщини» від 02.10.2012 року), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення.

З наведеного випливає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи « ОСОБА_10 та інші проти Франції» від 29.03.2010 року зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. У той же час, Європейський суд з прав людини зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи. Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» від 08.04.2004 року наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків непроцесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов та інші проти Росії» від 23.10.2012 року до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильне скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з під варти.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядкуКПК Україниґрунтуються на існуючій практиці Європейського суду з прав людини та мають враховуватися судами з огляду на положенняст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних Європейським судом з прав людини у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи «Смирнова проти Росії» «Пірузян проти Вірменії», «Тирон проти Румунії»).

Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що такий ризик маловірогідний і необхідність в утриманні особи під вартою відсутня (рішення Європейського суду з прав людини «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, повязаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними звязками та усіма видами звязку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини «Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (рішення Європейського суду з прав людини «Сулаоя проти Естонії»). При цьому, ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою (п. 64 рішення Європейського суду з прав людини «Ноймайстер проти Австрії»).

У той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього увязнення особи (рішення Європейського суду з прав людини «Ідалов проти росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При вирішенні клопотань про зміну обраного відносно підозрюваного запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі змістом вимогст. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя останнього чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З огляду на викладене, слідчий суддя звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У даному судовому засіданні щодо підозрюваного стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування ризиків незаконного впливу учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вчинення іншого кримінального правопорушення, з посиланням на конкретні докази реального існування таких ризиків.

При цьому, з урахуванням особи підозрюваного його соціального статусу, особистих зв`язків, слідчий суддя дійшов до переконання про існування достатньої ймовірності ризику намагань з боку підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, який цілком може бути усунутий, шляхом застосування до останніх менш суворого, у порівнянні з триманням під вартою, запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст.263 КК України, дані про його особу, який є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, а саме, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має досить міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а також на те, що підозрюваний два місяці перерубає під вартою, раніше не судимий, має постійне місце проживання, слідчий суддя вважає, що стороною захисту обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу, оскільки суттєво зменшилися ризики, передбаченіст. 177 КПК України, що існували раніше.

При цьому, суд бере до уваги, що сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, з урахуванням вищенаведеного, не є достатньою підставою для тримання останнього під вартою надалі. Прокурором в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на викладене слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання сторони захисту про зміну обраного запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме, на домашній арешт із забороною залишати житло в певний період доби та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, у повному обсязі забезпечать виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст.176, -178,183,193,197,199,309,310 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 . - задовольнити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, а саме з 22 години 00 хвилин по 07 годину 00 хвилин ранку, без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1.прибувати до слідчого, прокурора та суду на першу їхню вимогу;

2.не відлучатися із місця свого постійного проживання за адресою : АДРЕСА_1 , в якому він проживає, у період з 22 години 00 хвилин по 07 годину 00 хвилин ранку, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4.здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного до ВП №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Підозрюваного ОСОБА_4 , негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом до 29 червня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суд ОСОБА_1