Рішення

від 16.05.2024 по справі 333/5714/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/5714/23

Провадження № 2/333/402/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСА-40» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2023 року ОСББ «ОСА-40» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за внесками на утримання багатоквартирного будинку на загальну суму 21327 грн. 83 коп., з яких: 13467 грн. 30 коп. заборгованість по внескам на управління будинку за період з 01.08.2020 року по 30.06.2023 року, 6683 грн. 25 коп. інфляційні втрати, 1177 грн. 28 коп. 3% річних, а також стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСББ «ОСА-40» було створено співвласниками буд. АДРЕСА_1 та проведено його державну реєстрацію, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням ЄДРПОУ юридичної особи № 40606213. На загальних зборах ОСББ, які відбулись 17.01.2020 року були затверджені внески на управління будинком у розмірі 5,50 грн./кв.м. з 2-го по 9-й поверх, 5,03 грн./кв.м. для 1-х поверхів та 3,87 грн./кв.м. для нежитлових приміщень. Вказує, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 69,96 м2. Відповідачі проживають у багатоквартирному будинку. У період з 01.08.2020 року по 30.06.2023 року відповідачі не сплачують кошти за надані послуги, тому на день подання цієї позовної заяви відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 13467 грн. 30 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат (6683 грн. 25 коп.) та 3% річних (1177 грн. 28 коп.).

Ухвалою судді від 21.07.2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.

У судове засідання представник позивача адвокат Здорик О.І. не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно з вимогами ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачі належним чином повідомлялися судом про розгляд справи, а відтак вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних письмових доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСББ «ОСА-40» було створено співвласниками будинку АДРЕСА_1 та проведено його державну реєстрацію (а.с. 19-21).

На підставі статуту ОСББ «ОСА-40» встановлено, що останнє створено відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і об`єднує власників квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Завданням і предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

З копії протоколу загальних зборів ОСББ «ОСА-40», які відбулись 17.01.2020 року встановлено, що були затверджені внески на управління будинком у розмірі 5,50 грн./кв.м. (а.с. 23).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 337986564 від 04.07.2023 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_3 (1/2) (а.с. 25-26).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (ч. 6 ст. 10 Закону).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах згідно зі ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ст. 10 Закону).

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані ст. ст. 14, 15 Закону.

Статті 16-18 Закону окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до ст. 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за ст. 21 Закону належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Згідно з абз. 6, 7, 8 ч. 9 ст. 10 Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Відповідно до п. 2 розділу III статуту ОСББ «ОСА-40» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Пунктом 3 цього ж розділу межі виключної компетенції загальних зборів. Зокрема, до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відносяться: визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Пунктом 11 цього ж розділу встановлено, що рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковими для всіх співвласників.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 69,98, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

При зверненні до суду позивач вказав про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як співвласники будинку не виконують рішення загальних зборів ОСББ, не проводять сплату відповідних внесків та платежів, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.08.2020 року по 30.06.2023 року в сумі 13467 грн. 30 коп.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами доказами в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Обставин, які свідчать про виконання відповідачами рішення загальних зборів «Перемоги-49» по сплаті встановлених платежів не встановлено.

Тому, суд знаходить обґрунтованими вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів внесків витрат на утримання будинку заборгованості за період з 01.08.2020 року по 30.06.2023 року в сумі 13467 грн. 30 коп.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, яке може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 14-448цс19-ц).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 6683 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1177 грн. 28 коп. 3% річних на суму заборгованості по внескам та платежам, є обґрунтованим. Відповідачами розрахунок позивача вказаних сум також не спростований належними та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010 року).

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інстуркцію № 1104 від 10.07.2023 2023 року, зі змісту якої вбачається, що позивач здійснив платіж «судовий збір» у розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 33).

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., яка розрахована стороною позивача за підготовку позовної заяви (2 000,00 грн.) та участь в судових засіданнях (3 000,00 грн.). Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи є підставою для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., оскільки цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а також враховуючи ту обставину, що представник позивача адвокат Здорик О.І. не брав участі в судових засіданнях.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСА-40» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП в матералах справи відсутній) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСА-40» (код ЄДРПОУ 40606213) заборгованість за внесками та платежами на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.08.2020 року по 30.06.2023 року в сумі 13467 грн. 30 коп., 6683 грн. 25 коп. інфляційні втрати, 1177 грн. 28 коп. 3% річних, а всього 21327 (двадцять одна тисяча триста двадцять сім) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП в матералах справи відсутній) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСА-40» (код ЄДРПОУ 40606213) витрати по сплаті судового збору по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. з кожної.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП в матералах справи відсутній) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСА-40» (код ЄДРПОУ 40606213) витрати на професійну правничу допомогу по 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з кожної.

Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик