Ухвала

від 28.06.2024 по справі 445/1134/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1134/24

Провадження № 2/445/662/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 червня 2024 року суддя Золочівського районного суду Львівської області Сивак В. М.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ ДРАЦС у Золочівському райорні Львівської області ЗМУЮ про визнання батьківства,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є позивачка - ОСОБА_1 .

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що вказана позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 чинного ЦПК України.

Згідно з ч.3, 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Всупереч вказаним положенням закону, а також ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем не надано до суду актового запису про народження дитини, згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, що є підставою для прийняття судом позову до розгляду в порядку ст. 128 СК України.

Суд зазначає, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Підставою для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У порушення вимог ч. 5 та ч. 3 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано відповідного клопотання про призначення у справі судово-генетичної/судово-імунологічної експертизи, яка визначає можливість визначення батьківства.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року N 3451/05, § 34, «Kalacheva V. Russian Federation»).

Згідно норм чинного ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховним Судом було роз`яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 у справі № 591/6441/14-ц).

Крім того, при вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем у позовній заяві не залучено третю особу - орган опіки та піклування, оскільки участь відповідного органу опіки та піклування є обов`язковою у такій категорії справ.

Статтею 19 СК України, передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визнання батьківства обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Враховуючи зазначене, позивачу необхідно визначити склад учасників справи, з врахуванням відповідних норм чинного законодавства України, в тому числі врахувавши і положення Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Тобто, подана заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області ЗМУЮ про визнання батьківства - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків заяви не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, та буде призначена до розгляду у судове засідання, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М.Сивак