Рішення

від 05.06.2024 по справі 607/2626/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2024Справа №607/2626/24

05 червня 2024 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

- сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тришак Олег Григорович, до ОСОБА_2 , Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тришак О.Г., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Байковецької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування вимог позивач зазначила, що спірний житловий будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , яка подала у нотконтору заяву про прийняття спадщини. Однак, у встановленому законом порядку свої спадкові права на 1/3 частку спірного житлового будинку ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 . На час її смерті разом з нею була зареєстрована та проживала ОСОБА_8 , яка фактично вступила в управління спадковим майном та вважається такою, що прийняла спадщину.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2022 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/3 частку спірного житлового будинку, як за членом колишнього колгоспного двору. Таким чином, за життя ОСОБА_3 належав цілий житловий будинок по за АДРЕСА_1 , зокрема 1/3 частка належала на підставі рішення суду від 09 січня 2020 року, 1/3 частка успадкована після смерті ОСОБА_4 та 1/3 частка успадкована після смерті ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є вона, чоловік ОСОБА_3 та онук за правом представлення ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини в її користь. 23 листопада 2023 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до умов якого до неї перейшло право на спадщину на спірний житловий будинок.

Постановою приватного нотаріуса від 08 січня 2024 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність вказаного нерухомого майна спадкодавцю.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.

Попередньо представник позивача - адвокат Тришак О.Г. подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник Байковецької сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав клопотання про розгляд справи без їх участі. При вирішенні позовних вимог сільська рада покладається на думку суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_6 , батьками якої зазначено ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України за №0023962946 від 17 вересня 2019 року.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за №00039942782 від 02 червня 2023 року, ОСОБА_6 19 липня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». Даний шлюб розірвано 01 листопада 2000, про що внесено відповідний актовий запис за №735.

29 лютого 1992 року ОСОБА_12 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2019 року, виданим повторно Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 ».

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_1 , батьками якої зазначено ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20 лютого 2007 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00039942741 від 02 червня 2023 року.

12 листопада 2011 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 29 грудня 2017 року, виданим повторно Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».

Як вбачається з відповіді Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації за №190 від 31 серпня 2022 року, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30 листопада 1989 року, виданого Тернопільською районною радою та записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №272.

Як вбачається з довідки Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за №1366 від 04 вересня 2019 року, домоволодіння по АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_4 . Станом на 01 липня 1990 року та на 15 квітня 1991 року вказане домоволодіння відносилось до суспільної групи господарства - двір колгоспника (колгоспний двір), членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - невістка, ОСОБА_6 - онука.

Вказані обставини щодо приналежності спірного будинковолодіння станом на 15 квітня 1991 року до суспільної групи господарства колгоспний двір та дані про осіб, які входили до його складу підтверджуються також відповіддю Байковецької сільської ради за №1651 від 05 вересня 2022 року та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2020 року.

Як слідує з технічного паспорту на будинок садибного типу від 15 січня 2024 року, виготовленого ПП «ВолКаС», загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 71,4 кв.м., житлова - 42 кв.м.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи «колгоспний двір», членом якого були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - невістка, ОСОБА_6 - онука.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належало по 1/3 частці будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11 січня 2010 року, виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції, актовий запис №13.

Після її смерті відкрилася спадщина за законом на належне їй майно, у тому числі належну їй частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №76211563 від 14 березня 2024 року, інформація стосовно ОСОБА_6 в реєстрі відсутня.

З відповіді Тернопільської районної державної нотаріальної контори за №589/01-16 від 14 березня 2024 року вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 не заводилася.

Як слідує з відповіді Байковецької сільської ради за №1651 від 05 вересня 2022 року, на день смерті ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 - дід, ОСОБА_8 - матір, ОСОБА_3 - вітчим та ОСОБА_1 - сестра.

Таким чином, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є її матір ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті останньої шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Інших спадкоємців за законом та за заповітом судом не встановлено.

Судом не встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном або подання заяви у нотконтору про прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 29 грудня 2004 року секретарем виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрований в реєстрі за №54, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08 вересня 2009 року, виданим Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №13.

Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом на належне йому майно, у тому числі належну йому частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

21 березня 2012 року державним нотаріусом Тернопільської районної нотаріальної контори заведено спадкову справу за №159/2012 року після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спащину за заповітом.

Як вбачається з довідки за №1700 від 18 листопада 2013 року, ОСОБА_4 постійно проживав та перебував на реєстраційному обліку по АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 - невістка, ОСОБА_3 - чоловік невістки, ОСОБА_1 - дочка невістки, ОСОБА_2 - онук невістки.

Таким чином, з матеріалів спадкової справи за №159/2012 року встановлено, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті останнього шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Окрім того, ОСОБА_3 частково оформила спадкові права після смерті ОСОБА_4 , отримавши 17 грудня 2013 року свідоцтво про право на спадину за заповітом на земельну ділянку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2020 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору. Вказане рішення суду набрало законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22 травня 2023 року, виданим Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №65.

Після її смерті відкрилася спадщина за законом на належне їй майно, у тому числі належну їй частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

02 червня 2023 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. заведено спадкову справу за №43/2023 після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

15 листопада 2023 року чоловік спадкодавця ОСОБА_3 подав приватному нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини за законом та від обов`язкової частки після смерті дружини ОСОБА_3 в користь дочки ОСОБА_1 .

Згідно витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 22 липня 1979 року по 18 травня 2023 року, складеного Байковецькою сільською радою вбачається, що ОСОБА_3 з 22 липня 1979 року по 18 травня 2023 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою на день її смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Таким чином, з матеріалів спадкової справи за №43/2023 року встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті останньої шляхом подання приватному нотаріусу у встановлений законом строк заяви при прийняття спадщини, та онук ОСОБА_2 за правом представлення, який прийняв спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

23 листопада 2023 року між ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_19 , та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом Кравець Т.В. 23 листопада 2023 року, зареєстрований в реєстрі за №1484. Згідно умов вказаного договору, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її онуку ОСОБА_2 переходить земельна ділянка, площею 3,9203 га, для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125280600:01:001:0375, яка розташована у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Дочці ОСОБА_1 переходить земельна ділянка, площею 3,8999 га, для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125280600:02:001:5216, яка розташована у Байковецькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області та житловий будинок по АДРЕСА_1 , усе інше нерухоме майно, яке належало померлій.

Вказаний договір підписано особисто ОСОБА_2 .

Окрім того, ОСОБА_1 частково оформила спадкові права після смерті ОСОБА_3 , отримавши 23 листопада 2023 року свідоцтво про право на спадину за заповітом на земельну ділянку.

23 листопада 2023 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , площею 3,9203 га, на підставі договору про поділ спадщини.

08 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_19 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належний ОСОБА_3 спірний житловий будинок.

Постановою приватного нотаріуса Кравець Т.В. від 08 січня 2024 року за №6/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 значиться як колгоспний двір, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - невістка та ОСОБА_6 - онука.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, кожному члену колгоспного двору ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належало по 1/3 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України застовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була фактично прийнята спадкоємцем, застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

В силу вимог ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина за законом, у тому числі на належну їй частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла її матір ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом першої черги, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, що підтверджується відповіддю Байковецької сільської ради за №1651 від 05 вересня 2022 року.

Інші спадкоємці спадщину не приймали.

Таким чином, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 успадкувала належну їй 1/3 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке належало померлій як члену колишнього колгоспного двору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як слідує з вимог ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, у тому числі на належну йому 1/3 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, шляхом подання нотаріусу у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Інші спадкоємці за законом чи за заповітом відсутні.

Таким чином, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 успадкувала належну йому 1/3 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке належало померлому як члену колишнього колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом, у тому числі на належне їй будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а саме 1/3 частку успадковану після смерті ОСОБА_6 , 1/3 частку успадковану після смерті ОСОБА_4 та 1/3 частку належну їй як члену колишнього колгоспного двору згідно рішення суду.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги, шляхом подання нотаріусу у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини та онук ОСОБА_2 (син ОСОБА_6 ), як спадкоємець за правом представлення, який прийняв спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_3 , який має право на обов`язкову частку у спадщині, подав приватному нотаріусу заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці за законом чи за заповітом відсутні.

23 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини, згідно з яким до позивача перейшло право на спадкування спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала належне їй будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке належало останній.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, шляхом визнання за позивачем права власності житловий будинок за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тришак Олег Григорович, до ОСОБА_2 , Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ;

Байковецька сільська рада, вул. Січових стрільців, 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 04394846.

Повне рішення складено 17 червня 2024 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька