Постанова

від 19.06.2024 по справі 911/3124/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 911/3124/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховській І.А.,

представників сторін:

від позивача: Єфременко В.М. (в залі суду),

від відповідача: Кривенко О.О. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.04.2024 (повний текст складено 23.04.2024)

за заявою Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 911/3124/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

про стягнення 1 291 778,71грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

05.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява КП «ККП с. Білогородка» про розстрочення виконання відповідного рішення на 11 місяців шляхом оплати щомісячно по 116 821,97 грн (а.с. 198-201).

Вимоги поданої заяви мотивовані неможливістю негайного виконання рішення суду у повному обсязі з об`єктивних причин, а саме через оголошення на території України воєнного стану, введення на території Київської області активних бойових дій, у тому числі на території Білогородської територіальної громади, що стало наслідком виїзду великої кількості людей зі своїх помешкань та, у свою чергу, призвело до зниження оплати мешканцями територіальної громади житлово-комунальних послуг.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2024 задоволено заяву КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2024 у справі №911/3124/23 (вх. №2888 від 05.04.2024). Розстрочено виконання рішення щодо стягнення з КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» 1 006 685,31 грн основного боргу, 216 877,33 грн втрат від інфляції, 49 046,54 грн 3% річних, 880,29 грн пені, а також 11 552,2 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а всього 1 285 041,67 грн.

Суд врахував важливість безперебійного надання мешканцям відповідної територіальної громади послуг, майновий стан обох сторін, встановлені обставини виникнення боргу, а також те, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до негативних наслідків. Зазначені обставини суд визнав винятковими та такими, що дають право на розстрочення виконання рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, ТОВ «Київоблгаз Збут» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник не погоджується з висновком суду щодо неможливості проведення відповідачем розрахунків з позивачем у зв`язку із введенням воєнного стану. На думку апелянта, суд не врахував, що відповідач не здійснив жодного платежу після 19.09.2022 і з позовною заявою про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 12.10.2023. Скаржник вважає, що наведене є свідченням того, що суд не взяв до уваги дисципліну проведення відповідачем платежів.

ТОВ «Київоблгаз Збут» вважає, що суд першої інстанції фактично не з`ясував того, що сама по собі війна з Російською Федерацією не може бути автоматичним звільненням від виконання будь-яких зобов`язань незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Тобто, суд першої інстанції не з`ясував наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також суд першої інстанції не надав правового аналізу тому, що вказані обставини рівною мірою стосуються і позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність в Україні.

Крім того, на думку апелянта, суд не взяв до уваги його (ТОВ «Київоблгаз Збут») майновий стан.

Позиції учасників справи.

КП «ККП с. Білогородка» надало відзив, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану.

Відповідач подав заяву, у якій повідомив про здійснення ним 07.06.2024 другого платежу (платіжна інструкція №34 від 04.06.2024) на виконання ухвали суду від 15.04.2024 у справі №911/3421/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3124/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Київоблгаз Збут» на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.04.2024 до надходження матеріалів справи №911/3124/23.

15.05.2024 матеріали справи №911/3124/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Київоблгаз Збут» на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі №911/3124/23. Розгляд справи призначено на 19.06.2024. Запропоноване учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2024 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з КП «ККП с. Білогородка» (боржник) на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» (стягувач) 1 006 685,31 грн основного боргу, 216 877,33 грн втрат від інфляції, 49 046,54 грн 3% річних, 880,29 грн пені та 11 552,2 грн судового збору за подання позовної заяви; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 5,7 грн 3% річних, 15 100,27 грн втрат від інфляції та 3 183,27 грн пені; повернуто ТОВ «Київоблгаз Збут» з державного бюджету України 7 550,14грн частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №98200 від 05.10.2023.

КП «ККП с. Білогородка» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про розстрочення виконання зазначеного судового рішення на 11 місяців шляхом оплати щомісячно по 116 821,97грн.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Під час розгляду поданої КП «ККП с. Білогородка» заяви суд встановив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань основним видом діяльності боржника є надання житлово-комунальних послуг на території Білогородської територіальної громади.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався на підставі відповідних Указів.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та його додатком визначено, що на території сіл Стоянка, Неграші, Музичі, Лука, Білогородка, Гнатівка, Гореничі, Святопетрівське, Шевченкове Білогородської сільської територіальної громади, на території яких боржник здійснює свою господарську діяльність, відбувалися бойові дії.

Перебування окупаційних військ на території Київської області, ведення активних бойових дій беззаперечно свідчить про ускладнення надання відповідних житлово-комунальних послуг відповідачем та отримання за них своєчасної оплати, у т.ч. мешканцями, які тимчасово лишили відповідну територію під час бойових дій.

Також, у період до 05.05.2023 (включно) на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2023 №2129-IX, зі змінами, внесеними згідно із Законами №2455-IX від 27.07.2022, № 2456-IX від 27.07.2022, № 2468-IX від 28.07.2022, існували додаткові незалежні від боржника об`єктивні обставини, які безпосередньо впливали на можливість відповідача вживати заходів щодо стягнення боргу зі споживачів, зокрема, наявність заборони стягувати з фізичних осіб заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у період до 26.04.2023 встановлювалася заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Фінансова звітність малого підприємства за 2023 рік свідчить, що станом на 01.01.2024 відповідач є збитковими підприємством, згідно з відомостями звіту про фінансові результати за 2023 рік чистий прибуток (збиток) за звітний період - (2 861,1) тис. грн, а за аналогічний період попереднього року - (2 120,8) тис. грн.

ТОВ «Київоблгаз збут» подало заперечення на подану КП «ККП с. Білогородка» заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій зазначає, що під час розгляду цієї заяви повинен враховуватись майновий стан позивача (стягувача), вартість чистих активів якого на кінець звітного періоду згідно з Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31.12.2023 (річна звітність за 2023 рік) складає 2 668 173 тис. грн від`ємного значення. Відповідно до наказу Міністерства енергетики України «Про постачання природного газу побутовим споживачам» від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «Київоблгаз збут» автоматично переведено на постачання по «постачальника останньої надії» (ПОН) і починаючи з 01.05.2022 ТОВ «Київоблгаз збут» не здійснює постачання природного газу всім побутових споживачам, яких до цієї дати було 882 259.

ТОВ «Київоблгаз збут» вважає, що, враховуючи це, фінансове становище стягувача є таким, що зумовлює можливість розстрочення виконання рішення суду (саме так зазначено у запереченні на заяву про розстрочення).

Позивач вважає, що розстрочення рішення суду повинно здійснюватися з урахуванням балансу інтересів сторін, повинні досліджуватись та оцінюватись як доводи як позивача, так і відповідача, а боржник зобов`язаний довести суду наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють негайне виконання рішення суду.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. У вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Згідно з приписами ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Оцінка відповідних обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення, здійснюється у кожному конкретному випадку з урахування унікальних обставин судового спору, а сама лише інтерполяція відповідних висновків суду, зроблених у одній справі, на обставини іншої справи не свідчить про помилковість висновків судів, зроблених під час дослідження обставин конкретної справи.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачена та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд встановив, що спірні правовідносини (період заборгованості, за який її заявлено до стягнення) виникли після початку військової агресії на території України.

Колегія суддів зауважує, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 стали для суб`єктів господарської діяльності винятковими, невідворотними та об`єктивними обставинами, які безумовно утруднили умови господарювання, зокрема, для сторін у справі.

З початку військової агресії на території України здійснення господарської діяльності, зокрема, надання комунальних послуг населенню утруднено внаслідок неналежної оплати житлово-комунальних послуг, що негативно впливає на фінансовий стан відповідача з причин, які об`єктивно від нього не залежать. Виникнення боргу у такому розмірі спричинено значною мірою наслідками воєнного стану.

Боржник є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, що зобов`язує боржника забезпечувати безперебійне підтримання в належному стані інфраструктури населеного пункту, надання послуг, що є критично важливим в умовах воєнного стану. Тому одночасне стягнення всієї суми з відповідача може призвести до негативних наслідків саме для мешканців відповідної територіальної громади.

Враховуючи важливість безперебійного надання мешканцям відповідної територіальної громади послуг, майновий стан обох сторін, а також те, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до негативних наслідків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення поданої відповідачем заяви.

Суд при цьому враховує, що заявник не просить відстрочити виконання рішення суду до 11.03.2025, а пропонує його розстрочити протягом відповідного періоду, що не перевищує максимально допустимий (ч. 5 ст. 331 ГПК України), зі сплатою щомісячних платежів, що зменшує негативні наслідки для стягувача та буде сприяти стабільній роботі відповідача.

На переконання колегії суддів, розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно з графіком, наведеним у рішенні суду, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов`язання перед позивачем та одночасно забезпечувати стабільне надання відповідачем послуг населенню, і у даному випадку розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

При цьому твердження скаржника, що при наданні розстрочення виконання рішення місцевий суд не врахував співмірність та пропорційність з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивач не спростовував надані відповідачем докази та доводи, не надав жодного доказу на підтвердження порушення балансу інтересів зі свого боку.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що, задовольняючи відповідну заяву відповідача, місцевий суд допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або «справедливого балансу» інтересів сторін, що могло би бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі № 911/3124/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі № 911/3124/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №911/3124/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.06.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак