Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/20028/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/20028/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Алавердян Т.О.

від відповідача: Приз В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-4"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024

у справі № 910/20028/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-4"

про стягнення 449 548,80 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-4" про стягнення 449 548,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 за користування тепловою енергією на підставі договору, яка станом на 01.12.2023 становить 449 548,80 грн.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки жодних правовідносин із позивачем у відповідача не виникало, та сума боргу зазначена у позовній заяві не відповідає дійсності та не підтверджена належними та допустимими доказами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 задоволено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" 449 548 грн 80 коп. - суми основного боргу та 5395, 00 грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач став новим кредитором за договором про №510257 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 449 548,80 грн.

У зв`язку з підтвердженням позивачем належними засобами доказування наявності у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 згідно договору, а також ненадання відповідачем доказів на спростування вимог позовної заяви, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

А саме апелянт посилається на те, що:

- позивачем не надано належних первинних документів, які підтверджують заборгованість відповідача, постачання та обсяг поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період на загальну суму 449 548,80 грн;

- в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували письмову згоду відповідача на передачу прав і обов`язків за Договором №510257 від 01.03.2005;

- пропущено строк позовної давності на звернення з цією позовною заявою, оскільки позов направлено до суду 28.12.2023, а тому, на думку апелянта, строк позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України закінчився 25.05.2021.

29.05.2024 апелянтом подано до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він не погоджується з розміром заборгованості.

Доводи та заперечення позивача

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20028/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.04.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-4" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/20028/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.05.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2005 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Політехнік-4" (споживач) було укладено договір №510257 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у додатку 1.

У відповідності до п. 2.3 договору, споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005 (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 4.3 договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У додатку №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Додатком №2 до договору сторони визначити тарифи та порядок розрахунків, зокрема, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ за адресою: Драгоманова, буд. 40В оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично оплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 за користування тепловою енергією на підставі договору, яка станом на 01.12.2023 становить 449 548,80 грн.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ "Київенерго-Борг") на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394 грн, у тому числі за спірним договором №510257 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 у розмірі 449 548,80 грн.

30.08.2021 між ТОВ "Спортсервіс-СТМ" та АТ "К.Енерго" підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі заборгованість відповідача за договором №510257 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 у розмірі 449 548,80 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість в сумі 449 548,80 грн відповідачем на користь позивача не погашено, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Окрім того, внаслідок прострочення виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, позивач просить суд на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України здійснити нарахування 3% річних з моменту винесення рішення до моменту погашення боргу.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини 6 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила № 1198), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

За змістом пункту 40 названих Правил споживач теплової енергії, зокрема, зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У відповідності до пункту 10 Додатку № 2 до договору про постачання теплової енергії споживач (відповідач) щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі заборгованість відповідача за договором №510257 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 у розмірі 449 548,80 грн.

На підставі акта придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, продавцем (АТ "К.Енерго") передано, а покупцем (позивачем) прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що позивач став новим кредитором за договором №510257 про на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2005 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 449 548,80 грн.

Посилання апеляційної скарги на відсутність його письмового погодження на зміну кредитора та неповідомлення його про такі зміни колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не спростовують встановленої статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину. Тоді як доказів визнання такого договору не дійсним у встановленому законом порядку суду не представлено, а отже в силу приписів частини 2 статті 516 ЦК України за відсутності повідомлення боржника про зміну кредитора новий кредитор може нести негативні наслідки пов`язані із виконанням зобов`язань попередньому кредитору.

Відповідачем до матеріалів справи не було долучено доказів виконання ним зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, що є предметом спору у даній справі, саме на розрахункові рахунки попереднього кредитора. Тож обставин відсутності у ЖБК "Політехнік-4" заборгованості з оплати спожитої за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 теплової енергії за договором №510257, право вимоги за яким набуто позивачем, належними засобами доказування не спростовано.

Також заперечуючи проти задоволення позову у даній справі апелянт наполягає на тому, що позивачем не надано належних первинних документів, які підтверджують заборгованість відповідача, постачання та обсяг поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період на загальну суму 449 548,80 грн.

В змісті цих аргументів апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем надано довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію за договором №510257, яка підписана директором СВП «Київська енергетична компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою цього товариства, згідно якої за відповідачем станом на 01.01.2021 обліковується заборгованість у суму 449 548,80 грн. Вказана довідка містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором. У наданому позивачем розрахунку заборгованості, що складений за підписом директора ТОВ «Київенерго-Борг», відображено відомості щодо вартості нарахованих відповідачу оплат за кожним місяцем спірного періоду, розмір часткових оплат та розмір заборгованості на кінець означеного періоду.

Також позивачем до позовної заяви додано дублікати облікових карток (табуляграм) про обсяги споживання відповідачем теплової енергії за жовтень 2017 - квітень 2018, в яких викладено обліковий рахунок споживача за договором №510257, числові показники спожитих відповідачем обсягів гарячого водопостачання та опалення, нарахована вартість теплопостачання по особовому рахунку за кожним місяцем. Зазначені облікові картки у верхньому правому куті містять надпис «дублікат» та підписані директором правонаступника за правом вимоги АТ «К.Енерго» - ТОВ «Київенерго-Борг».

Відповідач, заперечуючи проти належності цих доказів через наявності на них підпису уповноваженої особи позивача, не заперечує факт постачання йому теплової енергії у спірний період в цілому, та зазначає, що наведене в позові сума не відповідає дійсності та підлягає додатковій перевірці. Однак, при цьому, сторона не вказує в якій саме частині розрахунку заборгованості не погоджується, або в частині визначених об`ємів споживання, або обраних тарифів, або неповного врахування часткових оплат.

Відповідно до пп. 2.2. договору №510257, постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігокалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою.

В п. 9 додатку №2 до договору сторонами узгоджено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ за адресою: Драгоманова, буд. 40В оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично оплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Отже апелянт, заперечуючи проти дублікатів облікових карток, що були сформовані позивачем як правонаступником за правом вимоги згідно договору купівлі-продажу на аукціоні, не був позбавлений можливості спростовувати викладені в них відомості щодо обсягів та вартості спожитої теплоенергії. Утім сторона відповідача належними засобами доказування не спростувала відомостей облікових карт за спірний період та не представила суду власних екземплярів цих документів які б містили відмінні відомості від тих, що подано позивачем.

Окрім того, апелянтам в спростування обставин відсутності заборгованості не було представлено жодного документа на підтвердження сплачених ним сум у спірний період та не наведено жодних достатньо обґрунтованих доводів щодо дійсної суми заборгованості чи її відсутності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Беручи до уваги те, що відповідач належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не спростував підтверджену вищенаведеною сукупністю доказів обставин наявності у ЖБК "Політехнік-4" заборгованості із спожитої у період за жовтень 2017 - квітень 2018 теплової енергії згідно договору №510257 в сумі 449 548,80 грн, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду попередньої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки за змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак, відповідач не заявляв клопотання про сплив строку позовної давності до винесення рішення судом першої інстанцій у цій справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі № 910/20028/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 28.06.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков