Постанова

від 25.06.2024 по справі 922/2334/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/2334/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вх. №911) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 (ухвала постановлена суддею Кононовою О.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області 27.03.2024 о 13:01 год., повний текст складено 01.04.2024) у справі №922/2334/21

за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/2334/21 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вх. №26698 від 02.11.2021) з грошовими вимогами до боржника; визнано грошові Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" до боржника на загальну суму 2356540,00 грн., з яких: 2352000,00 грн. сума основного боргу та 4540,00 грн. судовий збір, сплачений за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника; зобов`язано розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

ТОВ "Антарес Інвест М" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/2334/21 та ухвалити нове рішення, яким заяву про грошові вимоги до боржника задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ТОВ "Антарес Інвест М" згідно виставлених ТОВ "Софія-Близнюки" рахунків було проведено попередню оплату за ячмінь в загальній сумі 4621950,62 грн. Проте, ТОВ "Софія-Близнюки" в порушення умов укладених договорів поставки та вимог чинного законодавства України після отримання 100% попередньої оплати товару, його поставку здійснило частково, а саме: згідно видаткової накладної №82 від 07.09.2018 - 1,05 т ячменю на загальну суму 6562,50 грн.; згідно видаткової накладної №86 від 17.09.2018 та товарно-транспортної накладної №09012 від 17.09.2018 - 31,55 т ячменю на загальну суму 197187,37 грн; згідно видаткової накладної №88 від 20.09.2018 та товарно-транспортної накладної №09013 від 20.09.2018 - 30,94 т ячменю на загальну суму 193374,88 грн; згідно видаткової накладної №91 від 02.10.2018 та товарно-транспортної накладної №02/18 від 02.10.2018 - 24,94 т ячменю на загальну суму 155874,90 грн. Таким чином, кредитор зазначає, що заборгованість ТОВ "Софія-Близнюки" за недопоставлений ячмінь становить 4068950,97 грн.

Проте, заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції, який частково задовольнив вимоги кредитора, не обґрунтовано було відхилено, зокрема, грошові вимоги ТОВ "Антарес Інвест М" до боржника на суму 1710000,00 грн.

Так, кредитор зазначає, що договір поставки від 25.04.2019 був укладений між ним та боржником у спрощений спосіб на підставі виставленого боржником рахунку на оплату №8 від 25.04.2019, який містить всі істотні умови договору, а саме інформацію про найменування, вартість та кількість товару. Тож, на думку кредитора, рахунок на оплату №8 від 25.04.2019 можна вважати пропозицією (офертою), а сплату ТОВ "Антарес Інвест М" - прийняттям такої пропозиції (акцептом). І у зв`язку з оплатою ТОВ "Антарес Інвест М" на користь ТОВ "Софія-Близнюки" 1710000,00 грн відповідно до рахунку на оплату №8 від 25.04.2019, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №8222 від 25.04.2019, у боржника виникли зобов`язання з поставки оплаченого товару на користь кредитора.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Антарес Інвест М" (вх. №911) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/2334/21, встановлено учасникам справи строк по 24.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.06.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань від учасників справи у встановлений судом строк та на час розгляду справи не надходило.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2021 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Близнюки, код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства Райффайзен Банк, в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича та призначено проведення попереднього засідання суду на 06.10.2020.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за №67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

02.11.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Антарес Інвест М" (вх.№ 25698) з грошовими вимогами до боржника ТОВ Софія Близнюки на загальну суму 4068950,97 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, кредитор посилається на укладений між ТОВ Софія Близнюки та ТОВ "Антарес Інвест М" договір поставки №23/22/18 від 28.08.2018, на виконання умов якого проведено оплату за придбаний ячмінь на підставі платіжних доручень №7178 від 25.09.2018 на суму 162450,90 грн та №7026 від 29.08.2018 на суму 437499,72 грн; здійснену оплату за ячмінь згідно рахунку №8 від 25.04.2019 на підставі платіжного доручення №8222 від 25.04.2019 на суму 1710000,00 грн; здійснену оплату за ячмінь згідно рахунку №9 від 30.04.2019 на підставі платіжного доручення №8283 від 11.05.2019 на суму 912000,00 грн; здійснену оплату за ячмінь згідно рахунку №13 від 22.05.2019 відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №93/05/19 від 22.05.2019 на підставі платіжного доручення №8366 від 22.05.2019 на суму 1440000,00 грн.

Кредитор зазначає, що поставку товару боржником здійснено частково, всього на загальну суму 552999,65 грн, що підтверджується видатковими накладними: №82 від 07.09.2018 на суму 6562,50 грн, №86 від 17.09.2018 на суму 197187,37 грн, №88 від 20.09.2018 на суму 193374,88 грн, №91 від 02.10.2018 на суму 155874,90 грн.

Таким чином, ТОВ "Антарес Інвест М" стверджує, що заборгованість ТОВ "Софія Близнюки" за непоставлений ячмінь становить 4068950,97грн, яку просить визнати та включити відповідні грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 було прийнято заяву ТОВ "Антарес Інвест М" з грошовими вимогами до боржника до розгляду, зобов`язано розпорядника майна та боржника розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення судового засідання, зобов`язано кредитора за три дні до судового засідання через канцелярію суду надати: правове та документальне обґрунтування заявлених вимог до боржника; оригінали документів доданих до заяви (для огляду); розрахунок заборгованості, яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство

15.12.2021 розпорядник майна надав суду повідомлення про результати розгляду вимог ТОВ "Антарес Інвест М", в якому зазначив, що сума визнаних розпорядником майна вимог складає 1446950,97 грн. А вимоги у розмірі 2622000,00 грн розпорядник майна вважав не підтвердженими документально, а тому відхилив їх.

Задовольняючи частково заяву ТОВ "Антарес Інвест М", суд першої інстанції дійшов висновку, що наявна в матеріалах справи фактично-доказова база не підтверджує наявність грошового невиконаного зобов`язання ТОВ "Софія - Близнюки" за договором №23/22/18 від 28.08.2018. Стосовно вимог у розмірі 1710000,00 грн суд першої інстанції також дійшов висновку, що кредитором не доведено наявність простроченого грошового зобов`язання боржника на вказану суму, оскільки кредитором не доведено, на підставі якого договору та за який товар сплачувалась вказана сума, та на яких умовах боржник мав поставити вказаний в рахунку ячмінь.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені грошові вимоги ТОВ "Антарес Інвест М" до ТОВ "Софія - Близнюки" на суму 2352000,00 грн підтверджені доданими до заяви кредитора документами та відповідними розрахунками, в зв`язку з чим підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, як вже було зазначено, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Антарес Інвест М" та ТОВ "Софія-Близнюки" було укладено договір поставки №30/04/19 від 30.04.2019, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь урожаю 2017 року. Кількість товару складає 160,00 т (+/-) та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем (п.1.3. договору). Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість договору складає 912000,00 грн. Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку наданого постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати (п. 2.3. договору). Відповідно до п.2.4. договору вся оплата відповідно до цього договору здійснюється в національній грошовій одиниці України гривні. Оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати отримання (зарахування) грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На підтвердження умов виконання вказаного договору поставки №30/04/19 від 30.04.2019 кредитором було надано рахунок на оплату №9 від 30.04.2019 за ячмінь у кількості 160,00 т на загальну суму 912000,00 грн та платіжну інструкцію в національній валюті №8283 від 11.05.2019 на суму 912000,00 грн із призначенням платежу "оплата за ячмінь згідно рах №9 від 30.04.2019 р., у т.ч. ПДВ 20% - 152000,00 грн".

Також 22.05.2019 року між ТОВ "Антарес Інвест М" та ТОВ "Софія-Близнюки" було укладено договір поставки №93/05/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь урожаю 2017 року. Кількість товару складає 300,00 т (+/-) та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем (п.1.3. договору). Відповідно до п.2.2. договору загальна вартість договору складає 1440000,00грн. Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку наданого постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати. Відповідно до п. 2.4. договору вся оплата відповідно до цього договору здійснюється в національній грошовій одиниці України гривні. Оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати отримання (зарахування) грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На підтвердження умов виконання вказаного договору поставки №93/05/19 від 22.05.2019 кредитором було надано рахунок на оплату №13 від 22.05.2019 за ячмінь у кількості 300,00 т на загальну суму 1440000,00 грн та платіжну інструкцію в національній валюті №8366 від 22.05.2019 на суму 1440000,00 грн із призначенням платежу "оплата за ячмінь згідно рах №13 від 22.05.2019 р., у т.ч. ПДВ 20% - 240000,00 грн".

Судом першої інстанції встановлено, що до матеріалів справи не надано доказів виконання боржником зобов`язання з поставки товару за вказаними договорами №30/04/19 від 30.04.2019 та №93/05/19 від 22.05.2019, а тому, визнано вимоги кредитора ТОВ "Антарес Інвест М" у розмірі 2352000,00 грн законними, обґрунтованими та доведеними наявними у справі доказами.

Оскільки судове рішення в цій частині сторонами не оскаржується, суд апеляційної інстанції також не здійснює його перегляд в цій частині.

Втім, 28.08.2018 між кредитором та боржником укладено договір поставки №23/22/18 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити й прийняти ячмінь урожаю 2017 року. Відповідно до п.1.3. договору кількість товару складає 100,00 т (+/-20%) та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем. Загальна вартість договору складає 625000,00 грн (п. 2.2. договору). Відповідно до п. 2.3. договору оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку наданого постачальником в безготівковій формі, шляхом передоплати. Вся оплата відповідно до цього договору здійснюється в національній грошовій одиниці України гривні. Оплата за товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати отримання (зарахування) грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.4. договору). Датою поставки товару вважається дата виписаної видаткової накладної на ім`я покупця, що видається продавцем (п. 3.5. договору).

Кредитор зазначає, що ТОВ "Софія Близнюки" виставлено рахунок на оплату №37 від 29.08.2018, на підставі якого згідно платіжних доручень №7178 від 25.09.2018 на суму 162450,00 грн та №7026 від 29.08.2018 на суму 437499,72 грн кредитором було сплачено ТОВ "Софія Близнюки" вказані кошти за ячмінь.

В матеріалах справи містяться копії відповідного рахунку ТОВ "Софія Близнюки" №37 від 29.08.2018 (за ячмінь у кількості 70 т на суму 437499,72 грн), а також платіжних доручень №7178 від 25.09.2018 та №7026 від 29.08.2018, в яких платником ТОВ "Антарес Інвест М" визначено призначення платежу: "оплата за ячмінь згідно рахунку №37 від 29.08.2018".

Отже, судом встановлено факт перерахування кредитором боржнику коштів в розмірі 599950,62 грн на підставі рахунку №37 від 29.08.2018.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вказаний рахунок не містить посилання на вказаний договір №23/22/18 від 28.08.2018. Окрім того, вказаний рахунок виписаний за ячмінь у кількості 70 т на суму 437499,72 грн, водночас як договір передбачає поставку ячменю у кількості 100 т (+/-20%) по ціні 6260грн/т на загальну суму 625000 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не спростовують обставини фактичного перерахування кредитором боржнику коштів згідно з платіжними дорученнями №7178 від 25.09.2018 та №7026 від 29.08.2018 за ячмінь на загальну суму 599950,62грн, які з високою вірогідністю могли бути сплачені кредитором, в тому числі і за договором №23/22/18 від 28.08.2018.

Принаймні таке припущення не було спростовано боржником належними та допустимими доказами, зокрема, фактом існування іншого зобов`язання або договору, на підставі якого боржник виставив рахунок №37 від 29.08.2018, а кредитор повинен був здійснити відповідні оплати.

На підтвердження факту поставки боржником ячменя за договором №23/22/18 від 28.08.2018, кредитором до заяви з грошовими вимогами до боржника було надано:

- видаткову накладну №82 від 07.09.2018 про поставку ячменя врожаю 2018 року у кількості 1,05 т на загальну суму 6562,50 грн;

- видаткову накладну №86 від 17.09.2018 на поставку ячменя врожаю 2018 року у кількості 31,55 т на загальну суму 197187,37 грн та товарно-транспортну накладну №09012 від 17.09.2018;

- видаткову накладну №88 від 20.09.2018 на поставку ячменя врожаю 2018 року у кількості 30,94 т на загальну суму 193374,88 грн та товарно-транспортну накладну №09013 від 20.09.2018;

- видаткову накладну №91 від 02.10.2018 на поставку ячменя врожаю 2018 року у кількості 24,94 т на загальну суму 155874,90 грн та товарно-транспортну накладну №02/18 від 02.10.2018.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ "Софія-Близнюки" поставило товар на виконання договору №23/22/18 від 28.08.2018 на загальну суму 552999,65 грн.

Водночас, як встановлено судом, сума перерахованих за платіжними дорученнями №7178 від 25.09.2018 та №7026 від 29.08.2018 кредитором коштів складає 599950,62грн.

Таким чином, враховуючи сплату ТОВ "Антарес Інвест М" за ячмінь на суму 599950,62 грн та поставку ТОВ "Софія Близнюки" ячменя лише на суму 552999,65 грн, сума попередньої оплати, яка підлягає поверненню боржником, складає 46950,97 грн.

Окрім того, як зазначалося, місцевий господарський суд також відхилив вимоги кредитора у розмірі 1710000,00 грн, оскільки вважав, що ним не доведено, на підставі якого договору та за який товар сплачувалась вказана сума, та на яких умовах боржник мав поставити вказаний в рахунку ячмінь.

Обґрунтовуючи наявність, зокрема, грошових вимог у розмірі 1710000,00 грн до боржника, ТОВ "Антарес Інвест М" посилалося на здійснену оплату в сумі 1710000,00 грн за платіжним дорученням №8222 від 25.04.2019 року, на підставі рахунку на оплату №8 від 25.04.2019.

Суд першої інстанції вірно встановив, що наявний в матеріалах справи рахунок на оплату № 8 від 25.04.2019 на суму 1710000,00 грн містить посилання на договір № 25/04/19 від 25.04.2019, якого немає в матеріалах справи.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредитором не доведено наявність грошового зобов`язання боржника на вказану суму з огляду на таке.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства суд, за загальним правилом, має виходити із закріпленого нормами статті 204 ЦК України принципу презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Тож, аналіз частини другої статті 530 ЦК України дозволяє стверджувати, що вимога кредитора може також втілюватися й у заяві про грошові вимоги, яка була подана кредитором до суду.

Незважаючи на відсутність у матеріалах справи примірника договору №25/04/19 від 25.04.2019, відповідно до умов якого ТОВ "Софія-Близнюки" було виставлено рахунок на оплату №8 від 25.04.2019 за ячмінь у кількості 300,00 т на загальну суму 1710000,00 грн, кредитор підтвердив факт виконання зобов`язання з оплати цього рахунку шляхом перерахування грошових коштів ТОВ "Софія-Близнюки" відповідно до платіжної інструкції №8222 від 25.04.2019.

При цьому, суд звертає увагу, що рахунок на оплату №8 від 25.04.2019 містить всі істотні умови, які дають можливість ідентифікувати товар, який мав бути поставлений боржником (предмет договору), а саме ячмінь у кількості 300 т загальною вартістю 1710000грн, а також відповідні реквізити як постачальника, так і покупця.

Колегією суддів також встановлено, що наявна в матеріалах справи платіжна інструкція щодо оплати товару за вказаним рахунком у відповідності до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, містить усі обов`язкові реквізити: дату складання і номер 25.04.2019 №822; унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, код платника та номер його рахунку ТОВ "Антарес Інвест М", 37881886, 26000210227541; найменування надавача платіжних послуг платника АТ «ПРОКРЕДИТБАНК»; суму цифрами та словами 1710000,00 грн (один мільйон сімсот десять тисяч гривень 00 копійок); призначення платежу оплата за ячмінь згідно рах №8 від 25.04.2019 р, у т.ч. ПДВ 20% - 285000,00 грн; підпис платника Ничик Віктор Володимирович (Id ключ); унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку ТОВ "Софія-Близнюки", 35462911, 26007424041; найменування надавача платіжних послуг отримувача АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт укладення між сторонами договору (у спрощеній письмовій формі шляхом виставлення боржником рахунку та його оплати кредитором) про поставку (купівлю-продаж) товару (ячменю кількістю 300т) на загальну суму 1710000,00 грн.

Вимога кредитора відповідно до положень частини другої статті 530 ЦК України міститься, зокрема, безпосередньо у його заяві з грошовими вимогами до боржника, яка була пред`явлена у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ще у листопаді 2021 року, і не була задоволена боржником на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 27.03.2024.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що кредитор має не спростовані та не погашені боржником грошові вимоги в загальній сумі 4108950,97грн (2352000,00 + 46950,97 + 1710000,00).

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що кредитор в своїй заяві просить визнати вимоги лише у розмірі 4068950,97 грн.

Враховуючи передбачений с. 14 ГПК України принцип диспозитивності сторін, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а в свою чергу учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Антарес Інвест М" про грошові вимоги до боржника в заявленому ним обсязі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про помилкове відхилення місцевим господарським судом заявлених кредитором вимог у розмірі 4068950,97 грн.

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та зміну ухвали суду першої інстанції, з викладенням її резолютивної частини в новій редакції.

Відповідно до пп. "в" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/2334/21 змінити, виклавши абзаци перший та другий її резолютивної частини у такій редакції:

"Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (вх.№25698 від 02.11.2021) про грошові вимоги до боржника.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" на загальну суму 4068950,97 грн та 4540,00 грн судового збору, сплаченого за подачу заяви про грошові вимоги до боржника".

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" (64871, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Софіївка Перша, код ЄДРПОУ 35462911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Інвест М" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, приміщення 182, код ЄДРПОУ 37881886) 6810,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.06.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.О. Фоміна