Рішення

від 24.06.2024 по справі 903/382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2024 року Справа № 903/382/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 903/382/24

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, м Луцьк,

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1

про стягнення 33377,13 грн.,

в с т а н о в и в:

17.04.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №5946 ТАС від 10.04.2024 Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС до Товариства з обмеженою відповідальністю Орбітабуд про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 33377,13 грн., а також 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Ухвалою суду від 22.04.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву; запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду від 22.04.2024 була надіслана позивачу і відповідачу до їх електронних кабінетів.

01.05.2024 до Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №309 від 30.04.2024, в якому відповідач просить в позові відмовити повністю. У відзиві відповідач посилається на те, що постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2022 у справі №159/2826/22 не встановлено факт виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків водія ТОВ Орбітабуд на момент скоєння ДТП.

Також у відзиві відповідач зазначає, що у 2022 рокі ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків водія ТОВ Орбітабуд та не перебував у трудових відносинах з ТОВ Орбітабуд.

10.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить залучити до участі у справі №903/382/24 третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ); зазначає, що рішення у справі № 903/382/24 може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Як передбачено ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи норму ст. 50 ГПК України, а також приписи ст.1191 Цивільного кодексу України, ухвалою від 17.05.2024 було задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ); зобов`язано позивача надіслати третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, копію позовної заяви з додатками; докази надіслання подати суду; встановлено третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, строк для подачі пояснень на позов впродовж 10ти днів з моменту отримання ухвали суду.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ухвалу суду отримав 21.05.2024, у встановлений судом строк не подав письмових пояснень на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

19.07.2022 у м. Ковелі на вул. Шевченка, 7 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2022 у справі про адміністративне правопорушення № 159/2826/22 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУАПА та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ754395 від 30.08.2021.

Власник пошкодженого автомобіля «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування. Заява була розглянута, пошкодження автомобіля «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано страховим випадком.

На підставі акту огляду транспортного засобу від 29.07.2022; ремонтної калькуляції № 12507_16 від 01.08.2022; страхового акту № 14459/16/922 від 03.08.2022 ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування на користь власника автомобіля «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 33377 грн. 13 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 281291 від 05.08.2022.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимого (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого . відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Згідно з ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2022 року у справі про адміністративне правопорушення № 159/2826/22 встановлено, що на момент дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки водія ТОВ «Орбітабуд», то позивач звернувся до відповідача - ТОВ «Орбітабуд» як до особи, яка зобов`язана відшкодувати позивачу виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 33377 грн. 13 коп.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ця норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як передбачено ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На підставі акту огляду транспортного засобу від 29.07.2022; ремонтної калькуляції № 12507_16 від 01.08.2022; страхового акту № 14459/16/922 від 03.08.2022 ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «OPEL», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 33377 грн. 13 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 281291 від 05.08.2022.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП, що сталася 19.07.2022.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Статтею 1187 ЦК України встановлено особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За положеннями ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, посилаючись на виконання ОСОБА_1 в момент скоєння ДТП трудових обов`язків водія Товариства з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, позивач пред`явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, як власника автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого сталася ДТП, про стягнення суми страхового відшкодування.

У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на ч. 1 ст. 1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена постановою Ковельського міськрайонного суду, Волинської області від 09.08.2022 у справі про адміністративне правопорушення № 159/2826/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) № 6-108цс13, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №905/1391/19, від 01.11.2021 у справі № 920/343/20.

З аналізу ч. 1 ст. 1172 ЦК України випливає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Однак, у матеріалах справи №903/382/24 відсутні будь-які докази перебування водія автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, як і відсутні докази того, що шкода під час скоєння ДТП була заподіяна під час виконання вказаною особою своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідач у відзиві на позов той факт, що ОСОБА_1 у 2022 році перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Орбітабуд і виконував під час скоєння ДТП трудові (службові) обов`язки, заперечував.

Матеріали справи не містять також належних та допустимих доказів того, що автомобіль «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП перебував у власності відповідача.

Порядок здійснення державної реєстрації транспортних засобів регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно з п. 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 16 Порядку на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають вимогам, установленим МВС.

Позивач стверджує, що транспортний засіб - автомобіль «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП належав Товариству з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, однак матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаної обставини, як-от: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за цією юридичною особою.

Матеріали справи не містять й будь-яких інших доказів, на підставі яких можна було б встановити, що відповідач на іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом автомобілем «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України обставин належності автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, м Луцьк, а відтак не підтвердив вину останнього та його обов`язок із відшкодування позивачу суми страхового відшкодування, яка була ним сплачена на користь страхувальника.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на те, що позивач у встановленому законом порядку не довів обставин перебування водія автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Орбітабуд, обставин скоєння ДТП під час виконання вказаною особою своїх трудових (службових) обов`язків, не довів перебування автомобіля «MERCEDES BENZ 814D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП у власності відповідача, вимога позивача про стягнення з відповідача 33377,13 грн. виплаченого страхового відшкодування не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та рішення підписано 28.06.2024.

Суддя І. О. Якушева