Рішення

від 26.06.2024 по справі 904/1315/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1315/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421)

до Колективного науково-виробничого підприємства "Елеком" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 05829542)

про стягнення 16 105 грн. 22 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1272/24 від 26.03.2024) до відповідача - Колективного науково-виробничого підприємства "Елеком" про стягнення 16 105 грн. 22 коп., що складає 8 881 грн. 46 коп. - заборгованості за теплову енергію, спожиту за договором від 27.12.2018 №1541894-0101 на постачання теплової енергії, 5 364 грн. 40 коп. - інфляційної складової боргу та 1 859 грн. 36 коп. - 3% річних.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№17975/24 від 10.04.2024) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 01.04.2024.

Крім того позивачем подано заяву (вх.№18527/24 від 15.04.2024) про надання повноважень представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49130, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 146).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 15.04.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 25.04.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.166-170)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 15.04.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 26.06.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як теплопостачальною організацією, та відповідачем - Колективним науково-виробничим підприємством "Елеком", як абонентом, було укладено тимчасовий на період оренди договір від 27.12.2018 №1541894-0101 на постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с. 8-18).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установ і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.4 Договору визначено, що в додатках №8 та №9 до договору зазначити всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж абонента (найменування, теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа тощо).

Відповідно до додатків №8 та №9 до Договору об`єктом постачання теплової енергії є об`єкт відповідача - нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Радченка Петра, буд. 8, опалювальна площа - 90,6 м2; особовий рахунок 1541894-0101 (а.с. 16-17).

Відповідно до пункту 4.1 Договору підключення теплової енергії до системи теплоспоживання абонента здійснюється відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації про початок опалювального періоду за умови здійснення абонентом передплати згідно обсягів, зазначених у додатку №1 до договору.

За умовами підпунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Облік теплової енергії здійснюється у відповідності до розділу 5 Договору, згідно з пунктами 5.2, 5.3. якого абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору. У разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показниками відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомного споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі.

Будинок за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 8 обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується Актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 71-76).

Відповідно до пунктів 1, 3 додатку 3 до Договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" (без урахування ПДВ) та складають за опалення: 1553,86 грн./Гкал; можлива зміна тарифів у період дії договору (а.с. 13).

Пунктами 1, 2 додатку 4 до Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє договір про заставу майна, згідно із Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється на окремі рахунки, за кожною тарифною групою окремо (а.с. 14).

Пункт 3 додатку 4 до Договору визначає, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. № 58, наступні документи:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Згідно з пунктами 6.1.1 та 6.3.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору.

У пункті 8.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 16.08.2019.

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 8.3 Договору).

Також в матеріалах справи наявна копія договору від 17.08.2016 №295 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до якого Солом`яньска районна в місті Києві державна адміністрація, як орендодавець, на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради від 02.08.2016 №21 та розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.08.2016 №638 передало, а Колективне науково-виробниче підприємство "Елеком", як орендар, прийняло в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке знаходиться за адресою: вул. П. Радченка, буд. 8, для розміщення складу та офісного приміщення (а.с. 113-118).

Пунктом 9.1 вказаного Договору оренди визначено, що він у відповідності до пункті 3 статті 631 Цивільного кодексу України набирає чинності з 17.08.2016 до 16.08.2019.

Відповідно до пункту 9.8 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом 1 місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається, на виконання умов Договору оренди сторонами було підписано акт від 17.08.2016 приймання-передачі об`єкта оренди (а.с. 118).

Позивачем до позовної заяви додано акти приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2018 по квітень 2019 включно, з жовтня 2019 по квітень 2020 включно, а також акт від 31.07.2020 щодо перерахунків за попередні періоди, а саме:

- від 31.10.2018 №10/2018-1541894-0101 (за жовтень 2018) на суму 684 грн. 50 коп.(а.с. 24);

- від 30.11.2018 №11/2018-1541894-0101 (за листопад 2018) на суму 3 702 грн. 41 коп. (а.с.25);

- від 31.12.2018 №12/2018-1541894-0101 (за грудень 2018) на суму 4 150 грн. 86 коп. (а.с. 26);

- від 31.01.2019 №1/2019-1541894-0101 (за січень 2019) на суму 4 730 грн. 62 коп. (а.с. 27);

- від 28.02.2019 №2/2019-1541894-0101 (за лютий 2019) на суму 3 545 грн. 20 коп. (а.с. 28);

- від 31.03.2019 №3/2019-1541894-0101 (за березень 2019) на суму 3 645 грн. 49 коп. (а.с. 29);

- від 30.04.2019 №4/2019-1541894-0101 (за квітень 2019) на суму 359 грн. 29 коп. (а.с. 30);

- від 31.10.2019 №10/2019-1541894-0101 (за жовтень 2019) на суму 478 грн. 27 коп. (а.с. 31);

- від 30.11.2019 №11/2019-1541894-0101 (за листопад 2019) на суму 2 476 грн. 58 коп. (а.с.32);

- від 31.12.2019 №12/2019-1541894-0101 (за грудень 2019) на суму 3 188 грн. 42 коп. (а.с. 33);

- від 31.01.2020 №1/2020-1541894-0101 (за січень 2020) на суму 3 241 грн. 93 коп. (а.с. 34);

- від 29.02.2020 №2/2020-1541894-0101 (за лютий 2020) на суму 2 803 грн. 93 коп. (а.с. 35);

- від 31.03.2020 №3/2020-1541894-0101 (за березень 2020) на суму 2 588 грн. 41 коп. (а.с. 36);

- від 30.04.2020 №4/2020-1541894-0101 (за квітень 2020) на суму 244 грн. 86 коп. (а.с. 37);

- від 31.07.2020 №7/2020-1541894-0101 (перерахунки) на суму - 22 572 грн. 40 коп. (а.с. 38).

Також позивачем надано облікові картки за особовим рахунком відповідача щодо обсягів споживання та нарахувань за період з жовтня 2018 по квітень 2019 включно, з жовтня 2019 по квітень 2020 включно, а також за липень 2020 (перерахунки за попередні періоди) (а.с. 40-54).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про нарахування за теплову енергію відповідачу за особовим рахунком №1541894-0101 за період з жовтня 2018 по квітень 2019 включно, з жовтня 2019 по квітень 2020 включно, а також за липень 2020 (перерахунки за попередні періоди) (а.с. 55-70) та акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи (а.с. 71-76).

Як вбачається, позивачем на суму боргу в розмірі 8 881 грн. 46 коп. було сформовано рахунок-фактуру від 30.11.2023 №1541894-0101/2023-11 та акт від 30.11.2023 звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого після документальної перевірки встановлено, що станом на 01.12.2023 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 8 881 грн. 46 коп. (а.с. 22-23)

Також в матеріалах справи містяться копії відомостей обліку споживання теплової енергії (а.с. 78-95).

Позивач стверджує, що, порушуючи умови Договору відповідач не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 8 881 грн. 46 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами укладено договір від 27.12.2018 №1541894-0101 на постачання теплової енергії, у пункті 8.1 якого сторони погодили, що він набуває чинності з 01.05.2018.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" (надалі - Закон) передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за спожиту теплову енергію є таким, що настав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що у період з жовтня 2018 по липень 2020 відповідачем здійснювалась сплата за спожиту теплову енергію в неповному обсязі, наслідок чого у відповідача склалася заборгованість перед позивачем в розмірі 8 881 грн. 46 коп.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості за спожиту теплову енергію відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 8 881 грн. 46 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 5 364 грн. 40 коп. за період з 01.11.2018 по 30.11.2023, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 1 859 грн. 36 коп. за загальний період з 01.11.2018 по 30.11.2023.

Контрозрахунку відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх арифметично правильними.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) до Колективного науково-виробничого підприємства "Елеком" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 05829542) про стягнення 16 105 грн. 22 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Колективного науково-виробничого підприємства "Елеком" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 05829542) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) 8 881 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 46 коп. - заборгованості, 1 859 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 36 коп. - 3% річних, 5 364 (п`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 40 коп. - інфляційних нарахувань та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

27.06.2024