Рішення

від 13.06.2024 по справі 906/3/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 906/3/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф"

до 1) Житомирської обласної державної адміністрації

2) Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області

3) Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1, 2, 4 - приватний нотаріус Мошковська Зоя Іванівна

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики України

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання протиправним та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, приведення земельних ділянок до первинного стану,

за участю представників:

від позивача: Яцько Р.М.

від відповідачів 1,2,3,4: не з`явилися

від третьої особи 1: Галата А.О.

від третьої особи 2,3,4: не з`явилися

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Коростишівський завод "Реммашторф" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до 1) Житомирської обласної державної адміністрації; 2) Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області; 3) Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія", в якій (у редакції заяви про зміну предмету позову) просить:

Визнати незаконним та скасувати:

розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2012 року № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ";

розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.03.2015 року № 81 (додаток 3 до Розпорядження) в частині продажу земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ";

розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 26.12.2006 року № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ";

розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 29.12.2012 року № 455 в частині продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ".

Визнати недійсними:

договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Коростишевського районного нотаріального округу Владикою І.В., під реєстровим № 3018, зареєстрованого в державному реєстрі за № 040721100002 від 28.11.2007.

договір оренди земельної ділянки, посвідчений Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу 09.02.2011 року, реєстр №721, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 04.03.2011 року за №182250004000107.

договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, посвідчений Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 25.07.2013 року за реєстровим №3059;

договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, посвідчений Мошковською З.І.,

приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 22.04.2015 року за реєстровим № 748.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі:

земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га;

земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га.

Привести земельні ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075 та кадастровий №1822587900:07:000:0006 до первісного стану шляхом знесення визначених Висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.24 № 1772/04-2024 будівель і споруд:

найменування навіс літера № 1 матеріали будівництва, площа забудови стіни - дерев`яні дошки, покрівля - азбестоцементні хвилясті листи, орієнтовна площа забудови 58,0 кв.м № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0075.

найменування будівля літера № 2 Матеріали будівництва, площа забудови стіни - цегла, покрівля - азбестоцементні хвилясті листи, орієнтовна площа забудови 12,6 кв.м. № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0075;

найменування цех по обробці природного каменю літера - матеріали будівництва, площа забудови стіни цегляні, покрівля - азбестоцементні хвилясті листи, орієнтовна площа забудови 896,6 кв.м, № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006;

найменування фундамент літера - матеріали будівництва, площа забудови природний камінь № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006;

найменування будівля літера № 3 матеріали будівництва, площа забудови стіни - цегла, орієнтовна площа забудови 122,6 кв.м № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0006;

найменування огорожа літера №5 Матеріали будівництва, площа забудови залізобетонні плити паркану, цоколь - природний камінь, залізобетонні стовпчики, профільні труби, металопрофіль № ділянки в межах якої розташовується 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням норм чинного законодавства, зокрема статей 92, 122, 124, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки, передані та у подальшому відчужені, за оспорюваними розпорядженнями, договорами оренди та договорами купівлі-продажу, а також сформовані в окремі земельні ділянки і зареєстровані в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм кадастрових номерів (земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га; земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га) входять до складу земельної ділянки, переданої позивачеві у постійне користування, згоди на припинення якого (права постійного користування) позивач не надавав.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.01.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

08.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про долучення доказів з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.01.2024 матеріали позовної заяви Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" до Житомирської обласної державної адміністрації, Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія" про визнання протиправним та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, приведення земельних ділянок до первинного стану з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.03.2024; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1, 2, 4 - приватного нотаріуса Мошковську Зою Іванівну; у задоволенні клопотання позивача в частині залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства енергетики України, Житомирського обласного державного нотаріального архіву, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відмовлено; розгляд клопотання позивача про витребування доказів відкладено.

07.03.2024 через відділ діловодства суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення.

Протокольною ухвалою від 07.03.2024 відкладено розгляд питання щодо прийняття до матеріалів справи пояснень Фонду державного майна України на наступне підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 задоволено клопотання Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про витребування доказів, витребувано у Житомирського обласного державного нотаріального архіву матеріали нотаріальних справ щодо договорів оренди та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, відкладено підготовче засідання у справі №906/3/24 на 28.03.2024.

13.03.2024 через систему "Електронний суд" від Житомирської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 продовжено відповідачу-1 процесуальний строк для надання відзиву до 27.03.2024.

19.03.2024 від Фонду державного майна України надійшли докази направлення пояснень іншим учасникам справи.

У зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, підготовче судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 28.03.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 призначено підготовче судове засідання у справі №906/3/24 на 11.04.2024.

26.03.2024 через засоби поштового зв`язку від приватного нотаріуса Мошковської Зої Іванівни надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

28.03.2024 через систему "Електронний суд" від Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву.

29.03.2024 на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2024 через засоби поштового зв`язку від Житомирського обласного державного нотаріального архіву надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у задоволенні заяви Житомирської обласної державної адміністрації від 02.04.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 заяву Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

11.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 на підставі ст. 119 ГПК України продовжено відповідачу-1 з власної ініціативи строк для подання відзиву на позов та долучено вказаний відзив з додатками до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 долучено до матеріалів справи висновок експерта від 10.04.2024, доданий позивачем до додаткових пояснень.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 заяву Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

25.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

У підготовчому засіданні 25.04.2024, розглянувши заяву Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про зміну предмету позову, оскільки вказана заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову, про що судом постановлена протокольна ухвала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 задоволено клопотання Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Мошковської Зої Іванівни всі матеріали нотаріальної справи щодо договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, посвідченого Мошковською З.І., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 22.04.2015 за реєстровим № 748. Задоволено клопотання Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про залучення до участі у справі третіх осіб. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство енергетики України, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Підготовче засідання у справі № 906/3/24 відкладено на 16.05.2024.

15.05.2024 до суду від Міністерства енергетики України надійшла заява, в якій останнє просить суд виключити Міністерство енергетики України в Єдиній судовій телекомунікаційній системі з учасників у справі №906/3/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 заяву Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено

У підготовчому засіданні 16.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024.

17.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення щодо наявної у матеріалах справи заяви про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельної ділянки. До вказаних пояснень долучені докази на їх обгрунтування.

17.05.2024 до суду від Міністерства енергетики України надійшла заява, в якій останнє просить суд виключити Міністерство енергетики України з третіх осіб та в Єдиній судовій телекомунікаційній системі з учасників у справі №906/3/24.

У судовому засіданні 30.05.2024 суд на підставі ст.80, 119, 207 ГПК України постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення доказів від 16.05.2024 (письмові пояснення від 16.05.2024) та долучив письмові пояснення з додатками до матеріалів справи.

Розглянувши заяву третьої особи 3 про виключення її зі складу учасників цієї справи, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки норми Господарського процесуального кодексу не визначають порядку виключення учасників справи за їх клопотанням.

Протокольною ухвалою від 30.05.2024 відкладено судове засідання на 13.06.2024.

05.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням представника відповідача-1 у відпустці.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи-1 позов підтримав.

Представник відповідача-1 у судове засідання не прибув, однак подав заяву про відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву про відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки відповідачем-1 не наведено наявності обставин, які б відповідно до ст.202, 216 ГПК України можуть бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті. Неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховано, що за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Необґрунтовані клопотання призводять до штучного затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таки обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів-2,3,4 та третіх осіб-2-3 у судове засідання 13.06.2024 не прибули.

Про розгляд справи відповідачі-1-4 та треті особи-2-3 були повідомлені відповідно до приписів ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідачів та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 13.06.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач - Державне підприємство Коростишівський завод "Реммашторф", в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є користувачем земельної ділянки загальною площею 6,22 га, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЖТ №000011 від 27.04.1994 року.

На замовлення позивача, Житомирською філією державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" під час проведення підготовчих робіт для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою було встановлено, що в межах зазначеної вище земельної ділянки розташовані інші земельні ділянки, які перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЯ":

земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га, розташована за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада, цільове призначення: землі підприємств, іншої промисловості;

земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га, розташована за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Харитонівська сільська рада, цільове призначення: землі підприємств, іншої промисловості.

Спірні земельні ділянки надані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" на підставі розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2012 року № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" та від 26.12.2006 року № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду".

У подальшому відповідач-1 здійснив продаж зазначених земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" відповідно до розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.03.2015 року № 81 та від 29.12.2012 року № 455.

На підставі зазначених розпоряджень укладені договори: договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007, зареєстрований за № 3018 та зареєстрований в державному реєстрі за №040721100002 від 28.11.2007; договір купівлі-продажу від 25.07.2013, зареєстрований в реєстрі за №3059; договір оренди від 09.02.2011, зареєстрований за №721 та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 04.03.2011 року за №182250004000107; договір купівлі-продажу від 22.04.2015, зареєстрований в реєстрі за №748.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що позивач або його органом управління згоди на припинення права користування частинами земельної ділянки та передачу земельної ділянки (частини земельної ділянки) в оренду/власність фізичним і юридичним особам не надавав.

При цьому будь-яка інформація щодо змін в землекористуванні до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЖТ №000011 від 27.04.1994 року не вносилася.

Так як згода ДП Коростишівський завод "Реммашторф" на вилучення з його постійного користування частини земельної ділянки була відсутня, відповідні розпорядження обласної державної адміністрації в частині спірних земельних ділянок є протиправними, а договори оренди та договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на порушення норм чинного законодавства, зокрема статей 92, 122, 124, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки, передані та у подальшому відчужені, за оспорюваними розпорядженнями, договорами оренди та договорами купівлі-продажу, а також сформовані в окремі земельні ділянки і зареєстровані в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм кадастрових номерів (земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га; земельна ділянка кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га) входять до складу земельної ділянки, переданої позивачеві у постійне користування, згоди на припинення цього права позивач не надавав, а отже порушено права і законні інтереси ДП Коростишівський завод "Реммашторф".

Оскільки, спірні земельні ділянки, передані відповідачем-1 та у подальшому відчужені, за оспорюваними розпорядженнями, договорами оренди та договорами купівлі-продажу відповідачу-4 без згоди позивача як постійного користувача, позивач стверджує, що наявні підстави для визнання розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації незаконними та мають бути скасовані, а договори - визнані недійсними.

Позивачем заявлені вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га та кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га.

Також позивач заявив вимогу про приведення земельних ділянок кадастровий №1822587900:07:000:0075 та кадастровий № 1822587900:07:000:0006 до первісного стану шляхом знесення визначених Висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.24 № 1772/04-2024 будівель і споруд (у редакції заяви про зміну предмету позову).

Позиція відповідача -1 (Житомирської обласної державної адміністрації)

Відповідач-1 заявлений позивачем позов вважає безпідставним та необґрунтованим, крім того, таким, що поданий з порушенням строків позовної давності, що відповідно не може бути задоволеним.

Відповідач-1 зазначає, що позов ДП Коростишівський завод "Реммашторф" по своїй суті є віндикаційним позовом, а до вимог віндикаційного позову застосовуються загальні строки позовної давності.

Також відповідач-1 зазначив, що земельні ділянки (кадастровий №1822587900:07:000:0075 та кадастровий №1822587900:07:000:0006) надані Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" на підставі розпорядження від 26.12.2006 №453 "Про вилучення та надання земельних ділянок і внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 24.11.2006 №407" та розпорядження від 20.05.2010 № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", в яких зазначалося, що земельні ділянки надаються (вилучаються) із земель запасу Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області. Надання земельних ділянок відбулося у зв`язку із наявними у Житомирської обласної державної адміністрації відповідно до п.24 у розділі X "Перехідних положень" Земельного кодексу України повноваженнями, а також у зв`язку із тим, що раніше такі земельні ділянки були передані в оренду, та з урахуванням ст.120 Земельного Кодексу України.

Позиція третьої особи-1 (Фонду державного майна України) у справі

Фонд державного майна України позовні вимоги ДП Коростишівський завод "Реммашторф" підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За поясненнями ФДМ відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 195-р "Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна" єдиний майновий комплекс ДП Коростишівський завод "Реммашторф" передано до сфери управління Фонду державного майна України у зв`язку із з прийняттям рішення про його приватизацію.

Вилучення спірних земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні відбулося без згоди користувача, а відтак враховуючи норми ст.92, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та наявні у матеріалах справи докази, ФДМ вважає, що спірні розпорядження суперечать вимогам чинного законодавства, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв`язку із чим підлягають скасуванню, а договори оренди та купівлі-продажу, укладені на підставі спірних розпоряджень - визнанню недійсними.

Позиція інших учасників справи

Відповідачі-2,3,4 (Коростишівська районна державна адміністрація Житомирської області, Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЯ") відзиву на позов із запереченнями проти позовних вимог не подали.

Треті особи-2,3,4 (приватний нотаріус Мошковська Зоя Іванівна, Міністерство енергетики України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру) пояснень по суті спору не подали.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.04.1994 Коростишівською районною радою народних депутатів Коростишівського району Житомирської області видано Державному підприємству Коростишівський завод "Реммашторф" Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ №000011, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, відповідно до якого позивачу на підставі рішення Коростишівської районної ради народних депутатів від 25.02.1994 надано у постійне користування земельну ділянку площею 6,22 га у межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб.

Згідно із матеріалів справи, розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації від 13.04.2007 №156 "Про погодження місця розташування об`єкта" надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2010 №125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" (додаток 1) Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,3842 га (забудовані землі) під будівництво цеху з обробки природного камею та ремонту автотехніки (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

На замовлення ТОВ "ВІЯ" Приватним підприємством "Земля Плюс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) площею 0,3842 га ТОВ "ВІЯ" (кадастровий №1822587900:07:000:0075).

04.03.2011 земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 площею 0,3842 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

На підставі розпорядження від 20.05.2012 №125 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" та Коростишівською районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки від 09.02.2011, посвідчений Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 09.02.2011 та зареєстрований в реєстрі за №721 (надалі - договір оренди №721). Договір оренди року №721 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04.03.2011 року за №182250004000107. Відповідно до договору оренди №721 в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,3842 га (забудовані землі), яка розміщена на території Харитонівської сільської ради (за межами населеного пункту) під будівництво цеху з обробки природного каменю та ремонту автотехніки (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Строк дії договору до 19.05.2020.

Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.03.2015 року № 81 (пункт 3 розродження, п.3 додатку 3 до розпорядження) вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га.

22.04.2015 між Житомирською обласною державною адміністрацією від імені якої діє голова Коростишівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (поза межами населеного пункту) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений Мошковською З.І., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 22.04.2015 за реєстровим № 748 (надалі - договір купівлі-продажу 748).

22.04.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 623334318225 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.04.2015 №36638951, Інформаційна довідка від 11.06.2024 №382344689).

Також на замовлення ТОВ "ВІЯ" Приватним підприємством "Земля Плюс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) площею 0,4328 га ТОВ "ВІЯ" (кадастровий номер 1822587900:07:000:0006).

Рішенням Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 20.06.2006 №2 "Про погодження проекту землеустрою" погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4328 га на умовах оренди із земель запасу Харитонівської сільської ради для будівництва майстерні по ремонту автотракторної техніки, цеху по оброці граніту та адміністративно-побутового комплексу на території Харитонівської сільської ради.

Також рішенням Коростишівської районної ради Житомирської області від 20.07.2006 №54 погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4328 га.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 26.12.2006 № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4328 га з призначенням землі підприємств іншої промисловості.

28.11.2007 земельну ділянку кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

14.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" та Коростишівською районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Владикою І.В. та зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 28.11.2017 року за №040721100002 (надалі - договір оренди №3018), відповідно до умов якого в оренду надається земельна ділянка несільськогосподарського призначення (інші відкриті землі) площею 0,4328 га. Договір укладено на 5 років з моменту підписання сторонами.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 29.12.2012 №455 (п.9 розпорядження, п.2 додатку 5 до розпорядження) вирішено здійснити продаж земельної ділянки площею 0,4328 га Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ".

25.07.2013 між Житомирською обласною державною адміністрацією від імені якої діє голова Коростишівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу кадастровий номер 1822587900:07:000:0006 площею 0,4328 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (за межами населеного пункту) для будівництва майстерні по ремонту автотехніки, цеху з обробки природного каменю та адміністративно-побутового комплексу (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області, Владикою І.В., 25.07.2013 за реєстровим № 3059 (надалі - договір купівлі-продажу №3059).

25.07.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 115392318225 (Інформаційні довідки від 11.06.2024 №382344358, від 01.08.2023 №7444535).

Згідно із наданим позивачем у матеріали справи висновком експертів за результатом проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 10.04.2024 №1772/04-2024 в межах земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822587900:07:000:0075, 1822587900:07:000:0006, які розташовані в межах земельної ділянки 6,2200 га, що розташована на території Харитонівської сільської ради "Коростишівського району Житомирської області, яка надана у користування ДП Коростишівський завод "Реммашторф" згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ № 000011 від 27.04.1994, розташовуються об`єкти нерухомого майна, а саме:

в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0075 розташовується: частина навісу № 1, будівля № 2, частина цеху по обробці природного каменю, частина огорожі № 5, частина фундаменту;

в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822587900:07:000:0006 розташовується: частина цеху по обробці природного каменю, частина будівлі № 3, частина будівлі № 6, частина огорожі № 5, частина фундаменту.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (у редакції змін, внесеними згідно із ЗУ №509-VI від 16.09.2008) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірних розпоряджень) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта на право постійного користування землею) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

У рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

У зазначеному рішенні Конституційного Суду наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.5 ст.116 ЗК України у редакції чинній на час прийняття розпоряджень про надання в оренду земельних ділянок).

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття розпоряджень про продаж земельних ділянок) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні (п.7.24. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Позивач у розглядуваній справі наголошує, що будучи постійним користувачем земельної ділянки площею 6,22 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №000011 добровільної відмови від права користування на частину земельної ділянки чи згоди на припинення права постійного користування не надавав.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та надаючи оцінку за правилами статті 86 ГПК України зібраним у справі доказам та обставинам у сукупності, суд зазначає таке.

Згідно із ст.141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття розпоряджень про продаж земельних ділянок) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій (пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону № 875-VI від 15.01.2009); г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009); є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (частину першу статті 141 доповнено пунктом "є" згідно із Законом № 2518-VI від 09.09.2010).

Згідно з частиною першою статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18 надала правовий висновок, згідно із яким право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Вирішуючи спори, в яких спірним є припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це у порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. Правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 та у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 07.10.2020 у справі № 922/2751/19.

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №920/590/17 зазначено, що передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні, відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем.

Судом встановлено, що в наданих Житомирським обласним державним нотаріальним архівом матеріалів нотаріальних справ щодо земельних ділянок кадастрові номери 1822587900:07:000:0075 та 1822587900:07:000:0006, та документах наданих приватним нотаріусом щодо земельної ділянки кадастровий номер 1822587900:07:000:0075 відсутні докази звернення ДП Коростишівський завод "Реммашторф" із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування частини земельної ділянки (площею 0,4328 га та площею 0,3842 га) та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування земельних ділянок площею 0,4328 га та площею 0,3842 га, які за спірними розпорядженнями і договорами були передані в оренду та у подальшому відчужені ТОВ "ВІЯ".

В наданих Житомирським обласним державним нотаріальним архівом матеріалах нотаріальних справ щодо земельних ділянок кадастрові номери 1822587900:07:000:0075 та 1822587900:07:000:0006 міститься заява ВАТ "Реммашторф" (підписана директором ВАТ "Реммашторф" Римар В.В.) адресована голові Коростишівської районної державної адміністрації про припинення користування земельною ділянкою площею 0,50 га за адресою 19-та буддільниця Харитонівської сільської ради у зв`язку із добровільною відмовою та віднесення її до земель запасу.

Також у Статутах ДП Коростишівський завод "Реммашторф" у редакціях 2006 року, 2012 року, 2017 року передбачено, що відчуження нерухомого майна, що є державною власністю, закріплених за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном підприємства. У матеріалах нотаріальних справ такі погодження відсутні.

Розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації від 20.12.2007 №537 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" розглянувши клопотання ВАТ "Реммашторф" про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, припинено право постійного користування ВАТ "Реммашторф" земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,50 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Мамрин, 19-та буддільниця та віднесено її до земель запасу Харитонівської сільської ради.

Згідно із відомостей у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ВАТ "Реммашторф" та ДП Коростишівський завод "Реммашторф" є: 12525, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., місто Коростишів, 19-та Буддільниця, а директором ВАТ "Реммашторф" (у спірний період і по сьогоднішній день) та ДП Коростишівський завод "Реммашторф" до 29.08.2016 був Римар В.В .

У той же час, у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код ВАТ "Реммашторф" - 32694441, дата заснування - 24.12.2003;

Отже, зазначена вище заява та розпорядженням Коростишівської районної державної адміністрації від 20.12.2007 №537 жодним чином не можуть підтверджувати факт добровільної відмови позивача від частини земельної ділянки, оскільки, така заява підписана не користувачем земельної ділянки - ДП Коростишівський завод "Реммашторф", а іншою юридичною особою - ВАТ "Реммашторф".

Крім того, згідно із наданих позивачем у матеріали справи Статутів ДП Коростишівський завод "Реммашторф" у редакціях 2006 року, 2012 року, 2017 року від початку створення ДП Коростишівський завод "Реммашторф" перетворення державного підприємства на відкрите акціонерне товариство не здійснювалося.

Отже, заява про добровільну відмову від земельної частини земельної ділянки, право постійного користування на яку посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ №000011, від належного землекористувача ДП Коростишівський завод "Реммашторф" відсутня.

Також в наданих Житомирським обласним державним нотаріальним архівом матеріалів нотаріальних справ щодо земельних ділянок міститься розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 №91 "Про припинення права користування земельною ділянкою". У вказаному розпорядженні зазначено, що розглянувши клопотання Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про добровільну відмову від земельної ділянки несільськогосподарського призначення, Коростишівською районною державною адміністрацією припинено право користування земельною ділянкою Державному підприємству Коростишівський завод "Реммашторф" площею 0,25 га, яка перебуває в його користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №000011.

Однак, відповідна заява про Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" про добровільну відмову від земельної ділянки площею 0,25 га, яка перебуває в його користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №000011 в матеріалах нотаріальної справи відсутня. Окрім того, з урахуванням того, що спірними розпорядженнями і договорами були передані в оренду та у подальшому відчужені ТОВ "ВІЯ" земельні ділянки площею 0,4328 га та площею 0,3842 га, розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 №91 про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,25 га не може бути прийняте судом як таке, що стосується припинення права користування щодо спірних земельних ділянок у відповідних площах.

Враховуючи відсутність доказів добровільної відмови ДП Коростишівський завод "Реммашторф" від частини земельної ділянки (площею 0,4328 га та площею 0,3842 га), а також доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування зазначених земельних ділянок, оскільки позивач заперечує факт такої відмови, а відповідачами доказів згоди позивача на припинення права користування не надано, суд дійшов висновку, що спірна частина земельної ділянки (площею 0,4328 га та площею 0,3842 га) у передбачений законом спосіб шляхом прийняття уповноваженим органом відповідних рішень не вилучалася.

Судом враховано, що договір оренди №721, договір купівлі-продажу №3059 та договір купівлі-продажу №748 містять посилання на нерухоме майно ТОВ "ВІЯ".

Так, відповідно до п.1.4. договору купівлі-продажу №3059 на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме - об`єкт будівлі прохідної, що належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Харитонівською сільською радою 20.08.2012 року, серія САС№110872, що зареєстровано в Комунальному підприємстві "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області 29.08.2012 року, за реєстровим номером 37486215, запис 6201 книга 14.

Згідно із 1.4. договору купівлі-продажу №748 на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме: цех по обробці природного каменю, що належить покупцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області 01.08.2014 року, індексний номер 25032761.

Згідно із правовстановлюючими документами право власності на вище вказані об`єкти набуті ТОВ "ВІЯ" вже після надання йому в користування спірних земельних ділянок Житомирською обласною державною адміністрацією.

Також у п.3 договору оренди №721 зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: фундамент, який утворився та залишився після демонтажу приміщення їдальні, що належить на підставі договору №21/1-10 від 14.07.2006, укладеного між Коростишівським заводом "Реммашторф" та ТОВ "ВІЯ".

В наданих Житомирським обласним державним нотаріальним архівом матеріалах нотаріальних справ щодо земельних ділянок наявна копія договору №21/1-10 від 14.07.2006, укладеного між Коростишівським заводом "Реммашторф" та ТОВ "ВІЯ". Предметом договору №21/1-10 від 14.07.2006 є будівельні матеріали та фундамент, які утворилися та залишилися після демонтажу приміщення їдальні, що належать Коростишівському заводу "Реммашторф". Від імені продавця договір підписав Римар В.В . Однак, з копії договору №21/1-10 від 14.07.2006 не вбачається, що договір укладений саме Державним підприємством Коростишівський завод "Реммашторф", а об`єктом відчуження вказаного договору є лише будівельні матеріали та фундамент. Доказів відчуження постійним користувачем об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, яка би належала позивачу (постійному землекористувачу) на праві власності, у матеріалах справи не має. При цьому представником позивача у судовому засіданні повідомлено про відсутність такого договору у ДП Коростишівський завод "Реммашторф".

Відтак, відсутні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" набуло право власності на об`єкти нерухомості, розташовані у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна (ДП Коростишівський завод "Реммашторф"), та набував право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Спірні розпорядження прийняті не з підстав пункту "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України та в розпорядженнях №125, №453, №455 визначено, що земельні ділянки надаються в користування та їх продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" здійснюється для будівництва цеху і для розміщення, експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд (розпорядження №81), а не у зв`язку з набуттям ТОВ "ВІЯ" права власності на об`єкти нерухомості, розташовані у межах земельної ділянки, постійним користувачем якої є позивач.

Наведеним вище спростовуються посилання відповідача-1 на положення ст.120 ЗК України.

Отже, Житомирська обласна державна адміністрація, приймаючи спірні розпорядження про надання в оренду та продаж земельних ділянок площею 0,4328 га та площею 0,3842 га за рахунок земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф", яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав порушила та припинила право постійного користування земельною ділянкою позивача.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У своєму рішенні Конституційний Суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами ч.1,2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 925/142/18).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 910/17443/19).

Ураховуючи встановлені вище обставини, оскільки спірна частина земельної ділянки (площею 0,4328 га та площею 0,3842 га) у передбачений законом спосіб з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України шляхом прийняття уповноваженим органом відповідних рішень з постійного користування позивача не вилучалася, спірними розпорядженнями голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2010 року № 125, від 16.03.2015 року № 81, від 26.12.2006 року № 453, від 29.12.2012 року № 455 та укладеними договорами оренди №3018, № 721, договорами купівлі-продажу земельної ділянки № 3059, № 748, згідно із якими передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" в користування та у подальшому здійснено продаж земельних ділянок площею 0,4328 га і площею 0,3842 га, які є частиною земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, порушено відповідне речове право позивача та охоронюваний законом інтерес, законне право користування якого виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ №000011.

За таких обставин, враховуючи приписи частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 215, 393 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, оскарження розпоряджень обласної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу призводить до поновлення права позивача на користування спірними частинами земельної ділянки, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2010 року № 125, від 16.03.2015 року № 81, від 26.12.2006 року № 453, від 29.12.2012 року № 455 в частині передачі в оренду та продажу спірних земельних ділянок і визнання недійсними договорів оренди № 3018, № 721 та договорів купівлі-продажу № 3059, № 748.

При цьому враховуючи, що розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 125 прийнято 20.05.2010, а розпорядженням від 26.12.2006 року № 453 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вія" земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га в оренду строком на 5 років, суд зазначає в цій частині позовні вимоги суд задовольняє частково з огляду на правильну дату розпорядження та строку оренди.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га та земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як встановлено судом вище, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЯ" зареєстровано право власності на: земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 623334318225 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.04.2015 №36638951, Інформаційна довідка від 11.06.2024 №382344689) та на земельну ділянку кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 115392318225 (Інформаційні довідки від 11.06.2024 №382344358, від 01.08.2023 №7444535).

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

З огляду на викладене, скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та є підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

З огляду на зазначене та враховуючи положення частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок не призведе до ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Щодо вимоги позивача про приведення земельних ділянок до первісного стану шляхом знесення будівель і споруд, яка спрямована на звільнення земельної ділянки від майна відповідача-4, то остання є різновидом негаторного позову, передбаченого статтею 391 Цивільного кодексу України та пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України.

Зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про знесення спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна.

Відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначила, що усунення володіючому власникові перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою може відбуватися, зокрема, шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості.

Негаторний позов має на меті усувати триваючі порушення правомочностей позивача, а не ті, що мали місце в минулому; тобто, вдаючись до такого способу захисту, позивач захищається від порушень, що мають місце на час звернення із позовом, та від відповідного порушника. Триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов звернення з негаторною вимогою.

Титульний володілець, зокрема постійний користувач земельних ділянок, може вимагати надання судового захисту у спосіб, який закон надає власнику такого майна (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 720/1657/16, провадження № 61-39694св18).

Титульний володілець - особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом або договором.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 450/2410/18, провадження № 61-19036св20, суд касаційної інстанції вказав, що позивач не є власником земельних ділянок, наданих йому для господарських потреб, а є правомірним володільцем та користувачем таких ділянок, тому як титульний володілець спірних земельних ділянок може вимагати захисту його права на рівні з власником, та застосовувати аналогічні тим способам захисту, які закон надав власнику такого майна.

У спірних є правовідносинах позивач, який не є власником земельної ділянки, а лише є її постійним користувачем, за умови перешкоджання йому здійснювати користування земельною ділянкою, може звертатися з позовом про усунення таких перешкод у користуванні у відповідності до правил звернення з негаторним позовом. З урахуванням наведеного, виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав позову та обґрунтованості заявлених позовних вимог, наявності записів про реєстрацію речових прав щодо земельної ділянки за відповідачем -4, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні та є передчасними.

Щодо відповідача-3 (Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області) суд зазначає наступне.

Згідно із статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Серед іншого, позовна заява повинна містити, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Виходячи з положень процесуального законодавства, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При поданні позову, відповідачем у справі позивач визначив Житомирську районну державну адміністрацію Житомирської області, зазначаючи, що відповідно до розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" Коростишівську районну державну адміністрацію Житомирської області реорганізовано шляхом приєднання до Житомирської районної державної адміністрації, однак, станом на час подання позову Коростишівську районну державну адміністрацію Житомирської області не припинено. Відомості про припинення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області відсутні і станом на час прийняття рішення у справі.

Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації стосуються відповідача-1; позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки стосуються відповідача-2 та відповідача-4; позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу стосуються відповідачів-1,3; позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок та приведення земельних ділянок у до первісного стану шляхом знесення будівель і споруд заявлені до відповідача-4.

Оскільки позивач не заявив позовних вимог до відповідача-3, вищевказані позовні вимоги не стосуються останнього, інших не заявлено, позивач не зазначив, яким чином відповідач-3 порушив права позивача. Відтак, у задоволенні позову до відповідача-3 слід відмовити.

Також відповідачем-1 заявлено про застосування строків позовної давності.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Водночас приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34.).

Початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності у цій справі №903/6/24 слід обчислювати з моменту, коли саме позивач дізнався про порушення його прав та коли йому стало відомо про невідповідність розпоряджень та договорів, що оскаржується, вимогам закону. У цьому випадку позивач міг довідатися про порушене право під час оформлення документів щодо земельної ділянки загальною площею 6,22 га, яка перебувала у користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЖТ №000011 від 27.04.1994 року, тобто у 2023 році (що підтверджується листом Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 26.09.2023 №124-КН).

За наведених обставин та оскільки позовні вимоги позивача спрямовані на усунення перешкод в здійсненні права користування земельною ділянкою, а таке порушення є триваючим, що виключає застосування позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2010 року № 125, від 16.03.2015 року № 81, від 26.12.2006 року № 453, від 29.12.2012 року № 455 в частині передачі в оренду та продажу спірних земельних ділянок і визнання недійсними договорів оренди № 3018, № 721 та договорів купівлі-продажу № 3059, № 748. В іншій частині позовні вимоги Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" задоволенню не пілягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2010 року № 125 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Вія".

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.03.2015 року № 81 (додаток 3 до розпорядження) в частині продажу земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Вія".

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 26.12.2006 року № 453 "Про вилучення і надання земельних ділянок в оренду" в частині передачі в оренду строком на 5 років земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Вія".

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 29.12.2012 року № 455 в частині продажу земельної ділянки кадастровий № 1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Вія".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В., під реєстровим № 3018, зареєстрованого в державному реєстрі за № 040721100002 від 28.11.2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, посвідчений Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу 09.02.2011 року, реєстр № 721, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 04.03.2011 року за № 182250004000107.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0006, площею 0,4328 га, посвідчений Владикою І.В., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 25.07.2013 року за реєстровим № 3059.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №1822587900:07:000:0075, площею 0,3842 га, посвідчений Мошковською З.І., приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області 22.04.2015 року за реєстровим № 748.

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (10014, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, Майдан Ім. С. П. Корольова, будинок, 1; ідентифікаційний код 04053476) на користь Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" (12525, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., місто Коростишів, 19-та Буддільниця, ідентифікаційний код 02968160) витрати зі сплати судового збору 10736,00 грн.

Стягнути з Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області ( 12501, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., місто Коростишів, вулиця Дарбіняна, будинок, 11; ідентифікаційний код 04053524) на користь Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" (12525, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., місто Коростишів, 19-та Буддільниця, ідентифікаційний код 02968160) витрати зі сплати судового збору 2147,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вія" (12525, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., село Мамрин; ідентифікаційний код 24699743) на користь Державного підприємства Коростишівський завод "Реммашторф" (12525, Україна, Коростишівський р-н, Житомирська обл., місто Коростишів, 19-та Буддільниця, ідентифікаційний код 02968160) витрати зі сплати судового збору 4294,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області - відмовити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2024.

Суддя С.О. Турчин