Рішення

від 27.06.2024 по справі 913/172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м.Харків Справа № 913/172/24

Провадження №13/913/172/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В., розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом

Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

До відповідача-1 Фермерського Господарства "ПІДОПРИГОРА", село Новобіла Новопсковського р-н Луганської області

До відповідача-2 ОСОБА_1 , село Новобіла Новопсковського р-ну Луганської області.

про стягнення 393990 грн 05 коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача-1 Фермерського Господарства "ПІДОПРИГОРА" та відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізінгу від 11.10.2021 р. в розмірі 393990 грн 05 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 р. позовну заяву передано на розгляд судді Яресько Б.В.

Суд витребував у Міністерства соціальної політики України наявну інформацію стосовно адреси відповідача 2.

Листом № 8455/0/2-24/3 від 10.04.2024 р. Департамент цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики України повідомив, що станом на 04.04.2024 р. інформація щодо запитуванної особи в Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня.

Суд зазначає, що місцезнаходженням відповідача 1 та відповідача 2 є території Луганської області, що тимчасово окупована.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, вся територія Новопсковського району Луганської області включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

З огляду на тимчасову окупацію та припинення направлення поштової кореспонденції до деяких відділень Укрпошти, в тому числі до місцезнаходження відповідачів, зважаючи про відсутність зареєстрованого кабінету відповідачів в системі "Електронний суд", направлення відповідачам ухвал суду у встановлений чинним законодавством спосіб є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідачів було повідомлено про розгляд справи шляхом публікації відповідного оголошення на сайті Господарського суду Луганської області.

Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, суд вважає, що відповідачі є такими, що належним чином повідомлені про наявність даного спору, однак, своїми процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов не скористались.

Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачами своїх процесуальних прав.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

11.10.2021 року АТ КБ ПРИВАТБАНК (далі Позивач/Банк/Лізингодавець) та ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ "ПІДОПРИГОРА" (далі - Відповідач-1/Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № LGNWFLOWWYW4U-1 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ АЛЬФА ДІАМАНТ, місцезнаходження:61038 Україна, область Харківська, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 41а, код в ЄДРПОУ 30140259, (далі - Продавець) предмет(ти) лізингу (далі - Майно) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій, а саме траспортний засіб марка - Mitsubishi, модель Pajero Sport, серійний номер MMCGUKS10MH000282; рік виробництва 2021, та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

12.10.2021 договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до п. 1.2 Договору строк Лізингу - 12 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.

Сторони погодили п. 2.2.2. Договору винагороду за користування Майном у розмірі 0.01 (нуль цілих одна сотих) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку № 2.

Відповідно п. 2.2.3. Договору у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок рахунок № 29094010602853 (IBAN - UA713047950000029094010602853), про що зазначено у п. 2.3 договору.

У пункті 2.1. Договору сторони узгодили те, що вартість Майна за цим Договором становить 1029166.67 грн. (один мільйон двадцять дев`ять тисяч сто шiстдесятшiсть гривень 67 копійок), ПДВ 205833.33грн. ( двiстi п`ять тисяч вiсiмсот тридцять три гривень 33 копійок), усього до сплати 1235000грн. (один мільйон двiстi тридцять п`ять тисяч гривень 0 копійок).

20.10.2021 року між Банком та Відповідачем-1 було складено Акт прийому майна на відповідальне зберігання (додається), який 02.11.2021 року підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису.

Передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.

02.11.2021 року між Банком та Відповідачем-1 було підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно (додається).

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.1. та 2.1.1 Загальна вартість Майна становить 1029166.67 грн. (один мільйон двадцять дев`ять тисяч сто шiстдесятшiсть гривень 67 копійок), ПДВ 205833.33грн. ( двiстi п`ять тисяч вiсiмсот тридцять три гривень 33 копійок), усього до сплати 1235000грн. (один мільйон двiстi тридцять п`ять тисяч гривень 0 копійок).

Загальна вартість Майна за цим Договором складається з:

- авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 621500 ( шiстьсот двадцять одна тисяча п`ятьсот ) гривень 0 копійок (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору.

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна, 613500 ( шiстьсот тринадцять тисяч п`ятьсот ) гривень 0 копійок (з ПДВ).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору сторони погодили, що Відповідач-1 сплачує винагороду за користування Майном у розмірі 0.01 (нуль цілих одна сотих) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежузгідно Додатку № 2.

Пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування Майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.

Пунктом 7.2.9. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2 , не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

В порушення умов Договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування.

Останнє погашення було здійснено 27.10.2023. Після цього лізингові платежів Відповідачем не вносилися в наслідок чого утворилась заборгованісь 393990 грн. 05 коп.

11.10.2021 року між АТ КБ ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 (далі Відповідач-2) було укладено договір поруки № PORLGNWFLOWWYW4U-1 (далі Договір поруки), який 12.10.2021 року підписано із використанням електронного цифрового підпису. Предметом договору поруки є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Договору (п. 1.1. Договору поруки).

В зв`язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з Фермерського Господарства "Підопригора" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за лізинговими платежами, а саме несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування 393990 грн. 05 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач 1 зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем 1 повної оплати заборгованості з лізингових платежів, що є предметом спору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідач 2 несе солідарну відповідальність, як поручитель відповідача 1, за невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.

Перевіривши розрахунок заборгованості суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним. При цьому докази повернення відповідачем-1 залишку заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідачі не надали доказів сплати заборгованості в заявленому розмірі або обґрунтованих заперечень проти позову та розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 4727 грн. 88 коп. підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ПІДОПРИГОРА" (92310, Луганська обл., Новопсковський р-н, село Новобіла, ВУЛИЦЯ ЖОВТНЕВА, будинок 45, Код ЄДРПОУ: 36833356) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами, а саме несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування 393 990 грн. 05 ко.

3. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ПІДОПРИГОРА" (92310, Луганська обл., Новопсковський р-н, село Новобіла, ВУЛИЦЯ ЖОВТНЕВА, будинок 45, Код ЄДРПОУ: 36833356) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 2363 грн. 94 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 2363 грн. 94 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2024.

СуддяБогдан ЯРЕСЬКО