Ухвала

від 28.06.2024 по справі 638/266/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/266/24

Провадження № 1-кс/638/2261/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 рокуДзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 ,-

встановив:

26.06.2024 року надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора. В обґрунтування скарги останній зазначає, що встановлений ухвалою суду від 07.02.2024 року по справі №638/266/24 двомісячний арешт майна закінчився, проте майно ОСОБА_4 не передано, вимоги ухвали суду не виконані, а відтак просить визнати незаконною бездіяльність прокурора та надати правову оцінку бездіяльності прокурора з огляду на вимоги ст.129-1 Конституції України.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник заявника підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити, прокурор у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Частинами 2,3 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали скарги, прийшов до наступного.

Ухвалою слідчого судді від 07.02.2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19.03.2024 року, клопотання прокурора Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №22023220000000925 від 05.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України задоволено частково; накладено арешт у кримінальному провадженні №22023220000000925 від 05.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, арешт на майно, вилучене у ОСОБА_4 18.01.2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : копії документів на 2 арк.; документи на 13 арк.; чорнові записи на 47 арк.; папку з документами та листи з записами та друкованим текстом на 181 арк.; заяву від 25.12.2023 року на 3 арк.; банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_1 ; банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_2 ; флеш-карту НОМЕР_3 . Накладено арешт на майно, вилучене у ОСОБА_4 18.01.2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : жорсткий диск SIN9S20040B 320 GB; ноутбук Dell ST 4YS09T3, EX 10810021287; ноутбук Lenovo JNPFOXSQXA; мобільний телефон SAMSUNG IMEI НОМЕР_4 строком на два місяці, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення їх огляду, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаних носіях, для залучення до матеріалів кримінального провадження №22023220000000925 від 05.07.2023, після спливу зазначеного терміну - зобов`язати прокурора передати на відповідальне зберігання вказане майно особам, у яких воно було вилучено відповідно, а саме ОСОБА_4 та попередити її про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У своїй прецедентній практиці Європейський Суд з прав людини виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» № 45227/98 від 12.07.2001).

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданням судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на цій стадії є перевірка зазначених скаржником обставин, що, на його думку, вказують на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, та за наявності відповідних підстав - відновлення порушених прав.

Ухвала слідчогосудді зарезультатами розглядускарги нарішення,дії чибездіяльність підчас досудовогорозслідування можебути про:1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З системного аналізу перелічених норм випливає, що повноваження слідчого судді на стадії досудового розслідування визначені виключно нормами Кримінального процесуального кодексу України та чітко ним регламентовані. Чинним кримінально-процесуальним законодавством слідчий суддя не наділений повноваженнями визнавати незаконною бездіяльність прокурора.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК; слідчий суддя вирішує у кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Таким чином, слідчий суддя вирішує питання поставлені в межах вимог скарги, встановленого КПК України порядку та приймає одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 307 КПК України.

Отже, зважаючи на викладені обставини, вимоги скарги про визнання бездіяльності прокурора незаконною та надання правової оцінки бездіяльності прокурора не можуть бути предметом оскарження у порядку статті 303 КПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303,307 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1