Рішення

від 27.06.2024 по справі 140/5697/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5697/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Люблинецької селищної ради до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Люблинецька селищна рада (далі селищна рада, позивач) звернулась з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Ковельський ВДВС, виконавчий орган, відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2024 ВП №74822088 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі №140/1332/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії та винесено постановою від 28.09.2022 апеляційну скаргу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області залишено без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.04.2024 було відкрито виконавче провадження № 74822088 щодо примусового виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №140/1332/22 за виконавчим листом №6359/2022 та винесено постанову про стягнення з Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Люблинецька селищна рада Ковельського району Волинської області не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору та просить її скасувати, оскільки виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №140/1332/22 до відкриття виконавчого провадження Люблинецька селищна рада фактично не мала можливості в зв`язку з тим, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №140/1332/22 не було отримано ані рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ані електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказану постанову позивач отримав 21.05.2024 за результатом подання заяви щодо видачі копії постанови суду (лист від 20.05.2024 вихідний №438/25/2-24) до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Також звертає увагу, що рішення Волинського окружного адміністративного суду по справа №140/1332/22 відповідно до якого відкрито виконавче провадження №74822088 виконано 23.05.2024.

З наведених підстав селищна рада постанову про стягнення з боржника виконавчого збору вважає протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не проводив жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова була отримана позивачем 10.05.2024, а даний позов надіслано до суду 24.05.2023, тому, з врахуванням заяви позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, позовна заява подана з дотриманням десятиденного строку, передбаченого пунктом першим частини другої статті 287 КАС України.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 30.05.2024, ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) на 15:30 год 27.06.2024.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.06.2024 №93048/7 відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови. Не погоджується з позицією позивача про нездійснення виконавцем жодних виконавчих дій, оскільки діями, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій він зобов`язує (стимулює) боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та перевірити виконання рішення у встановлений строк.

Також вказує, що державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, як це передбачено частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ.

Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, про що наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №520/7192/20.

Також відповідач не погоджується з доводами позивача, які викладені у позовній заяві, з приводу неможливості виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з неотримання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №140/1332/22.

Зазначає, що 28.09.2022 Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто апеляційну скаргу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 у справі за адміністративним позов ОСОБА_1 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліку апеляційної скарги. Ухвалою від 13.07.2022 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі №140/1332/22, що підтверджує, що Люблинецька селищна рада Ковельського району Волинської області активно слідкувала за розглядом своєї апеляційної скарги на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022. Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №140/1332/22 надіслана для оприлюднення: 28.09.2022, а 30.09.2022 забезпечено надання загального доступу.

З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві.

Враховуючи зазначені норми законодавства та скорочені строки розгляду такої категорії справ, визначені статтею 287 КАС України, враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження на підставі пояснень наданих сторонами у судовому засіданні, письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 по справі №140/1332/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 (набрало законної сили 29.09.2022) 18.05.2022 видано виконавчий лист №6359/2022р. про зобов`язання Люблинецьку селищну раду Ковельського району Волинської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в с. Мощена Ковельського району Волинської області.

Згідно ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа за №6359/2022, виданого 18.05.2022 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 в адміністративній справі №140/1332/22 за позовом ОСОБА_1 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

На адресу Ковельського ВДВС надійшла заява представника стягувача ОСОБА_1 від 18.04.2024 про примусове виконання виконавчого листа №6359/2022р. від 18.05.2022.

Постановою державного виконавця Ковельського ВДВС від 23.04.2024 відкрито виконавче провадження №74822088 з виконання виконавчого листа, виданого 18.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього ж суду по справі № 140/1332/22 від 05.04.2022, встановлено боржнику строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанови про стягнення з селищної ради виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн, які були направлені сторонам виконавчого провадження.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті першої Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі по тексту іменовано Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на адресу Ковельського ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 18.04.2024 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа №6359/2022 від 18.05.2022.

Так постановою державного виконавця Ковельського ВДВС від 23.04.2024 відкрито виконавче провадження №74822088 з виконання виконавчого листа, виданого 18.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього ж суду по справі №140/1332/22 від 05.04.2022, встановлено боржнику строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Крім того, 23.04.2024 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн.

Згідно частини шостої статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 27 даного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як встановлено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Частиною п`ятою статті 27 вказаного Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом №1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження, після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Детальний порядок стягнення виконавчого збору виконавцем визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція №512/5).

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28.04.2020 в справі № 480/3452/19.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постанови від 23.04.2024 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн державним виконавцем були надіслані сторонам та отримані позивачем 10.05.2024 за вхідним номером 1007/2/04-24 (а. с. 39).

Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ, суд зазначає, що ним визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Таке питання вирішується відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.

Положення статті 27 Закону №1404-VIII дають підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п`ятій та дев`ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.

Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

А тому на виконання вказаних норм, старшим державним виконавцем, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд не погоджується з доводами представника позивача, що державний виконавець не вчинив жодних дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а, отже, не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн оскільки діями, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій він зобов`язує (стимулює) боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та перевірити виконання рішення у встановлений строк.

Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно.

Розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові визначено відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, оскільки боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.

На час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2014, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» становить 8000,00 грн (з 01.01.2024), відповідно чотири розміри мінімальної заробітної плати становить 32000,00 грн. Така ж сума виконавчого збору вказана у оскаржуваній постанові.

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частинами першою, другою статті 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підсумовуючи викладене, виконавчий збір не стягується у випадку, якщо суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.

У даному випадку, виконавчий лист №6359/2022 у цій справі не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до статті 27 Закону №1404-VІІІ.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Судом встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження та прийняття рішення про стягнення виконавчого збору, рішення суду боржником не було виконане, тому у державного виконавця були відсутні визначені частиною дев`ятою статті 27 Закону підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач вказує на те, що селищна рада була позбавлена можливості добровільно виконати рішення суду через неотримання копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 за результатом перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 за апеляційною скаргою Люблинецької селищної ради.

Проте, такі твердження позивача суд вважає безпідставними, оскільки хід розгляду справи апеляційною інстанцією відображається на сайті Судової влади, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що не позбавляло Люблинецьку селищну раду можливості відслідковувати результати перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 за її ж апеляційною скаргою на дане рішення.

Слід зазначити, що судове рішення у справі №140/1232/22 набрало законної сили 28.09.2022, а тому позивач, враховуючи значний відлік часу, міг виконати його добровільно до відкриття виконавчого провадження.

Отож, позивачем належними та допустимими доказами не доведено які неправомірні дії вчинив виконавець при винесенні постанови від 23.04.2024 про стягнення виконавчого збору.

Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог статей 18, 26, 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 та є правомірною.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на момент винесення спірної постанови державний виконавець діяв відповідно до норм законодавства, а отже підстав для скасування його рішень немає.

Приймаючи до уваги вищезазначене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, на думку суду, відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 241- 246, 268, 287, 295, 297, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Люблинецької селищної ради (45034, Волинська область, Ковельський район, селище Люблинець, вулиця Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 05477646) до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (45000, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Кармелюка, 4, код ЄДРПОУ 34898111) про скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяО.А. Лозовський