Ухвала

від 28.06.2024 по справі 160/10858/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 червня 2024 року Справа 160/10858/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "КОНСТАНТА-СТРОЙ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 8869673/35484249 від 25.05.2023 р. про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 18.05.2023 р. до податкової накладної № 117 від 30.08.2021 р.;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ» «Константа-Строй» розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 18.05.2023 р. до податкової накладної № 117 від 30.08.2021 р. фактичною датою його подання на реєстрацію.

У позовній заяві позивач просить суд поновити строк звернення з позовом до суду. Клопотання обгрунтовано тим, що позивач раніше звертався з даним позовом до суду в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року у справі № 160/20459/23 позовні вимоги задоволено. Однак постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року у справі № 160/20459/23, а позовну заяву залишено без розгляду через порушення правил об`єднання декількох позовних вимог. Оскільки позивач пропустив строк звернення з позовом до суду з незалежних від нього причин, то останній підлягає поновленню.

У відповдіності до вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Позивач раніше звертався з даним позовом до суду в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року у справі № 160/20459/23 позовні вимоги задоволено.

Однак постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року у справі № 160/20459/23, а позовну заяву залишено без розгляду через порушення правил об`єднання декількох позовних вимог.

За вказаних обставин суд вважає, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду з поважних та незалежних від нього причин, оскільки суд першої інстанції порушив правила об`єднання декількох позовних вимог під час розгляду справи № 160/20459/23.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (ч.4 ст. 240 КАС України).

Враховуючи право на звернення до суду, передбачене ч.1 ст. 5 КАС України, застосовуючи правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, враховуючи те, що позивач одразу та без зволікань після винесення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 року подав новий позов до суду, то суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду та необхідність його поновлення.

Керуючись ст. 121, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "КОНСТАНТА-СТРОЙ" строк звернення з позовом до суду з даним позовом.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.В. Златін