Рішення

від 17.06.2024 по справі 280/2232/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Справа № 280/2232/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповалової А.С.,

представника позивача Москаленка Д.Ф.,

представника відповідача Петрової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб»

до Головного управління ДПС у Закарпатській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

12.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб» (далі позивач, ТОВ «Металскарб») до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області), у якій позивач просить суд:

1) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 23.02.2024 № 1172/07-16-07-06 відповідача;

2) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/36648378 відповідача;

3) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10 відповідача;

4) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6064/07-16-07-01-10 відповідача;

5) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6063/07-16-07-01-10 відповідача;

6) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6062/07-16-07-01-10 відповідача.

Крім того, просить стягнути з відповідача за рахунок державних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Металскарб» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2023, єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2023. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378. Позивач не погоджується з винесеними на підставі акту перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності. Стосовно податкового повідомлення рішення №1172/07-16-07-06 зазначає про зменшення контролю за контрагентами по строкам оплати за договорами, що виникло внаслідок зміни юридичної адреси на Закарпатську область, при цьому частина документації та персоналу залишились у м. Запоріжжі. Щодо податкових повідомлень-рішень № 000/6127/07-16-24-06/36648378, № 000/6064/07-16-07-01-10, № 000/6063/07-16-07-01-10 зазначає про неправильний розрахунок та безпідставне застосування санкції. Зауважує, що на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами ТОВ «ІНТІ ТРЕЙД», ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ», ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ», ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД», ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ», ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» підприємство надало для перевірки первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому підтверджують факт здійснення господарської операції. Зазначає, що придбаний позивачем товар (металобрухт) було використано в господарській діяльності, а саме для реалізації на експорт відповідно до зовнішньоекономічних договорів. Також указує, що висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками подат

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

28.03.2024 судом отримано заяву відповідача (вх.№15078) про виконання ухвали суду, якою було витребувано документи, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

29.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15183), у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними з огляду на таке. Стосовно податкового повідомлення - рішення від 23.02.2024 №1172/07-16-07-06, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 82402,62 грн, перевіркою дотримання вимог пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено порушення вимог валютного законодавства в частині дотримання строків розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних імпортних операцій по контракту № 0411-22-11 від 04.11.2022, укладеному з нерезидентом фірмою «ALLOYS». Зауважує, що позивач не отримував висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів, встановлених Національним банком України; не отримував Довідки (сертифікати) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, видані уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту); за перевірений період ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» не зверталось до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті. Валютна виручка за реалізований товар надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків. Щодо податкового повідомлення - рішення від 06.12.2023 №000/6127/07-16-07-24-06/36648378 зауважує, що за 2018 рік підприємством надавалась податкова соціальна пільга до заробітної плати працівнику, розмір якої перевищував суми що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4. Стосовно доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 №000/6061/07-16-07-01-10, яким нараховано 26843476 грн податку на прибуток підприємств та застосовано 2537191,90 грн штрафної санкції, перевіркою встановлено, що позивачем з

14.05.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх.№22823), у якому зазначено сам факт наявності кримінальних проваджень, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій. Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано належних доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

15.05.2024 до суду надійшла заява відповідача на виконання протокольної ухвали про витребування доказів (вх.№23091), а саме податкова інформація по контрагентам позивача.

29.05.2024 надійшли пояснення позивача (вх.№25454) щодо податкової інформації по контрагентам. Представник зазначає, що така інформація не має жодного відношення до господарських операцій, що відбулися безпосередньо між ТОВ «Металскарб» та його контрагентами, оскільки позивач не може нести відповідальність за неподання його контрагентами звітності, відомостей про об`єкти оподаткування, несплату ЄСВ, ПДФО та/або інших зборів, тощо. Зауважує, що кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Підсумовує, що посилання перевіряючих на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно наших контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Звертає увагу, що відповідачем не зроблено жодного запиту запитів до контролюючих органів, де перебувають на обліку контрагенти, до самих контрагентів з метою підтвердження інформації та, відповідно, не отримано жодної відповіді та такі запити.

30.05.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача (вх.№25673), у яких зазначено, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів, умов перевезення, зберігання тощо. Разом з тим, акти приймання металобрухту до перевірки надано не було, так само такі не надано і до позовної заяви. Сукупність встановлених перевіркою фактів свідчить про нереальність проведення операцій між ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» з ТОВ «ІНТІТРЕЙД», ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ», ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ», ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД», ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ», ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД», а надані первинні документи формально складались на нереальні (безтоварні) операції, відомості внесені в них не відповідають дійсності операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, техніки, основних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.

14.06.2024 та 17.06.2024 до суду надійшли заява відповідача (вх.№ 28250, № 28365), у якій останнім на виконання протокольної ухвали надані пояснення щодо невідображення сум по взаємовідносинам контрагентів з ТОВ «Металскарб» в податкових деклараціях з ПДВ.

17.06.2024 судом отримано заяву представника позивача (вх.№28378) про долучення до матеріалів справи доказів.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначив підготовче судове засідання на 11.04.2024 о 12:00; витребував від Головного управління ДПС у Закарпатській області докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 23.02.2024 № 1172/07-16-07-06, від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/36648378, від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10, від 06.12.2023 № 000/6064/07-16-07-01-10, від 06.12.2023 № 000/6063/07-16-07-01-10, від 06.12.2023 № 000/6062/07-16-07-01-10.

Ухвалою від 27.03.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Закарпатській області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 11.04.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 25.04.2024.

Ухвалою від 19.04.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Закарпатській області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 25.04.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засідання до 16.05.2024.

Протокольною ухвалою від 16.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024.

Ухвалою від 27.05.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Закарпатській області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 30.05.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.06.2024.

17.06.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металскарб» з 26.08.2009 зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 36648378. Види діяльності за КВЕД: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 24.54 Лиття інших кольорових металів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1, пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, статті 82, пункту 69.35 статті 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 9-23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу від 29.08.2023 № 473-п Головного управління ДПС у Закарпатській області, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Металскарб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2023.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378 (а.с.65-209, т.1), яким, серед іншого, встановлено порушення:

1) статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 № 85/4306 із змінами та доповненнями, пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України встановлено його заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 26 843 476 грн, в тому числі за: 2018 рік на суму 8998969 грн; за 2019 рік на суму 14973925 грн; 2020 рік на суму 1471557 грн; 2022 рік на суму 929104 грн; півріччя 2023 року на суму 469921 грн;

2) пункту 188.1 статті 188 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) по декларації за червень 2023 року на суму 68077 грн;

3) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не проведено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ на загальну суму 68077 грн, в тому числі: жовтень 2921 року в сумі 18105 грн; травень 2022 року в сумі 39150 грн; липень 2022 року в сумі 1742 грн; листопад 2022 року в сумі 718 грн; грудень 2022 року в сумі 8362 грн;

4) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Металскарб» проведено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів, передбачених чинним законодавством на суму ПДВ на загальну суму 14733,39 грн, обсяг постачання без ПДВ 2941328,34 грн;

5) підпунктів 169.1.1, 169.1.2 пункту 169.1, підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1506,50 грн, в тому числі, за жовтень 2018 року в сумі 555,03 грн, за листопад 2018 року в сумі 475,73 грн та за грудень 2018 року в сумі 475,74 грн;

6) пунктів 2, 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено порушення строків розрахунків.

На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378 відповідачем 06.12.2023 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000/6127/07-16-24-06/36648378, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 970,41 грн, з яких: 1506,50 грн за податковим зобов`язанням; 150,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 313,27 грн сума пені (а.с.13-14, т.1);

- № 000/6061/07-16-07-01-10, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, який сплачують інші підприємства» у розмірі 29 380 667,90 грн, з яких: 26 843 476 грн за податковими зобов`язаннями; 2 537 191,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.15-17, т.1);

- № 000/6064/07-16-07-01-10, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення - жовтень 2021 року, травень 2022 року, липень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року) у розмірі 9 505,40 грн (а.с.18-20, т.1);

- № 000/6063/07-16-07-01-10, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення 06.2022, 08.2022, 09.2022, 10.2022, 01.2023) у розмірі 10 133,33 грн (а.с.21-23, т.1);

- № 000/6062/07-16-07-01-10, яким завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту по декларації за червень 2023 року на суму 68077 грн (а.с.24-25, т.1);

- № 6086/07-16-07-06, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 112961,8 грн (а.с.11-12, т.1).

Позивачем було направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 06.12.2023 № 6086/07-16-07-06, № 000/6127/07-16-24-06/36648378, № 000/6061/07-16-07-01-10, № 000/6064/07-16-07-01-10, № 000/6063/07-16-07-01-10, № 000/6062/07-16-07-01-10, яка зареєстрована Державною податковою службою за вх. № 40655/6 від 26.12.2023.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 20.02.2024 № 4491/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу ТОВ «Металскарб» частково задоволено, скасовано ППР ГУ ДПС у Закарпатській області від 06.12.2023 № 6086/07-16-07-06 у частині застосованої пені у сумі 30559,18 грн, в іншій частині зазначене ППР та ППР ГУ ДПС у Закарпатській області від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/36648378, № 000/6061/07-16-07-01-10, № 000/6064/07-16-07-01-10, № 000/6063/07-16-07-01-10, № 000/6062/07-16-07-01-10 залишені без змін (а.с.37-59, т.1).

Крім того, 23.02.2024 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 1172/07-16-07-06, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 82402,62 грн (а.с.61-62, т.1).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/36648378, № 000/6061/07-16-07-01-10, № 000/6064/07-16-07-01-10, № 000/6063/07-16-07-01-10, № 000/6062/07-16-07-01-10, від 23.02.2024 № 1172/07-16-07-06, позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 Податкового кодексу України, а строки їх проведення, у тому числі підстави для продовження строку перевірки визначені у статті 82 цього Кодексу.

Абзацами 1-4 підпункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Як встановлено судом, відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2023 рік, на підставі наказу від 29.08.2023 № 473-п Головного управління ДПС у Закарпатській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Металскарб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2023.

У позові не наведено аргументів щодо незгоди з порядком призначення та/або проведення документальної планової перевірки, отже такі обставини не є спірними та не досліджуються судом.

Досліджуючи питання правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень суд керується наступним.

V-І. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, який сплачують інші підприємства» у розмірі 29 380 667,90 грн, з яких: 26 843 476 грн за податковими зобов`язаннями; 2 537 191,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Актом перевірки від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378 встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 26 843 476 грн, в тому числі за: 2018 рік на суму 8998969 грн; за 2019 рік на суму 14973925 грн; 2020 рік на суму 1471557 грн; 2022 рік на суму 929104 грн; півріччя 2023 року на суму 469921 грн по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «ІНТІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41992644), ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42299742), ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ» (код ЄДРПОУ 42299810), ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД» (код ЄДРПОУ 44241275), ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ» (код ЄДРПОУ 41321609), ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» (код ЄДРПОУ 42119639).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 1 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 2 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, визначено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно з пунктом 18 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в редакції, чинній в період що перевірявся, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

У відповідності до пункт 7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, «Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19.

Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №818/529/16.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «ІНТІТРЕЙД»:

договір № 05-1 від 02.05.2018 з додатковими угодами та специфікаціями; договір № 12/1-12/18 від 12.12.2018 про відступлення права вимоги; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні (разом з паспортами на брухт), товарно-транспортні накладні, виписки по особовому рахунку.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що постачальник (ТОВ «ІНТІТРЕЙД») не декларував операції з реалізації металобрухту та не подавав декларації з податку на прибуток у період взаємовідносин; у постачальника відсутні трудові ресурси, відсутні задекларовані основні засоби, необхідні для здійснення реалізації металобрухту в таких обсягах; постачальник не подавав фінансову звітність за відповідні періоди, не декларував наявність об`єктів оподаткування. Крім того, контролюючим органом встановлено, що у період взаємовідносин ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» як покупець жодного разу не здійснював платежі на адресу постачальника, а сальдо розрахунків становить 56292695,66 грн станом на кінець перевіреного періоду, тобто покупець не здійснював компенсацію вартості отриманого товару. Також постачальник товару, як і отримувач товару не декларували придбання послуг транспортування від суб`єктів підприємницької діяльності, які в первинних документах зазначені, як перевізники, а саме: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 .

Крім того, відповідач наголосив на внесенні недостовірних відомостей (або не внесення необхідних відомостей, передбачених законодавством) до первинних документів (ТТН), зокрема, перевізник, зазначений у ТТН №1611-2 від 16.11.2018, ФОП ОСОБА_19 ніколи не був зареєстрований як ФОП; автомобіль перевізника ФОП ОСОБА_2 , який зазначений у ТТН №1310-1 від 13.10.2018 марки Камаз державний номер 133-10НА, під вище вказаним державним номером зареєстрований автомобіль ГАЗ 53 1979 року виготовлення; відсутня адреса завантаження товарів у ТТН №0110-2 від 01.10.2018, №0710-1 від 07.10.2018, №1410-1 від 14.10.2018, №1510-1 від 15.10.2018, №2210-1 від 22.10.2018, №2110-1 від 21.10.2018, №2710-1 від 27.10.2018, №2910-2 від 29.10.2018, №3010-1 від 30.10.2018, №1011-1 від 10.11.2018, №1311-2 від 13.11.2018, №1311-1 від 13.11.2018, №1311-3 від 13.11.2018, №1511-1 від 15.11.2018, №1711-1 від 17.11.2018, №1611-2 від 16.11.2018, №2111-1 від 21.11.2018, №2011-1 від 20.11.2018, №1711-2 від 17.11.2018, №2811-1 від 28.11.2018, №2311-1 від 23.11.2018, №2811-4 від 28.11.2018, №2811-3 від 28.11.2018, №2811-2 від 28.11.2018, №0112-1 від 01.12.2018, №0712-1 від 07.12.2018, №1512-1 від 15.12.2018.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ», зокрема:

договір № 4 від 10.12.2018 з додатковими угодами та специфікаціями; договір № 23/5-001 від 02.05.2023 про відступлення права вимоги; договір № 07/12-1 від 07.12.2020 про відступлення права вимоги; договір № 18/7-1 від 10.07.2020 про відступлення права вимоги; договір № 21/01-1 від 04.01.2021 про відступлення права вимоги; договір № 21/1-2 від 01.02.2021 про відступлення права вимоги; договір № 23/9-1 від 23.09.2020 про відступлення права вимоги; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, виписки по особовому рахунку.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що постачальник товару (ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ»), як і отримувач товару не декларували придбання послуг транспортування від суб`єктів підприємницької діяльності, які в первинних документах зазначені, як перевізники, а саме: ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 . Також контролюючим органом встановлено, що постачальником за період 2018-2019 роки не відображено жодної операції з ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» в податкових деклараціях з ПДВ та не відображено жодної операції і не зареєстровано жодної податкової накладної в ЄРПН.

Крім того, під час перевірки встановлено внесення недостовірних відомостей (або не внесення необхідних відомостей, передбачених законодавством) до первинних документів (ТТН), а саме: перевізник зазначений у ТТН №59 від 22.12.2018, №61 від 24.12.2018, перевізник ФОП ОСОБА_19 ніколи не був зареєстрований як ФОП; перевізник зазначений у ТТН №31 від 01.02.2019, перевізник ФОП ОСОБА_22 ніколи не був зареєстрований як ФОП; автомобіль перевізника ФОП ОСОБА_21 , який зазначений у ТТН №57 від 22.12.2018 марки МАН державний номер НОМЕР_1 , згідно інформації, що отримана від МВС з 15.11.2011 недійсний; відсутня адреса завантаження товарів у ТТН №59 від 22.12.2018, №58 від 22.12.2018, №57 від 22.12.2018, №61 від 24.12.2018, №31 від 01.02.2019, №19 від 17.01.2019.

Також встановлено внесення недостовірних відомостей про постачальника у видаткових накладних, що може вказувати на те, що документи були складені не посадовими особами постачальника, а саме: відображені відомості про розрахунковий рахунок постачальника НОМЕР_2 , що був відкритий у АТ «Ощадбанк» м. Одеса, МФО 328845, що зазначено у видаткових накладних №58 від 16.07.2020, №51 від 17.06.2020, №47 від 05.05.2020 на дату оформлення первинних документів був закритий 27.04.2020; відображені відомості про розрахунковий рахунок постачальника 26000331811, що був відкритий у ПАТ «МТБ Банк», МФО 328168, що зазначено у видаткових накладних №165 від 02.12.2019, №154 від 25.10.2019, №150/1 від 21.10.2019, №150 від 21.10.2019, №147 від 17.10.2019, №146 від 16.10.2019, №143 від 11.10.2019, №142 від 10.10.2019, №140 від 04.10.2019, №136 від 30.09.2019, №133 від 25.09.2019, №132 від 20.09.2019, №130 від 16.09.2019, №127 від 11.09.2019, №124 від 04.09.2019, №17 від 20.02.2020, №15 від 13.02.2020, №11 від 03.02.2020 на дату оформлення первинних документів був закритий 02.09.2019. У постачальника був відкритий інший рахунок в даному банку НОМЕР_3 , про що посадові особи продавця не могли не знати.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ»:

договір № 1-12 від 03.12.2018 з додатковими угодами та специфікаціями; договір № 23/6-001 від 01.06.2023 про відступлення права вимоги; договір № 23/6-002 від 08.06.2023 про відступлення права вимоги; договір № 23/6-003 від 12.06.2023 про відступлення права вимоги; договір № 23/6-004 від 20.06.2023 про відступлення права вимоги; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, виписки по особовому рахунку.

Відповідач наголошує, що постачальником (ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ») не відображено суму взаємовідносин з ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» в податкових деклараціях з ПДВ, а також не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН. Постачальник товару, як і отримувач товару не декларували придбання послуг транспортування від суб`єктів підприємницької діяльності, які в первинних документах зазначені, як перевізники, а саме: ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_3 .

Також податковим органом встановлено внесення недостовірних відомостей (або не внесення необхідних відомостей, передбачених законодавством) до первинних документів (ТТН), а саме: відсутня адреса завантаження товарів у ТТН №44 від 26.12.2018, №37 від 21.12.2018, № 39 від 05.02.2019; відсутнє підтвердження транспортування товарів по накладній №63 від 27.02.2019.

Крім того, контролюючий орган посилається на встановлення факту внесення недостовірних відомостей про постачальника у видаткових накладних, що може вказувати на те, що документи були складені не посадовими особами постачальника, а саме: відображені відомості про розрахунковий рахунок постачальника 26007013071332, що був відкритий у АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627, що зазначено у видаткових накладних №72 від 26.03.2019; №69 від 19.03.2019; № 63 від 27.02.2019; №58 від 22.02.2019; №55 від 20.02.2019; №49 від 15.02.2019; №43 від 11.02.2019; №42 від 11.02.2019; №39 від 05.02.2019; №35 від 01.02.2019; №140 від 24.06.2019; №134 від 19.06.2019; №133 від 18.06.2019; №131 від 12.06.2019; №128 від 06.06.2019; №121 від 03.06.2019; №120 від 01.06.2019; №109 від 20.05.2019; №101 від 13.05.2019; №99 від 08.05.2019; №95 від 02.05.2019; №88 від 05.04.2019; №82 від 03.04.2019; №81 від 03.04.2019; №80 від 02.04.2019; №79 від 02.04.2019; №77 від 01.04.2019; №78 від 01.04.2019; №194 від 06.12.2019; №173 від 26.11.2019; №171 від 14.11.2019; №170 від 14.11.2019; №168 від 24.10.2019; №167 від 22.10.2019; №164 від 24.09.2019; №161 від 21.08.2019; №158 від 17.07.2019; №154 від 08.07.2019; №151 від 01.07.2019 на дату оформлення первинних документів був закритий 30.01.2019.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД»:

договір № РГ-2022/3 від 22.08.2022 зі специфікаціями; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку брухту і відходів, паспорти на брухт, товарно-транспортні накладні, акти приймання брухту та відходів кольорових металів.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що постачальник (ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД») не декларував операції з реалізації металобрухту та не подавав декларації з податку на прибуток у період взаємовідносин; у постачальника відсутні трудові ресурси, відсутні задекларовані основні засоби, необхідні для здійснення реалізації металобрухту в таких обсягах; постачальник не подавав фінансову звітність за відповідні періоди, не декларував наявність об`єктів оподаткування. Крім того, податковим органом встановлено, що постачальник не подавав звітність стосовно нарахування та сплати ЄСВ, ПДФО та військового збору. Постачальником не в повній мірі відображено суму взаємовідносин з ТОВ «Металскарб» в податкових деклараціях з ПДВ та не в повній мірі зареєстровано податкові накладні в ЄРПН.

Також відповідач зазначив, що ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД» фігурує в кримінальному провадженні № 7202214000000000 від 18.11.2022.

Щодо підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ»:

договір № 2803/22-1 від 28.03.2022 із специфікацією; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, виписки по особовому рахунку.

Як встановлено під час перевірки, постачальник (ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ») не декларував операції з реалізації металобрухту та не подавав декларації з податку на прибуток у період взаємовідносин; у постачальника відсутні трудові ресурси, відсутні задекларовані основні засоби, необхідні для здійснення реалізації металобрухту в таких обсягах; постачальник не подавав фінансову звітність за відповідні періоди, не декларував наявність об`єктів оподаткування. Крім того, податковим органом встановлено, що постачальник не подавав звітність стосовно нарахування та сплати ЄСВ, ПДФО та військового збору. Постачальником не відображено суму взаємовідносин з ТОВ «Металскарб» в податкових деклараціях з ПДВ та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на суму взаємовідносин з ТОВ «Металскарб».

Крім того, в акті зазначено про фігурування ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ» у кримінальному провадженні № 7202214000000000 від 18.11.2022.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Металскарб» до матеріалів справи надано та судом досліджено документи по взаємовідносинах з ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД»:

Договір № 2022-15 від 27.06.2022 із специфікацією; документи податкового та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, виписки по особовому рахунку.

Обґрунтовуючи нереальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Металскарб» та ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД», податковий орган посилається на те, що постачальник (ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД») не декларував операції з реалізації металобрухту та не подавав декларації з податку на прибуток у період взаємовідносин; у постачальника відсутні трудові ресурси, відсутні задекларовані основні засоби, необхідні для здійснення реалізації металобрухту в таких обсягах; постачальник не подавав фінансову звітність за відповідні періоди, не декларував наявність об`єктів оподаткування. Крім того, податковим органом встановлено, що постачальник не подавав звітність стосовно нарахування та сплати ЄСВ, ПДФО та військового збору. Постачальником не відображено суму взаємовідносин з ТОВ «Металскарб» в податкових деклараціях з ПДВ та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на суму взаємовідносин з ТОВ «Металскарб».

Також відповідач зазначив, що ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» фігурує в кримінальному провадженні № 72022140000000003, № 42017000000004297, № 42017000000002497.

Таким чином, як зазначив контролюючий орган, наведена сукупність фактів свідчить про нереальність проведених операцій між позивачем та указаними вище контрагентами, а зазначені документи складались на нереальні (безтоварні) операції формально, а внесені в них відомості не відповідають дійсності операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, техніки, основних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у ТОВ «ІНТІТРЕЙД», ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ», ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ», ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД», ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ», ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» трудових ресурсів, задекларованих основних засобів, необхідних для здійснення реалізації металобрухту в таких обсягах, недекларування вказаними контрагентами операцій з реалізації металобрухту, неподання ними фінансової звітності та декларацій з податку на прибуток в період взаємовідносин, ненарахування та несплату податку на прибуток, ЄСВ, ПДФО та військового збору в період взаємовідносин з ТОВ «Металскарб», а також про нереєстрацію (або реєстрацію не в повній мірі) податкових накладних в ЄРПН суд зауважує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду у спорах щодо оскарження рішень податкових органів, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки у їх оформленні, відсутність товарно-транспортних накладних, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі Кодекс) тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з підпунктом б. пункту 198.5 статті 195 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу).

Пунктом 199.1 статті 199 Кодексу встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Законом України № 1914-IX від 30.11.2021 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі Закон № 1914-IX) виключено абзац третій пункту 199.6 статті 199 Кодексу (норма якого діяла до 01.01.2022 року), згідно з яким правила статті 199 не застосовувалися до операцій «на постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій».

Враховуючи наведене, платники ПДВ, які у 2022 році здійснюють реалізацію відходів та брухту чорних і кольорових металів, які утворилися внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до абзацу першого пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, зобов`язані здійснювати нарахування податкових зобов`язань згідно з підпунктом б. пункту 198.5 статті 195 та пунктом 199.1 статті 199 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом № 1914-IX.

У пунктв. 10-11 податкової інформації зазначено, що ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД» у період взаємовідносин з ТОВ «Металскарб» подано податкові декларації з податку на додану вартість, де відображено операції з реалізації металобрухту на загальну суму 6883000 грн, що менше на 370000 грн, від суми операцій, які зазначені в наданих документах до перевірки; зареєстровано податкових накладних в ЄРПН з відображення обсягу постачання металобрухту на суму 6883000 грн., що менше на 370000 грн, від суми операцій, які зазначені в наданих документах до перевірки.

Зі змісту податкової інформації встановлено, що ТОВ «ДЖАСТ KOJIOP КОМПАНІ», у період взаємовідносин з ТОВ «Металскарб» подано податкові декларації з податку на додану вартість, відображено операції з реалізації металобрухту на суму 2887081 грн, що є меншим ніж обсяг взаємовідносин (33463708 грн) на 30576627 грн, а за період 01.10.2018-31.05.2020 не відображено жодної операції. Також ТОВ «ДЖАСТ KOJIOP КОМПАНІ», зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з відображення обсягу постачання металобрухту в сумі 5088411 грн, згідно з наданиими документів підприємством відображено обсяг придбання на суму 33463708 грн, що є більшим на 28375297 грн.

Отже, висновок податкового органу про невідображення та недекларування операцій контрагентів з підприємством позивача не повністю підтверджений самою ж податковою інформацією, яка використана податковим органом. Зазначені обставини можуть бути встановлені під час проведення відповідних заходів податкового контролю.

Однак, суд зазначає, що до матеріалів справи не надано жодного акту перевірки/зустрічної звірки контрагентів позивача, якими було б перевірено дотримання ними норм податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість, декларування, складання та реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, тощо. Відповідачем до матеріалів справи не надано відомостей про здійснення запитів до самих контрагентів з метою підтвердження інформації, в акті перевірки зазначено про здійснення запитів до контролюючих органів за місцем перебування на обліку контрагентів, однак не надано відповідей та такі запити. А порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Фактично, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Проте, акт перевірки не містить інформації, що вказані обставини досліджувались контролюючим органом під час перевірки.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в постановах від 09.03.2021 у справі №160/3026/19, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 01.08.2018 у справі №813/23/14.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №580/567/19, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Також суд звертає увагу, що неналежне декларування контрагентом позивача не свідчить про відсутність господарської операції і, крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, у справі №802/1155/17-а, у справі №2а-1484/12/1370, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.

Відтак суд зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів частини другої статті 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки, саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Суд зазначає, що фактично всі висновки про наявність порушень підприємства позивача ґрунтуються на аналізі інформації щодо діяльності його контрагентів.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини (ланцюг постачання). Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007, заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Щодо встановлення податковим органом факту реєстрації під державним номером 133-10НА автомобіля ГАЗ 53 1979 року виготовлення, а не автомобіля марки Камаз, як зазначено у ТТН №1310-1 від 13.10.2018, слід зазначити наступне.

Судом досліджено товарно-транспортну накладну від 13.10.2018 № 1310-1 (а.с.172, т.3) та встановлено, що така була складена за фактом перевезення вантажу (брухту) з м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 9 (вантажовідправник ТОВ «ІНТІТРЕЙД») до м. Запоріжжя, Південне шосе, 81 (вантажоодержувач ТОВ «Металскарб») автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 . При цьому у цій ТТН автомобіль, яким здійснювалось перевезення, зазначено КАМАЗ 133-30 НА (та причіп НОМЕР_4 ), а не 133-10 НА, як зазначено в акті перевірки, через що суд стверджує про неправильне з`ясування контролюючим органом при перевірці обставин у частині державного номеру автомобіля.

Щодо відсутності адреси завантаження товарів у ТТН №0110-2 від 01.10.2018, №0710-1 від 07.10.2018, №1410-1 від 14.10.2018, №1510-1 від 15.10.2018, №2210-1 від 22.10.2018, №2110-1 від 21.10.2018, №2710-1 від 27.10.2018, №2910-2 від 29.10.2018, №3010-1 від 30.10.2018, №1011-1 від 10.11.2018, №1311-2 від 13.11.2018, №1311-1 від 13.11.2018, №1311-3 від 13.11.2018, №1511-1 від 15.11.2018, №1711-1 від 17.11.2018, №1611-2 від 16.11.2018, №2111-1 від 21.11.2018, №2011-1 від 20.11.2018, №1711-2 від 17.11.2018, №2811-1 від 28.11.2018, №2311-1 від 23.11.2018, №2811-4 від 28.11.2018, №2811-3 від 28.11.2018, №2811-2 від 28.11.2018, №0112-1 від 01.12.2018, №0712-1 від 07.12.2018, №1512-1 від 15.12.2018 (по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТІТРЕЙД»); ТТН №59 від 22.12.2018, №58 від 22.12.2018, №57 від 22.12.2018, №61 від 24.12.2018, №31 від 01.02.2019, №19 від 17.01.2019 (по взаємовідносинам з ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ»); ТТН №44 від 26.12.2018, №37 від 21.12.2018, №39 від 05.02.2019 (по взаємовідносинам з ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ») у ході судового розгляду позивач звернув увагу на специфіці господарської діяльності ТОВ «Металскарб». Так, у вказаних товарно-транспортних накладних у графі пункту навантаження дійсно зазначено лише найменування міста, без конкретної адреси, проте особливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Металскарб» полягає в тому, що навантаження металобрухту здійснювалось не в одному пункті міста, а по декількох адресах, що унеможливлює зазначення лише однієї адреси. У розрізі цього суд вважає за необхідне вказати, що недоліки в оформленні ТТН (як-от відсутність зазначення повної адреси пункту навантаження) не свідчать про «безтоварність» операцій, оскільки з їх змісту однозначно та чітко вбачається найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до покупця (позивача).

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.07.2021 у справі № 808/78/15 (СН/808/48/16) та від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18, у яких містяться висновки, що ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.

Стосовно вказаних в акті перевірки зауважень щодо зазначення у ТТН №59 від 22.12.2018, №61 від 24.12.2018 (ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ») та ТТН №1611-2 від 16.11.2018 (ТОВ «ІНТІТРЕЙД») перевізника ФОП ОСОБА_19 , а також у ТТН №31 від 01.02.2019 перевізника ФОП ОСОБА_22 (ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ»), які ніколи не були зареєстровані як ФОП, а також щодо отриманої від МВС інформації про недійсність з 15.11.2011 державного номеру НОМЕР_1 (автомобіль перевізника ФОП ОСОБА_21 , який зазначений у ТТН №57 від 22.12.2018) та відсутності підтвердження транспортування товарів по накладній №63 від 27.02.2019 (по взаємовідносинам з ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ») у ході судового розгляду було встановлено наступне.

Судом досліджені вказані ТТН та встановлено, що відповідно до ТТН №1611-2 від 16.11.2018 таку складено за фактом перевезення металобрухту від ТОВ «ІНТІТРЕЙД» до ТОВ «Металскарб», автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_19 , водієм ОСОБА_19 ЯНА 409644. (а.с. 203, т.3)

Згідно з ТТН № РН-0000059 від 22.12.2018 її складено за фактом перевезення брухту (мідь) від ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» до ТОВ «Металскарб», автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_19 , водієм ОСОБА_19 ЯНА 409644 (а.с.62, т.2).

Відповідно до ТТН № РН0000061 від 24.12.2018 таку складено за фактом перевезення брухту (мідь) від ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» до ТОВ «Металскарб», автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_19 , водієм ОСОБА_19 ЯНА 409644 (а.с.66 зворотній бік, т.2).

Згідно з ТТН № РН-0000031 від 01.02.2019 її складено за фактом перевезення металобрухту (мідь) від ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» до ТОВ «Металскарб», автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_22 , водієм ОСОБА_22 (а.с.205, т.2).

У судовому засіданні представник позивача наголосив про те, що встановлені вище обставини мали місце у зв`язку з ймовірною опискою у товарно-транспортних накладних при заповненні графи «автомобільний перевізник» однаковою за змістом інформацією, що міститься у графі «водій».

Крім того, судом встановлено, що відповідно до ТТН № РН0000057 від 22.12.2018 таку складено за фактом перевезення брухту (мідь) від ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» до ТОВ «Металскарб» автомобілем МАН НОМЕР_1 перевізником ФОП ОСОБА_21 (а.с. 65, т.2).

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 11.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У свою чергу, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, а замовник це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів (розділ 1 Правил).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.08.2018 у справі №804/2952/14, від 18.102019 у справа №813/300/16 товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених позивачем з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковими накладними), які наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні складали вантажовідправники (ТОВ «ІНТІТРЕЙД» / ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ») та перевізники, тож позивач не несе відповідальність за недоліки у їх оформленні. Крім того, зауваження податкового органу стосуються лише деяких ТТН, водночас більша частини таких документів сумнівів при перевірці не викликала. Натомість контролюючим органом здійснено висновок про відсутність реального характеру вчинення всіх операцій з вищевказаними контрагентами.

Відповідач також посилається на те, що відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом, урегульовано нормами Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-XIV.

За змістом статті 4 вказаного Закону операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованимиметалургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту.

Вказує, що акти приймання металобрухту до перевірки надано не було, так само такі не надано і до позовної заяви. Однак самим відповідачем до матеріалів справи було надано документи, які були використані під час перевірки, серед яких, зокрема надані акти приймання металобрухту.

Щодо тверджень відповідача про те, що розрахунковий рахунок постачальника (ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ») 26007013071332, що був відкритий у АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627, що зазначено у видаткових накладних №72 від 26.03.2019; №69 від 19.03.2019; № 63 від 27.02.2019; №58 від 22.02.2019; №55 від 20.02.2019; №49 від 15.02.2019; №43 від 11.02.2019; №42 від 11.02.2019; №39 від 05.02.2019; №35 від 01.02.2019; №140 від 24.06.2019; №134 від 19.06.2019; №133 від 18.06.2019; №131 від 12.06.2019; №128 від 06.06.2019; №121 від 03.06.2019; №120 від 01.06.2019; №109 від 20.05.2019; №101 від 13.05.2019; №99 від 08.05.2019; №95 від 02.05.2019; №88 від 05.04.2019; №82 від 03.04.2019; №81 від 03.04.2019; №80 від 02.04.2019; №79 від 02.04.2019; №77 від 01.04.2019; №78 від 01.04.2019; №194 від 06.12.2019; №173 від 26.11.2019; №171 від 14.11.2019; №170 від 14.11.2019; №168 від 24.10.2019; №167 від 22.10.2019; №164 від 24.09.2019; №161 від 21.08.2019; №158 від 17.07.2019; №154 від 08.07.2019; №151 від 01.07.2019 на дату оформлення первинних документів був закритий 30.01.2019, а також розрахунковий рахунок постачальника (ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ») НОМЕР_2 , що був відкритий у АТ «Ощадбанк» м. Одеса, МФО 328845, що зазначено у видаткових накладних №58 від 16.07.2020, №51 від 17.06.2020, №47 від 05.05.2020 на дату оформлення первинних документів був закритий 27.04.2020; відображені відомості про розрахунковий рахунок постачальника (ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ») 26000331811, що був відкритий у ПАТ «МТБ Банк», МФО 328168, що зазначено у видаткових накладних №165 від 02.12.2019, №154 від 25.10.2019, №150/1 від 21.10.2019, №150 від 21.10.2019, №147 від 17.10.2019, №146 від 16.10.2019, №143 від 11.10.2019, №142 від 10.10.2019, №140 від 04.10.2019, №136 від 30.09.2019, №133 від 25.09.2019, №132 від 20.09.2019, №130 від 16.09.2019, №127 від 11.09.2019, №124 від 04.09.2019, №17 від 20.02.2020, №15 від 13.02.2020, №11 від 03.02.2020 на дату оформлення первинних документів був закритий 02.09.2019, слід зазначити наступне.

З досліджених банківських виписок встановлено, що позивачем сплачені за поставлений металобрухт постачальнику ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ» на рахунок ПАТ «МТБ Банк», АТ «Банк Альянс», ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ» на рахунок ПАТ «МТБ Банк», АТ «МР БАНК». Перерахування коштів проведено банком, доказів повернення оплат при перевірці не виявлено.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про ймовірні технічні помилки при складанні вказаних видаткових накладних.

Крім того, між ТОВ «ДЖАСТ КОЛОР КОМПАНІ», ТОВ «ЕЛ БІ ДЖІ КОНТЕНТ» та позивачем були укладені договори відступлення права вимоги ТОВ «Мегінсвест», ТОВ «ІНТІТРЕЙД» - ТОВ «Ахарт», тощо. Отже, оплата за договорами поставки частково здійснювалася не безпосередньо підприємством позивача.

У пункті 103 постанови від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Стосовно доводів податкового органу про фігурування ТОВ «РОЗЕНТАЛЬ ГРАНД», ТОВ «АЛЬФА ГРЕЙТ», ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» у кримінальному провадженні №72022140000000003 від 18.11.2022, а також фігурування ТОВ «КОНТРАСТ ХОЛД» у кримінальному провадженні № 72022140000000003, № 42017000000004297, № 42017000000002497 суд зауважує, що до матеріалів справи не було додано жодного вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено причетність засновників/керівників позивача чи контрагента (у якого придбавався металобрухт).

Наявність окремих кримінальних проваджень, в рамках яких фігурують окремі контрагенти позивача, не є належним доказом, який свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки у силу частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт порушення кримінальної справи та проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності відповідних господарських операцій.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування, ухвали слідчого судді тощо не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, що також корелюється з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата висновувала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, суд не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 15.06.2022 у справі № 420/4836/19.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку. Вказані вище документи містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та у сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети у межах господарської діяльності позивача.

В подальшому вартість товару відображено в складі собівартості реалізованої продукції одночасно з визнання доходів від їх реалізації. На підтвердження використання в господарській діяльності ТОВ «МЕТАЛСКАРБ отриманого товару, а саме подальшої реалізації товару експорту відповідно до зовнішньоекономічних договорів надані договори та вантажно митні декларації.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, перевірених доказами, та аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а тому, прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

V-ІІ. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.02.2024 № 1172/07-16-07-06, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 82402,62 грн

Актом перевірки від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378 встановлено порушення ТОВ «Металскарб» вимог пункту 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у частині своєчасного зарахування валютної виручки на поточний валютний рахунок резидента при виконанні зовнішньоекономічних договорів по контракту № 200522-001 від 20.05.2022, укладеному з нерезидентом «ALLOYS» (OU, Tallinn, Luha 18-8, 10131, Estonia), а також порушення вимог пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у частині дотримання строків розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних імпортних операцій по контракту № 0411-22-11 від 04.11.2022, укладеному з нерезидентом фірмою «ALLOYS» (OU, Tallinn, Luha 18-8,10131, Estonia).

Як зазначив відповідач, суб`єкт господарювання не отримував у Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів, встановлених Національним банком України; не отримував довідки (сертифікати) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, видані уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту); за перевірений період ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» не зверталось до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті.

Згідно з результатами планової документальної перевірки та даних бухгалтерського обліку станом на 30.06.2023 заборгованість по розрахунках за експортований товар становить 409029,14 євро, в т.ч. 10066,32 євро, з нерезидентом «ALLOYS» OU, Tallinn, Luha 18-8,10131, Estonia., по контракту № 200522-001 від 20.05.2022.

За перевірений період, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 200522-001 від 20.05.2022, ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» відвантажено товару з оформленням 82 МД типу „ЕК-10 за період 02.06.2022 року по 20.06.2023 року на загальну суму 1364175,53 дол.США (43888208,95грн).

Валютна виручка за реалізований товар надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «МЕТАЛСКАРБ», відкритий в уповноваженому банку, у загальній сумі 1354109,2 дол.США, що еквівалентно 50133143,55грн, в т.ч. з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.

Згідно з результатами планової документальної перевірки та даних бухгалтерського обліку станом на 30.06.2023 дебіторська заборгованість по розрахунках за реалізований товар по зовнішньоекономічному контракту № 200522-001 від 20.05.2022 складає 10066,32 євро.

Крім того, за перевірений період, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 0411-22-11 від 04.11.2022, резидентом ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» було здійснено оплату на загальну суму 675000 дол.США (24683805грн), в т.ч. 21.11.2022 в сумі 287000 дол. США , що еквівалентно 10495188,2 грн, 22.11.2022 в сумі 212000 дол.США , що еквівалентно 7752543,2 грн, 05.01.2023 в сумі 176000 дол.США, що еквівалентно 10495188,2 грн, шляхом переказу коштів з валютного рахунку в уповноваженому банку на користь нерезидента. Граничний строк ввезення товару (робіт, послуг) за платежем від 21.11.2022 - 19.05.2023, від 22.11.2022 - 20.05.2023 , від 05.01.2023 - 03.07.2023

Відповідно до митних декларацій (ІМ 40), ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» отримано товару (дизельне паливо) на загальну суму 208356,57 євро що еквівалентно 222511,48 дол.США (8133669,44 грн) в т.ч. від 16.12.2022 № 15593 - 27805,41 дол.США (1080354,18грн), від 17.12.2022 № 15591 - 24734,14 дол.США (961022,75грн), від 17.12.2022 № 15592 - 24554,84 дол.США (954056,21грн), від 17.12.2022 №5315 - 23496,44 дол.США (912933,03 грн), від 23.12.2022 № 16073 - 26766,84 дол.США (1040443,13грн), від 02.01.2023 № 2 - 27354,43 дол.США (1067834,88 грн), від 15.01.2023 № 785 - 26593,97 дол.США (1046658,8грн), від 18.01.2023 № 981 - 27050,50 дол.США ( 1070066,38 грн).

На виконання умов додаткової угоди від 03.05.2023 №3 нерезидентом фірмою «ALLOYS», повернено кошти в сумі 452488,52 дол.США (16546871,69), в т.ч. 22.05.2023 - 276488,52 дол.США (10110798,09 грн), 22.06.2023 - 176000,00 дол.США (6436073,60грн) в т.ч. з порушенням строків розрахунків.

Станом на 30.06.2023 заборгованість по зовнішньоекономічному контракту 0411-22- 11 від 04.11.2022, укладеному з нерезидентом фірмою «ALLOYS», відсутня.

Позивач обґрунтовує незгоду з наведеним податковим повідомленням-рішенням зменшенням контролю за іноземними контрагентами стосовно строків оплати за договорами, що виникло внаслідок зміни у зв`язку з повномасштабною агресією юридичної адреси на Закарпатську область, при цьому частина документації та персоналу залишились у м. Запоріжжі.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За положеннями абзацу першого частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Суд наголошує на тому, ключовою ознакою форс-мажору, є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні скаржник, який посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У разі здійснення підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення.

Суд зауважує, що форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань, проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами

Наявність складу валютного правопорушення, передбаченого частинами другою та третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків поставки за імпортними операціями. При цьому значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків.

Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад. Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом. У свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Нормами статті 109 ПК України чітко визначено випадки, коли необхідною умовою є встановлення вини. Відтак, спірні обставини у даній адміністративній справі не входить до вказаного переліку.

Хоча Торгово-промислова палатою листом від 28.02.2022 й засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, з цього ж листа встановлено, що такі обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договору чи окремим зобов`язанням, виконання яких стало неможливим.

Таким чином, вказаний лист без інших належних доказів не може свідчити про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання конкретних зобов`язань за конкретним, визначеним договором.

У даному ж випадку, позивач не надав доказів вжиття протягом визначеного законом строку не дієвих заходів з метою виконання зобов`язання з нерезидентом, а також, спонукання контрагента до виконання умов договору, хоча міг передбачити настання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Не надано також доказів звернення та продовження граничних строків розрахунків центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Суд наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю.

Таким чином, позивачем не спростовано порушення граничних строків розрахунків за контрактами № 200522-001 від 20.05.2022 та № 0411-22-11 від 04.11.2022, укладеними з нерезидентом «ALLOYS» (OU, Tallinn, Luha 18-8, 10131, Estonia), дисконтування довгострокових зобов`язань платником не проведено, через що нараховані штрафні санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2024 № 1172/07-16-07-06, є законними, тому таке рішення не підлягає скасуванню.

V-ІІІ. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/ НОМЕР_5 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 970,41 грн, з яких: 1506,50 грн за податковим зобов`язанням; 150,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 313,27 грн сума пені.

За наслідками перевірки встановлено порушення підпунктів 169.1.1, 169.1.2 пункту 169.1, підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1506,50 грн, в тому числі за жовтень 2018 року - 555,03 грн, за листопад 2018 року - 475,73 грн та за грудень 2018 року - 475,74 грн

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абзац «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України).

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлену законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2018 році становить 881,00 грн

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відсотків суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину, тобто у 2018 році в розмірі 881 грн

Згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4. У 2018 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2470,00 грн (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі (1762 грн х 1,4).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПК України, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей.

Перевіркою встановлено, що за 2018 рік підприємством надавалась податкова соціальна пільга до заробітної плати працівнику, розмір якої перевищував суми що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4, чим порушено підпункт 169.1.1, підпункт 169.1.2 пункту 169.1, підпункт 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПК України.

Як пояснив відповідач, перевіркою зроблено розрахунок сум податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих працівником ( ОСОБА_25 ), якому застосовувалась податкова соціальна пільга: жовтень 2018 року отримано доходу у сумі 5315,44 грн, утримано ПДФО 401,75 грн, потрібно утримати 956,78 грн; листопад 2018 року отримано доходу у сумі 4959,76 грн, утримано ПДФО 417,02 грн, потрібно утримати 892,76 грн; грудень 2018 року отримано доходу у сумі 6214,52 грн, утримано ПДФО 642,87 грн, потрібно утримати 1118,61 грн

Суд зазначає, що аргументація позовної вимоги про скасування податкового-повідомлення рішення від 06.12.2023 № 000/6127/07-16-24-06/36648378 ґрунтується виключно на безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення означеної позовної вимоги.

V-ІV. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6064/07-16-07-01-10, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення - жовтень 2021 року, травень 2022 року, липень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року) у розмірі 9 505,40 грн

Актом перевірки встановлено в окремих випадках реалізацію товарів та запасів нижче ціни їх придбання. Даний факт встановлено шляхом порівняння ціни реалізованих товарів та запасів з ціною їх придбання на основі первинних документів та даних бухгалтерського обліку.

Так встановлено, що платником проведено операції з реалізації:

- кек вапнований ПВП в кількості 11,86 т, покупець ТОВ «ТІТАН ТРЕЙД», код за ЄДРПОУ 30421048, згідно видаткової накладної від 29.10.2021 №145, вартість реалізації товару складає 148250,00 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 207927,74 грн без ПДВ, різниця -59677,74 грн;

- кек вапнований ПВП в кількості 6,13 т, покупець ТОВ «ТІТАН ТРЕЙД», код за ЄДРПОУ 30421048, згідно видаткової накладної від 29.10.2021 №146, вартість реалізації товару складає 76625,00 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 107470,24 грн, різниця -30845,24 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 29501 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 14.11.2022 №136, вартість реалізації товару складає 1441964,77 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1443278,20 грн, різниця -1313,43 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 29502 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 14.11.2022 №137, вартість реалізації товару складає 1442013,64 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1442927,47 грн, різниця -913,83 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 29500 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 14.11.2022 №138, вартість реалізації товару складає 1441915,89 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1443278,20 грн, різниця -1362,31 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 22460 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 17.12.2022 №142, вартість реалізації товару складає 1050678,80 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1060108,31 грн, різниця -9429,51 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 22624 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 17.12.2022 №143, вартість реалізації товару складає 1058350,72 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1067832,51 грн, різниця -9481,79 грн;

- важкі дистиляти (газойль)/Дизельне паливо/UN 1202 Diesel fuel (EN590) в кількості 25166 л, покупець ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА», код за ЄДРПОУ 25155206, згідно видаткової накладної від 17.12.2022 №144, вартість реалізації товару складає 1177265,48 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1200164,52 грн, різниця -22899,04 грн;

-шлак відвальний -1 (подрібнений) в кількості 870 т, покупець ТОВ «ПРОВІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ГІПРОПРОМ», код за ЄДРПОУ 32343302, згідно видаткової накладної від 30.05.2022 №36, вартість реалізації товару складає 1000500,00 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 1196250,00 грн, різниця -195750,00 грн;

- шлак відвальний -1 (подрібнений) в кількості 435 т, покупець ТОВ «ПРОВІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ГІПРОПРОМ», код за ЄДРПОУ 32343302, згідно видаткової накладної від 29.07.2022 №114, вартість реалізації товару складає 500250,00 грн без ПДВ, згідно даних первинних документів та даних бухгалтерського обліку вартість придбання даного товару в такій кількості складає 508958,05 грн, різниця -8708,05 грн;

Таким чином, у порушення пункту 188.1 ст.188 ПКУ підприємством занижено базу оподаткування податком на додану вартість на загальну суму -340380,94 грн (в тому числі жовтень 2021 року - 90522,98 грн, травень 2022 року - 195750,00 грн, липень 2022 року - 8708,05 грн, листопад 2022 року - 3589,57 грн, грудень 2022 року - 41810,34 грн), що призвело до заниження суми податкових зобов`язань ТОВ «МЕТАЛСКАРБ» на загальну суму 68077 грн (в тому числі жовтень 2021 року 18105 грн, травень 2022 року - 39 150 грн, липень 2022 року - 1742 грн, листопад 2022 року - 718 грн, грудень 2022 року - 8362 грн).

Відповідно до вимог абзацу одинадцятого пункт 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Актом перевірки від 18.10.2023 №7788/07-16-07-01-16/36648378 встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України у частині непроведення реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 68077 грн (жовтень 2021 року - 18105 грн, травень 2022 року - 39 150 грн, липень 2022 року - 1742 грн, листопад 2022 року - 718 грн, грудень 2022 року - 8362 грн), у зв`язку з перевищенням ціни придбання товарів над ціною реалізації товарів.

В обґрунтування позовної вимоги про скасування податкового-повідомлення рішення від 06.12.2023 № 000/6064/07-16-07-01-10 позивачем зазначено лише про невірний розрахунок та безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Суд зазначає, що будь-яких інших доводів на підтвердження протиправності вказаного рішення відповідача позивачем не наведено, а зазначені у позовній заяві не спростовують висновки перевірки, які викладені в акті від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

V-V. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6063/07-16-07-01-10, яким нараховано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення 06.2022, 08.2022, 09.2022, 10.2022, 01.2023) у розмірі 10 133,33 грн

Перевіркою дотримання вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на підставі даних ЄРПН, що відображають інформацію, яка була відображена платником податку самостійно в частині дати виникнення податкових зобов`язань, дати складання податкових накладних, суми ПДВ, обсягу постачання та інших обов`язкових реквізитів встановлено несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН 14 податкових накладних складених у червні, серпні, вересні, листопаді 2022 року та березні 2023 року на загальну суму ПДВ 14733,39 грн, обсяг постачання без ПДВ 2941328,34 грн, із порушенням строку реєстрації на 1, 8, 12, 13, 15 та 32 календарних дні.

Разом з тим, аргументація позовної вимоги про скасування податкового-повідомлення рішення від 06.12.2023 № 000/6063/07-16-07-01-10 зводиться виключно до невірного розрахунку та безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Суд зазначає, що будь-яких інших доводів на підтвердження протиправності вказаного рішення відповідача позивачем не наведено, а зазначені у позовній заяві не спростовують висновки перевірки, які викладені в акті від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

V-VІ. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № № 000/6062/07-16-07-01-10, яким завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту по декларації за червень 2023 року на суму 68077 грн

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 ПК України, а саме завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) по декларації за червень 2023 року на суму 68077 грн, що пов`язано з встановленими порушеннями вимог податкового законодавства в частині правильності визначення податкових зобов`язань під час реалізація товарів та запасів нижче ціни їх придбання. Так, заниження бази оподаткування податком на додану вартість на загальну суму -340380,94 грн призвело заниження суми податкових зобов`язань на загальну суму 68077 грн, в тому числі: жовтень 2021 року в сумі 18105 грн; травень 2022 року в сумі 39 150 грн; липень 2022 року в сумі 1742 грн; листопад 2022 року в сумі 718 грн; грудень 2022 року в сумі 8362 грн

Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № № 000/6062/07-16-07-01-10. Так, доводи позивача щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням без жодної конкретизації ніяк не спростовують висновки перевірки, викладені в акті від 18.10.2023 № 7788/07-16-07-01-16/36648378, через що відсутні підстави для задоволення такої позовної вимоги.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10 через недоведеність відповідачем позиції про здійснення позивачем безтоварних (нереальних) господарських операцій з постачання металобрухту у відповідних контрагентів, водночас у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позивачем своїх позовних вимог належними і допустимими доказами.

Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення даної справи.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Квитанцією від 07.03.2024 № 78 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 30280,00 грн За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 30104,15 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06.12.2023 № 000/6061/07-16-07-01-10.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30104,15 грн (тридцять тисяч сто чотири гривні 15 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Металскарб», місцезнаходження: пр. Соборний, буд.156, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 36648378.

Відповідач - Головне управління ДПС у Закарпатській області, місцезнаходження: пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031; код ЄДРПОУ 43968079.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.06.2024.

Суддя К.В. Мінаєва