Рішення

від 27.06.2024 по справі 400/4647/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 р. № 400/4647/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , провизнання наказу від 22.02.2023 року № 87 протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

- визнання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 87 «Про результати проведення службового розслідування» - протиправним;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 кошти, які були утриманні з неї на виконання наказу від 22 лютого 2023 року № 87 та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за лютий 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 з грудня 2017 року по березень 2023 року. 28.01.2023 року позивачка подала рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 про те, що 18.03.2022 року під час ракетного обстрілу адміністративної будівлі №100/10 було знищено майно, яке рахувалося за нею, а саме: бронежилет, мішок спальний, костюм ВВЗ демісезонний, кобура пістолетна універсальна, будинкова книга для прописки громадян ПГУ №109 за № 109 будинкова книга в/м № НОМЕР_2 за н/с №110, книга реєстрації довідок Ф-3 за н/с №111. У період з 28.01.2023 року по 22.02.2023 року, па підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 28.01.2023 року № 39, було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли знищенню майна, яке було видане у користування під час службової діяльності ст. лейтенанту ОСОБА_1 , та яке було знищене під час ракетного обстрілу військової частини НОМЕР_1 , що сталося 18.03.2022 року, а також встановлення ступеня вини чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. 22.02.2023 року Акт службового розслідування був затверджений тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . У пункті 4.1 Акту службового розслідування зазначено що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: Відсутні. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця полягає у відсутності факту своєчасної подачі рапорту, щодо втрати майна (з вказанням причини його втрати), та відповідно внесення цієї інформації до службового розслідування з метою подальшого списання зазначеного майна, як втраченого внаслідок нанесення ракетного удару по військовій частині. За результатами службового розслідування 22 лютого 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ № 87 «Про результати проведення службового розслідування». За Наказом позивачка була притягнута до повної матеріальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, нанесену державі від 03.10.2019 року, та з неї на користь держави стягнуто суму матеріального збитку, відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди, а саме, відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди від 29 березня 2022 року № 79 на суму 7 196,30 грн. Крім цього, позивачка була позбавлена премії за лютий 2023 року. Вказала, що несвоєчасне подання рапорту, щодо події яка вже відбулася, а саме знищення майна в результаті ракетного обстрілу, не є підставою для притягнення особи до матеріальної відповідальності, тому, що не подання рапорту, само по собі не призвело до знищення майна та завдання збитків державі. Вини позивачки та причинного зв`язку між діями позивачки та фактом знищення майна немає. Зазначене є підставою для визнання Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 87 «Про результати проведення службового розслідування» - протиправним. Наслідком визнання Наказу протиправним - є покладення на відповідача обов`язку повернути кошти, які були утриманні на виконання Наказу та нарахувати та виплатити позивачці премію за лютий 2023 року, що і стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 03.05.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/4647/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду нанесену державі» від 03.10.2019 року ст. лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності та стягнуто з неї на користь держави суму матеріального збитку. Щодо посилань позивачки на знищення майна, що за неї було закріплено, зазначив, що 25.02.2022 року старший лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишила військову частин, під час ракетного обстрілу військової частини, який відбувся 18.03.2022 року ОСОБА_1 на службі не перебувала. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.12.2022 року у справі №490/1758/22 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Тобто, на момент обстрілу території військової частини ОСОБА_1 на військовій службі не знаходилась, встановити фактичне знаходження майна, що за нею закріплено та рахується встановити не можливо. Вказав, що по факту обстрілу військової частини, руйнування та знищення військового майна було проведено службові розслідування, майна яке було закріплено за ОСОБА_1 під час розбору завалів та проведення інвентаризацій виявлено не було. В свою чергу, знищення майна, закріпленого за ОСОБА_1 підтверджується лише її власним рапортом та поясненнями. Разом з тим, факт знищення майна на який посилається ОСОБА_1 відбувався 18.03.2022 року, проте, рапорт на ім`я командира військової частини нею було подано лише 28.01.2023 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 з грудня 2017 року по березень 2023 року.

18.03.2022 року, після ракетного обстрілу військової частини НОМЕР_1 , було знищено адміністративну будівлю №100/10.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.12.2022 року у справі № 490/1758/22 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто, самовільному залишенні військової частини у період з 25.02.2022 року по 06.05.2022 року, та їй призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 1500 /одна тисяча п`ятсот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 25 500 /двадцять п`ять тисяч п`ятсот/ гривень.

Наказом командувача Сил Логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.02.2023 року ОСОБА_1 , заступника командира ремонтної роти автомобільної техніки з морально-психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону НОМЕР_4 окремого ремонтно - відновлювального полку Сил логістики Збройних Сил України, якій призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України з 24 березня 2022 року наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.05.2022 №94, поновлено на військовій службі та поновлено дію контракту про проходження громадянами України з 26 січня 2023 року.

28.01.2023 року за фактом знищення майна ОСОБА_1 подала рапорт про те, що отримане нею майно знаходилося в робочому кабінеті па 2 поверсі в автомобільному батальйоні в шафі та в робочому столі та разом з особистими речами було знищене 18.03.2022 року під час ракетного обстрілу адміністративної будівлі №100/10.

У період з 28.01.2023 року по 22.02.2023 року, па підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 28.01.2023 року № 39, було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли знищенню майна, яке було видане у користування під час службової діяльності ст. лейтенанту ОСОБА_1 , та яке було знищене під час ракетного обстрілу військової частини НОМЕР_1 , що стався 18.03.2022 року, а також встановлення ступеня вини чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

22.02.2023 року Акт службового розслідування був затверджений тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Службовим розслідуванням встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: Відсутні. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця полягає у відсутності факту своєчасної подачі рапорту, щодо втрати майна (з вказанням причини його втрати), та відповідно внесення цієї інформації до службового розслідування з метою подальшого списання зазначеного майна, як втраченого внаслідок нанесення ракетного удару по військовій частині. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення стало упущення вимогливості до себе особисто та ставлення до своїх функціональних обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 87 «Про результати проведення службового розслідування» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду нанесену державі» від 03.10.2019 року, ст. лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності та стягнуто з неї на користь держави суму матеріального збитку, відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди на суму 7196,30 грн.

Вказаним наказом ОСОБА_1 позбавлено повністю премії за лютий 2023 року.

Позивачка вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2023 року №87, звернулася із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків (пункт 5статті 1 Закону № 160-ІХ).

Частиною першою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини 2 вказаної статті умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (частина третя статті 3 Закону № 160-ІХ).

Згідно з частиною 1статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Згідно з пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Для притягнення позивачки до матеріальної відповідальності необхідно встановити склад правопорушення.

Відповідачем в матеріалах службового розслідування чітко не розмежовані склади правопорушення, які допустила позивачка, що стало підставою для притягнення її до матеріальної відповідальності.

В акті службового розслідування зазначено, що ст. лейтенант ОСОБА_1 втратила особисте та інвентарне майно, яке було у неї у користуванні, внаслідок нанесення ракетного удару з боку держави-агресора по військовій частині НОМЕР_1 .

Умови притягнення позивачки до матеріальної відповідальності передбачені ст. 3 ЗУ №160. Та тільки при наявності й доведеності існування всіх передбачених спеціальним законом умов, можливо притягнути військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Умовами притягнення позивачки до матеріальної відповідальності є:

- наявність шкоди, втрата майна на суму 7196,30 грн.

- неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась - відсутні.

- причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення стало упущення вимогливості до себе особисто та ставленні до своїх функціональних обов`язків.

- вина військовослужбовця полягає у відсутності факту своєчасної подачі рапорту щодо втрати майна (з вказанням причини його втрати) та відповідно внесення цієї інформації до службового розслідування з метою подальшого списання зазначеного майна, як втраченого внаслідок нанесення ракетного удару по військовій частині.

Суд зауважує, що форма умислу не конкретизована стосовно позивачки в акті службового розслідування. Вини її в тому, що було втрачено майно внаслідок нанесення ракетного удару з боку держави-агресора по військовій частині НОМЕР_1 немає, тому відсутня суб`єктивна сторона правопорушення.

Відтак, склад правопорушення, що став підставою для притягнення позивачки до матеріальної відповідальності відсутній, оскільки відсутня його об`єктивна та суб`єктивна сторона.

Разом з тим, суд зазначає, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000000057 від 18.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.

Отже, висновки відповідача щодо вини позивачки у втраті військового майна є недоведеними.

За такого відповідач не мав правових підстав для застосування статті 6 Закону № 160-IX і притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконання про визнання протиправним та скасування спірного наказу відповідача та зобов`язання відповідача виплатити позивачці утримані з її грошового забезпечення грошові кошти на виконання цього наказу, та премію за лютий 2023 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) про визнання наказу від 22.02.2023 року № 87 протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2023 року № 87 «Про результати проведення службового розслідування» - протиправним.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утримані з її грошового забезпечення грошові кошти на виконання наказу від 22 лютого 2023 року № 87, та премію за лютий 2023 року.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко