Рішення

від 27.06.2024 по справі 420/14715/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14715/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 213050036689 від 06.03.2024, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального страхового стажу період роботи з 29.04.1991 по 31.03.1992 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984 та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1984, а також призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №№ 213050036689 від 06.03.2024йому відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж за ст. 26 Закону №1058-ІV становить 28 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою і частиною другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років. Відповідач 2 вказав, що страховий стаж позивача становить 19 років 01 місяць 01 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, відповідачем-2 до страхового стажу не зараховано: - період з 14.08.1982 по 13.11.1984, оскільки за вказаний період враховано навчання; - період з 08.07.1991, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи; - період з 29.04.1991 по 31.03.1992, оскільки номер наказу та дата наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дописано іншим чорнилом; - періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.09.1984, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутні посилання на документ його серія номер та дата видачі. Позивач не погоджується з даним рішенням, зважаючи на те, що недоліки у веденні трудової книжки є виною адміністрації підприємств, що не може бути підставою для невраховування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії за віком.

Ухвалою судді від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.05.2024 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (надалі по тексту Головне управління), яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 28.02.2024. Після перевірки наданих Позивачем документів, Головним управлінням було встановлено, що вік Позивача 63 років, а страховий стаж Позивача складає 19 років 01 місяць 01 день. На підстави заяви та наданих документів Головним управління 06.03.2024 винесено Рішення № 213050036689 про відмову у призначенні пенсії Позивачу, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди: - період з 14.08.1982 по 13.11.1984, оскільки за вказаний період враховано навчання; - період з 08.07.1991, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи; - період з 29.04.1991 по 31.03.1992, оскільки номер наказу та дата наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дописано іншим чорнилом; - періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.09.1984, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутні посилання на документ його серія номер та дата видачі. З наведеного вбачається, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

05.06.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами розгляду доданих до заяви документі страховий стаж позивача склав 19 років 01 місяць 01 день. Вік Позивача - 63 роки. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: - відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 09.10.1981: з 14.08.1982 по 13.11.1984, оскільки цей період перетинається з навчанням в Калинінградському вищому інженерному морському училищі (з 01.09.1983 по 27.02.1987) (період враховано до страхового стажу як навчання); з 29.04.1991 по 31.03.1992, оскільки номер наказу та дата наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог п.2.4 Інструкції №162, а саме дописано іншим чорнилом; з 08.07.1991, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи, що не відповідає вимогам п.2.4 Інструкції №162. - відповідно до трудової книжки НОМЕР_5 від 03.09.1984, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог п.2.12 Інструкції №162, а саме відсутні посилання на документ його серія номер та дата видачі. Крім того, вищезазначені виправлення внесено Позивачем власноруч. До того ж, окремо звертаємо увагу суду, що згідно записів №3 та №4 трудової книжки НОМЕР_5 від 03.09.1984, ОСОБА_1 у період з 15.11.1993 по 23.05.2004 працював на посаді директора приватного підприємства Надір, код ЄДРПОУ 21293331. Проте, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП Надір засновано 22.04.1994, в той час коли Позивач (відповідно до записів трудової книжки) обійняв посаду директора 15.11.1993, що за датою раніше від заснування підприємства. Для зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу роботи Позивачу необхідно було надати підтверджуючі документи що передбачені п.8 Порядку №637. Проте, ОСОБА_1 своїм правом надання додаткових документів не скористався. Таким чином, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж Позивача склав 19 років 01 місяць 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова № 25-1) передбачено опрацювання заяв про призначення / перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 28.02.2024.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 213050036689 від 06.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Зважаючи на неправомірність відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стражу згідно трудової книжки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 213050036689 від 06.03.2024 вбачається, що вік ОСОБА_1 63 роки. Необхідний стаж за ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років, тоді як страховий стаж позивача складає 19 років 01 місяць 01 день.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 від 21 до 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2019, страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 15 до 23 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

- період з 14.08.1982 по 13.11.1984, оскільки за вказаний період враховано навчання;

- період з 08.07.1991, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи;

- період з 29.04.1991 по 31.03.1992, оскільки номер наказу та дата наказу про звільнення з роботи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дописано іншим чорнилом;

- періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 03.09.1984, оскільки запис про зміну прізвища внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутні посилання на документ його серія номер та дата видачі.

Таким чином, оскільки відсутній необхідних страховий стаж 21 рік, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону.

На противагу оскаржуваному рішенню, сторона позивача зазначає, що наявність необхідного за ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії стажу у позивача підтверджується копіями трудових книжок серії НОМЕР_4 від 09.10.1981, серії НОМЕР_1 від 21.08.1984, серії НОМЕР_2 від 03.09.1984, які додаються, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 від 09.10.1981:

- з 01.09.1978 по 18.07.1981 (2 роки, 10 місяців, 18 днів) навчання в Херсонському морехідному училищі рибної промисловості;

- з 28.09.1981 по 01.09.1983 (1 рік, 11 місяців, 5 днів) робота в управлінні «Югрибпромрозвідка» по направленню Херсонського морехідного училища рибної промисловості;

- з 01.09.1983 по 27.02.1987 (3 роки, 5 місяців, 27 днів) навчання в Калінінградському вищому інженерно-морському училищі;

- з 06.04.1987 по 17.06.1991 (4 роки, 2 місяці, 12 днів) робота в управлінні «Югрибпромрозвідка»;

- 08.07.1991 обраний директором малого підприємства «Прибій»

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984:

- з 14.08.1984 по 13.11.1984 (0 років, 2 місяці, 31 день) робочий по прибиранню стружки в цеху № 3;

- з 29.04.1991 по 31.03.1992 (0 років, 11 місяців, 3 дні) госпрозрахункове об`єднання «Прогрес», заступник директора.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1984:

- з 01.09.1984 по 01.05.1986 (1 рік, 8 місяців, 1 день) Середня школа №18 м. Калінінград, технічний працівник;

- з 15.11.1993 по 23.05.2004 (10 років, 6 місяців, 9 днів) директор Приватного підприємства «Надір».

Сторона позивача наполягає, що страховий стаж позивача становить 24 роки 0 місяців 2 дні та до страхового стажу позивача має бути зараховано:

1) періоди навчання згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 09.10.1981 - з 01.09.1978 по 18.07.1981 (2 роки, 10 місяців, 18 днів) та з 01.09.1983 по 27.02.1987 (3 роки, 5 місяців, 27 днів).

2) періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 09.10.1981: з 28.09.1981 по 31.08.1983 (1 рік, 11 місяців, 4 дні), так як 01.09.1983 дата звільнення Позивача від роботи в управлінні «Югрибпромрозвідка» накладається з його навчанням; з 06.04.1987 по 28.04.1991 (4 роки, 0 місяців, 23 дні), так як робота в управлінні «Югрибпромрозвідка» накладається з його роботою в госпрозрахунковому об`єднанні «Прогрес». Період роботи з 08.07.1991 не підлягає зарахуванню, оскільки накладається з роботою Позивача в госпрозрахунковому об`єднанні «Прогрес»;

3) період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984 - з 29.04.1991 по 31.03.1992 (0 років, 11 місяців, 3 дні). Період роботи з 14.08.1984 по 13.11.1984 не підлягає зарахуванню, оскільки накладається з навчанням Позивача;

4) період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1984 - з 15.11.1993 по 31.12.2003 (10 років 1 місяць 17 днів) та період роботи згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 - з 01.01.2004 по 31.07.2004 (0 років 7 місяців 0 днів).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Частинами 2 та 3 статті 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років, після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, станом на час внесення спірного запису діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (далі - Інструкція № 162)

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, па які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу, а така підстави як «дописано іншим чорнилом» не може бути підставою для виключення спірних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, і як наслідок не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист, а тому суд вважає, що вказаний період роботи з 29.04.1991 по 31.03.1992 протиправно не зараховано відповідачами до страхового стажу.

Отже, при вчиненні запису про звільнення позивача з госпрозрахункового об`єднання «Прогрес» 31.03.1992 відсутні порушення положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, як необґрунтовано стверджує відповідач-2. А тому, відповідно, відсутні підстави для не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984 - з 29.04.1991 по 31.03.1992.

Крім того, як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_2 , остання вперше заповнювалася 03.09.1984 директором Середньої школи №18 м. Калінінград при прийнятті позивача на посаду технічного працівника. Роботодавцем було допущено помилку при написанні в трудовій книжці прізвища позивача, яку в подальшому було виправлено директором Приватного підприємства «Надір».

У відповідності до п. 1.5 Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 ( 301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Положеннями п. 4 згаданої постанови КМУ від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

З наведених норм слідує, що виключно роботодавець несе відповідальність за внесення записів до трудової книжки.

Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Слід також урахувати, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

З вищенаведених мотивів щодо покладення відповідальності за неналежне ведення трудових книжок на особу, яка допустила такі порушення, а не на робітника, а також зважаючи, що вказані записи містять всю необхідну інформацію про період зайнятості позивача на вказаному підприємстві, характер виконуваної ним роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Крім того, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Під час розгляду справи по суті, відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в яких працював позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періодів.

Відповідачами також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, за оспорюваним рішенням №№ 213050036689 від 06.03.2024 пенсійним управлінням безпідставно визнано загальний трудовий стаж позивача 19 років 01 місяць 01 день та не враховано до стажу період роботи з 29.04.1991 по 31.03.1992 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984 та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1984.

При цьому, скасування судом оспорюваного рішення про відмову в призначенні пенсії за вищезазначених обставин у повному обсязі відповідає способу відновлення порушеного права позивача та не потребує окремого визнання протиправною бездіяльності щодо незарахування стажу відповідачем, як самостійного способу захисту порушеного права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З практики Європейського суду випливає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому позивач перебуває на обліку, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. № 6; ЄДРПОУ 21295057 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 213050036689 від 06.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.02.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме в частині врахування до страхового стажу періоду роботи з 29.04.1991 по 31.03.1992 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.08.1984, та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.09.1984.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк