Постанова

від 18.06.2024 по справі 480/12440/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р.Справа № 480/12440/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Липоводолинський агролісгосп" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2024, (головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, повний текст складено 11.03.24 року) по справі № 480/12440/23

за позовом Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Липоводолинський агролісгосп"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Липоводолинське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Липоводолинський агролісгосп" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 04.07.2023 № 447818280703, № 447718280703, № 448118280703, № 447618280703, № 448418280703, № 448918280703, № 449018280703, № 448818280703, № 448718280703, № 447918280703, № 448018280703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.07.2023 № 446318282405, № 446418282405.

В обґрунтування позову зазначило, що правомірно формувало валові витрати (різниці) із перерахування коштів засновнику позивача - Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс" на підставі статуту ДП "Липоводолинський агролісгосп" та протокольних рішень наради директорів підприємства, що не врахував податкових орган.

При цьому, зауважувало, що частина визначених контролюючим органом податкових зобов`язань знаходяться поза межами строків, визначених ст. 102 ПК України.

Крім того, вважало, що податковий орган мав врахувати наявність пом`якшуючих обставин під час нарахування штрафних санкцій, а саме попередню бездоганну поведінку та відсутність порушення податкової дисципліни в діяльності підприємства позивача.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно надано оцінку доказам у справі, що призвело до невірних висновків про наявність порушеньподаткового законодавства в діях позивача.

Вказує, що контролюючий орган за приписами пунктів 102.1, 102.9 ст. 102 ПК України може визначати грошові зобов`язання платнику податків за період не пізніше ніж з 24.02.2019, проте в порушення цих вимог відповідач нарахував позивачу зобов`язання за 2017, 2018, 2019 р., що не охоплюється ст. 102 ПК України.

Щодо донарахування відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток за період з 2020 до 2022 р., зазначає, що позивач є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», яке щорічно видавало накази про розмір перерахування коштів йому як Засновнику. На підставі наказів та статуту, позивач проводив такі відрахування та формував валові витрати.

Звертає увагу, що перерахування коштів засновнику є наслідком виконання статутних зобов`язань позивача перед ним, а тому акти виконаних робіт/надання послуг, видаткові накладні, звіти виконання робіт позивачем не складались.

Натомість, суд першої інстанції помилково погодився з доводами податкового органу щодо проведення позивачем господарських операцій з Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством «Сумиоблагроліс», не пов`язаних з господарською діяльністю останнього, що стало підставою для донарахування податку на прибуток.

Щодо донарахувань з ПДВ, податку на землю, штрафних санкцій вказує, що суд першої інстанції не врахував пом`якшуючі обставини, а саме попередню бездоганну поведінку та відсутність порушення податкової дисципліни в діяльності підприємства.

З огляду на вищевикладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення не правомірними, складеними не у відповідності до чинного податкового законодавства.

ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач) надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ГУ ДПС у Сумській області в період з 11.05.2023 до 31.05.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Липоводолинський агролісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 10.05.2023 та вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 10.05.2023, за наслідками якої складено акт від 07.06.2023 №3896/18-28-07-03- 07/23825714/167.

Актом встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 171 221 грн, в тому числі: за 2017 р. на суму 18394,00 грн, за 2018 р. на суму 22658,00 грн, за 2019 р. на суму 28347,00 грн, за 2020 р. на суму 20016,00 грн; за 2021 р. на суму 37526,00 грн; за 2022 р. на суму 44280,00 грн;

- ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», в результаті чого занижено частину чистого прибутку на суму 125153,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 966 228 грн за період з січня 2017 р. до червня 2022 р.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до визначення суми штрафних санкцій;

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, не подано декларацію з земельного податку за 2017-2023 рр. та не подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2023 рр.;

- пп.269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп.271.1.1, 271.1.2 п.271.1 ст. 271 ПК України, встановлено заниження податку на землю на суму 371,22 грн;

- пп. 266.1.1 п.266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 28 096,93 грн;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасного обчислення єдиного внеску на загальну суму 139,40 грн; встановлено факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальну суму 10491,20 грн;

- пп. 4 п. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до податкових органів несвоєчасно подано звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі акту перевірки, 04.07.2023 ГУ ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 447818280703, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 171 221 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 17 122,10 грн.

- № 447718280703, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) на 125 153 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 840,90 грн;

- № 448118280703, яким до позивача застосовану штрафну санкцію в сумі 0,14 грн;

- № 447618280703, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 956 095 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 95 609,50 грн;

- №448418280703, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 67,38 грн;

- № 448918280703, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 501 992,43 грн;

- № 449018280703, яким застосовано штрафні санкції на суму 301,15 грн;

- № 447918280703, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на землю на суму 371,22 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 37,12 грн;

- № 448018280703, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на землю на суму 28 096,93 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2 809,69 грн;

- № 448818280703, яким застосовано штрафні санкції на суму 680 грн;

- № 448718280703, яким застосовано штрафні санкції на суму 2 380 грн;

та рішення про застосування штрафних санкцій:

- № 446318282405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 27,88 грн за порушення п. 1 ч.ч. 2 ст. 6, ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- №446418282405 яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 680 грн за порушення пп.4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач оскаржив вищенаведені рішення податкового органу в адміністративному порядку, за наслідками розгляду яких ДПС України прийняла рішення від 21.09.2023, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем в межах, на підставі та в спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 447818280703 від 04.07.2023.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено, що позивачем в порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 171 221 грн. за 2017 - 2022 роки, за рахунок не підтвердження первинними документами задекларованих витрат господарської діяльності.

Так, проведеною перевіркою відображених показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено заниження задекларованих показників на суму 951 231 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 102 188 грн., 2018 рік на суму 125 878 грн., 2019 рік на суму 157 486 грн., 2020 рік на суму 111 200 грн., 2021 рік на суму 208 479 грн., 2022 рік на суму 246 000 грн., у зв`язку з завищенням суми рядка «Інші витрати», внаслідок не підтвердження платником первинними документами відповідних операцій.

Контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 171 221 грн., яка підлягає сплаті позивачем, та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 17 122,10 грн.

Доводи апелянта щодо безпідставного збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, оскільки не враховано надані на перевірку первинні документи на підтвердження задекларованих витрат господарської діяльності, а саме: статуту ДП "Липоводолинський агролісгосп", наказів Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" про розмір перерахування коштів позивачем, є безпідставними.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ДП "Липоводолинський агролісгосп" є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс", що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, що підтверджується статутом ДП "Липоводолинський агролісгосп" (т. 1 а.с. 81-87).

Засновником ДП "Липоводолинський агролісгосп" є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство (ОКАП) "Сумиоблагроліс".

Дочірнє підприємство за рахунок доходу здійснювало відрахування Засновнику на здійснення ним координаційної, методичної та організаційної роботи агролісгоспів. Порядок, розмір та періодичність відрахувань встановлювалась щорічним протокольним рішенням наради директорів з цього питання, на підставі якого складався наказ ОКАП "Сумиоблагроліс".

Позивач стверджує, що Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Сумиоблагроліс" щорічно видавало накази про розмір перерахування коштів йому як Засновнику, на підставі яких позивач проводив такі відрахування.

Враховуючи наведене, ДП "Липоводолинський агролісгосп" формувало валові витрати (різниці) із перерахування зазначених сум Засновнику - Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Сумиоблагроліс".

Відповідачем визнається, що до перевірки позивачем надавались накази ОКАП «Сумиоблагроліс», в яких, відповідно до протокольного рішення та розрахунку по перерахуванню коштів від дочірніх агролісогосподарських підприємств ОКАП «Сумиоблагроліс», встановлено місячні норми перерахувань коштів на здійснення координаційної, методичної та організаційної роботи ОКАП «Сумиоблагроліс».

Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції, а позивач під час апеляційного перегляду не спростував, що жодних пояснень та документів на підтвердження здійснення Сумським ОКАП «Сумиоблагроліс» координаційної, методичної та організаційної роботи відносно ДП «Липоводолинський агролісгосп» контролюючому органу надано не було, зокрема, первинні документи, які підтверджують здійснення операцій, пов`язаних із перерахуванням коштів Сумському ОКАП «Сумиоблагроліс», що віднесені ним до складу інших витрат за період 2017 - 2022 років на загальну суму 951 231 грн.

Таких документів не надано і судам першої та апеляційної інстанції, що свідчить про неможливість достовірно визначити та підтвердити під час перевірки дані витрати.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України).

В свою чергу, ПК України передбачено заборону платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що ДП «Липоводолинський агролісгосп» не надано належних та достатніх первинних документів на підтвердження задекларованих витрат за період 2017 - 2022 роки, які пов`язані із перерахуванням коштів Сумському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству «Сумиоблагроліс», суд першої інстанції вірно зазначив про правомірність дій податкового органу щодо збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення рішення №447818280703 від 04.07.2023.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 04.07.2023 № 447718280703, № 447618280703, № 448918280703, № 448118280703, № 448418280703, № 449018280703, № 447918280703, № 448018280703, № 448818280703, № 448718280703 та рішень про застосування штрафних санкцій від 04.07.2023 № 446318282405, № 446418282405.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку (доходу) встановлено, що ДП «Липоводолинський агролісгосп» в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» занижено частину чистого прибутку (доходу) всього на суму 125 153 грн.

За висновками акта перевірки, з огляду на не підтвердження підприємством первинними документами задекларованих витрат господарської діяльності, останнім занижено фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 на суму 951 231 грн. та за період з 01.01.23 по 31.03.23 на суму 66 267 грн., що призвело до заниження частини чистого прибутку (доходу).

Тому, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 447718280703, яким збільшено позивачу суму податкового зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) на 125 153 грн та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 3 840,90 грн.

Також, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 30.04.2023 встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 ПК України ДП «Липоводолинський Агролісгосп» занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі ПДВ 966 228 грн.

Зокрема, ДП «Липоводолинський Агролісгосп» у перевіряємому періоді здійснив реалізацію власної продукції (продаж пиловника, деревини дров`яної в асортименті, необрізних пиломатеріалів в асортименті, техсировини в асортименті, дров паливних, обрізні пиломатеріали, рейки для огорожі, секції для огорожі, товарної деревини) юридичним та фізичним особам. При цьому, при реалізації продукції фізичним особам (неплатники ПДВ) позивачем не забезпечено складання податкових накладних по кожній такій господарській операції, що спричинило заниження нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

У зв`язку з цим, контролюючим органом на підставі податкового повідомлення рішення № 447618280703 збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 956 095 грн та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 95 609,50 грн.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.201.1 ст. 201 ПК України ДП «Липоводолинський Агролісгосп» не забезпечено складення та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого п.201.10 ст. 201 ПК України, на суму ПДВ 1 003 984, 85 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями, контролюючим органом попереджено платника про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні у граничні строки та застосовано штрафні санкції на підставі податкового повідомлення рішення № 448918280703 на суму 501 992,43 грн.

Також, ДП «Липоводолинський Агролісгосп» порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, контролюючим органом згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до платника застосовано штрафні санкції на суму 301,15 грн на підставі податкового повідомлення рішення № 449018280703.

Відповідно до ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Актом перевірки встановлено порушення ДП «Липоводолинський Агролісгосп» строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, визначеного п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим відповідачем на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України за затримку на 2 календарні дні сплати грошового зобов`язання у сумі 2,89 грн., задекларованого згідно Декларації № 9307357672 від 10.02.2023, до позивача застосовану штрафну санкцію у розмірі 5% у сумі 0,14 грн податковим повідомленням рішенням № 448118280703.

Також, перевіркою встановлено порушення ДП «Липоводолинський Агролісгосп» строку сплати суми зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 203.2 ст. 203 ПК України.

Тому на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 673,86 грн., задекларованого згідно Декларацій № 9259516779 від 09.09.2021 та № 9308246654 від 18.10.2021 до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% у сумі 67,38 грн згідно податкового повідомлення рішення № 448418280703.

Згідно підпунктів 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Підпунктами 271.1.1, 271.1.2 п.271.1 ст. 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Проведеною перевіркою показника плати за землю (земельного податку) за період з 01.01.2017 по 30.04.2023 у загальній сумі 633 337,19 грн встановлено, що в порушення пп.269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 та пп.271.1.1, 271.1.2 п.271.1 ст. 271 ПК України позивачем занижено податок на землю на суму 371,22 грн. за рахунок не декларування власної та орендованої земельних ділянок.

Тому, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст. 58 ПК України контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання з податку на землю на суму 371,22 грн., та на підставі п. 123.1 ст.123, п. 57.3 ст.57 ПК України застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 37,12 грн, про що складено податкове повідомлення рішення № 447918280703.

Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Перевіркою за період з 01.01.2017 по 30.04.2023 встановлено, що позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 28 096,93 грн за рахунок не нарахування податку на власне майно.

Тому, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов`язання з податку на землю на суму 28 096,93 грн., та на підставі п. 123.1 ст.123, п. 57.3 ст.57 ПК України застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 2809,69 грн, про що складено податкове повідомлення рішення № 448018280703.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 448818280703.

Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Перевіркою встановлено, що ДП «Липоводолинський Агролісгосп» не подано до контролюючого органу декларації зі сплати земельного податку за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, у зв`язку з чим контролюючим органом згідно пп. 54.3.1п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 ПК України до платника застосовано штрафні санкції на суму 680 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №448718280703.

Так, перевіркою встановлено, що ДП «Липоводолинський Агролісгосп» в порушення п.49.2, пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49, ст. 285 ПК України не подано до контролюючого органу декларації зі сплати земельного податку за період з 01.01.2017 по 30.04.2023, на підставі чого відповідачем згідно пп.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 ПК України до платника застосовано штрафні санкції на суму 2 380 грн.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій № 446318282405 від 04.07.2023.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується, в тому числі, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Так, перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» встановлено, що ДП «Липоводолинський Агролісгосп» в звітності за червень 2020 р. відкориговано базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за попередні звітні періоди а саме, підприємством самостійно збільшено базу нарахування єдиного внеску шляхом донарахування до мінімальної заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2020 р. в сумі 633,65 грн.

Вказаними діями позивач порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При цьому, в перевіряємому періоді ДП «Липоводолинський Агролісгосп» самостійно донараховано єдиний внесок на загальну суму 139,40 грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску встановлено несвоєчасне обчислення єдиного внеску з бази нарахування єдиного внеску а саме: в червні 2020 року за період квітень 2020 на суму 139,40 грн, чим порушено п. 1 ч.ч. 2 ст. 6, ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи вищенаведене, контролюючим органом до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 27,88 грн.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій №446418282405.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перевіркою встановлено, що ДП «Липоводолинський Агролісгосп» несвоєчасно подано до податкового органу звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема:

- за квітень 2016 року, реєстраційний номер 1613003349, строк подання 20.05.2016, фактично подано 22.06.2016;

- за травень 2016 року, реєстраційний номер 1613003421, строк подання 21.06.2016, фактично подано 22.06.2016;

- за червень 2017 року, реєстраційний номер 9143167704, строк подання 20.07.2017, фактично подано 24.07.2017;

- за жовтень 2018 року, реєстраційний номер 9143847195, строк подання 20.11.2018, фактично подано 22.11.2018.

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідач на підставі п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 680 грн.

Позивачем ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не заперечувались виявлені податковим органом вищенаведені порушення вимог податкового законодавства та розрахунок сум донарахованих податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Водночас, скаржник вважає, що контролюючий орган за приписами пунктів 102.1, 102.9 ст. 102 ПК України може визначати грошові зобов`язання платнику податків за період не пізніше ніж з 24.02.2019, проте податковим органом проведено перевірку за період діяльності позивача поза межами строків, передбачених ст. 102 ПК України, що свідчить про протиправність вказаних вище ППР та рішень про застосування штрафних санкцій.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, загальним строком, в межах якого контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків є 1095 днів.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1 та 52-5.

Відповідно до абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 13.05.2022 № 591-ІХ до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року.

Зокрема, згідно з внесеними змінами в абзаці 10 слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2120-ІХ (набрав чинності з 17 березня 2022 року) ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 2260-1Х замість положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яким зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії карантину, застосуванню підлягав п. 102.9 ст. 102 ПК України, яким зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії воєнного стану.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, перебіг строків давності (1095 днів) Законом № 2260-ІХ поновлено не було.

В подальшому п. 102.9 ст. 102 ПК України виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" № 3219-ІХ від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що контролюючий орган в період з 18 березня 2020 року (дата початку дії карантинних обмежень) по 01 серпня 2023 року (виключення п. 102.9 ст. 102 ПК України Законом № 3219-ІХ) мав право проводити перевірки за період, який перевищує 1095 днів, з урахуванням такого відліку з 18.03.2017.

Колегія суддів враховує, що податковими повідомленнями-рішеннями №447818280703 та № 447718280703 збільшено суми податкового зобов`язання за період з 01.01.2017, тобто поза межами строку, визначеного ст. 102 ПК України.

Водночас, згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

ДП "Липоводолинський агролісгосп" податкові зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємства визначались у річних податкових деклараціях.

Враховуючи, що абз. 2 п. 49.19 ст. 49 ПК України передбачено, що для платників частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік, тому ДП «Липоводолинський агролісгосп» зобов`язання з перерахування частини чистого прибутку (доходу) визначались у квартальних розрахунках.

Відповідно, в ході документальної перевірки дослідженню підлягала річна та квартальна податкова звітність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час документальної позапланової перевірки контролюючим органом правомірно охоплений період, починаючи з 01.01.2017.

Доводи апелянта про неврахування відповідачем пом`якшуючих обставин, а саме бездоганної поведінки позивача та відсутності порушень податкової дисципліни в його діяльності під час прийняття спірних податкових повідомлень рішень та рішень про застосування штрафних санкцій колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України, порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи встановлені статтею 112 ПК України.

Відповідно до пунктів 112.1-112.3 статті 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Статтею 112-1 ПК України визначено, що до обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належить вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну чи іншу залежність; вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених ст. 123 та 125 і цього Кодексу).

Контролюючий орган може визнати обставинами, що пом`якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не передбачені пунктом 112-1.1 цієї статті.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що лише бездоганна поведінка платника податків та відсутність порушень податкової дисципліни в його діяльності не є обставиною, що пом`якшує відповідальність за порушення вимог податкового законодавства.

Крім того колегія суддів зауважує, що наявність обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень при застосуванні фінансових санкцій до платників податків не звільняють платника податків від фінансової відповідальності, а тільки пом`якшують її.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже у суду відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Липоводолинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Липоводолинський агролісгосп" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі № 480/12440/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 28.06.2024 року