Рішення

від 27.06.2024 по справі 917/449/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 Справа № 917/449/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030; вул. Польська, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008

до Кременчуцької гімназії № 26 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24830500; пров. Джохара Дудаєва, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610

про стягнення 103 135,39 грн,

представники сторін: в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Кременчуцької гімназії № 26 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідач) 1 413 638,93 грн заборгованості, з яких: 1 337 187,47 грн основний борг; 59 462,07 грн пеня; 7580,17 грн 3 % річних; 9409,22 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 7066 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (Договір № 7066) в частині оплати передбачених цим правочином платежів за відпущену теплову енергію за період з 01.06.2023 по 31.01.2024.

Ухвалою від 20.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2024 о 10:30 год.

04.04.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатками (вх. № 4624).

Відповідач у відзиві (а.с. 87-88) погоджується з фактом наявності заборгованості по договору № 7066 та просить суд зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що своєчасність виконання зобов`язань за договором не залежить від його волі, оскільки заборгованість утворилася через відсутність своєчасного фінансування з боку власника відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідач у відповіді на відзив (вх. № 4869; а.с. 94-97) заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань.

Ухвалою від 16.04.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.05.2024 о 10:30 год.

23.04.2024 суд отримав від позивача клопотання від 22.04.2024 (вх. № 5601) про поновлення строку для подання доказів у справі, а саме копії постанови Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/1028/23 від 08.02.2024 (а.с. 110-111)

Ухвалою від 24.04.2024 суд поновив позивачу строк подачі доказів по справі та долучив додаткові докази до справи.

В додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.05.2024 (вх. № 6472; а.с. 125-127), відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 917/730/23 від 04.04.2024, звертає увагу на те, що застосований позивачем двоставковий тариф для розрахунку заборгованості відповідача є значно вищим за одноставковий тариф, який діяв станом на 24.02.2022. При цьому, неправомірне застосування позивачем двоставкового тарифу тягне за собою неправильність розрахунку боргу відповідача за спожиту теплову енергію.

Разом з тим, 15.05.2024 від відповідача надійшла заява про сплату заборгованості (вх. № 6779) на загальну суму 1 310 503,54 грн, з доданими до неї платіжними інструкціями (а.с. 146-162).

В свою чергу позивач подав до суду заяву від 17.05.2024 (вх. № 6924), у якій підтвердив здійснення відповідачем оплати основного боргу на загальну суму 1 310 503,54 грн та просив суд стягнути з відповідача 26 683,93 грн основної заборгованості, 59 462,07 грн пені, 7580,17 грн 3% річних та 9409,22 грн втрат від інфляції. Таким чином, позивач поданою заявою зменшив розмір позовних вимог.

В підготовчому засіданні 28.05.2024 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.06.2024 о 10:45 год.

В судове засідання 27.06.2024 представники сторін не з`явилися. Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання (а.с. 174-175).

26.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 8931) про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 176).

Крім цього, 27.06.2024 до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 9013) про проведення розгляду справи без участі представника позивача (а.с. 178). У вказаному клопотанні позивач також зазначає, що він підтримує позовні вимоги повністю і просить задовольнити позов.

В судовому засіданні 27.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцькою гімназією № 26 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області укладено Договір № 7066 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - Договір; а.с. 14-17).

Відповідно до п. 1 Договору сторони домовились про те, що Теплопостачальна організація (позивач) позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (відповідач) за адресою: пров. Джохара Дудаєва (Грозненський), буд. 4 - школа, а відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 16 Договору облік споживання теплової енергії на опалення приміщень Споживача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 Договору зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться Споживачем і передаються Теплопостачальній організації (ТО) в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 Договору обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 Договору проєктне теплове навантаження на опалення будівлі Споживача складає 0,298250 Гкал/год, опалювальна площа - 4128,10 кв.м.

Відповідно до п. 33 Договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2197,08 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно п. 34 Договору в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 35 Договору всі розрахунки проводяться на підставі рахунка та акта приймання-передачі теплової енергії складених ТО. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.

У відповідності до п. 36 Договору факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 Договору сторони домовились про те, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 39 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 43 Договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 44 Договору він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін.

01.11.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 18), згідно якої тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3064,76 грн/Гкал (баз ПДВ); умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ). Сторони домовились, що умови даної Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023.

Позивач стверджує, що на виконання умов визначених Договором він постачав теплову енергію у вигляді гарячої води та опалення згаданого вище приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі послуг від 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 31.10.2023 підписані сторонами без зауважень (а.с. 52-57).

Акти приймання-передачі послуг від 30.09.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024 підписані лише позивачем (а.с. 57-59). Зазначені акти разом із рахунками на оплату (а.с. 44-51) надавались представнику відповідача під розписку, про що свідчать подані позивачем реєстри виданих рахунків та актів на руки (а.с. 60-67), і згідно п. 36 Договору вважаються оформленим відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі наданих відповідачем відомостей про фактичні показники засобів обліку теплової енергії (а.с. 39-43), за період з 01.11.2022 по 31.01.2024 за відпущену теплову енергію позивач нарахував відповідачу до сплати 2 531 955,23 грн.

За даними позивача, на момент звернення з даним позовом до суду за вказаний період відповідачем сплачено 1 194 767,76 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.06.2023 по 31.01.2024 в розмірі 1 337 187,47 грн.

10.05.2024 відповідачем було сплачено частину заборгованості по Договору на загальну суму 1 310 503,54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 147, 148, 149, 150, 152 (а.с. 148-152). Таким чином, заборгованість відповідача за теплову енергію складає 26 683,93 грн.

Позивач вважає свої права порушеними та заявив вимоги про стягнення з відповідача 26 683,93 грн основного боргу, 59 462,07 грн пені за несвоєчасну оплату теплової енергії спожитої за період з червня 2023 року по січень 2024 року, нарахованої відповідно до п. 39 Договору, а також 7580,17 грн 3% річних і 9409,22 грн втрат від інфляції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Правовідносини, що склалися між сторонами, також регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором, надав відповідачу послуги з відпуску теплової енергії у вигляді гарячої води в період з листопада 2022р. по січень 2024р. на загальну суму 2 531 955,23 грн., що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 52-59) та не заперечується відповідачем.

На момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача за відпущену позивачем теплову енергію складає 26 683,93 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26 683,93 грн основного боргу підтверджені документально, нормами матеріального права та не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що заперечення відповідача, викладені у додаткових поясненнях (вх. № 6472 від 09.05.2024) стосовно неправомірного застосування позивачем двоставкового тарифу, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач у раніше поданому відзиві на позовну заяву (вх. № 4624 від 04.04.2024) зазначив про наявність заборгованості по Договору та не навів жодних заперечень стосовно вартості послуг чи тарифів, які застосовував позивач.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач заявив до стягнення 7580,17 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 31.12.2022 по 04.03.2024, та 9409,22 грн інфляційних втрат за загальний період з січня 2023р. по січень 2024р. (а.с. 12-13).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 39 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно підпункту 4 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни було заборонено здійснювати нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги).

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

30.03.2020 прийнято Закон України № 540-ІХ від «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».

Згідно п. 3 Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до п. 5 вищевказаного Закону України Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, з 01.08.2023 у позивача наявні правові підстави для нарахування відповідачу та стягнення пені за несвоєчасну сплату за спожиту теплову енергію.

Позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 59 462,07 грн (розрахунок додано до матеріалів позовної заяви, а.с. 11).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, а також з врахуванням погашення відповідачем значної частини суми основного боргу, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 80%, що становить 11 892,41 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 11 892,41 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених вище.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 683,93 грн основного боргу, 11 892,41 грн пені, 7580,17 грн 3% річних, 9409,22 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 26 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24830500; пров. Джохара Дудаєва, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030; вул. Польська, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008) 26 683,93 грн основного боргу, 11 892,41 грн пені, 7580,17 грн 3% річних, 9409,22 грн інфляційних втрат, 1547,03 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 28.06.2024.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.І. Пушко