Рішення

від 28.06.2024 по справі 922/1403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1403/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Холод" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс. 307) простягнення 5 273,14 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Холод" про стягнення коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5 273,14 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем частини 2 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" та вимог Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 15.04.2013 року № 347 щодо отримання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 5 273,14 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1403/24. Розгляд справи № 922/1403/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600263671780).

Проте, ухвала суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/1403/24 була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 08.05.2024 року (штрих код поштового відправлення 0600263671780).

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, на підставі поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Холод» заяви від 22.01.2020 року вх. № 151/03 та довідки від 22.01.2020 року, позивачем наказом від 19.02.2020 року № НТ20019, керуючись частиною 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» та пунктом 8 Порядку № 347 прийнято рішення про компенсацію фактичних витрат позивача щомісячно, протягом одного року, у розмірі єдиного внеску, оскільки відповідачем 09.12.2019 року було праце влаштовано фізичну особу - ОСОБА_1 з інвалідністю яка не досягла пенсійного віку, на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавцю який працевлаштував на нове робоче місце громадян, зазначених у частині 1 статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини 1 статті 14), та яким надано статус безробітного, за направлення центру зайнятості, строком не менш ніж два роки щомісяця компенсується фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних, але відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядком компенсації роботодавцям у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.04.2013 року № 347 визначено механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 347, право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштує на нове робоче місце строком не менше ніж два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних з числа громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 5 Порядку № 347 визначено, що компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

Згідно пункту 8 Порядку № 347 роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком до Порядку. На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості зі сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом, центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 347, центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбаченої статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску. Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 9 Порядку № 347 на рахунок роботодавця ТОВ «Віп Холод» (відповідача) центром зайнятості було здійснено перерахування компенсації витрат єдиного внеску за працевлаштування фізичної особи ОСОБА_1 на загальну суму 5273,14 грн., про що свідчать платіжні доручення № 588 від 25.02.2020 року, № 1081 від 27.03.2020 року, № 25292 від 21.12.2020 року, № 25417 від 22.12.2020 року, № 25539 від 22.12.2020 року, № 25617 від 22.12.2020 року, № 25859 від 23.12.2020 року, № 25967 від 23.12.2020 року, № 26071 від 23.12.2020 року, № 26398 від 24.12.2020 року, № 216 від 03.02.2021 року, № 487 від 10.03.2021 року.

В подальшому, наказом позивача № НТ210211 від 11.02.2021 року було припинено компенсацію фактичних витрат відповідача у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із закінченням строку виплати 09.12.2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», у разі звільнення працівника, за якого виплачується компенсація відповідно до частини 1 цієї статті, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Аналогічні положення містяться у пункту 7 та 14 Порядку № 347 у разі звільнення працівника, за якого виплачувалась компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку залежно від джерел компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюється сумарно. Роботодавець інформує протягом п`яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.

За твердженнями позивача, роботодавець ТОВ «Віп Холод» (відповідач) звільнив фізичну особу ОСОБА_1 01.02.2021 року відповідно до статті 36 КЗпП України до закінчення дворічного періоду. Згідно з обміном інформацією з ПФУ, дата та стаття звільнення працівників відображається в довіднику ПОУ «ЄДРС». У порушення пункту 7 Порядку № 347 роботодавець не повідомив Харківський міський центр зайнятості про звільнення протягом 5 робочих днів з дати звільнення. У зв`язку із тим, що відповідач не працевлаштував іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника до закінчення дворічного періоду, компенсація єдиного внеску, яка була виплачена роботодавцю відповідачу за працевлаштованого безробітного фізичну особу ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року у розмірі 5273,14 грн. у відповідності до пункт 7 та 14 порядку № 347 підлягає поверненню позивачу, оскільки працівника було звільнено 01.02.2021 року відповідно до статті 36 КЗпП України до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування.

Також, за твердженнями позивача, про працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного замість звільненого працівника, роботодавцем не повідомлялось. Заява довільної форми та довідка за формою згідно з додатком до Порядку № 347 до позивача не надавалась.

Також позивач зазначає, що останній неодноразово направляв на адресу відповідача листи від 02.07.2021 року вих. № ХМЦЗ-12-7212, від 31.08.2021 року вих. № ХМЦЗ-12-10045, від 29.10.2021 року вих. № ХМЦЗ-12396, від 29.10.2021 року вих. № ХМЦЗ-12-12397 щодо необхідності працевлаштування зареєстрованого безробітного на нове робоче місце в межах двомісячного періоду, або повернення отриманих фактичних витрат на компенсацію єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, вищевказані вимоги позивача, відповідачем були залишені без відповіді та задоволення.

Наказом позивача від 09.11.2021 року № 588 було прийнято рішення «Про повернення коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідачу за працевлаштованого безробітного фізичну особу ОСОБА_1 у сумі 5273,14 грн. за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року.

Також позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 13.12.2021 року вих. № ХМЦЗ-12-14025.

Вищевикладене на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що стало причиною звернення останнього із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Фінансування діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та виконання ним функцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (частина 3 статті 21 вказаного Закону).

За приписами пунктів 1, 19, 21 частини 2 статті 22 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

При цьому, частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд зобов`язаний, зокрема, вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Харківський обласний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, яка виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законами України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення".

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №347 від 15.04.2013 року право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних за категорією осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування залишилося 10 і менше років.

Пунктом 5 Порядку визначено, що компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 7 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №347 від 15.04.2013 року, у разі звільнення працівника, за якого виплачувалась компенсація відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, або на його робоче місце за направленням центру зайнятості, у межах дворічного строку працевлаштовується інший зареєстрований безробітний.

Пунктом 8 Порядку визначено, що роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

Відповідно до пункту 9 Порядку центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів доходів і зборів, передбаченої статтею 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску.

Розмір компенсації визначається на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, та як зазначає позивач, 09.12.2019 року відповідачем було працевлаштовано фізичну особу - ОСОБА_1 з інвалідністю яка не досягла пенсійного віку, на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки, у зв`язку із чим, позивачем на підставі статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 9 Порядку № 347 було здійснено компенсацію фактичних витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5273,14 грн. за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення, а саме: № 588 від 25.02.2020 року на суму 446,84 грн. (за 12.2019 рік), № 1081 від 27.03.2020 року на суму 563,98 грн. (за 01.2020 рік), № 25292 від 21.12.2020 року на суму 149,28 грн. (за 02.2020 рік), № 25417 від 22.12.2020 року на суму 597,11 грн. (за 03.2020 рік), № 25539 від 22.12.2020 року на суму 286,04 грн. (за 04.2020 рік), № 25617 від 22.12.2020 року на суму 228,57 грн. (за 05.2020 рік), № 25711 від 22.12.2020 року на суму 605,52 грн. (за 06.2020 рік), № 25859 від 23.12.2020 року на суму 587,06 грн. (за 07.2020 рік), № 25967 від 23.12.2020 року на суму 672,13 грн. (за 08.2020 рік), № 26071 від 23.12.2020 року на суму 681,21 грн. (за 09.2020 рік), № 26398 від 24.12.2020 року на суму 256,98 грн. (за 10.2020 рік), № 216 від 03.02.2021 року на суму 124,3 грн. (за 11.2020 рік), № 487 від 10.03.2021 року на суму 74,09 грн. (за 12.2020 рік).

З вищевикладеного слідує, що позивачем у період з грудня 2019 року по грудень 2020 року було здійснено перерахування компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідачу.

Проте, відповідачем до закінчення дворічного періоду, 01.02.2021 року було звільнено працевлаштовану фізичну особу ОСОБА_1 відповідно до статті 36 КЗпП України, не повідомлено Харківський міський центр зайнятості про звільнення протягом 5 робочих днів з дати звільнення.

Будь-якої інформації від відповідача щодо працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника до закінчення дворічного періоду позивачу не надавалось.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, з ініціативи роботодавця до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Аналогічна позиція міститься також і в пунктах 7, 14 Порядку № 347 у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку залежно від джерела компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно. Роботодавець інформує протягом п`яти робочих днів центр зайнятості про звільнення працівника.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені вимогами ст. 1166 Цивільного Кодексу України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені вимогами ст. 1166 Цивільного Кодексу України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на наведені приписи законодавства, у зв`язку із тим, що відповідачем не було працевлаштовано на звільнене робоче місце іншого безробітного за направленням центру зайнятості, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу здійснену останнім компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за фізичну особу ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року у загальному розмірі 5273,14 грн.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких доказів у спростування позовних вимог у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідачем не було повернуто отриману компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за фізичну особу ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по грудень 2020 року у загальному розмірі 5273,14 грн., суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме про стягнення із відповідача коштів, виплачених як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5 273,14 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 3028, 00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Холод" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс. 307, ЄДРПОУ 42902436) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 45149645) кошти, виплачені як компенсація фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску у сумі 5 273,14 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Реквізити сторін:

позивач: Харківський обласний центр зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, ЄДРПОУ 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 45149645);

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Холод" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс. 307, ЄДРПОУ 42902436).

Повне рішення складено "28" червня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова