Рішення

від 28.06.2024 по справі 924/465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" червня 2024 р. Справа № 924/465/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс"

до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ"

про стягнення 25726,35 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Булава транс" звернулось до суду з позовом про стягнення з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ" 14652,00 грн заборгованості з орендної плати переданого по акту здачі-приймання обладнання №1 від 30.04.2022 по договору оренди №ДОП30-04/2022 від 30.04.2022, 3673,04 грн штрафної санкції у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, передбаченої п. 9.2.1 договору оренди №ДОП30-04/2022 від 30.04.2022, 5860,80 грн штрафної санкції, передбаченої п. 9.2.3 договору оренди №ДОП30-04/2022 від 30.04.2022, 930,37 грн інфляційного збільшення, 610,14 грн 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати, передбаченої договором оренди №ДОП30-04/2022 від 30.04.2022. Як правову підставу позовних вимог зазначає положення ст. ст. 13, 61 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 610-612, 625, 627, 629, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230, 231, 283, 286 ГК України.

Ухвалою суду від 24.05.2024 відкрито провадження у справі №924/465/24 для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено, зокрема строк для подання суду відзиву на позов до 10.06.2024.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвала суду від 24.05.2024 направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку - "адресат відсутній за вказаною адресою".

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.04.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Булава транс" (Орендодавець) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ" (Орендар) укладено договір оренди №ДОП 30-04/2022 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Найменування обладнання, яке передається Орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ (п. 1.2 договору).

За умовами п. 3.1 договору Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5 цього договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше.

При передачі Орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому - передачі, який є невід`ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо Орендодавцем та підписується сторонами в двох екземплярах по одному для кожної зі сторін (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору акт прийому-передачі обладнання містить наступні необхідні умови: дата підписання акту, яка засвідчує дату передачі обладнання Орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання, кількість та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк; адресу оренди; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту.

Підписання акту прийому - передачі сторонами свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю в оренду на умовах даного договору (п. 3.6 договору).

У п. 3.7 договору зазначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці або декількох одиниць обладнання, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі обладнання.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі такого обладнання (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання та період розрахунків обчислюється добами та календарними місяцями.

Якщо строк оренди обладнання визначається місяцями, то орендна плата за неповний місяць розраховується у добах (п. 4.5 договору).

Якщо Орендар після закінчення вказаного в акті строку продовжує користуватися обладнанням, та за п`ять днів до закінчення такого строку письмово не попередив Орендодавця про повернення обладнання, то кожен наступний строк оренди вважається продовженим на визначену в акті кількість діб чи місяців та на тих самих умовах (п. 4.7 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що при поверненні Орендарем Орендодавцю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором уповноважені представники сторін підписують (та при наявності засвідчують печаткою) акт прийому - передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Строк оренди вважається закінченим, а обладнання таким, що підлягає поверненню Орендодавцю в строк визначений в акті прийому-передачі, за яким таке обладнання передавалось в оренду (п. 5.3 договору).

Якщо в акті прийому - передачі обладнання зазначено лише строк початку оренди, тобто обладнання передано на невизначений строк, то строк оренди вважається закінченим, а обладнання підлягає поверненню: в п`ятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги від Орендодавця, якщо Орендодавець не зазначив конкретну дату. Така вимога може бути направлена Орендарю на його номер факсу, або особисто вручена під розпис уповноваженій особі Орендаря, або надіслано поштою рекомендованим чи цінним листом на адресу, що зазначена Орендарем в договорі; в п`ятиденний строк з моменту письмового повідомлення про закінчення строку оренди та повернення обладнання Орендарем; в момент закінчення строку дії договору, якщо його строк дії не було продовжено у визначеному даним договором порядку (п. 5.5 договору).

За умовами п. 5.7 договору Орендар повинен повернути обладнання негайно в день одностороннього розірвання договору Орендодавцем з підстав та в порядку передбаченим чинним законодавством України, або цим договором.

Фактичною датою повернення обладнання вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання сторонами, якщо інше не випливає з умов договору (п. 5.9 договору).

Згідно з п. 5.14 договору Орендодавець, зокрема повинен вжити заходів, щоб вивезти обладнання із території Орендаря після закінчення строку оренди, протягом 3 робочих днів.

За наслідками підписання Сторонами акту огляду технічного стану обладнання уповноважені представники сторін підписують акт прийому-передачі обладнання. Якщо при огляді технічного стану були зафіксовані обставини, викладені в п. 5.15.1, 5.15.2 договору, в акті прийому-передачі обладнання робиться запис про повернення обладнання в неналежному стані, з вини Орендаря (п. 5.16 договору).

У п. 5.20 договору зазначено, що підтвердженням факту повернення орендованого майна Орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуто Орендодавцю.

У разі, якщо з будь-яких причин Орендар відмовиться підписувати акт повернення обладнання та/чи акт технічного огляду обладнання, він повинен не пізніше одного дня, з моменту повернення обладнання, надати Виконавцю письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого у цьому пункті договору терміну, акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами (п. 5.21 договору).

У п. 5.23 договору сторони узгодили, що у разі, якщо обладнання не буде повернуто Орендарем вчасно та у порядку, передбаченому умовами даного договору, Орендодавець має право будь-яким придатним засобом зв`язку, у тому числі телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, попередити Орендаря про дату та час, коли Орендодавець самостійно вчинить дії щодо вилучення майна з-під оренди. У разі, якщо Орендар не відреагує на таке попередження та не з`явиться у визначений Орендодавцем день та час, Орендодавець самостійно вилучає майно без залучення будь-яких свідків, у тому числі представників державних органів.

Після закінчення надання послуг оренди (або ж звітного періоду) готує та передає на підписання Орендарю два примірники акту наданих послуг. Акти наданих послуг мають бути надані Орендарю в електронному вигляді та підписані сторонами з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) в порядку, встановленому чинним законодавством України. Орендар зобов`язаний підписати акти з використанням власного ЕЦП протягом 10 календарних днів. Якщо Орендар протягом 10 календарних днів не підписав акти та не передав їх в електронному вигляді Орендодавцю, не надавши при цьому письмову вмотивовану відмову від такого підписання, акт виконаних робіт вважається підписаний Орендарем в день його направлення Орендарю (п. 5.27 договору).

Відповідно до п. 5.28 договору, якщо сторона з будь-яких причин не має змоги використовувати власний ЕЦП та обмінюватись Актами наданих послуг в електронному вигляді, то така Сторона зобов`язана негайно повідомити про такі обставини іншу сторону договору та діяти в порядку, визначеному п. п. 5.29-5.30 цього договору.

Згідно з п. п. 5.29 - 5.30 договору, якщо Орендар не використовує в своїй діяльності електронний цифровий підпис акти наданих послуг Орендодавець послуг готує та передає на підписання Орендарю два примірники акту наданих послуг в паперовому вигляді. Орендар зобов`язаний протягом одного робочого дня з дня отримання таких актів в паперовому вигляді розглянути та підписати вказані акти або надати письмові мотивовані заперечення на нього. Після підписання Орендар протягом 2-х робочих днів передає один примірник підписаного акту Орендодавцю (особисто, поштою, кур`єром, інше). У випадку наявності у Орендаря зауважень (заперечень) до наданих послуг такі недоліки усуваються Орендодавцем протягом 2-х робочих днів з моменту отримання письмових мотивованих зауважень від Орендаря. Після усунення недоліків погодження Акту відбувається у порядку, встановленому цим пунктом договору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Орендодавець не отримає підписаний Орендарем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним в день складання такого акта, а послуги з оренди такими, що надані належним чином.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок Орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.3 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю згідно п. 5.1 договору або датою припинення/розірвання договору, якщо акт прийому - передачі не підписаний Орендарем з його вини, або з моменту фактичного вилучення Орендодавцем орендованого майна.

Розрахунок орендної плати здійснюється виключно Орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або календарний місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.4 договору Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків, наданих Орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Орендар вносить орендну плату в порядку визначеному договором та/або актом приймання-передачі, в наступному порядку: у випадку, якщо строк оренди складає менше календарного місяця, то орендна плата вноситься попередньо за весь період оренди після підписання цього Договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду (пп. 6.5.1); у випадку, якщо строк оренди становить більше ніж один календарний місяць, то орендна плата вноситься попередньо за період до кінця поточного календарного місяця, в якому було фактично отримано обладнання та за наступний календарний місяць оренди. Попередня оплата здійснюється після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду (пп. 6.5.2); за кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків (пп. 6.5.3); невнесення попередньої орендної плати в повному обсязі за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо Орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж (пп. 6.5.4); Орендар сплачує також Орендодавцю попередньо після підписання договору за майбутнє прибирання орендованого обладнання після закінчення оренди обладнання в розмірі 960 грн з ПДВ. Якщо потреби в прибиранні орендованого обладнання немає, Орендодавець повертає сплачений аванс Орендарю (пп. 6.5.5).

Відповідно до п. 6.16 договору орендна плата вважається сплаченою Орендарем з дня зарахування її на рахунок Орендодавця або з дня сплати готівкою Орендодавцю чи повноважній особі Орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Орендодавець за цим договором має право, зокрема вимагати від Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а в разі прострочки, сплати неустойки згідно умов договору (п. 7.2 договору); Орендар за цим договором зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі; за кожну отриману послугу від Орендодавця Орендар зобов`язаний підписати акти надання послуг. У випадку не згоди підписання акту надання послуг Орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги надати письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами (п. 8.1 договору).

У п. 9.1 договору сторони узгодили, що у випадку затримки Орендарем внесення орендної плати на строк більше, ніж 5 діб, Орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочку сплати згідно з законом та договором.

За цим договором Орендар несе наступну відповідальність: за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором. Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки (пп. 9.2.1 договору); у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів - Орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору (пп. 9.2.3 договору); сплата пені не звільняє Орендаря від виконання покладених на нього цим договором обов`язків (пп. 9.2.4 договору).

За умовами п. 11.5 договору при розірванні договору, припинення його дії за будь-якої-обставини передбаченої законом чи договором, Орендар повинен повернути обладнання негайно (протягом поточного дня).

Цей Договір підлягає достроковому розірванню у випадках: якщо Орендар використовує Обладнання з порушенням умов договору (пп. 13.1.1 договору); орендар не вносить оренду плату у розмірі та строк встановлений даним договором (пп. 13.1.4 договору).

Пунктом 13.2 договору передбачено, що якщо Орендар не виправить порушення, вказані в підпунктах (13.1.1-13.1.5) п. 13.1, в термін 3 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від Орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то даний договір вважається розірваний на наступний день після проходження 3-денного терміну з дня отримання повідомлення.

Якщо даний договір розірваний з вини Орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного договору, Орендар миттєво втрачає право на використання обладнання, а Орендодавець отримує право вилучити Обладнання без попереднього повідомлення Орендаря, негайно, після розірвання даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє Орендаря від виконання зобов`язань по сплаті орендної плати та штрафних санкцій, встановлених цим договором (п. 13.3 договору).

Згідно з п. 13.4 договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів (від дати, коли сума зарахованого депозиту буде недостатньою для покриття орендної плати), сторони погодили, що Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку. У такому випадку договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні.

Сторони погодили, що у випадку розірвання договору з підстав та в порядку передбаченому п. 13.4 даного договору, орендна плата нараховується Орендодавцем та підлягає сплаті Орендарем за повний розрахунковий період, визначений п. 6.4 договору, незалежно від фактичного строку перебування обладнання в оренді (п. 13.5 договору).

У п. 13.6 договору зазначено, що у випадку розірвання договору в порядку п. 13.4 договору, Орендодавець будь-яким відомим засобом зв`язку, у тому телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, направляє Орендарю повідомлення про розірвання договору та повідомляє про дату та час повернення обладнання та підписання відповідних актів. У разі якщо Орендар не прибуде на місце оренди для повернення обладнання в зазначені дату та час, Орендодавець здійснює самостійне повернення обладнання з оренди в порядку, визначеному у розділі 5 договору.

Розірвання договору не звільняє Орендаря від сплати заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій, встановлених цим договором (п. 13.7 договору).

Пунктами 17.1, 17.2 договору встановлено термін його дії - 1 рік з моменту укладання та передбачено, що дія договору вважається продовженою на той самий термін та на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити договір.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та, при наявності, скріплення печатками сторін та діє до виконання сторонами всіх зобов`язань за договором (п. 17.3 договору).

Згідно з п. 18.6 договору всі листи, вимоги та інші повідомлення, що надсилають сторони одна одній у зв`язку з виконанням умов даного договору, здійснюються у письмовій формі та надсилаються рекомендованим або цінним листом, кур`єром телеграфом за зазначеними адресами сторін, або вручаються особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких листів, вимог, повідомлень або інше буде вважатися: у випадку надіслання рекомендованим або цінним листом, кур`єром телеграфом - дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача, а у випадку вручення особисто під розписку про отримання - дата їх особистого вручення.

У випадку зміни будь-яких реквізитів сторін (адреси, банківські реквізити, засоби зв`язку інше) сторони зобов`язуються письмово повідомити про таке іншу сторону. У іншому випадку, будь які дії вчинені на виконання умов даного договору з застосування попередніх реквізитів сторони, вважатимуться вчинені належним чином (п. 18.7 договору).

Відповідно до п. 18.9 договору будь-які копії документів, отримані сторонами протягом дії цього договору поштою, електронною поштою, факсом, телеграмою, телефонограмою або особисто, мають юридичну силу до моменту отримання відповідних оригіналів.

На виконання договору сторонами складено акт здачі-приймання обладнання від 30.04.2022 №1, згідно з яким Орендар отримав на тимчасове оплатне користування обладнання: контейнер БТ 0035 в кількості 1 шт вартістю оренди за 1 добу 132,00 грн з ПДВ, за 31 добу 4092,00 грн з ПДВ, всього на суму 4092,00 грн з ПДВ. В акті узгоджено, що строк оренди розпочинається з 30.04.2022 по 31.05.2022 та може бути продовжений за згодою сторін.

Договір та вищезазначений акт здачі-приймання обладнання містять підписи представників та відтиски печаток сторін.

У матеріалах справи наявні акти надання послуг: від 31.05.2022 №618 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 31 доби, травень (30.04.2022 31.05.2022) на суму 2046,00 грн з ПДВ (з урахуванням знижки на суму 1705,00 грн без ПДВ); від 30.06.2022 №727 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 30 діб, червень (31.05.2022 30.06.2022) на суму 3960,00 грн з ПДВ; від 31.07.2022 №831 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 31 доби, липень (30.06.2022 31.07.2022) на суму 4092,00 грн з ПДВ; від 31.08.2022 №946 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 31 доби, серпень (31.07.2022 31.08.2022) на суму 4092,00 грн з ПДВ; від 30.09.2022 №1024 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 30 діб, вересень (31.08.2022 30.09.2022) на суму 3960,00 грн з ПДВ; від 31.10.2022 №1104 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 31 доби, жовтень (30.09.2022 31.10.2022) на суму 4092,00 грн з ПДВ; від 30.11.2022 №161 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 30 діб, листопад (31.10.2022 30.11.2022) на суму 3960,00 грн з ПДВ; від 20.12.2022 №232 щодо надання послуг оренди будівельного вагончика протягом 20 діб, грудень (30.11.2022 20.12.2022) на суму 2640,00 грн з ПДВ (всього на загальну суму 28842,00 грн).

Також позивачем відповідно до договору було складено рахунки на оплату від 26.08.2022 №754 на суму 3960,00 грн з ПДВ (оренда будівельного вагончика протягом 30 діб у вересні), від 27.09.2022 №821 на суму 4092,00 грн з ПДВ (оренда будівельного вагончика протягом 31 доби у жовтні), від 28.10.2022 №871 на суму 3960,00 грн з ПДВ (оренда будівельного вагончика протягом 30 діб у листопаді), від 30.11.2022 №944 на суму 2640,00 грн з ПДВ (оренда будівельного вагончика протягом 20 діб у грудні).

Позивачем на підставі договору самостійно складено та підписано акт здачі-приймання обладнання від 20.12.2022 №01, відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець отримав орендоване обладнання: контейнер БТ 0035 в кількості 1 шт із зауваженнями: контейнер потребує прибирання.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.03.2023 про сплату заборгованості за договором в сумі 14652,00 грн до 10.04.2023, додавши для підписання акт звірки взаємних розрахунків, в якому відображена заборгованість відповідача в сумі 14652,00 грн з урахуванням здійснених відповідачем оплат на суму 14190,00 грн (30.05.2022 2046,00 грн, 30.05.2022 3960,00 грн, 22.08.2022 та 23.08.2022 по 4092,00 грн).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як зазначено у ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що 30.04.2022 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди №ДОП 30-04/2022, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця і найменування, комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) якого зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору (п. п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як убачається з наданого у матеріали справи акта здачі-приймання обладнання від 30.04.2022 №1, орендодавцем передано, а орендарем отримано у тимчасове оплатне користування обладнання: контейнер БТ 0035 в кількості 1 шт вартістю оренди за 1 добу 132,00 грн з ПДВ, за 31 добу 4092,00 грн з ПДВ.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В акті здачі-приймання обладнання від 30.04.2022 №1 сторони узгодили, що строк оренди розпочинається з 30.04.2022 по 31.05.2022 та може бути продовжений за згодою сторін.

При цьому у п. 4.7 договору сторони передбачили, що якщо орендар після закінчення вказаного в акті строку продовжує користуватися обладнанням, та за п`ять днів до закінчення такого строку письмово не попередив орендодавця про повернення обладнання, то кожен наступний строк оренди вважається продовженим на визначену в акті кількість діб чи місяців та на тих самих умовах.

Користування відповідачем обладнанням підтверджується наданими у матеріали справи актами наданих послуг, зокрема, від 30.09.2022 №1024 на суму 3960,00 грн з ПДВ за вересень 2022 року; від 31.10.2022 №1104 на суму 4092,00 грн з ПДВ за жовтень 2022 року; від 30.11.2022 №161 на суму 3960,00 грн з ПДВ за листопад 2022 року; від 20.12.2022 №232 на суму 2640,00 грн з ПДВ за період з 30.11.2022 по 20.12.2022 (на загальну суму 14652,00 грн), а також виставленими позивачем рахунками на оплату послуг оренди обладнання за відповідні періоди та на відповідні суми.

З приводу наведеного судом зважається на узгоджені сторонами умови договору, відповідно до яких після закінчення надання послуг оренди (або ж звітного періоду) Орендодавець готує та передає на підписання Орендарю два примірники акту наданих послуг. Акт наданих послуг мають бути надані Орендарю в електронному вигляді та підписані Сторонами з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) в порядку, встановленому чинним законодавством України. Орендар зобов`язаний підписати акти з використанням власного ЕЦП протягом 10 календарних днів. Якщо Орендар протягом 10 календарних днів не підписав акти та не передав їх в електронному вигляді Орендодавцю, не надавши при цьому письмову вмотивовану відмову від такого підписання, акт виконаних робіт вважається підписаний Орендарем в день його направлення Орендарю (п. 5.27 договору). За кожну отриману послугу від орендодавця орендар зобов`язаний підписати акти надання послуг. У випадку незгоди підписання акту надання послуг орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги надати письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами (п. 8.1 договору).

Статтею 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У п. п. 7.2, 8.1 договору сторони погодили, що орендодавець має право, зокрема вимагати від орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а орендар зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 6.4 договору Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків, наданих Орендодавцем.

Орендар вносить орендну плату в порядку визначеному договором та/або актом приймання-передачі, зокрема, за кожний наступний період розрахунків - попередньо в строк не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків (пп. 6.5.3 договору).

Однак, як убачається з матеріалів справи, відповідач у порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору оренди свої зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати за період оренди з 31.08.2022 по 20.12.2022 не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в сумі 14652,00 гривні.

Доказів, які би спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, у тому числі її часткової чи повної оплати за заявлений період, суду не подано.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 14652,00 грн заборгованості.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати позивачем заявлено до стягнення 930,37 грн інфляційних втрат (за період з січня 2023 року по березень 2024 року) та 610,14 грн 3% річних (за період з 20.12.2022 по 09.05.2024) відповідно до наданих розрахунків.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19)).

Суд, здійснюючи перевірку розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зазначає, що останні нараховані відповідно до вимог законодавства, а тому позовні вимоги в частині їх стягнення підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3673,04 грн штрафної санкції у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, передбаченої п. 9.2.1 договору, та 5860,80 грн штрафної санкції, передбаченої п. 9.2.3 договору.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді пені встановлена у пп. 9.2.1 договору, згідно з яким за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки, а відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу - пп. 9.2.3 договору, відповідно до якого у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів, орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Судом враховується, що за приписами ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням умов пп. 6.5.3 договору, вищенаведених положень чинного законодавства, зокрема, ч. 6 статті 232 ГК України, ч. 3 ст. 254 ЦК України, визначених позивачем періодів початку нарахування пені, та встановлено, що пеня підлягає нарахуванню за період з 30.08.2022 по 28.02.2023 на суму 3960,00 грн - в розмірі 992,71 грн, за період з 29.09.2022 по 29.03.2023 на суму 4092,00 грн - в розмірі 1020,20 грн; за період з 31.10.2022 по 28.04.2023 - в розмірі 976,44 грн, за період з 30.11.2022 по 29.05.2023 на суму 2640 грн - в розмірі 654,58 грн, всього в розмірі 3643,93 грн пені, які і підлягають стягненню. Відповідно, у позові в частині стягнення 29,11 грн пені необхідно відмовити.

Також суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу в сумі 5860,80 грн відповідно до п. 9.2.3 договору, зазначає, що останній проведений правомірно. З огляду на зазначене правомірними та обгрунтованими є й заявлені позивачем вимоги про стягнення зазначеної штрафної санкції.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи та законодавчі положення у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 14652,00 грн заборгованості з орендної плати, 930,37 грн інфляційних втрат, 610,14 грн 3% річних, 5860,80 грн штрафної санкції, передбаченої п. 9.2.3 договору, та 3643,93 грн пені, передбаченої п. 9.2.1 договору. У позові в частині стягнення 29,11 грн пені необхідно відмовити.

Доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не подано.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При поданні позову позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 10000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Судом враховується, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію укладеного між позивачем як клієнтом та адвокатом Шевчуком Дмитром Ігоровичем договору про надання правничої допомоги №8/24 від 26.04.2024 (далі - договір про надання правничої допомоги), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, що визначені договором, адвокат за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, що полягають у: представництві (діяти від імені та в інтересах клієнта) інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, перед службовими особами, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, правоохоронних органах, органах досудового розслідування та суду всіх рівнів, органах виконавчої служби; складанні заяв, запитів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення; наданні клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; участі у слідчих діях, судових засіданнях з представництвом інтересів клієнта.

За умовами цього договору клієнт надає право адвокату та уповноважує його бути представником (захисником) клієнта у всіх державних установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, кооперативах і громадських організаціях, судах всіх рівнів, вести адміністративні, цивільні, господарські справи, кримінальні провадження із правами наданими заявнику, потерпілому, третій особі, позивачу, відповідачу, скаржнику, стягувачу, підозрюваному, обвинуваченому, в тому числі підпису від імені клієнта будь-яких заяв та документів, а також представляти інтереси клієнта для забезпечення захисту його прав, свобод та законних інтересів у кримінальному провадженні (п. 1.2 договору про надання правничої допомоги).

Згідно з п. 1.3 договору про надання правничої допомоги адвокат діє від імені та в інтересах клієнта на підставі даного договору та ордеру.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до виконання сторонами взятих на себе по ньому зобов`язань (п. 2.1 договору про надання правничої допомоги).

У п. 3.1 договору про надання правничої допомоги сторони домовились про те, що вартість послуг щодо предмету даного договору є договірною та встановлюється в актах виконаних робіт і та погоджується сторонами шляхом їх підписання.

Сторони мають право вносити, зміни та доповнення до цього договору за взаємною згодою. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовому вигляді за підписами обох сторін (п. п. 7.1, 7.2 договору про надання правничої допомоги).

09.05.2024 сторони договору про надання правничої допомоги склали додаток №2 до договору про надання правничої допомоги, в якому домовились про обсяг послуг, які надаватимуться адвокатом клієнтові, а саме: 1. Адвокат надає клієнтові правову (правничу) допомогу у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс" до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф II" про стягнення заборгованості за орендоване майно, передане за актом здачі-приймання №1 від 30.04.2022 по договору оренди №ДОП 30-04/2022 від 30.04.2022; 2. Вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн, які сплачуються у наступному порядку: 50% вартості послуг, що становить 5000,00 грн, клієнт сплачує до моменту подання позовної заяви до суду; 50% вартості послуг, що становить 5000,00 грн, клієнт сплачує протягом 5 днів з моменту проголошення судом рішення у справі; 3. Клієнт окремо сплачує вартість судового збору.

На виконання договору про надання правничої допомоги та додатку №2 до нього адвокатом Шевчуком Д.І. виставлено позивачу рахунок №11 від 09.05.2024 на оплату 50% за послуги у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс" до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф II" про стягнення заборгованості за орендоване майно, передане за актом здачі-приймання №1 від 30.04.2022 по договору оренди №ДОП 30-04/2022 від 30.04.2022, що становить 5000,00 гривні.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги, додатку №2 до нього та рахунку №11 від 09.05.2024 сторонами складено акт приймання-передачі, в якому засвідчено, що послуги, передбачені згаданим вище договором, надані адвокатом у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору, а саме: послуги відповідно до договору №8/24 про надання правничої допомоги від 26.04.2024 та додатку №2 до договору у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс" до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ" про стягнення заборгованості за орендоване майно, передане за актом здачі-приймання №1 від 30.04.2022 по договору оренди № ДОП 30-04/2022 від 30.04.2022; послуги надані в повному обсязі; сторони не мають претензій одна до одної.

Згідно з платіжною інструкцією від 09.05.2024 №68 позивачем сплачено на користь адвоката 5000,00 грн коштів згідно з рахунком від 09.05.2024 №11.

Також у матеріали справи надано складений адвокатом Шевчуком Д.І. детальний опис наданих послуг та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 3000 грн; складання, оформлення позовної заяви, складання інших процесуальних документів - 4000 грн; представництво інтересів позивача у Господарському суді Хмельницької області - 3000 грн (всього 10000,00 грн).

Крім того, матеріали справи містять копії свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №10345/10 від 08.11.2021, виданого Шевчуку Д.І., ордера від 10.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Булава транс" адвокатом Шевчуком Д.І. у Господарському суді Хмельницької області на підставі договору від 24.04.2024 №8/24.

Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно з договором про надання правничої допомоги від 26.04.2024 №8/24, додатком №2 від 09.05.2024 до цього договору, актом приймання-передачі від 09.05.2024 позивачу адвокатом Шевчуком Д.І. була надана правнича допомога у справі, до складу якої згідно з наданим адвокатом описом послуг увійшли: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 3000 грн; складання, оформлення позовної заяви, складання інших процесуальних документів - 4000 грн; представництво інтересів позивача у Господарському суді Хмельницької області - 3000 грн (всього 10000,00 грн).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується надання позивачу адвокатом Шевчуком Д.І. послуг з підготовки до розгляду справи та складання позовної заяви і заяви на усунення її недоліків, загальна вартість яких згідно з наданим описом послуг становить 7000,00 грн; натомість, враховуючи розгляд справи в порядку прощеного позовного провадження без виклику сторін, адвокат не здійснював безпосереднє представництво (в засіданнях суду) інтересів позивача в суді.

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам щодо розподілу витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав позову (складності справи), обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність наданих адвокатом послуг з правничої допомоги на суму 7000,00 гривні.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведений висновок суду про розмір доведених витрат позивача на правничу допомогу адвоката, а також часткове задоволення позовних вимог, відповідні витрати позивача покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як наслідок, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6992,08 гривні.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс" до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ" про стягнення 25726,35 грн задовольнити частково.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Тріумф ІІ", м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 24 (код 43682564) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Булава транс", Київська область, с. Юрівка, вул. Набережна, буд. 12 (код 35671867) 14652,00 грн (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 коп.) заборгованості, 930,37 грн (дев`ятсот тридцять гривень 37 коп.) інфляційних втрат, 610,14 грн (шістсот десять гривень 14 коп.) 3% річних, 5860,80 грн (п`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 80 коп.) штрафної санкції, 3643,93 грн (три тисячі шістсот сорок три гривні 93 коп.) пені, 3024,57 грн (три тисячі двадцять чотири гривні 57 коп.) витрат зі сплати судового збору, 6992,08 грн (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 08 коп.) витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова