Ухвала

від 10.05.2024 по справі 522/11920/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11920/19

провадження № 61-5902ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Дмитро Сергійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 7 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро Консалт Сервіс», інженер з інвентаризації нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Консалт Сервіс» ОСОБА_5 , Будинкоуправління ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерство оборони України, ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Д. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 7 березня 2024 року, повний текст якої складено 22 березня 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу

(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке суд не вирішує, оскільки касаційна скарга заявником подана з додержанням строків, установлених

статтею 390 ЦПК України.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої

статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Д. С., не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому перелік постанов Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

Крім того, підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 7 березня 2024 рокузаявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.

Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник у касаційній скарзі не вказала, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтувала необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.

Касаційна скарга заявника в частині визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не відповідає зазначеним вимогам закону.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частини п`ята-сьома статті 43 ЦПК України).

Касаційна скарга сформована ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Д. С., у підсистемі «Електронний суд», проте доказів надсилання копії цієї касаційної скарги до електронного кабінету або листом з описом вкладення учасникам справи заявником не надано.

За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання цієї скарги іншим учасникам справи.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Д. С., судові рішення оскаржує в частині вирішення судами двох вимог немайнового характеру (визнання протиправними дій, скасування рішення державного реєстратора) заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру (частина сьома статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 917,76 грн (768,40*2*2*200%*0,8) про що надати відповідний документ, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарановський Дмитро Сергійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 7 березня 2024 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження, касаційний суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує.

У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко