Рішення

від 28.06.2024 по справі 460/4390/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 червня 2024 року м. Рівне№460/4390/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Проелектро Україна" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Проелектро Україна (далі позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 №10742/17000704.

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації, загрозою ракетної небезпеки та небезпеки судноплавства за маршрутом через Чорне море до порту Одеса, неможливо було доставити товар, у зв`язку з чим змінилися маршрути судноплавства для доставлення товарів на територію України з території Китаю. Ці обставини являють собою непереборну силу, у зв`язку з чим представником ТОВ Проелектро Україна було подано заяви на продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБУ. Незначне порушення строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів відбулося не з вини позивача. Крім того зазначає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Проелектро Україна у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 29.04.2024 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, що вказують на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по зовнішньоекономічних імпортних контрактах, які зазначені в акті перевірки, до перевірки та до суду не надано. Лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом. При цьому Закон № 2473-VIII вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку), в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обставин непереборної сили, але і те, що такі обставини є непереборними саме для конкретного випадку (договору, зобов`язання, операції). Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Проелектро Україна (код за ЄДРПОУ44661739) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічних імпортних контрактах №D-PEUL22111601 від 16.11.2022 за період з 16.11.2022 по 31.10.2023, №D-PEUL22112401 від 24.11.2022 за період з 24.11.2022 по 31.10.2023, №D-PEUL22112601 від 25.11.2022 за період з 25.11.2022 по 31.10.2023 та №DPEUL22120101 від 01.12.2022 за період з 01.12.2022 по 31.10.2023, укладених з фірмою-нерезидентом «Guangdong Good Car Holdings Co., Ltd», Китай, за результатами якої складено Акт від 28.11.2023 (надалі Акт перевірки) (а.с.11-24).

В Акті перевірки зроблено висновок про те, що платником податку порушено частина 1 та частина 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями), пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та вчинення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (із змінами та доповненнями) та пункт 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківських систем в період запровадження воєнного стану» (із змінами та доповненнями), а саме порушення законодавчо встановлених строків надходження товару по імпорту:

в сумі 24060,00 дол. США/879 840,52 грн. при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №D-PEUL22111601 від 16.11.2022, укладеного з фірмою нерезидентом «Guangdong Good Car Holdings Co., Ltd», Китай;

в сумі 31700,00 дол. США/ 1 159 224,62 грн. при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №D-PEUL22112401 від 24.11.2022 за період з 24.11.2022, укладеного з фірмою-нерезидентом «Guangdong Good Car Holdings Co., Ltd», Китай;

в сумі 25400,00 дол. США/ 928 842,44 грн. при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №D-PEUL22112601 від 25.11.2022, укладеного з фірмою нерезидентом «Guangdong Good Car Holdings Co., Ltd», Китай;

в сумі 54400,00 дол. США/ 1 989 331,84 грн. при виконанні зовнішньоекономічного імпортного контракту №D-PEUL22120101 від 01.12.2022 за період з 01.12.2022, укладеного з фірмою-нерезидентом «Guangdong Good Car Holdings Co., Ltd», Китай.

Як вбачається з розрахунку пені, який є додатком до Акту перевірки, сума нарахованої пені за зазначеними вище контрактами становить 142459,56 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2023 року №10742/17000704 (а.с.25-26), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Проелектро Україна нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 142459,56 грн.

Оскільки за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 залишено без змін (а.с.45-46), не погоджуючись із таким податковитм повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі Закон №2473-VIIІ).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом за порушення вищевказаних пунктів Закону № 2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 142459 (сто сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 56 копійок.

Суд, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, робить висновок, що відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та, як наслідок, протиправно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, згідно з абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 14.1.162 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: «пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до норм п.п. 54.3.3. п.54.3. статті 54 Податкового кодексу України, Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею. Відтак, пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Відповідні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23 (адміністративне провадження № К/990/31125/23). Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 28 березня 2024 року по справі № 380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України«Про судоустрій і статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За таких підстав, беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Проелектро Україна» за період з 20.05.2023 по 04.06.2023, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас суд вважає за необхідне надати оцінку і іншим доводам позивача.

Щодо посилання позивача на настання форс-мажорних обставин, що вплинули на строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, суд зазначає таке.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 року по справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосуваннястатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України"шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 року по справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 року по справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 року по справі № 922/999/22Верховний Суд вказав, що лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінністатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінюватиу сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, алеі те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку; сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання; той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьоїстатті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відсутність у позивача відповідного сертифікату ТПП України станом як на час виникнення спірних правовідносин так і на час вирішення їх судом, ним не заперечується.

Щодо доводів позивача про те, що прострочення отримання товару по імпортних контактах відбулося не з вини позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону №2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного вабзаці першомуцієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Постановою КМ України від 13.02.2019 № 104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі Порядок №104).

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався з заявами на одержання висновку про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (а.с.29, 33, 37, 43). У вказаних заявах позивач просив продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 10.07.2023 у зв`язку з неможливістю вчасно отримати товар від Продавця, через порушення ним умов Контракту, а саме відвантажив товар із запізненням 04.04.2023.

Суд зазначає, що в умовах воєнного стану інститут вини зазнав оновлення як на нормативному рівні, так і під час тлумачення та застосування відповідних юридичних норм. Вина є елементом податкового правопорушення і підлягає встановленню з урахуванням конкретних фактичних обставин, зовнішніх ознак діянь. Обов`язок доказування вини платника мають виконувати контрольні органи, наділені відповідними процедурно-процесуальними обов`язками.

Загальновідомим є факт, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації, загрозою ракетної небезпеки та небезпеки судноплавства маршрутом через Чорне море, змінилися логістичні маршрути для доставки товарів на територію України з території Китаю: не працюють всі маршрути через росію та білорусь; прямі морські шляхи в українські порти недоступні;зупинено перевезення залізницею; маршрути прокладаються через європейські країни, що потребує врахування місцевих законів і обмежень; посилено митний контроль.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин того, що незначне порушення строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів відбулося з вини саме ТОВ «Проелектро Україна».

У сукупності викладеного суд дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправними і скасуванню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість окремі доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору у зазначеній сумі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проелектро Україна до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 №10742/17000704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проелектро Україна за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати із сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проелектро Україна" (вул. Гагаріна, 39,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33003, ЄДРПОУ/РНОКПП 44661739)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя С.М. Дуляницька