Постанова

від 27.06.2024 по справі 758/14058/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 758/14058/23

Апеляційне провадження № 33/824/2971/2024

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про порушення митних правил №1071/90300/23 від 29.08.2023 року:

12.12.2022 через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», відділи митного оформлення № 3 - 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці з Латвійської Республіки в Україну на адресу ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» (Україна, 01054, м. Київ, Шевченківський район вул. Кониського Олександра, буд. 15, офіс 52, код ЄДРПОУ 33064160) був переміщений товар «Бензин Преміум Євро 95» вагою 26,516 тонн, 35,673 тис. л. при 15о С., вартістю 22,538 тис. дол. США.

Зазначений товар був оформлений в Енергетичній митниці за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 10.12.2022 № 22UA903050049404U1.

Переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі наступних документів:- сертифікат якості від 04.11.2022 № 160855_4783502; рахунка (Commercial invoice) від 07.12.2022 №BP 545/2022 (в якому у графі «найменування/опис» товару заявлено «Gasoline Premium Euro 95»); рахунка-фактури від 08.12.2022 №112-33-F; міжнародної автотранспортної накладної (CMR) від 09.12.2022 №LV-ZNHK-091222/01; контракт від 21.06.2022 № PPZ-2106.

Відповідно до умов контракту від 21.06.2022 № PPZ-2106, укладеного між ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» в особі директора ОСОБА_1 (покупець) та кіпрським підприємством «PROLUX ENTERPRISES LTD» в особі представника А. Георгакиса (продавець), продавець продає покупцеві товар «нафтопродукти». Якість товару повинна відповідати вимогам «ГОСТ», технічним вимогам та паспортом якості заводу виробника.

Згідно з відомостями, зазначеними в наданих до митних органів документах, на митну територію України ввезено товар «Бензин Преміум Євро 95» походженням з Європейського Союзу. Відповідно до відомостей зазначених в сертифікаті (паспорті) якості від 04.11.2022 № 160855_4783502, товар виготовлений підприємством Public Company «Orlen Lietuva» та відповідає вимогам (стандарту) LST EN 228:2012+А1:2017.

З метою дотримання вищезазначених заборон та обмежень, посадовими особами ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» під час переміщення товару через митний кордон України до митних органів, з метою підтвердження відомостей про фізико-хімічні показники товару, відповідності нафтопродукту стандартам EN 228 (бензин автомобільний) і його ідентифікації, надано документ про якість, а саме сертифікат (паспорт) якості від 04.11.2022 № 160855_4783502, який містить відповідні штампи (печатки) заводу виробника - «Orlen Lietuva».

Також з метою підтвердження виробництва зазначеного товару в Європейському Союзі до митних органів України надано декларації про походження товару (заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару, а саме рахунки-фактури від 09.12.2022 №BP 558/2022, в яких зазначено, що країна походження товару - Європейський Союз.

З метою здійснення перевірки законності ввезення товару «бензин неетильований Premium» на митну територію України з наданням сертифікату (паспорту) якості від 04.11.2022 № 160855_4783502, в тому числі ввезеного товару за митною декларацією від 10.12.2022 № 22UA903050049404U1, Енергетичною митницею листом від 17.01.2023 №7.6-3/7.6-20.1/26/4/159 були направлені проекти запитів до митних органів Латвійської та Литовської Республік.

Відповідно до інформації та копій документів, наданих митними органами Латвійської Республіки (лист Держмитслужби від 15.06.2023 № 26/26-04/7.6/1430) відправником товару є кіпрське підприємство «BALTICPETROLEUM LTD» (KIMONOS, 40, 3095, LIMASSOL), одержувачем товару в Україні є ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія», відвантаження товару безпосередньо здійснювало підприємство SIA PARS TERMINALS, яке являється вільною зоною та має дозвіл авторизованого вантажовідправника.

Крім того повідомлено, що товар (бензин А92) завантажений на судно «Manas» в Естонській Республіці (порт Мууга) та доставлений в Рижський порт і розміщений на зберігання на території вільної зони SIA «Pars Terminals» з наданням суднових маніфестів від 22.05.2022 та від 26.05.2022 відповідно до яких переміщувався товар «Gasoline Regular Euro 92».

Також митними органами Латвійської Республіки надано документи, в тому числі і рахунок (Commercial invoice) від 07.12.2022 №BP 545/2022, в якому у графі «найменування/опис» товару відсутній запис «EURO 95».

Отже, з метою дотримання встановлених законодавством України з питань митної справи заборон та обмежень, ідентифікації товару при його переміщенні через митний кордон України, посадовими особами ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» було надано митним органам документи, а саме сертифікат якості від 04.11.2022 № 160855_4783502, що містить відомості про фізико-хімічні показники товару та рахунок (Commercial invoice) від 07.12.2022 №BP 545/2022 (в якому у графі «найменування/опис» заявлено «Gasoline Premium Euro 95»), що містить відомості щодо найменування товару, які не відповідають відомостям про товар, в частині марки товару (бензин А92) наданої митними органами Латвійської Республіки.

Таким чином, посадовими особами ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «бензин» вагою вагою 26,516 тонн, 35,673 тис. л. при 15о С., вартістю 22,538 тис. дол.. США. або 824 205,05 грн (станом: на 12.12.2022 курс 1 дол. США = 36,5686 грн) з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування (марки) товару, а саме рахунку від 07.12.2022 №BP 545/2022, а також подання документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а саме сертифіката якості від 04.11.2022 № 160855_4783502, чим вчинила порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно з даних картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, директором ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» є громадянка ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією розміщеною в АСМО «Інспектор» ПІК «Провадження в справах про ПМП» Держмитслужби встановлено, що гр. ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. ст. 482, 483 Митного кодексу України не притягувалася.

Таким чином, в діях директора ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» ОСОБА_1 , наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а саме переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, одержаних незаконним шляхом. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 824 205,05 грн., що становить 100 відсотків вартості товару, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

27.06.2024 року до Київського апеляційного суду від Енергетичної митниці надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Хоча чинним процесуальним законом і передбачене право апеляційного суду на вихід за межі доводів апеляційної скарги або прийняття нових доказів, які не досліджувалися раніше, однак випадки і підстави для цього чітко регламентовані законом. В даному випадку такі підстави відсутні, відтак апеляційний суд розглядає справу виключно у межах вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 483 МК України передбачена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Заперечуючи проти обґрунтованості оскаржуваної постанови, апелянт навів ряд тез на підтвердження своєї позиції з обґрунтованістю частини яких погоджується і апеляційний суд.

Зокрема з цього приводу апелянт вказав, що фактично матеріали справи не містять доказів з приводу того, чому одні документи, зокрема інвойс та сертифікат якості, які були отримані від іноземних митних органів, мають пріоритет над іншими, зокрема над тими, які були надані декларантом.

Дійсно, митним органом були отримані документи, які мають певні розходження з тими, що були надані імпортером, при цьому при складенні протоколу митний орган беззаперечно надав перевагу першим документам над другими. З точки зору суду підстави для такого надання пріоритету одних документів над іншими мали бути обумовлені наявністю певних (інших) доказів і матеріалів справи, які б надали можливість обґрунтовано прийняти одні документи та відхилити інші. В той же час даного обов`язку фактично здійснено не було, митний орган безпідставно та бездоказово вважав одні документи належними, а інші такими, що містять неправдиві відомості. При цьому ні наданий імпортером сертифікат якості, ні інвойс фактично спростовані не були, належних доказів недійсності таких доказів до суду не представлено.

Окремо суд звертає увагу на сумнівність позиції митного органу щодо надання імпортером неналежного інвойсу лише на тій підставі, що в одному інвойсі зазначено вид товару «Gasoline Premium Euro 95» (Бензин Преміум Євро 95), а в іншому - лише «Gasoline Premium» (Бензин Преміум). З точки зору митного органу відсутність зазначеної марки бензину в одному інвойсі свідчить про відмінність викладених в таких доказах даних, що в свою чергу посвідчує недійсність наданих на митне оформлення документів.

З точки зору суду, як «Бензин Преміум Євро 95» , так і «Бензин Преміум» входить в поняття «Бензин Преміум» і ці написи не суперечать один одному. Обов`язок же зазначення саме марки бензину в документах, які видані і використовуються поза межами України на території Євросоюзу, фактично доведено не було.

Погоджується апеляційний суд й з доводами апелянта щодо того, що митний орган так і не зазначив, які саме суспільно небезпечні наслідки мали місце в результаті дій, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_1 . В ході розгляду справи судом не було встановлено ні ухилення від сплати або зменшення митних платежів, ні факту ввезення на територію України товарів, вилучених або обмежених в цивільному обороті, ні факту ввезення товарів з країн, відносно яких встановлені певні обмеження, і т. д.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом і посилання митного органу на наявність у нього здійснення обов`язку державного контролю якості товарів, що ввозяться на територію України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 03.05.2022 року тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в України припинено здійснення митними органами державного контролю нехарчової продукції, крім обмеженого переліку товарів, які до даної справи відношення не мають. За таких умов, посилання митного органу в цій частині також не відповідають законодавству.

Погоджується апеляційний суд і з позицією апелянта в тій частині, що усі свої висновки і дії митний орган ґрунтує на виключно листі в.о. директора Управління податкової і митної поліції Латвійської республіки №VID.4.4/15.1.2/7279 від 20.05.2023 року.

З детального аналізу вказаного листа вбачається, що фактично конкретної інформації щодо наявності тих порушень, про які зазначав митний орган, такий лист не містить. Безпосередньо вказаний лист зазначає про те, що з посиланням на документ №160855_4783502 було оформлено 104 транзитні декларації. Підприємство «SIA Pars Terminals» переміщувало товари без представлення їх в митну службу, а митне управління не володіє даними про ввезення товарів в тих залізничних вагонах, про які їх запитувала українська сторона. Також було зазначено, що компанією «Newcoal Trading» здійснено перевезення бензину А-92, отримувачем якого була така юридична особа. При цьому, яким чином вказана інформація має відноситися до товару, який був завезений ТОВ «Західна Нафтогазова компанія», ні даний лист, ні інші зібрані митним органом матеріали не містять. Як зазначав сам митний орган, сертифікат якості, який був наданий ТОВ «Західна Нафтогазова компанія», використовувався у великій кількості різних, зовсім непов`язаних між собою ні датою, ні місцем, ні суб`єктом операцій.

Фактично суть інкримінованого митним органом ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зводиться до звинувачення у факті ввезення бензину марки А-92 під виглядом бензину марки А-95. В той же час такі звинувачення не ґрунтуються на належних доказах, відтак по суті залишилися недоведеними, що безумовно не відповідає стандарту доведення «поза розумним сумнівом».

Жодного дослідження, який саме вид бензин ввозило ТОВ «Західна Нафтогазова компанія» в конкретній партії товарів, який є предметом розгляду у даній справі, фактично не проводилось. Зразки такого бензину з партії, що є предметом розгляду в даній справі, взагалі не відбиралися. При цьому посилання митного органу на положення ст. 320 МК України, відповідно до якого митним органам встановлена можливість вибіркового митного контролю, не можуть бути прийняті в даному випадку судом, оскільки предметом розгляду в даній справі не є належність чи неналежність здійснення робочих функцій митним органом, а конкретне пред`явлене ОСОБА_1 звинувачення у ввезенні одного виду бензину під виглядом іншого.

За таких умов, митний орган, у випадку складання протоколу про порушення митних правил та звинувачення особи в порушенні митних правил, мав би довести факт вчинення такою особою інкримінованих їй дій. За таких умов для цього з точки зору апеляційного суду, дослідження питання, який саме вид бензину фактично було ввезено ТОВ «Західна Нафтогазова компанія» саме в даній конкретній партії, мав бути обов`язковим. В той же час такі докази в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищевказаного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що митним органом в порушення встановленого законом обов`язку не доведено факту вчинення особою інкримінованого їй правопорушення. В свою чергу це обумовлює необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Погоджується апеляційний суд і з доводами апелянта в частині неможливості застосування судом першої інстанції в даному випадку при накладенні адміністративного стягнення положень ч. 2 ст. 308 КУпАП, оскільки це не передбачено чинним законодавством. В той же час дане питання має значення лише при виконанні постанови при накладення штрафу, в той час як апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на наведене, постанова суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтовано, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 скасувати.

Провадження по справі закрити.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба