Рішення

від 28.06.2024 по справі 922/1458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1458/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 47/49, кв. 23, код ЄДРПОУ 33605842)

до Фізичної особи-підприємця Бублик Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про стягнення 8517,61 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М 25.04.2024 звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ФОП Бублик Михайла Миколайовича, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8517,61 грн, з яких: 6204,87 - основний борг за електричну енергію; 400,34 грн - 3% річних; 1912,40 грн - інфляційні нарахування; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн, та просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати вартості спожитої електричної енергії за договором купівлі-продажу електроенергії від 03.04.2014 № 243/03.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1458/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач про факт відкриття провадження у справі № 922/1458/24 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права був повідомлений в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 30.04.2024 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач отримав ухвалу суду від 30.04.2024 року - 01.05.2024.

В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 251, ст. 252 та ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адреси відповідача - Фізичної особи-підприємця Бублик Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_2 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 922/1458/24 від 30.04.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. При цьому, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 24.05.2024 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Бубликом Михайлом Миколайовичем (Споживач) був укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 243/03 від 03.04.2014 з додатками №1 від 03.04.2014 та № 2 від 03.04.2014 (далі - договір).

Згідно з п.1.1. договору Постачальник здійснює продаж Споживачу електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності та в необхідному обсязі.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3., 2.2.3. п. 2.2. договору Споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати Постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а Постачальник, зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати Споживачу акт здачі-прийняття електричної енергії.

Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 та п.3.1. договору порядок розрахунків за електричну енергію визначено додатком № 2 до Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. Якщо не менше чим за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня наступного року.

Доказів розірвання договору до матеріалів справи не надано.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, а Споживач згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 та п. 3.1. договору зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди № 2 від 03.04.2014 до даного договору.

Згідно з додатковою угодою № 2 до договору Споживач здійснює передплату електроенергії до 1-го числа місяця поставки у розмірі 30% від вартості заявленого об`єму. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться до 30-го числа місяця поставки. Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: "тариф АК "Харківобленерго" + 4%".

У позовній заяві зазначено, що згідно з наданими оператором системи розподілу - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" даними щодо фактичних обсягів електричної енергії відповідачу проведено нарахування та сформовано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року у розмірі 4882,78 грн за спожитий обсяг 1 144 кВт*год електричної енергії, строк оплати якого відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 28.02.2022, строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022.

Заборгованість відповідача на 01.02.2022 складала 9452,09 грн.

У лютому 2022 року відповідачем було здійснено оплату у сумі 8130,00 грн.

Таким чином, як зазначено позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року у відповідача станом на 01.03.2022 утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 6 204,87 грн, що стало підставою для подання до суду цього позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 6 204,67грн, а також 3% річних у розмірі 400,34 грн за період з 01.03.2022 по 23.04.2024 та індексу інфляції у розмірі 1912,40 грн за період з березня 2022 по березень 2024 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що позивач як Постачальник, виконав свої зобов`язання за договором належним чином, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію від 28.02.2022 за лютий 2022 року поставив відповідачу електричну енергію на суму у розмірі 4882,78 грн в обсязі 1144 кВт*год, проте відповідачем умови договору щодо своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за лютий 2022 року у встановлені договором строки не виконано, крім того за відповідачем обліковувалась попередня заборгованість, внаслідок чого у відповідача станом на 01.03.2022 утворилась заборгованість у розмірі 6204,87 грн, розмір якої визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також ураховуючи те, що відповідачем у відзиві на позов визнано суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 6204,87 грн, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 6204,87 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 400,34 грн за період з 01.03.2022 по 23.04.2024 та індексу інфляції у розмірі 1912,40 грн за період з березня 2022 по березень 2024 р., суд зазначає наступне.

За нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних за період з 01.03.2022 по 23.04.2024 та індекс інфляції за період з березня 2022 по березень 2024 р. на суму простроченої заборгованості у розмірі 6204,87 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних та індекс інфляції, є необґрунтованим та не приймається судом до уваги, зважаючи на таке.

Як вказано судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже відповідач уклавши з позивачем вказаний Договір на відповідних умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань і саме на підставі вказаного договору позивач отримав право здійснювати, зокрема, нарахування 3 % річних та індексу інфляції.

А відтак твердження відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні зобов`язань за спірним договором, є безпідставними та необґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.03.2022 по 23.04.2024 та індексу інфляції за період з березня 2022 по березень 2024 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 400,34 грн та індексу інфляції у розмірі 1912,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610-612, 625, 599, 627-629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бублик Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма ДОВІРА-М" (вул. Полтавський шлях 47/49, кв. 23, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 33605842, п/р НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ "Державний Ощадбанк України", МФО 351823) борг за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) у розмірі 8 117,27 грн, 3% річних у розмірі 400,34 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "28" червня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков