Рішення

від 30.05.2024 по справі 756/225/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/225/24

Провадження № 2/756/1646/24

УКРАЇНА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судових засідань - Коцюби О.Ю.,

представника позивача - адвоката Степанова О.Л.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Степанов О.Л. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження Управління Справами Ради Міністрів УРСР від 30.06.1989 ОСОБА_3 отримала єдиний відомчий ордер №73 від 30.06.1989 на жиле приміщення, яке складається з 2-х кімнат жилою площею 31,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_3 право на вселення у квартиру отримала донька ОСОБА_4 . Відповідно до довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги в спірній квартирі зареєстрований колишній чоловік позивача - ОСОБА_2 , який не проживає у квартирі більше півроку і на цей час його місце проживання наразі невідомо. Як зазначає представник позивача, реєстрація відповідача, який не проживає у квартирі, створює позивачу додаткові витрати на утримання житла. З огляду на відсутність ОСОБА_2 за місцем реєстрації без поважних причин понад півроку, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Прокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Степанова О.Л. про виклик свідків. Викликано в судове засідання для допиту як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.02.2024 частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Степанова О.Л. про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Оболонського району м. Києва» інформацію, чи звертався за медичною допомогою, викликав додому дільничного (сімейного) лікаря, з яким має укладену декларацію про медичне обслуговування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2023 по 29.02.2024.

28.03.2024 до суду від представника позивача - адвоката Степанова О.Л. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи копії рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14.12.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

02.04.2024 до суду на виконання вимог ухвали суду від 29.02.2024 надійшов лист Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Оболонського району м. Києва щодо інформації по медичному обслуговуванню ОСОБА_2 . Зі змісту вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має укладену (від 07.03.2019) і діючу декларацію про медичне обслуговування з сімейним лікарем ОСОБА_7 за адресою реєстрації по АДРЕСА_1 . Довіреною особою зазначена ОСОБА_1 . Повідомлено, що з 01.01.2023 по 29.02.2024 ОСОБА_2 сімейного лікаря додому не викликав, останній раз відвідував сімейного лікаря (онлайн) з профілактичною метою 03.02.2023, отримавши електронні направлення на обстеження.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Степанов О.Л. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Також, просив не стягувати з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що є чоловіком рідної сестри позивачки. Зазначив, що не бачив відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі з літа минулого року, особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що є рідною сестрою позивачки. Зазначила, що бачила відповідача у спірній квартирі востаннє в травні 2023 року. Особистих речей відповідача в квартирі немає, його місцеперебування наразі невідоме. Також показала, що позивач не чинила перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце судового розгляду, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши учасника судового процесу, свідків, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Управління Справами Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1989 ОСОБА_3 видано єдиний відомчий ордер №73 від 30.06.1989 на квартиру АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_3 право на вселення у зазначену квартиру отримала дочка ОСОБА_4 (а.с. 4).

04.03.1995 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району міста Києва, актовий запис №372, про що видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04.03.1995 (а.с. 6).

Відповідно до довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 04.08.2003, виданої Державним підприємством «Укржитлосервіс», за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 (власник/наймач), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (зять) (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 05.10.2003 (а.с. 5).

Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.04.2003 по теперішній час (а.с. 23).

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14.12.2023 у цивільній справі №756/14542/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, актовий запис №372 від 04.03.1995.

Отже, на цей час у зазначеній квартирі зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Згідно до відповіді Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» від 17.11.2023, у період з 01.01.2023 до дати надання відповіді усних та письмових звернень, заяв та скарг від ОСОБА_2 з приводу неможливості його проживання за вказаною адресою не надходило (а.с. 8).

Як вбачається з відповіді Оболонського Управління поліції ГУНП у місті Києві від 17.11.2023, відповідно до обліків ІПНП Оболонського УП ГУНП у місті Києві звернення гр. ОСОБА_2 з приводу неможливості проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2023 по теперішній час до Оболонського управління поліції не надходили та заяви не реєструвались (а.с. 9).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що є чоловіком рідної сестри позивачки. Зазначив, що не бачив відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі з літа минулого року, особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що є рідною сестрою позивачки. Зазначила, що бачила відповідача у спірній квартирі востаннє в травні 2023 року. Особистих речей відповідача в квартирі немає, його місцеперебування наразі невідоме. Також показала, що позивач не чинила перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачу.

Отже, установлено, що відповідач зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак протягом тривалого часу не користується квартирою, не проживає за місцем своєї реєстрації, не сплачує комунальні послуги, не бере участі в її утриманні, житлом не цікавиться.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ордер - це по суті є правоустановчим документом індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім`єю у жиле приміщення.

Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів, які б підтверджували, що відповідач цікавився чи цікавиться житловою площею, сплачував комунальні послуги та намагався вселитися у спірну квартиру, а також поважності причин його відсутності у житлі, суду не надано.

Суду також не надано доказів укладення сторонами угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

Оскільки представник позивача у судовому засіданні просив не стягувати судові витрати з відповідача, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, а саме диспозитивність цивільного судочинства, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2024.

Відомості про сторін:

1. Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

2. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя М.М. Ткач