Рішення

від 12.06.2024 по справі 362/732/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/732/24

Провадження № 2/362/1250/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря Шмагун М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вобґрунтування вимог якого зазначив, що через мережу Інтернет на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина» 28.12.2023 р. о 13:00 год. було розміщено статтю із недостовірною інформацією щодо нього під назвою «Замість житла для переселенців магазин та авто стоянка: хто господарює на вулиця Бударіна» https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/zamist-zhitla-magazin-ta-avtostoyanka-u-kievi-eks-militsioner-zahopiv-chastinu-natsionalnogo-parku-pid-restoran-ta-dilyanku-pimagazin.htm, у якій містилася така інформація у вигляді фактичних тверджень, яку він просить визнати недостовірною та такою, що порочить його честь гідність та ділову репутацію, а саме:

-«У Києві,як ів багатьохмістах України,останніми рокамибудують житлодля людей,які черезвійну змушенібули залишитисвої будинкита перебратисяна відносномирну територіюкраїни.Протеза адресою АДРЕСА_1 (теперце вулицяУкраїнського відродження)КП "Спецжитлофонд"вже кількароків неможе розпочатибудівництво будинку.».

-«Справа в тому, що на цій ділянці поряд із санаторієм "Перемога" та Голосіївським національним парком деякі підприємці відкрили свій супермаркет та платну автостоянку. Здавалося б, усе це можна знести за один день.».

-«Щодо автостоянки, то, як вдалося дізнатися, ще у 2009 році Святошинська райадміністрація передала КП "Автопарк-Сервіс" цю ділянку для обладнання тимчасової (!) платної автостоянки.».

-«Проте 1 лютого 2017 р. КП "Автопарк-Сервіс" уклала договір зФОП " ОСОБА_2 ", який з того часу і обслуговує цю автостоянку.».

-«Декілька разів у 2018 році "Спецжитлофонд" звертався до КП "Автопарк-Сервіс" з вимогою звільнити ділянку. Також писали офіційний лист і до ОСОБА_3 з вимогою звільнити територію.».

-«За будівництвом стоїть родина колишнього міліціонера.»

-«За документами, магазин займає трохи більше 50 кв.м. А фактично супермаркет тут розкинувся на площі в кілька разів більшій.».

-«Що цікаво, нежитлове приміщення, де розташувався супермаркет, вже зареєстроване як приватна власність. А підставою для цього стало якесьрішення Брянківського міського суду Луганської області №2-2027 від 25.11.2010 р.».

-«Ми вже неодноразово писали про цю історію. Нагадаємо, що на підставі цього "рішення суду" у Києві присвоєно одразу кілька різних об`єктів. І за всім цим, можливо, стоїть колишній начальник Святошинського управління міліції Києва (2004-2005 р.р.) ОСОБА_4 та члени його родини.».

-«А потім один із об`єктів на вул. Бударіна ресторан на території Голосіївського національного парку було переписано на компанію ТОВ "Затишок і Ко", єдиним власником якої досі був ОСОБА_4 ».

Позивач просить зобов`язати відповідача спростувати вказану інформацію шляхом розміщення спростування та видалення публікації, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 555000,00 грн. та витрати на правову допомогу. При цьому, доказів недостовірності інформації та підтвердження спричинення моральної шкоди, окрім грамот, довідки про судимість та витягів з реєстру Судова влада України і Єдиного державного реєстру юридичних осіб, не надав.

Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою від 25.01.2024 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 25.03.2024 р. продовжено розгляд даної цивільної справи та визначено строк відповідачу для подання відзиву на нову редакцію позову від 15.03.2024 р.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив вимоги позивача та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що:

- позивач не обґрунтував вимоги прохальної частини позову;

- оспорювана позивачем інформація стосується питань, що становлять суспільний інтерес та є оціночними судженнями, яка базуються на фактичних даних;

- позивач не надав доказів на спростування відомостей, викладених у розміщених відповідачем статтях;

- позивачем облаштовано заклади громадського харчування на земельній ділянці природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський» без отримання дозволів та погоджень у встановленому законом порядку»;

- перед написанням кожної статті відповідач проводив ретельну перевірку достовірності інформації яка оприлюднювалася;

- відповідачем також було поширено інформацію, яку висловлено іншими особами, а тому така інформація не порушує особистих немайнових прав позивача;

- позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди.

В обгрунтування заперечень відповідачем надано суду копії листів-відповідей Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури, Департаменту державного архітектурнобудівельного контролю міста Києва, КП «Спецжитлофонд» та копії інших документів, що на думку останнього підтверджують факти, викладені у статті.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

28.12.2023 13:00 на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина» (https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/zamist-zhitla-magazin-ta-avtostoyanka-u-kievi-eks-militsioner-zahopiv-chastinu-natsionalnogo-parku-pid-restoran-ta-dilyanku-pid-magazin.htm), розміщено статтю «Замість житла для переселенців магазин та автостоянка: хто господарює на вулиці Бударіна»,що міститьінформацію,яка надумку позивачає недостовірною,а саме:

-«У Києві,як ів багатьохмістах України,останніми рокамибудують житлодля людей,які черезвійну змушенібули залишитисвої будинкита перебратисяна відносномирну територіюкраїни.Протеза адресою АДРЕСА_1 (теперце вулицяУкраїнського відродження)КП "Спецжитлофонд"вже кількароків неможе розпочатибудівництво будинку.»

-«Справа в тому, що на цій ділянці поряд із санаторієм "Перемога" та Голосіївським національним парком деякі підприємці відкрили свій супермаркет та платну автостоянку. Здавалося б, усе це можна знести за один день.».

-«Щодо автостоянки, то, як вдалося дізнатися, ще у 2009 р. Святошинська райадміністрація передала КП "Автопарк-Сервіс" цю ділянку для обладнання тимчасової (!) платної автостоянки.».

-«Проте 1 лютого 2017 р. КП "Автопарк-Сервіс" уклала договір зФОП " ОСОБА_2 ", який з того часу і обслуговує цю автостоянку.».

-«Декілька разів у 2018 році "Спецжитлофонд" звертався до КП "Автопарк-Сервіс" з вимогою звільнити ділянку. Також писали офіційний лист і до ОСОБА_3 з вимогою звільнити територію.»

-«За будівництвом стоїть родина колишнього міліціонера.».

-«За документами, магазин займає трохи більше 50 кв.м. А фактично супермаркет тут розкинувся на площі в кілька разів більшій.»

-«Що цікаво, нежитлове приміщення, де розташувався супермаркет, вже зареєстроване як приватна власність. А підставою для цього стало якесьрішення Брянківського міського суду Луганської області №2-2027 від 25.11.2010 р.»

-«Ми вже неодноразово писали про цю історію. Нагадаємо, що на підставі цього "рішення суду" у Києві присвоєно одразу кілька різних об`єктів. І за всім цим, можливо, стоїть колишній начальник Святошинського управління міліції Києва (2004-2005 рр.) Анатолій Миколаєць та члени його родини.».

-«А потім один із об`єктів на вул. Бударіна ресторан на території Голосіївського національного парку було переписано на компанію ТОВ "Затишок і Ко", єдиним власником якої досі був Анатолій Миколаєць.»

Згідно листа Департаменту земельних ресурсів вих. № 05719-17469 від 27.12.2023, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 125/6341 комунальному підприємству з утримання та експлуатація житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» надано в постійне користування земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:676:0002, площею 0,75 га для будівництва, експлуатація та обслуговування доступного житла на АДРЕСА_1 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 16.01.2012 № 05-9-00083). При проведенні обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:676:0002, встановлено, що в межах цієї землі розміщено автомобільну стоянку та об`єкт нерухомого майна, що використовується як магазин. Підстави для перевірки законності рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027 відсутні.

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури вих № 055-10940 від 27.12.2023, замовнику будівництва комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 від 10.04.2017 № 555/17/012/009-17. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва павільйону за вказаною адресою, зокрема ОСОБА_5 , не надавалися. У реєстрі адрес у місті Києві, затвердженим ріщенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» відсутні відомості про документ щодо присвоєння об`єкту будівництва або нерухомого майна адреси: АДРЕСА_1 .

Згідно листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва вих. № 0732-3705 від 26.12.2023, департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою АДРЕСА_1 та не проводив перевірок за вказаною адресою.

Згідно листа Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» вих № 056/02-117 від 12.01.2024, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:676:0002, використовується підприємством відповідно до Державного акта постійного користування від 16.01.2012 серія ЯЯ № 389708. На замовлення підприємства, Департаментом земельних ресурсів здійснено обстеження та 12.10.2023 видано акт № ДК/212-170/2023, в якому зазначено, що в межах земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:676:0002, розміщено об`єкт нерухомого майна орієнтовною площею 607 м2 , що використовується як магазин «Сімейний кошик», паркувальний майданчик орієнтовною площею 1340 м2 огороджений по периметру, що відсутній у реєстрі паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс». Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/5495/19 зобов`язано Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту «Автопарк-Сервіс» Святошинського району ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код 32210469) та фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:676:0002) шляхом приведення її у придатний для використання стан. Про власника та реєстрацію права власності за ОСОБА_5 . підприємству невідомо.

Додані до справи державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розпорядження виконавчого комітету Київської міської ради від 06.06.2012 № 966 Про будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 , рішення сесії Київської міської ради від 22.09.2011 вих. № 125/6341, лист КП «СПЕЦЖИТЛОФОНД» вих. № 056/02-108 від 11.01.2024, лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.12.2023 вих. № 165082, підтверджують відомості викладені КП «СПЕЦЖИТЛОФОНД» вих № 056/02-117 від 12.01.2024 та обставини викладені у статті, а саме щодо:

-«У Києві,як ів багатьохмістах України,останніми рокамибудують житлодля людей,які черезвійну змушенібули залишитисвої будинкита перебратисяна відносномирну територіюкраїни.Протеза адресою АДРЕСА_1 (теперце вулицяУкраїнського відродження)КП "Спецжитлофонд"вже кількароків неможе розпочатибудівництво будинку.» .

-«Справа в тому, що на цій ділянці поряд із санаторієм "Перемога" та Голосіївським національним парком деякі підприємці відкрили свій супермаркет та платну автостоянку. Здавалося б, усе це можна знести за один день.».

-«Щодо автостоянки, то, як вдалося дізнатися, ще у 2009 році Святошинська райадміністрація передала КП "Автопарк-Сервіс" цю ділянку для обладнання тимчасової (!) платної автостоянки.».

-«Проте 1 лютого 2017 р. КП "Автопарк-Сервіс" уклала договір зФОП " ОСОБА_2 ", який з того часу і обслуговує цю автостоянку.».

-«Декілька разів у 2018 році "Спецжитлофонд" звертався до КП "Автопарк-Сервіс" з вимогою звільнити ділянку. Також писали офіційний лист і до ОСОБА_3 з вимогою звільнити територію.».

-«А фактично супермаркет тут розкинувся на площі в кілька разів більшій.».

З огляду інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 357221709 від 06.12.2023, на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027, на ім`я ОСОБА_5 зареєстровано, окрім іншого майна, нежитлова споруда загальною площею 56,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

Вказані інформація підтверджує факти викладені у статті щодо:

«За документами магазин займає трохи більше 50 кв.м. А фактично супермаркет тут розкинувся на площі в кілька разів більшій.».

«Що цікаво, нежитлове приміщення, де розташувався супермаркет, вже зареєстроване як приватна власність. А підставою для цього стало якесьрішення Брянківського міського суду Луганської області №2-2027 від 25.11.2010 р.».

Достовірність іншої висвітленої у статті інформації, зокрема причетності позивача та його родини, відповідачем не підтверджено належними доказами, а тому є припущенням.

Відповідно доКонституції Українижиття і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Разом з цим,Конституцією Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Згідностатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (Постанова Верховного суду №757/15364/14-ц від 30 травня 2018 р.).

Згідностатті 201ЦК Україничесть, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першійстатті 277 ЦК Українипередбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумаченнястатті 277 ЦК Українисвідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (Постанова Верховного суду №753/21759/16 від 24 січня 2019 р.).

Згідно зі статтями1,2Закону України «Про інформацію»під інформацією будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до принципів інформаційних відносин інформація повинна бути повною та достовірною, при цьому її надання має узгоджуватися з принципом свободи вираження поглядів і переконань.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За приписами ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (Постанова Верховного суду №658/1795/17 від 11 липня 2018 р.).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 р. (остаточне 17 жовтня 2016 р.) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Дійсно, відповідач публічно висловив певну інформацію стосовно позивача.

Суд враховує, що позивач вважає недостовірною інформацію про те, що нібито позивач та його родина пов`язані із перешкоджанням КП «СПЕЦЖИТЛОФОНД» проводити будівництво по АДРЕСА_1 .

Враховуючи приписи чинного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, практику Верховного Суду щодо фактичних тверджень та оціночних суджень, враховуючи всі обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що висловлювання відповідача містило саме оціночні судження і стосувалися діяльності позивача, як колишньої посадової особи, що підтверджено наданими позивачем документами.

До таких висновків суд дійшов також виходячи із правової позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у справі № 758/12586/15 від 20 травня 2020 р., де зазначено, що право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Межі допустимої критики публічної особи є значно ширші, однак Суд акцентує увагу на тому, що публічна особа все ж має право на захист честі, гідності та ділової репутації, якщо інформація була поширена «з явним злим умислом». Верховний Суд також зазначає, що поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Оціночні судження також користуються захистомце передумова плюралізму поглядів. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказана інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та зобов`язати спростувати, була доведена відповідачем до відома суспільства не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а з метою донесення інформації щодо ситуації із забудовою.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання інформації, яку просить позивач, недостовірною та зобов`язання спростувати вказану інформацію.

Враховуючи хронологічну послідовність подій та дослідивши надані докази, суд вважає, що усі висловлювання та обговорення позивача повністю узгоджуються з поняттям критики та оцінки дій публічної особи.

Таким чином, відповідно достатті 277 ЦК Українипредметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадськогозагалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості (пункт 42 цього ж рішення).

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 р. у справі «Соколовські проти Польщі» визначено, що відповідно до усталеної практики Суду за частиною другоюстатті 10Європейської конвенціїз правлюдиниможливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 р. № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 р. у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року у справі№ 134/55/19, від 28 червня 2022 р. у справі № 723/4697/20.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023, справа № 486/2152/21, також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2001 р. у справі «Jerusalem v. Austria» № 26958/95, пункт 43).

Також при дослідженні доказів, наданих сторонами, суд приймає до уваги, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із наданих позивачем доказів не вбачається приниження його честі, гідності та ділової репутації, а лише критика та емоційна оцінка дій позивача як посадової особи, а тому позовні вимоги про захист ділової репутації в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації, інформацію, яка поширена на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина» (https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/zamist-zhitla-magazin-ta-avtostoyanka-u-kievi-eks-militsioner-zahopiv-chastinu-natsionalnogo-parku-pid-restoran-ta-dilyanku-pid-magazin.htm), у статті «Замість житла для переселенців магазин та автостоянка: хто господарює на вулиці Бударіна», задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною.

Керуючись ст.ст.12,81, 141,263,264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Кравченко Л.М.