Рішення

від 05.04.2024 по справі 909/837/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/837/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані"

(вул. Стрийська, 258/5, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100)

до відповідача І: Фізичної особи підприємця Вацеби-Пастух Наталії Сергіївни

( АДРЕСА_1 )

до відповідача ІІ: Фізичної особи-підприємця Пастуха Василя Олександровича

( АДРЕСА_2 )

про стягнення солідарно 377 239,01 грн заборгованості

за участю:

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача І: Дудорова О.О. (адвокат);

представника відповідача ІІ: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" (далі - ТОВ "Вест Трейдінг Компані", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до фізичної особи підприємця Вацеби-Пастух Наталії Сергіївни (далі - ФОП Вацеба-Пастух Н.С., відповідач) про стягнення 377 239,01 грн заборгованості за договором № 061218 від 06.12.2018, з яких:

- 48 099,55 грн основного боргу;

- 167 134,82 грн суми 25% річних;

- 42 217,17 грн інфляційних нарахувань;

- 119 787,47 грн пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 658,60 грн судового збору.

Під час розгляду справи змінився процесуальний склад учасників справи, а також предмет позову.

На розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ТОВ "Вест Трейдінг Компані" до ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (відповідач І) та до Фізичної особи-підприємця Пастуха Василя Олександровича (далі - ФОП Пастух В.О., відповідач ІІ) про стягнення солідарно 377 239,01 грн заборгованості за договором №061218 від 06.12.2018.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.09.2021; встановлено строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

23.09.2021 до суду від відповідача І надійшло:

- відзив на позовну заяву (вх.№14821/21), в якому відповідач І заперечує проти позову, посилаючись на те, що майже всі видаткові накладні, які є підставою позову, не містять справжнього підпису відповідача І;

- клопотання (вх.№16001/21) про призначення почеркознавчої експертизи.

30.09.2021 судом відкладено підготовче засідання на 21.10.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

21.10.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.11.2021 (відповідні ухвали занесено до протоколу судового засідання).

11.05.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява (вх.№5980/22) про зміну предмета позову та залучення ФОП Пастуха В.О. як співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2022 залучено ФОП Пастуха В.О. до участі у справі як співвідповідача; замінено предмет позову на стягнення солідарно з ФОП Вацеби-Пастух Н.С. та ФОП Пастуха В.О. 377 239,01 грн заборгованості, з яких: 48 099,55 грн основного боргу, 167 134,82 грн суми 25% річних, 42 217,17 грн інфляційних нарахувань та 119 787,47 грн пені.

Як вбачається з матеріалів справи, судом неодноразово відкладалися підготовчі засідання для вирішення питання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, а також у зв`язку із збільшенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, серед працівників суду та згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022 №2/г, та у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні").

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2023 задоволено клопотання ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (вх.№16001/21 від 23.09.2021) про призначення судової почеркознавчої експертизи, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - Івано-Франківське відділення КНДІСЕ) та зупинено провадження у справі №909/837/21 на час проведення експертизи.

08.01.2024 до суду надійшов висновок експерта Івано-Франківського відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №1429/1835/23-28 від 28.12.2023 (вх.№404/24) та матеріали справи №909/837/21.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 поновлено з 29.01.2024 провадження у справі №909/837/21 та призначено підготовче засідання у справі №909/837/21 на 29.01.2024.

29.01.2021 у підготовчому засіданні взяли участь представники позивача та відповідача І; судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.02.2024.

22.02.2024, 11.03.2024 та 13.03.2024 суд відкладав розгляд справи по суті на 11.03.2024, 13.03.2024 та 05.04.2024 відповідно.

05.04.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяв участь представник відповідача І.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача ІІ про дату, час та місце розгляду справи

Відповідач ІІ у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причини неявки представника суду не повідомив.

Ухвали суду надсилалися відповідачу ІІ - ФОП Пастуху В.О. за адресою його місцезнаходження, яка відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ІІ станом на 12.05.2022 та на 05.04.2024 (а.с. 122-123 том ІІ, а.с. 11-112 том IV), а також яка є адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується листом Відділу з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади м. Івано-Франківська Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради від 05.10.2022 №1154/643-117-2 (а.с. 215 том ІІ), листом Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 23.09.2022 №2610-2248/2610.1-22 (а.с. 201 том ІІ). Проте, більшість поштових відправлень поверталися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 184-191, 196-199, 218-221, 232-235 том ІІ, а.с. 50-55 том ІІІ, а.с. 40-44, 71-75, 83-87, 99-108 том ІV) та "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 35-39 том ІV).

Крім того, як вбачається з поштового відправлення №7650102286634 та №7650102330528, ухвали суду від 13.05.2022, від 16.05.2022 та від 27.05.2022 були вручені відповідно 25.05.2022 та 09.06.2022 мамі відповідача ІІ, про що свідчить відмітка на поштовому відправленні (а.с. 145, 154 том ІІ).

Додатково відповідач ІІ - ФОП Пастух В.О. викликався в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, а також шляхом здійснення телефонограми (однак абонент не відповідав) (а.с. 135-136 том ІІ).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанови Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 13.12.2023 у справі №873/534/23).

При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому конкретному випадку - суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

З огляду на вказані приписи процесуального закону та відповідно до позицій Верховного Суду відповідач ІІ належним чином повідомлений про розгляд справи.

Позиції сторін

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та ФОП Вацебою-Пастух Н.С. договору №061218 від 06.12.2018 ФОП Вацеба-Пастух Н.С. отримала від позивача товар, за який розрахувалася частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 48 099,55 грн, на яку додатково нараховано пеню, 25% річних та втрати від інфляції на загальну суму 329 139,46 грн.

Щодо солідарного стягнення заборгованості зазначив, що відповідальність за невиконання зобов`язання слід покласти на обох відповідачів, оскільки частину товару замість ФОП Вацеби-Пастух Н.С. отримував її чоловік - ФОП Пастух В.О.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст. 530, 546, 549, 611, 625, 655, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Позиція відповідача І. Відповідач І проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що майже всі видаткові накладні, які є підставою позову, не містять її справжнього підпису, що і підтверджено висновком експерта. Щодо доводів позивача про те, що частину товару отримував замість неї її чоловік - ФОП Пастух В.С., то дані доводи є безпідставними та надуманими, оскільки відповідач І не надавала письмової згоди чи довіреності відповідачу ІІ на отримання замість неї товару. Крім того, її чоловік не перебував у жодних договірних відносинах з позивачем, а заяви свідків не можуть братися судом до уваги.

Як на правову підставу заперечень відповідач посилається на ст. 626, 638, 655 ЦК України, ст. 180-181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позиція відповідача ІІ. Відповідач ІІ у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач ІІ своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

1. 06.12.2018 між ТОВ "Вест Трейдінг Компані" (постачальник) та ФОП Вацеба-Пастух Н.С. (покупець) укладено договір №061218 (далі - договір) (а.с. 7-8 том І).

Умови договору такі.

Постачальник зобов`язується поставити товар (передати у власність покупця), а покупець зобов`язується прийняти у власність товар та сплатити за нього на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Предметом поставки є товари для кузовного ремонту автомобілів (далі - товар) в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються представниками сторін в накладних (п. 2.1 договору).

Покупець формує та надає замовлення на товар із зазначенням коду товару та необхідної кількості за позиціями та бажаних строків поставки товару. Замовлення передається або надсилається постачальнику в оригіналі та (або) в копіях за факсимільним зв`язком електронною поштою (п. 3.1 договору).

Замовлення є попереднім документом стосовно погодження між сторонами кількості та асортименту товару (п. 3.3 договору).

Доставка здійснюється за рахунок постачальника або самовивозом (п. 3.5 договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки (передачі) відповідної партії товару (п. 3.6 договору).

Датою поставки (продажу) є дата видаткової накладної постачальника (п. 3.7 договору).

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в накладній (п. 4.1 договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку. Відтермінування платежу складає 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки (п. 4.2 договору).

Обов`язком постачальника є постачати покупцеві товар, відповідно до умов даного договору (підп. 5.1.1 п. 5.1 договору).

Обов`язком покупця є прийняти товар та оплачувати товар згідно з умовами, визначеними у цьому договорі (п. 5.3 договору).

У разі несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також штраф у розмірі 25% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України) (п. 6.4 договору).

За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п. 6.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року (п. 9.1 договору).

У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 (тридцять) днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на той самий строк (п. 9.2 договору).

2. На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 78 730,44 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №313 від 19.03.2019 на суму 13 508,71 грн, №773 від 30.05.2019 на суму 3 898,98 грн, №902 від 20.06.2019 на суму 2 774,44 грн, №1016 від 04.07.2019 на суму 1 844,23 грн, №1238 від 08.08.2019 на суму 3 754,45 грн, №1288 від 15.08.2019 на суму 3 525,02 грн, №1327 від 23.08.2019 на суму 3 526,09 грн, №1502 від 16.09.2019 на суму 11 463,42 грн, №1516 від 17.09.2019 на суму 3 119,10 грн, №1637 від 01.10.2019 на суму 3 997,78 грн, №1738 від 17.10.2019 на суму 2 361,00 грн, №1793 від 24.10.2019 на суму 5 976,00 грн, №3 від 04.03.2019 на суму 9 246,35 грн, №51 від 22.01.2019 на суму 9 734,87 грн (оригінали - а.с. 162-175 том І).

3. Покупець (ФОП Вацеба-Пастух Н.С.) за отриманий товар розрахувалася частково на загальну суму 30 630,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, а саме: №@2PL196264 від 12.03.2019 на суму 3 190,00 грн, №1 від 29.05.2019 на суму 9 434,87 грн, №@2PL090035 від 12.06.2019 на суму 5 386,02 грн, №@2PL489921 від 19.06.2019 на суму 5 000,00 грн, №@2PL243094 від 03.07.2019 на суму 2 000,00 грн, №@2PL957482 від 15.05.2020 на суму 2 200,00 грн, №@2PL005125 від 15.05.2020 на суму 620,00 грн, №@2PL463106 від 21.05.2021 на суму 2 800,00 грн (а.с. (а.с. 46-48, 61-65 том І).

4. 16.07.2021 представник позивача (адвокат Герляк Т.М.) надіслав на адресу ФОП Вацеби-Пастух Н.С. претензію від 16.07.2021 б/н, в якій просив останню негайно (в день отримання даної претензії) погасити заборгованість перед ТОВ "Вест Трейдінг Компані" в розмірі 328 933,62 грн (48 099,55 грн основної заборгованості, 99 658,79 грн пені, 38 002,82 грн інфляційних втрат, 143 232,46 грн 25% річних) (а.с. 42-45). Дана претензія залишена відповідачем І без відповіді та задоволення.

5. У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем І у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

6. 28.12.2023 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №909/837/21 судовим експертом Олійник Н.С. складено висновок експерта №1429/1835/23-28 (а.с. 47-61 том IV), з якого вбачається таке:

6.1. Що стосується ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (відповідача І):

1) підпис та слова "Підприємець Вацеба-Пастух Н.С." у видаткових накладних №51 від 22.01.2019, №3 від 04.03.2019, №313 від 19.03.2019 - виконані ОСОБА_1 ;

2) підпис у видаткових накладних №902 від 20.06.2019, №1238 від 08.08.2019 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, однак слова "ФОП Вацеба-Пастух" у цих же накладних - виконані ОСОБА_1 ;

3) підпис та слова "Вацеба-Пастух" у видаткових накладних №773 від 30.05.2019, №1016 від 04.07.2019, №1288 від 15.08.2019, №1327 від 23.08.2019, №1502 від 16.09.2019, №1637 від 01.10.2019 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою;

4) підпис у видаткових накладних №1516 від 17.09.2019, №1738 від 17.10.2019, №1793 від 24.10.2019 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

6.2. Що стосуються ФОП Пастуха В.О. (відповідача ІІ):

Питання, які ставилися на вирішення судової некспертизи, а саме чи виконано у видаткових накладних: №51 від 22.01.2019, №3 від 04.03.2019, №313 від 19.03.2019, №773 від 30.05.2019, №902 від 20.06.2019, №1016 від 04.07.2019 №1238 від 08.08.2019, №1288 від 15.08.2019, №1327 від 23.08.2019, №1502 від 16.09.2019, №1516 від 17.09.2019, №1637 від 01.10.2019, №1738 від 17.10.2019, №1793 від 24.10.2019 підпис від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .? - не вирішувались через невиконання клопотання експерта та часткової неоплати вартості експертизи, відповідно до п. 3.2 ухвали суду від 16.05.2023 про призначення судової експертизи.

7. У матеріалах справи містяться подані позивачем заяви свідків в порядку ст. 88 ГПК України (а.с. 197-198 том І), з яких вбачається таке:

- " ОСОБА_3 , повідомив про те, що у період із 25.01.2017 по 06.05.2021 він працював у ТОВ "Вест Трейдінг Компані" на посаді менеджера зі збуту. За цей період він неодноразово спілкувався із ОСОБА_2 у телефонному та електронному режимах за договором №061218 від 06.12.2018 (укладеного між ТОВ "Вест Трейдінг Компані" тa ФОП Вацебою-Пастух Н.С.). ОСОБА_2 здійснював та корегував замовлення за зазначеним договором. Весь цей час комунікація щодо виконання усіх умов договору №061218 від 06.12.2018 відбувалась лише із ОСОБА_2 . Також повідомив, що він ( ОСОБА_3 ) багаторазово здійснював поставку замовленого Пастухом ОСОБА_2 здійснював та корегував замовлення за зазначеним договором. товару та передавав останньому товар разом із накладними за адресою здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), такий товар завжди отримував лише ОСОБА_2 . Зокрема, за зазначеною адресою, він ( ОСОБА_3 ) привозив та передавав товар разом із накладними ОСОБА_2 , а саме товар згідно видаткових накладних: №773 від 30.05.2019, №902 від 20.06.2019, №1016 від 04.07.2019, №1238 від 08.08.2019, №1288 від 15.08.2019, №1516 від 17.09.2019, №1637 від 01.10.2019, №1738 від 17.10.2019, №1793 від 24.10.2019. Окрім цього, у його присутності, на видаткових накладних, зокрема і на зазначених видаткових накладних, ОСОБА_2 проставляв підпис від імені ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (своєї дружини) замість неї";

- " ОСОБА_4 , повідомила про те, що із 04.11.2019 вона працює у ТОВ "Вест Трейдінг Компані" на посаді менеджера зі збуту. За цей період вона неодноразово спілкувалась із ОСОБА_2 у телефонному та електронному режимах щодо отримання замовлень за договором №061218 від 06.12.2018 (укладеного між ТОВ "Вест Трейдінг Компані" та ФОП Вацебою-Пастух Н.С.). Весь цей час комунікація щодо виконання усіх умов договору №061218 від 06.12.2018 відбувалась лише із ОСОБА_2 ".

Вищезазначені заяви свідків нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Петрівим В.Я.

Також вищезазначені свідки, на виконання вимог ст. 88 ГПК України, стверджували, що повідомили усі відомі їм обставини щодо спірних правовідносин, які могли б бути їм відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, та підтвердили, що вони обізнані із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та готові з`явитися до Господарського суду Івано-Франківської області за викликом для підтвердження своїх свідчень.

8. 29.03.2022 Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом №226/9.1-04-06 надав суду інформацію про те, що в архіві Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виявлено актовий запис про шлюб №468 від 26.04.2014, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомило, що 28.03.2023 слідчим слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області №344/4885/23 від 22.03.2023 вилучено вищезазначений актовий запис про шлюб та складено відповідний протокол про тимчасовий доступ до речей і документів (а.с. 45 том ІІІ).

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

1.1. Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Також п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).

1.2. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

1.3. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

1.4. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Отже, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язується здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

ІІ. Щодо позовних вимог до ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (відповідача І)

2.1. Щодо стягнення з відповідача І основної заборгованості

2.1.1. Судом встановлено, що між апозивачем та ФОП Вацебою-Пастух Н.С. виникли правовідносини з приводу виконання договору №011218 від 06.12.2018, предметом якого є поставка товару та його оплата.

Отже, укладений між цими сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Таким чином, предметом спору є заборгованість за договором поставки, а предметом позову - її стягнення.

2.1.2. У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, яка визначає момент виконання обов`язку продавця передати товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з п. 3.3 - 3.7 договору, укладеного між позивачем та відповідачем І, доставка здійснюється за рахунок позивача або самовивозом; перехід права власності на товар відбувається в момент поставки (передачі) відповідної партії товару; датою поставки (продажу) є дата видаткової накладної позивача.

2.1.3. Заявляючи позовні вимоги до ФОП Вацеби-Пастух Н.С., позивач посилався на те, що відповідач І отримала від позивача товар за видатковими накладними №313 від 19.03.2019 на суму 13 504,71 грн, №773 від 30.05.2019 на суму 3 398,98 грн, №902 від 20.06.2019 на суму 2 774,44 грн, №1016 від 04.07.2019 на суму 1 844,23 грн, №1238 від 08.08.2019 на суму 3 754,45 грн, №1288 від 15.08.2019 на суму 3 525,02 грн, №1327 від 23.08.2019 на суму 3 526,09 грн, №1502 від 16.09.2019 на суму 11 463,42 грн, №1516 від 17.09.2019 на суму 3 119,10 грн, №1637 від 01.10.2019 на суму 3 997,78 грн, №1738 від 17.10.2019 на суму 2 316,00 грн, №1793 від 24.10.2019 на суму 5 976,00 грн, №3 від 04.03.2019 на суму 9 246,35 грн, №51 від 22.01.2019 на суму 9 734,87 грн (а.с. 162-175 том І), однак оплатила його частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

2.1.4. Заперечуючи проти позову, ФОП Вацеба-Пастух Н.С. посилалася на те, що майже всі видаткові накладні, які є підставою позову, не містять її справжнього підпису, у зв`язку з чим, було призначено судову почеркознавчу експертизу.

2.1.5. Як вбачається з висновку експерта №1429/1835/23-28 від 28.12.2023, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено таке:

1) У видаткових накладних №51 від 22.01.2019, №3 від 04.03.2019, №313 від 19.03.2019 підпис та слова "Підприємець Вацеба-Пастух Н.С." - виконані ОСОБА_1 .

Отже, відповідач І отримувала товар за цими видатковими накладними;

2) У видаткових накладних №902 від 20.06.2019 та №1238 від 08.08.2019 підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, проте слова "ФОП Вацеба-Пастух" виконані ОСОБА_1 .

Вказане не свідчить про добросовісність відповідача І при реалізації своїх прав та виконанні обов`язків у цивільних правовідносинах під час здійснення підприємницької діяльності, як того вимагають приписи ст. 3 ЦК України.

Отже, не здійснюючи підписання вказаних видаткових накладних, відповідач І власноручно написала свої дані на них.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку в порядку ст. 79 ГПК України, що більш вірогідним видається те, що відповідач І все ж таки отримала товар за видатковими накладними №902 від 20.06.2019 та №1238 від 08.08.2019.

3) У решті 9 видаткових накладних, а саме у видаткових накладних №773 від 30.05.2019, №1016 від 04.07.2019, №1288 від 15.08.2019, №1327 від 23.08.2019, №1502 від 16.09.2019, №1637 від 01.10.2019 підпис та слова "Вацеба-Пастух", а також у видаткових накладних №1516 від 17.09.2019, №1738 від 17.10.2019, №1793 від 24.10.2019 підписи - виконані не Вацебою-Пастух Н.С., а іншою особою.

Отже, товар за цими видатковими накладними не був отриманий відповідачем І.

2.1.6. На підставі вищезазначенного суд дійшов висновку, що під час розгляду справи було доведено, що відповідач І отримала товар за видатковими накладними №51 від 22.01.2019, №3 від 04.03.2019, №313 від 19.03.2019, №902 від 20.06.2019 та №1238 від 08.08.2019 на загальну суму39,018,82 грн.

2.1.7. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Укладеним між позивачем та відповідачем І договором встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковому порядку, а відтермінування платежу складає 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки (п. 4.2 договору).

Отже, в договорі встановлений інший строк оплати товару, ніж визначений в ч. 1 ст. 692 ЦК України, а саме передбачена можливість відстрочення оплати товару на 30 календарних днів від дати поставки.

Зокрема, за видатковими накладними: №51 від 22.01.2019 - до 21.02.2019; №3 від 04.03.2019 - до 03.04.2019; №313 від 19.03.2019 - до 18.04.2019; №902 від 20.06.2019 - до 20.07.2019; №1238 від 08.08.2019 - до 07.09.2019 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених судом обставин, відповідач І за товар, отриманий за вищезазначеними видатковими накладними, розрахувалася частково на загальну суму 30 630,89 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с. 46-48, 61-65 том І).

Отже, заборгованість за отриманий відповідачем І товар становить 8 387,93 грн.

2.1.8. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 193 ГК України.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства у відповідача І наявний обов`язок з оплати суми заборгованості за товар, який отриманий, не повернений та оплачений ним частково.

2.1.9. За таких обставин позовні вимоги до відповідача І є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 8 387,93 грн основної заборгованості.

2.2. Щодо стягнення з відповідача І інфляційних втрат, 25% річних та пені

2.2.1. Щодо стягнення інфляційних втрат та 25% річних

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.4 договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також штраф у розмірі 25% річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 ЦК України).

Враховуючи посилання на ст. 625 ЦК України та обчислення розміру відповідності у річних від простроченої суми, встановлена в п. 6.4 договору відповідальність не є штрафом, а є річними за ст. 625 ЦК України.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18).

Таким чином, сторони в договорі встановили інший розмір відсотків річних (25%), ніж це передбачено ЦК України (3%).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 22.02.2019 по 13.08.2021 заявив до стягнення 167 134,82 грн - 25% річних та 42 217,17 грн - інфляційні втрати.

Однак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та 25% річних з урахуванням здійснених відповідачем І оплат:

1) за видатковою накладною №51 від 22.01.2019:

- за період з 22.02.2019 по 11.03.2019 на суму 9 734,87 грн основної заборгованості;

- за період з 12.03.2019 по 28.05.2019 на суму 6 544,87 грн основної заборгованості;

2) за видатковою накладною №3 від 04.03.2019:

- за період з 04.04.2019 по 28.05.2019 на суму 9 246,35 грн основної заборгованості;

- за період з 29.05.2019 по 11.06.2019 на суму 6 356,35 грн основної заборгованості;

- за період з 12.06.2019 по 18.06.2019 на суму 970,33 грн основної заборгованості;

3) за видатковою накладною №313 від 19.03.2019:

- за період з 19.04.2019 по 18.06.2019 на суму 13 508,71 грн основної заборгованості;

- за період з 19.06.2019 по 02.07.2019 на суму 9 479,04 грн основної заборгованості;

- за період з 03.07.2019 по 14.05.2020 на суму 7 479,04 грн основної заборгованості;

- за період з 15.05.2020 по 20.05.2021 на суму 4 659,04 грн основної заборгованості;

- за період з 21.05.2021 по 13.08.2021 на суму 1 859,04 грн основної заборгованості;

4) за видатковою накладною №902 від 20.06.2019:

- за період з 21.07.2019 по 13.08.2021 на суму 2 774,44 грн основної заборгованості;

5) за видатковою накладною №1238 від 08.08.2019:

- за період з 08.09.2019 по 13.08.2021 на суму 3 754,45 грн основної заборгованості.

За розрахунком суду, здійсненим у ІПС "Прецедент", розмір інфляційних втрат становить 1 814,64 грн, а розмір суми 25% річних - 7 696,77 грн.

На підставі наведеного позовні вимоги до відповідача І є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 1 814,64 грн інфляційних втрат та 7 696,77 грн 25% річних.

2.2.2. Щодо стягнення пені

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Згідно з п. 6.5 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення

У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з 22.02.2019 по 13.08.2021 нараховано відповідачу 119 787,47 грн пені.

Однак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, суд здійснив власний розрахунок пені за вищезазначеними накладними з урахуванням здійснених відповідачем І оплат.

При нарахуванні пені суд враховував, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон №540-ІХ) доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

При цьому, виходячи з аналізу Закону №540-ІХ, законодавцем не передбачено, що відповідні строки продовжується з початку дії карантину.

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ, тобто з 02.04.2020.

У зв`язку з чим, суд почав здійснювати нарахування пені з 02.04.2019.

Також судом враховано, що Законом №540-ІХ розділ IX "Прикінцеві положення" ГК України доповнено пунктом 7, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За розрахунком суду, здійсненим у ІПС "Прецедент", розмір пені становить 6 691,71 грн.

На підставі наведеного позовні вимоги до відповідача І є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 6 691,71 грн пені.

ІІІ. Щодо позовних вимог до ФОП Пастуха В.О. (відповідача ІІ)

3.1. Щодо стягнення основної заборгованості з відповідача ІІ

3.1.1. Як встановлено судом, з 26.04.2014 ФОП Вацеба-Пастух Н.С. (відповідач І) та ФОП Пастух В.О. (відповідач ІІ) перебувають у шлюбі (а.с. 45 том ІІІ).

3.1.2. Також судом встановлено, що договірні зобов`язання щодо поставки товару виникли між позивачем та ФОП Вацебою-Пастух Н.С., водночас таких договірних зобов`язань не існувало між позивачем та ФОП Пастухом В.О.

3.1.3. Частина 2 статті 11 ЦК України містить перелік підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, який не є вичерпним.

До таких підстав, окрім договорів та інших правочинів, вказана норма відносить також інші юридичні факти.

У силу ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

3.1.4. Заявляючи позовні вимоги до відповідача ІІ, позивач вказував на те, що ФОП Пастух В.О., перебуваючи у шлюбі з ФОП Вацебою-Пастух Н.С., неодноразово отримував товар замість останньої, а тому наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості.

Вищезазначені обставини позивач підтверджує показаннями свідків, викладеними в нотаріально засвідчених заявах свідків в порядку ст. 88 ГПК України.

3.1.5. За показаннями свідків, всі комунікації щодо виконання умов договору (укладеного між позивачем та ФОП Вацебою-Пастух Н.С.) завжди здійснював та товар, в т.ч. за спірними видатковими накладними, отримував ФОП Пастух В.О. замість своєї дружини - ФОП Вацеби-Пастух Н.С. (а.с. 197-198 том І).

При цьому ФОП Пастух В.О. на видаткових накладних проставляв від імені дружини підпис замісить неї.

3.1.6. З метою встановлення факту підписання ФОП Пастухом В.О. від імені ФОП Вацеби-Пастух Н.С. спірних видаткових накладних, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта №1429/1835/23-28 від 28.12.2023 (а.с. 47-61 том IV), судовим експертом не вирішувались поставлені на вирішення експертизи питання щодо підписання ФОП Пастухом В.С. замість ФОП Вацеби-Пастух Н.С. спірних видаткових накладних через невиконання клопотання експерта та неоплати вартості експертизи в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2023 судовий експерт Олійник Н.С. звертався до суду із клопотання (вх.№9861/23), в якому просив суд надати документи з експериментальними зразками підпису та почерку ФОП Пастуха В.О. з наслідуванням підпису та почерку ФОП Вацеби-Пастух Н.С.

Водночас суд ухвалою від 08.09.2023 відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання через неможливість отримати експериментальні зразки підпису та почерку відповідача ІІ - ФОП Пастуха В.О.

Така неможливість була спричинена невиконанням відповідачем ІІ - ФОП Пастухом В.О. вимог суду (ухвали від 27.05.2022, від 16.06.2022, від 25.08.2023) та у зв`язку з неявкою його в судові засідання, в т.ч. на виклик суду в порядку ст. 120 ГПК України.

За приписами ч. 4 ст. 102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Отже, враховуючи неодноразове ухилення (при призначенні судової експертизи та під час її проведення) ФОП Пастухом В.О. (відповідачем ІІ) від виконання вимог суду, необхідних для проведення експертизи, що перешкоджало її проведенню, а також беручи до уваги, що дійсні обставини щодо підписання спірних видаткових накладних на поставку товару мають суттєве значення для розгляду справи, суд, реалізуючі свої дискреційні повноваження, визнає обставину отримання іншої частину товару ФОП Пастухом В.О. встановленою на підставі ч. 2 ст. 102 ГПК України.

3.1.7. Крім того, згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема, змінено назву ст. 79 цього Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пунктах 7.44-7.46 постанови від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує "довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №914/4/20; від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20.

Таким чином, суд вважає, що більш вірогідним видається те, що ФОП Пастух В.О. (відповідач ІІ) отримав товар за рештою видаткових накладних замість своєї дружини (відповідача І).

При цьому суд враховує також те, що в свою чергу вказане відповідачем ІІ не спростовано.

3.1.8. Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ІІ не дотримувався принципу добросовісності у спірних правовідносинах.

3.1.9. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За приписами ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим кодексом.

Виконуючи завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору (ст. 2 ГПК України), суд на підставі ст. 11 ЦК України, ст. 79, 86, 102 ГПК України вважає за належне покласти відповідальність щодо оплати іншої частини основної заборгованості в розмірі 39 711,62 грн на відповідача ІІ.

3.1.10. Узв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 39 711,62 грн основної заборгованості з відповідача ІІ визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.2. Щодо стягнення з відповідача ІІ пені, інфляційних втрат та річних

3.2.1. Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність договору з відповідачем ІІ, відсутні правові підстави для стягнення з нього пені та річних у розмірі 25%.

3.2.2. Як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та річні, які нарахованіз 22.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У зв`язку з тим, що прострочення грошового зобов`язання у відповідача ІІ виникло після пред`явлення позивачем до нього позовних вимог (10.05.2022), то і такі нарахування повинні здійснюватись саме з 10.05.2022.

За таких обставин справи відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ІІ суми інфляційних нарахувань та річних у розмірі 3% за заявлені позивачем періоди, які охоплюють березень 2019 р. - серпень 2021 р.

3.2.3. У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних з відповідача ІІ задоволенню не підлягають.

ІV. Щодо стягнення заборгованості солідарно

У відповідності до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Заявляючи позовні вимоги до відповідачів, позивач просить суд покласти на них солідарний обов`язок зі сплати заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Однак, у матеріалах справи відсутній договір, який би передбачав солідарний обов`язок відповідачів.

Враховуючи спірні правовідносини між сторонами, такий солідарний обов`язок відповідачів також не передбачено і чинним законодавством України.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 658,60 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1689 від 13.08.2021 (а.с. 66 том І).

У силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог до кожного з відповідачів, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача І у розмірі 368,86 грн, а на відповідача ІІ - у розмірі 595,67 грн.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування до суду заявлено не було.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" до Фізичної особи підприємця Вацеби-Пастух Наталії Сергіївни та Фізичної особи-підприємця Пастуха Василя Олександровича про стягнення солідарно 377 239,01 грн заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Вацеби-Пастух Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" (вул. Стрийська, 258/5, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100; ідентифікаційний код 38540672) 8 387,93 грн (вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 93 коп.) основної заборгованості, 6 691,71 грн (шість тисяч шістсот дев`яносто одну гривню 71 коп.) пені, 1 814,64 грн (одну тисячу вісімсот чотирнадцять гривень 64 коп.) інфляційних втрат, 7 696,77 грн (сім тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 77 коп.) 25% річних та 368,86 грн (триста шістдесят вісім гривень 86 коп.) судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Пастуха Василя Олександровича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Трейдінг Компані" (вул. Стрийська, 258/5, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100; ідентифікаційний код 38540672) 39 711,62 грн (тридцять дев`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 62 коп.) основної заборгованості та 595,67 грн (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 67 коп.) судового збору.

4. У решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2024 (з урахуванням відпустки).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва