Рішення

від 14.05.2024 по справі 308/17478/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17478/23

2/308/302/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, вул. Собранецька, 47, м. Ужгород,

про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білчик Олександр Юлійович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . При цьому, позивач має намір подарувати даний будинок своєму синові. Однак, ним було виявлено, що на будинок накладено арешт 05.10.2006, зареєстрований відповідачем на підставі повідомлення б/н від 27.06.1966 народним судом Ужгорода, що обмежує право позивача розпоряджатися належним йому на праві власності майном, а зняти арешт в установленому законом порядку він не може, так як йому не відомо на підставі чого таке обтяження накладене.

Покликаючись на вищевказані обставини, позивач просить суд скасувати арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 3836259, дата реєстрації 05.10.2006, реєстратор Перша ужгородська державна нотаріальна контора, накладений на підставі повідомлення б/н від 27.06.1966 Нарсуду м. Ужгорода та виключити даний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

25 січня 2024 року від відповідача надійшов лист, у якому останній повідомляє про те, що він не є належним відповідачем у справі, позаяк під час обтяження спірного майна виконував функцію лише реєстратора та не порушував прав позивача, жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджав позивачу користуватися та розпоряджатися майном та не вчиняв інших дій, які б порушували права та інтереси позивача.

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Житловий будинок АДРЕСА_2 , номер об`єкта в РПВН 12768838, на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 80, виданого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, згідно з інформаційною довідкою № 347291361 від 20.09.2023.

Згідно з реєстром для реєстрації заборон Першої ужгородської держнотконтори за 1961-1989 роки», реєстратором Першою ужгородською держнотконторою було зареєстровано обтяження: арешт (архівний запис) майна, житлового будинку АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_2 , комментарий НОМЕР_2 , на підставі повідомлення б/н «Нарсуду м. Ужгорода» від 27.06.1966.

Самого повідомлення «Нарсуду м. Ужгорода», на підставі якого накладене та зареєстроване обтяження у відповідача немає. Відповідач покликається на те, що дане повідомлення передане на зберігання в Закарпатський обласний державний нотаріальний архів.

Водночас, як вбачається з листа державного нотаріуса Закарпатського обласного державного нотаріального архіву Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кондратенко Олени Анатоліївни від 01.09.2023 за № 344/01-21, у справах Першої ужгородської державної нотаріальної контори за 1966 рік не виявлено документів щодо накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належало ОСОБА_2 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54996076 від 05.02.2019 вбачається, що за фактом смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 63693387, та видано свідоцтво про право на спадщину за № 63708308 від 05.02.2019. Спадкоємцем останньої є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

П`ятого лютого 2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою О.С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом за № 81 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки за кадастровим 2110100000:26:001:0167, загальною площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 792052, виданого 12.09.2012 Ужгородською міською радою.

П`ятого лютого 2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою О.С. видане свідоцтво про право на спадщину за законом за № 80 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 березня 2006 року.

Згідно з листом № ІІ-128/66 від 25.12.2023, матеріали цивільної справи Ужгородського міського суду № ІІ-128/66 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вилучення майна з під опису до архіву Ужгородського міськрайонного суду на постійне зберігання не передавалися.

Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У справі, що розглядається, власником майна, на яке накладено арешт, є позивач ОСОБА_1 .

Підставою для накладення арешту на майно, яке просить скасувати позивач, стало повідомлення б/н від 27.06.1966 Нарсуду м. Ужгорода. Обтяження зареєстроване відповідачем через понад 40 років після виникнення безпосередньої підстави для реєстрації.

Зміст даного повідомлення чи правові підстави для його накладення судом під час розгляду справи не вдалося встановити.

Позивач вжив вичерпних заходів, передбачених ЦПК України, спрямованих на встановлення підстав накладення даного арешту, однак, встановити їх не вдалося, так як відповідач та Закарпатський обласний державний нотаріальний архів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали суду повідомили про відсутність витребовуваних документів.

Відомостями щодо суті зобов`язання, виконавчого провадження з його виконання, стягувача чи боржника, ні відповідач, ні позивач не володіють, наявні документи у справі такої інформації не містять, вжиті судом заходи не призвели до отримання таких фактичних даних.

Разом з цим, обтяження даного майна чинить перешкоди чинному власнику майна позивачу ОСОБА_1 , у розпорядженні належним йому майном, право власності на яке позивач набув вже після виникнення безпосередньої підстави для даного обтяження повідомлення б/н від 27.06.1966 Нарсуду м. Ужгорода, та після реєстрації даного обтяження 05жовтня 2006 року.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначене положення про право мирно володіти своїм майном.

Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979, у якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

Частиною другою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначена заборона позбавлення власності інакше як у загально суспільних інтересах та на умовах, передбачених законом. У цій частині встановлюються підстави та обмеження можливого позбавлення права власності.

Частиною третьою 3 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, визнається право держави контролювати здійснення права власності та вводити обмеження щодо такого права відповідно до загально суспільних інтересів та сплати податків або штрафів.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не має змоги, так як йому не відомі правові підстави для накладення даного обтяження, вжитими як ним та судом заходами встановити такі підстави не вдалося, враховуючи, що безпосередня підстава для обтяження виникла більше ніж сорок років тому, тобто задовго до того, як позивач став власником майна, на яке накладено арешт, і продовжує існувати, чим істотно порушується право позивача вільно володіти та розпоряджатися належним йому на законних підставах майном на власний розсуд, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зняття арешту з належного позивачу на законних підставах майна.

Щодо заперечень відповідача Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про те, що вона не є належним відповідачем у справі, суд виходить із такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У справі, що розглядається, виходячи з предмету позову, належним відповідачем повинен бути боржник, або стягувач за зобов`язанням, на підставі якого накладене обтяження, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, або відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Разом з цим, встановити таких осіб, під час розгляду справи не вдалося, в тому числі на підставі ухвали суду про витребування таких доказів у відповідача, у зв`язку з тим, що відповідач таких документів не зміг надати.

Водночас, враховуючи те, що саме дії відповідача, який після спливу більше ніж 40 років з часу виникнення підстави для накладення арешту зареєстрував обтяження на майно позивача, спричинили перешкоди останньому у користуванні належним йому майном, а також у зв`язку з неможливістю встановлення осіб, в інтересах яких накладене обтяження, суд дійшов висновку, що Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, хоч і не причетна безпосередньо до виникнення підстави для накладеного обтяження, у виключному випадку, враховуючи всі обставини в сукупності, може виступати відповідачем у даній справі.

На переконання суду, особа не повинна нести негативні наслідки обтяження належного йому майна, у разі правової невизначеності окремих державних інститутів, втрати документів державними органами, неможливості встановити обставини, з незалежних від позивача причин.

За відсутності будь-якого чинного зобов`язання стосовно власника майна, обтяження порушує право позивача як власника майна на вільне володіння, користування та розпорядження цим майном, а тому враховуючи, що з часу виникнення підстави для обтяження пройшов тривалий час, а також неможливість ідентифікації зобов`язання та підстави для накладення існуючого обтяження, суд дійшов висновку про те, що воно підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76-81, 223, 264, 265, 354, 447, 449 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зняти обтяження: арешт майна (архівний запис) - житлового будинку АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_2 , комментарий НОМЕР_2 ; реєстраційний номер обтяження 3836259, зареєстрований Першою ужгородською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н від 27.06.1966 Нарсуду м. Ужгорода.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева