Рішення

від 10.06.2024 по справі 160/1856/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуСправа №160/1856/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою "В4" від 22.05.2023 року №0115060412.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки позивача з питання достовірності даних, задекларованих в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - лютий 2023 року дійшов помилкових висновків про порушення останнім приписів вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме, завищення платником податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 33920,00 грн., а також завищення суми від`ємного значення у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 33920,00 грн. Так, проводячи камеральну перевірку наданої ТОВ "ГРАНОВІТА" декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року, обґрунтовуючи висновок тим, що декларацію з ПДВ за січень 2023 рік ТОВ "ГРАНОВІТА" не подано, відповідач зробив хибні висновки про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду від`ємне значення суми ПДВ - 33920,00 гривень, тобто податковий орган начебто виявив порушення щодо достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, що знаходиться поза межами предмету камеральної перевірки, оскільки перевірка результатів діяльності платника податків можлива лише під час проведення документальних перевірок. Крім того, сума від`ємного значення ПДВ у розмірі 33920,00 грн. у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року сформувалася до січня 2023 року, що підтверджується наданим відповідачу Додатком 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Д2 вх. реєстраційний №9054502490 від 20.03.2023 року, тому неотримання податковим органом декларації ПДВ за січень 2023 позивача жодним чином не вплинуло на його право формувати суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 33920,00 грн. З урахуванням викладеного, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22.05.2023 року №0115060412 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 року зазначена адміністративна справа №160/1856/24 була розподілена судді Куликову А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №160/1856/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29 січня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду по справі № 160/1856/24.

06.02.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 20.1 статті 20 розділу І ПКУ посадовою особою Криворізького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ГАНОВІТА» з питання достовірності даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2023 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2023 №13855/04-36-18-12/42082405. Акт перевірки направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу підприємства 20.04.2023 та отримано ТОВ «ГРАНОВІТА» згідно рекомендованого повідомлення про вручення 03.05.2023 року. Встановлено порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI (далі - ПКУ) в частині зарахування від`ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, що призвело до завищення суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 33920,00 гривень. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення від 22.05.2023 №0115060412 (форма «В4») про завищення суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 33920,00 гривень. Як свідчать обставини справи, під час камеральної перевірки встановлено відсутність подання декларації з податку на додану вартість за попередній звітний період, а саме - січень 2023 року. В порушення п.36.1 ст.36, п. 48.1 ст.48 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2023 рік (податкова декларація реєстраційний № 9054502476 від 20.03.2023) у розділі податковий кредит, задекларовані показники: рядок 16.1 «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 33920,00 гривень. Проте, декларація з податку на додану вартість за січень 2023 року ТОВ «ГРАНОВІТА» на момент проведення перевірки не надано. Таким чином, при співставленні вищезазначених показників встановлено завищення суми від`ємного значення відображеного у рядок 16.1 декларації з ПДВ за лютий 2023 рік. Відсутність факту надання декларації з податку на додану вартість за січень 2023 рік не дає права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний звітний період. Таким чином, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення 22.05.2023 року № 0115060412.

12.02.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

13.02.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останнім викладена позиція аналогічна заявленій ним у власній позовній заяві.

15.02.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Розпорядженням виконуючого обов`язки керівника апарату суду Віктора Духа від 03.04.2024 року №154д призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/1856/24 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 року №886/0/15-24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року адміністративну справу №160/1856/24 розподілено судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцевій І.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року прийнято до свого провадження справу №160/1856/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, та відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду по справі № 160/1856/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі пп. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 розділу І Податкового кодексу України, в порядку п. 49.18 ст.49, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 та ст. 76 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «ГРАНОВІТА» (код ЄДРПОУ 42082405) з питання достовірності даних задекларованих в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2023 року вх. Реєстраційний №9054502476 від 20.03.2023 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.04.2023 р. №13855/04-36-04-12/42082405 відповідно до висновків якого, зафіксовано встановлені під час перевірки допущення позивачем порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та про завищення платником податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 33920,00 грн., а також завищення суми від`ємного значення у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму 33920,00 грн. Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 33920,00 грн.

Крім того, у вказаному акті також зазначено, що платником податку не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2023 рік, що призвело до завищення суми від`ємного значення відображеного в ряд. 16.1 кол. Б декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму ПДВ 33920,00 грн.

На підставі вищевказаного акта камеральної перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22.05.2023 року №0115060412, яким ТОВ «ГРАНОВІТА» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у 33920,00 грн.

Незгода позивача з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області форми «В4» від 22.05.2023 року №0115060412 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України регламентовано, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

При цьому, окресленим підпунктом визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Між тим, положеннями статті 76 ПК України регламентовано, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Крім того, особливості проведення камеральних (електронних) перевірок податкової звітності з податку на додану вартість визначені Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Методичні рекомендації), що затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165.

Так, згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ Методичних рекомендацій встановлено, що податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є:

3.1.1.1. перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації;

3.1.1.2. перевірка логічного зв`язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

У складі декларації з ПДВ подаються додатки. У рядках декларації зазначено код додатка, який подається у разі заповнення даних відповідних рядків. Так, додаток Д1- подається у разі заповнення рядка/рядків 8.1, 8.1.1 та 16.1 - 16.1.3; додаток Д2 - рядка 22; додаток Д3 - рядка 23; додаток Д4 - рядка 23.1; додаток Д5 - рядка/рядків 1, 10, 14.1, 15; додаток Д6 - рядка/рядків 3, 4, 5, службове поле 10; додаток Д7 - рядка/рядків 15, 16.4 (перевіряється заповнення рядків).

За наявності вказаних додатків обов`язковим є безпосереднє співставлення наявних у них показників з відповідними показниками податкової декларації;

3.1.1.3. перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду, а саме:

рядка 21.1 - значенню рядка 20.2,

рядка 21.2 - значенню рядка 24 (з урахуванням графи 6 уточнюючих розрахунків попереднього звітного (податкового) періоду).

Значення рядка 21.3 звіряється з сумою, зазначеною в акті перевірки, складеному у звітному (податковому) періоді.

За змістом підпункту 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення арифметичних та/або логічних помилок такі дані враховуються при проведенні камеральних (електронних) перевірок.

Під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об`єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов`язань з податку, збору, обов`язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під методологічною (логічною) помилкою, у свою чергу, слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з того чи іншого податку, збору (обов`язкового платежу).

При цьому, підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 розд. ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, зокрема зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ № 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).

Наведене положення Методичних рекомендацій кореспондується із нормами пункту 201.10 статті 201 ПК України, якими закріплено, серед іншого, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналізуючи вказані обставини, суд звертає увагу на те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки- виявити в поданій звітності, інших даних системи електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Водночас процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого контролюючий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

У свою чергу, відповідно до норм підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом положень статей 77 і 78 ПК України на відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку.

При цьому, у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи наведені вище норми ПК України, перевірка достовірності та повноти нарахування і сплати податків є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України.

Аналогічне правозастосування викладене і в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа №804/6286/17), від 1 жовтня 2018 року (справа №821/1648/17), від 29 серпня 2019 року (справа 808/818/15), від 24 червня 2020 року (справа №640/18801/18), від 27 липня 2020 року (справа №824/843/16-а), від 30 листопада 2021 року (справа № 804/6320/17), від 09 серпня 2022 року (справа № 640/23486/21), від 16 лютого 2023 року (справа № 810/2373/16), від 01 березня 2023 року (справа № 420/5098/20), від 03 жовтня 2023 року (справа №160/8243/22).

Водночас, якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення платником податків податкового законодавства (зокрема, за наслідками здійсненого співставлення даних податкової звітності платника із даними, наявними в Єдиному реєстрі податкових накладних), то податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку такого платника, так як питання достовірності відображених платником податків у поданій ним податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування відповідним податком, перевіряється шляхом комплексного дослідження податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, - тобто в ході вже документальної перевірки, в порядку передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №810/2373/16.

У той же час, в постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а, від 21.01.2021 у справі № 813/2519/17 сформовано висновки про те, що при проведенні камеральних перевірок податкові органи мають право перевіряти податкову звітність на наявність арифметичних або методологічних помилок, досліджувати логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників безпосередньо декларації, а також додатків до неї, порівнювати показники декларацій за поточний і попередні звітні періоди тощо.

Однак, Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень під час камеральної перевірки перевіряти декларування окремих показників «по суті», тобто аналізувати документи і окремі операції платника податків для перевірки достовірності декларування тих чи інших показників. Така перевірка може здійснюватися лише в межах документальної перевірки планової або позапланової.

Судом встановлено, що відповідачем під час камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ «ГРАНОВІТА» вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкого) періоду. Платником податку не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2023 рік, що призвело до завищення суми від`ємного значення відображеного в ряд. 16.1 кол. Б декларації з ПДВ за лютий 2023 року на суму ПДВ 33920,00 грн.

Крім того, за твердженням представника позивача, як вбачається з Додатку 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Д2 вх. реєстраційний №9054502490 від 20.03.2023 року, сума від`ємного значення ПДВ 33 920,00 грн. у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року сформувалася за рахунок суми від`ємного значення ПДВ 12327,0 грн. у жовтні 2020 року та суми від`ємного значення ПДВ 21 593,00 грн. у вересні 2021 року, тобто задовго до січня 2023 року, а тому несвоєчасне отримання податковим органом декларації ПДВ за січень 2023 позивача жодним чином не вплинуло на його право формувати суму від`ємного значення ПДВ у сумі 33 920,00 грн.

Більше того, суд вважає за необхідне вказати, що в акті камеральної перевірки від 19.04.2023 р. №13855/04-36-04-12/42082405 відсутній чіткий опис вчиненого позивачем порушення, а саме: не відображено ані дати, ані номерів податкових накладних/розрахунків коригування, які зареєстровані постачальником із порушенням граничних термінів реєстрації в ЄРПН, як і найменування постачальника.

Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, є обов`язковою умовою для проведення перевірки та реалізації її наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У той же час, положеннями статті 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

За сталою судовою практикою, у тому числі й Верховного Суду, умовами допустимості доказів є: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб`єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне процесуальне оформлення одержаних фактичних даних.

Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених Кодексом адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа №808/1746/15), від 18 грудня 2018 року (справа №805/406/17-а), від 20 вересня 2019 року (справа №0340/1931/18), від 27 лютого 2020 року у справі № П/811/3206/15, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що контролюючий орган здійснивши вихід за межі предмету камеральної перевірки допустив протиправні дії, що має своїм наслідком формування висновку суду про незаконність такої перевірки, а тому акт перевірки від 19.04.2023 р. №13855/04-36-04-12/42082405 не може бути допустимими доказами порушення ТОВ «ГРАНОВІТА» вимог податкового законодавства.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22.05.2023 року №0115060412, яким ТОВ «ГРАНОВІТА» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість у 33920,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНОВІТА» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3028,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» (вул. Садова, буд. 93, с. Червоне, Широківський р-н, Дніпропетровська обл., 53721, код ЄДРПОУ 42082405) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22.05.2023 року №0115060412, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНОВІТА» (вул. Садова, буд.93, с. Червоне, Широківський р-н, Дніпропетровська обл., 53721, код ЄДРПОУ 42082405) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева