Рішення

від 06.06.2024 по справі 675/2110/23

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/2110/23

Провадження № 2/675/189/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2024 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Демчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

представника Ізяславської міської ради Ящук Т.І.,

представника відповідача адвоката Рівнячок Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізяславі справу за позовом Ізяславської міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

встановив:

Ізяславська міська рада звернулась до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 58983,76 грн, як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою внаслідок порушення земельного законодавства. Зокрема позивач вказує, що у період з 01.09.2020 року по 09.08.2023 року відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, договір оренди не укладала, хоча земельна ділянка використовувалась відповідачкою для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка та її Представник адвокат Рівнячок Л.С. в судове засідання не прибули. Представник надіслав заяву на адресу суду, в якій просив в задоволенні позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписамист. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннямиЗемельного кодексу УкраїнитаЦивільного кодексу України.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачка ОСОБА_1 з 28.12.2018 року по 09.08.2023 року була власником будівлі складу № 13/157, загальною площею 137 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6822110100:01:008:1157, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у комунальній власності, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 340591424 від 27.07.2023року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186004074 від 24.10.2019 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6800524442023 від 27.07.2023 року.

Договір оренди вказаної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.04.2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 6822110100:01:008:1157 складає 143448,00 грн.

Згідно витягу № НВ -9924952062023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.07.2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 6822110100:01:008:1157 складає 239028,17 грн.

Рішенням Ізяславськоїї міської ради №4 від 23.06.2020 року 68 сесії затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Ізяслав, розроблену ТОВ «Атлас Бізнес Груп».

Також, рішенням Ізяславської міської ради №3 від 14.07.2021 року встановлено річні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, розташовані на території Ізяславської міської територіальної громади у відсотках від нормативної грошової оцінки земель.

Згідно акту визначення розміру збитків № 2 від 05.09.2023 року, затвердженому рішенням Ізяславської міської ради № 181 від 28.09.2023 року розмір заподіяних збитків становить 60397,32 грн.

Відповідно до розрахунку Фінансового управління Ізяславської міської ради від 25.12.2023 року № 03-08/620 сума збитків з 01.09.2020 року до 09.08.2023 року становить 58983,76 грн.

Аналізуючи норми права, на які посилався позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Згідно зістаттею 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до положеньстатті 80 Земельного кодексу Українисуб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей122,123,124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексушляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першоюстатті 79 ЗК Україниземельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятоїстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК Українивизначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядкустатті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другоїстатті 120 ЗК Українине вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до ч. 1ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змістуст. 1212 ЦК Українивбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.

Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права, а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами по справі не укладався та право оренди відповідно до закону не реєструвалось.

Відтак, грошові кошти з орендної плати за користування земельною ділянкою до бюджету територіальної громади м. Ізяслава відповідач не сплачував.

Згідно з розрахунком позивача сума недоотриманих територіальною громадою грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2020 року по 09.08.2023 року складає 58983,76 грн.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачкою, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача, в порядкуст. 1212 ЦК України, грошові кошти в розмірі 58983,76 грн.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 під час розгляду справи №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

А отже, беручи до уваги що протягом спірного періоду власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці є відповідачка, вбачається обґрунтованість заявлених в рамках даної справи вимог.

Згідно зістаттею 96 Земельного кодексу Україниземлекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, де:

- земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 ст. 14 ПК України)

- орендна плата - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 cm. 14ПК України).

Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець призначає «орендну плату» (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України).

Таким чином, з моменту фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки, у останнього в силу закону виник обов`язок щодо здійснення відповідної плати, що у свою чергу вказує на необхідність вчинення ним відповідних дій направлених на врегулювання земельних правовідносин.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально- правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнана або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17.

У цій справі підставою звернення з позовом до суду є те, що відповідач, як власник нерухомого майна, протягом певного періоду володів, користувався та розпоряджався нерухомим майном, проте не вжив заходів щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 11, 15,16,257,264,268,319,322,1212 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128,131,136,141,197,258-259,263,265,268,274,354-355 ЦПК Українисуд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області 58983 грн 76 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області 2684 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів після його проголошення.

Суддя П.В.Демчук