Рішення

від 19.06.2024 по справі 523/5137/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/5137/24

Провадження №2/523/3264/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"19" червня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя Далеко К.О.,

за участю секретаря Дмітрієвої В.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду№17в м.Одесі цивільнусправу запозовом Об`єднання співвласників багатоквартирпного будинку «ТРІ-УМФ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРІ-УМФ»звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10929,62 грн за надані житолово-комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 м2.

Рішенням Одеської міської ради № 2138-VІІ від 14.06.2017 про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) ОСББ «ТРІ-УМФ» передано будинок АДРЕСА_2 .

Об`єднання зареєстровано в Єдиному державного реєстрі юридичній: осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05 вересня 2016року.

Відповідно до Розділу ІІ Статуту Позивача, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав Співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Розміри внесківспіввласників будинкуна утриманнябудинку таприбудинкової територіїзатверджені рішеннямзагальних зборівчленів ОСББ«ТРІ-УМФ».Проте,в порушеннявимог законодавствавідповідач,отримуючи житлово-комунальніпослуги,не сплачуєкошти заотримувані послуги,внаслідок чогоу відповідачавиникла заборгованість за період з 01.12.2018 по 29.02.2024 у розмірі 10929,62 грн, що і стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Таким чином, позивач просив його позов задовольнити, з обґрунтувань, що викладені в позові.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву відповідно до якої підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу у його відсутність. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогамст.280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд установив,що балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_2 є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРІ-УМІ» (код в ЄДРПОУ 40805386).

Відповідно до Розділу ІІ Статуту Позивача, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав Співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

ОСББ «ТРІ-УМФ» надає відповідачу послуги УБПТ (утримання будинку та прибудинкової території) та вивіз сміття (побутових відходів) як споживачу, а відповідач, споживаючи ці послуги, зобов`язаний щомісяця в повному обсязі та вчасно сплачувати за це кошти.

Проте, в порушення вимог законодавства відповідач, отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачує кошти за отримувані послуги, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 10929, 62 грн.

Відповідно до копії Протоколу загалиних зборів № 8 від 13.11.2019 року було обрано членів правління, членів ревізійної комісії від будинків АДРЕСА_3 , а також затверджено внесок на утримання багатоквартирних будинків АДРЕСА_3 у розмірі 4,50 грн за 1 кв.м..

Згідно представленої позивачем Довідки про заборгованість встановлено, що відповідачем станом на 29.02.2024 р. допущено заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 10929,62 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною четвертоюстатті 319 ЦК Українивстановлено, що власність зобов`язує.

Відповідно до положеньстатті 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК Українивбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору таЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За змістомстатті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

Частина 5 статті 21 вказаного вище Закону встановлює, що для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов`язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об`єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об`єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 1статті 20 Закону України № 2866-III).

Відповідно до статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

При цьому частиною 5статті 24 Закон України №2866-IIIвстановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.

Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідача сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шостастатті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.

Згідно з положеннямист. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що відповідач в силу Закону є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а відтак на нього покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ «ТРІ-УМФ» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Як було встановлено та зазначено у даному рішенні, відповідач ОСОБА_2 є власником та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , була зобов`язана проводити оплату з встановлених ОСББ платежів з утримання будинку, проте, допустила заборгованість, яка станом на 29.02.2024 року складає 10929,62 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, в спростування доводів позивача, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

З розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ в суді, поданим представником позивача адвокатом Бороган В.В., вбачається, що позивач за подачу позовної заяви сплатив 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 78 яка міститься в матеріалах справи.

Крім вищезазначених сум в розрахунку, представник позивача адвокат Бороган В.В. також зазначив суму адвокатських послуг, яку просить стягнути з відповідача на користь позивача, у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами частини 2ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституціїпокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самомудоговорірозміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених ОСББ « ТРІ-УМФ» витрат на правничу допомогу, суду надано: 1) договір про надання правничої допомоги від 09.02.2024 р.; 2) Акт приймання передачі наданої правової послуги від 20.02.2024 року.

Згідно умов Дорговору вартість роботи Адвоката за договором становить 5000,00 грн..

Згідно акта приймання-передачі з надання з правової послуги від 20.02.2024 року, адвокатом Борога В.В. надано ОСББ «ТРІ-УМФ» наступні послуги: 1) усна консультація; 2) вивчення документів; 3) вивчення актуальної практики в подібнизх правовідносинах; 4) формування правової позиції; 5) підготовка позовноїї заяви.

Проаналізувавши вказаний Акт прийому-передачі наданих послуг інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст.3,11-13,17- 18,109,131,137,141,211,223,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирпного будинку «ТРІ-УМФ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ТРІ-УМФ»(ЄДРПОУ40805386,місцезнаходження:м.Одеса,пр-тДобровольського,79)заборгованість зажитлово-комунальніпослуги урозмірір 10929(десят тисячдев`ятсот двадцятьдев`ять)грн 62коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРІ-УМФ» (ЄДРПОУ 40805386, місцезнаходження: м. Одеса, пр-т Добровольського, 79) судовий збір у розмірі 3028 ( три тисячі двадцять вісім) грн, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРІ-УМФ» (ЄДРПОУ 40805386, місцезнаходження: м. Одеса, пр-т Добровольського, 79) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 24.06.2024р.

Суддя: К.О. Далеко