Рішення

від 13.06.2024 по справі 296/9435/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9435/23

2/296/568/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

під головуванням судді Драча Ю.І.

за участю секретаря судових засідань Алексеєнко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Менської міської ради (Служба у справах дітей Менської міської ради) про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог заначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що після народження дитини сімейне життя між сторонами не склалось, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинили проживати разом, не підтримували сімейні відносини та не вели спільне господарство, тому шлюб між сторонами було розірвано за рішенням суду. Після розірвання шлюбу дитина перебувала на повному утриманні позивача, відповідач не надавав жодної матеріальної допомоги, тому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Батько дитини не цікавився життям сина, не виховував його, не надавав матеріальної допомоги, не цікавився станом його здоров`я, тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, повістки повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 25.02.2016 у справі № 281/694/15-ц (а.с. 17).

Після реєстрації шлюбу 14.02.2019 позивач змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 23).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Так, судом встановлено, що рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 24.12.2015 року у справі № 281629/15-ц задоволено позов та вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.10.2015 і до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20-22).

Разом з цим, відповідно до довідки Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.09.2023 № 100776/23.25.-12/23 вбачається, що згідно з матеріалами виконавчого провадження № 51209765, яке відкрите з виконання виконавчого листа № 281/629/15-ц, станом на 01.09.2023 наявна заборгованість зі слати аліментів у сумі 105669,08 грн. (а.с.28).

Відповідно до довідки Менського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» комбінованого типу Менської міської ради від 23.05.2023 № 29 вихованець групи «Перлинка», «Янголятко» ОСОБА_3 відвідував дитячий садок з 21.02.2017 по 31.08.2020. Дитину приводила та забирала з садка мама ОСОБА_2 . Батько дитини ОСОБА_3 за весь час перебування дитини з ЗДО не приводив , не відвідував та не забирав ОСОБА_4 , не приймав участі у житті дитячого садка (а.с. 24).

Відповідно до характеристики учня 4-А класу Опорного закладу Менської гімназії Менської міської ради Чернігівської області Корюківського району, ОСОБА_4 навчається у закладі з 2020 року. Батько ОСОБА_3 ніколи не цікавився шкільним життям дитини, жодного разу не приводив дитину і не забирав зі школи. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся, в батьківській групі відсутній ( а.с. 25).

Статтею 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків, а саме: бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім`ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності, відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перерахована в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Передбачене пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. У тому числі підставою для позбавлення батьківських прав є п. п. 3,4 ч. 1 ст. 164 СК України, а саме батьки жорстоко поводяться з дитиною, якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку виконавчого комітету Менської міської ради, затвердженого рішенням № 193 від 19.07.2023 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», вбачається, що виконавчий комітет Менської міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32).

В зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ухиляється, нехтує батьківськими правами, не піклується про дитину.

Згідно вимог ст.164 Сімейного Кодексу України, якщо буде встановлено, що батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, в судовому порядку вони можуть бути позбавлені батьківських прав.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Крім того, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представником позивача в обґрунтування суми стягнення витрат за професійну правову допомогу надано Договір про надання правничої допомоги від 22.08.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 7500,00 грн., Акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 01.05.2024, копію ордеру про надання правової допомоги серії АМ № 1062096 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає заявлені позивачем витрати на правову допомогу сумі 7500,00 грн. співмірними зі складністю справи, часом, витраченим на підготовку документів та обсягом виконаних робіт, розмір таких витрат відповідає засаді розумності та належним чином доведений.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Менської міської ради, ЄДРПОУ 42107183. Юридична адреса: 15600, Чернігівська область, Корюківський район, місто Мена, вул. Героїв АТО, 6.

Головуючий суддя Ю. І. Драч