Рішення

від 01.07.2024 по справі 345/2458/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/2458/24

Провадження № 2/345/629/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2024 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Антарес» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т АН О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 13 серпня 2018 року по 31 січня 2024 року він знаходився у трудових відносинах з товариством обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС». Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 17235,47 грн. Підтвердженням факту існування заборгованості є розрахунковий лист, який видано боржником без належних реквізитів. 31 січня 2024 року позивач був звільнений за п. 1 статті 36 КЗпП України, а повний розрахунок із ним не було проведено., а тому позивач вважає, що наявні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. А тому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС» на користь позивача заборгованість у вигляді нарахованої але не виплаченої заробітньої плати в розмірі 17235,47 грн. , а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2024 року по 11.04.2024 року в сумі 23 255 грн. та судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що у період з 13 серпня 2018 року по 31 січня 2024 року ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з товариством обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС», що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 і номер трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 6-8).

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 17 235,47 грн., що підтверджується розрахунковим листом за січень 2024 року (а.с. 9).

31 січня 2024 року позивач був звільнений за п. 1 статті 36 КЗпП України, що підтверджується наказом № 47-ОС від 24.01.2024 р. (а.с. 8).

03.04.2024 року ухвалою суду у справі 345/2178/24 позивачу було відмовлено у видачі наказу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітньої плати у зв`язку з неналежним оформленням документів, що вказують на розмір нарахованої але не виплаченої заробітньої плати на зазначену суму.

Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості відповідачем не оспорюється, що підтверджується довідкою, яка видана боржником (а.с. 9), доказів відсутності вини позивача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заборговану заробітню плату, яка нарахована, але не виплачена та середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні, за період з 01 лютого 2024 року по 11 квітня 2024 року, тобто по день звернення до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітньої плати , що становить 50 робочих днів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно із пунктом 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Також даним порядком встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Середньоденна заробітна плата для обчислення виплат за час затримки розрахунку визначена відповідно до пункту 2 Порядку складає наступну суму:

Середньоденна заробітна плата = (сума заробітної плати за два місяці перед звільненням) поділена на число робочих днів за останні два календарні місяці при звільненні, тобто заробітна плата за листопад 2023 року + заробітна плата за грудень 2023 року / (листопад 2023 - 21 робочий день + грудень 2023 року - 23 робочих дні).

Заробітна плата за грудень 2023 року складає 9312 грн, за листопад 2023 року складає 10 687, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді від 23.03.2024 року (а.с. 15-17).

Кількість робочих днів у грудні 2023 року - 21 день.

Кількість робочих днів у листопаді 2023 року - 22 дні.

Отже, середньоденна заробітна плата складає наступну суму:

(9312+10687)/(21+22) = 465,10 грн.

Враховуючи вищезазначене, до стягнення на користь позивача підлягає середній заробіток за період затримки з 01 лютого 2024 року по 11 квітня 2024 року (50 робочих днів) з розрахунку середньоденного заробітку 465,10 грн, що становить наступну суму

465,10 * 50 робочих днів = 23 255 грн.

Отже, загальна сума до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає суму в розмірі 23 255 грн.

У пункті 86 Постанови Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження N 14-623цс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків, що аналогічні з фактичними обставинами даної позовної заяви, а саме:

«86. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.»

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наданою квитанцією (а.с. 24), а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн. сплаченого ним судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Виходячи із положень п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Згідно ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

На підставі наведеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 4,12, 13,19,137, 141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 23 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Антарес» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС» (ідентифікаційний код 31725625, юридична адреса Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 39Г) на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 17 235,47 грн. а також заборгованість в розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2024 року по 11.04.2024 року в сумі 23 255 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, всього на загальну суму 40 490,47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС» (ідентифікаційний код 31725625, юридична адреса Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 39Г) на користь ОСОБА_1 1211, 20 грн. сплаченого ним судового збору за подачу позову до суду.

Рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АНТАРЕС» (ідентифікаційний код 31725625, юридична адреса Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 39Г) на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 255 грн. та заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітньої плати в розмірі 17 235,47 грн. допустити до негайного виконання.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: