Рішення

від 27.06.2024 по справі 527/1929/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1929/23

Провадження № 2/536/190/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Клонової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрофірми «Вересень» про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки,-

Встановив:

ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник - адвокат Завезіон Є.Л., звернулася до суду із позовом до Агрофірми «Вересень» про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку площею 3,3401 га, кадастровий номер: 5322480800:03:000:0250 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 04.12.2018. Зазначену земельну ділянку позивачка отримала у власність після смерті матері - ОСОБА_3 . Між ОСОБА_3 та Агрофірмою «Вересень» 01.12.2015 на вказану земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років. Вказаний договір оренди зареєстрований державним реєстратором 27.02.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 28560870. Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п. 4.2. Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до п. 4.3. Договору, орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше 30 грудня кожного року.

Відповідно до Витягу № НВ-5300541122023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5322480800:03:000:0250 складає 111910,44 грн. Договір оренди землі між Орендодавцем та Орендарем було укладено 01.12.2015 на 7 років, відповідно до цього строк дії Договору сплив 01.12.2022 та договір не було автоматично поновлено. Орендарем не було сплачено орендної плати за останній рік користування земельною ділянкою в розмірі 7833,73 грн. Відповідно до ч.3 п. 9.4 Договору про оренду земельної ділянки, Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату протягом терміну зазначеного в договорі: не пізніше строку, встановленого за взаємною згодою Сторін Договору. Відповідачем позивачці орендну плату за вказану земельну ділянку за 2022 рік виплачено не було, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача Агрофірми «Вересень» суму боргу за оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с/рада Гориславська, в розмірі 8260,20 гривень, яка складається з: 7833,73 грн. - орендна плата за користування земельною ділянкою за 2022 рік, 252,34 грн. - інфляційне збільшення боргу, 173,13 грн. - пеня, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Представник відповідача Агрофірми «Вересень»Сухорук Д. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що предметом доказування у справі є невиплата орендної плати відповідачем за 2022 рік у вказаному в позові розмірі. При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів невиплати Товариством орендної плати за користування земельною ділянкою; позов не містить жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача. Докази (копії документів), додані до позову у своїй сукупності вказують лише на наявність у позивача права власності на вказану земельну ділянку, проте не вказують на порушення її прав відповідачем по справі. Також заявляє клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2023 року було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Агрофірми «Вересень» про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Є.Л. було витребувано докази по справі.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Є.Л. було витребувано докази по справі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Завезіон Є.Л. не з`явилися, від представника позивача в провадження суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 (а.с. 95).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, надав в провадження суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.. 62).

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З договору оренди землі №б/н від 01.12.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Агрофірмою «Вересень» вбачається, що предметом договору оренди є земельна ділянка із кадастровим номером №5322480800:03:000:0250, площею 3,3401 га. Договір укладено на 7 років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до п. 4.3. Договору, орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше 30 грудня кожного року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.8 Договору).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №54448030 від 02.03.2016 року, земельна ділянка із кадастровим номером №5322480800:03:000:0250, площею 3,3401 га належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Інше речове право - право оренди земельної ділянки, орендар: Агрофірма «Вересень» (а.с.10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем земельної ділянки із кадастровим номером №5322480800:03:000:0250, площею 3,3401 га після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_4 (а.с.8). Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстрована за ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №148065516 від 04.02.2018 року (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 прізвище « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 » у зв`язку із укладенням шлюбу ОСОБА_1 (а.с.7).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до Витягу №НВ-5300541122023 від 27.06.2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5322480800:03:000:0250 складає 111910,44 грн. (а.с.15).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №9-16-0.63-2884/2-24 від 10.06.2024 року вбачається, що у 2022 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,3401 га з кадастровим номером 5322480800:03:000:0250 складала 111910,44 грн.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Отже, плата за володіння і користування орендованою земельною ділянкою є обов`язковою умовою оренди землі.

Розмір орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату визначається умовами договору оренди землі (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, у спірних правовідносинах саме орендар є зобов`язаною особою (боржником) щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку орендодавцю у розмірі та на умовах, визначених договором оренди землі, та відповідно на нього покладається обов`язок доведення належного виконання такого зобов`язання.

Як встановлено по справі, умовами договору оренди землі від 01 грудня 2015 року Агрофірма «Вересень» взяла на себе зобов`язання до 30 грудня кожного року сплачувати орендодавцю за оренду належної їй земельної ділянки орендну плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Свого обов`язку з виплати орендної плати позивачу за 2022 рік відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до статей 11, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість, заперечуючи факт невиплати позивачу орендної плати, відповідач доказів на підтвердження належного виконання ним свого обов`язку за договором оренди землі суду не надав та відповідних обставин не довів.

Також, заперечення відповідача спростовується даними листа ГУ ДПС у Полтавській області №5059/5/16-31-19-02-13 від 13.03.2024, згідно якого протягом 2022 року Агрофірма «Вересень» не звітувала про виплату доходів на користь громадянки ОСОБА_1 (а.с 77).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок невиконання орендарем умов договору оренди землі стосовно виплати орендної плати за землю виникла заборгованість , яку орендар добровільно не сплачує. У зв`язку з невиконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі у орендодавця виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. Договору оренди землі від 01 грудня 2015 року, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання через несвоєчасну виплату орендної плати, тому на користь позивача підлягає стягненню пеня відповідно до п. 4.8 Договору оренди.

Згідно приведеного розрахунку, сума інфляційного збільшення боргу за 221 день становить 253,34 грн., розмір пені за 221 день прострочення платежу становить 173,13 грн.

Відповідач наведений розрахунок не спростував, іншого розрахунку не надав.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач фактично користувався земельною ділянкою, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачував, чим порушив умови договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню заборгованість за орендну плату в загальному розмірі 8260 грн. 20 коп., яка складається з: 7833,73 грн. - орендна плата за користування земельною ділянкою за 2022 рік, 252,34 грн. - інфляційне збільшення боргу, 173,13 грн. - пеня.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частинами першою, третьою ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положення частини другою ст. 137 ЦПК України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною п`ятою ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 року (а.с.20-22), акт прийому-передачі наданих послуг від 10 серпня 2023 року, згідно якого вартість зустрічі та консультації щодо визначення способу захисту становить 500 грн., складання позовної заяви становить 2500 грн. (а.с.23), квитанцію до прибуткового касового ордеру №16 від 10.08.2023 року на суму 3000 грн. (а.с.24).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив про зменшення витрат на правову допомогу сторона відповідача, посилаючись на неспівмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справ.

З огляду на викладене, беручи до уваги складність цієї справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи доводи представника відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 2000 грн. на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 77-81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст.13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», суд -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Агрофірми «Вересень» про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки - задовольнити.

Стягнути з Агрофірми «Вересень», код ЄДРПОУ 23810167, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Погреби, вул. Жовтнева, буд.27, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором оренди земельної ділянки №б/н від 01.12.2015 року у розмірі 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 20 коп.

Стягнути з Агрофірми «Вересень», код ЄДРПОУ 23810167, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Погреби, вул. Жовтнева, буд.27 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 01 липня 2024 року.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Агрофірма «Вересень», код ЄДРПОУ 23810167, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Погреби, вул. Жовтнева, буд.27.

СуддяА. С. Река