Рішення

від 01.07.2024 по справі 752/4490/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4490/24

Провадження № 2/752/3817/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши за парвилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція`Інтера» про визнання припиненими трудових відносин та вчинення дій, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом і просить:

-визнати припиненими її трудові відносини з ТОВ «Рекламна агенція`Інтера» з 06 жовня 2023 року в зв`язку із звільненням з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП;

-виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запис про неї, як керівника та підписанта ТОВ «Рекламна агенція`Інтера».

Посилається в позові на те, що відповідно до наказу № 2/05-К від 02 травня 2023 року на підставі рішення №02/05/23 від 02 травня 2023 року приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Рекламна агенція`Інтера».

Про це був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форувань.

Засновником та єдиним учасником ТОВ «Рекламна агенція`Інтера» є ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Для управління корпоративними правами товариства було призначено ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва від 02 травня 2023 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєровою О.В.

31 серпня 2023 року вона написала заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

З цією метою нею ініціювалося питання проведення загальних зборів товариства та двічі: 04 вересня 2023 року та 09 жовтня 2023 року вручалися ОСОБА_3 запрошення на загальні збори, які скликалися на 06 жовтня 2023 року та 15 листопада 2023 року відповідно.

В повідомленні про скликання зборів було запропоновано звільнити її, як директора товариства.

Проте ОСОБА_3 , як управитель майном, проігнорувала її повідомлення, тому загальні збори не відбулися, а тому вона змушена звертатися до суду.

Крім того, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» просить виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запис про неї, як керівника та підписанта ТОВ «Рекламна агенція`Інтера».

Враховуючи тривалі ігнорування її зяви про звільнення з боку управителя майном, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 29 лютого 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

Відповідно до довідки ф20 на поверенння, складеної поштовим відділенням №03191 м.Києва 28 березня 2024 року, направлені судом документи повернуті в зв`язку з відсутністю адресата за місцем знаходження.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.

Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.

Відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з цього, відсутності адресата за міцем знаходження, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Досдідивши матеріал справи,суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

При цьому, ст.3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу № 2/05-К від 02 травня 2023 року на підставі рішення №02/05/23 від 02 травня 2023 року приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Рекламна агенція`Інтера».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форувань позивач є керівником ТОВ «Рекламна агенція`Інтера».

Засновником та єдиним бенифіціарним влаником ТОВ «Рекламна агенція`Інтера» є ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

На підставі ст. 61 Закону України « Про нотаріат» для управління корпоративними правами товариства було призначено з числа спадкоємців ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва від 02 травня 2023 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєровою О.В.

( а.с. 27 - 33; 48 - 49 )

31 серпня 2023 року позивач на ім.»я розпорядника корпоративними правами ОСОБА_3 подала заяву про звільнення з посади за власним бажанням, яка була отримана останньою в цей же день, про що свідчить її підпис на заяві.

Двічі: 04 вересня 2023 року та 09 жовтня 2023 року розпоряднику корпоративними правами ОСОБА_3 позивачем вручался запрошення на загальні збори, які скликалися на 06 жовтня 2023 року та 15 листопада 2023 року відповідно.

В повідомленні про скликання зборів було запропоновано звільнити її, як директора товариства.

Отримання вказаних запрошень підтверджується її підписами на змісті запрошень.

( а.с. 24 - 26 )

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що управитель майном наказ про її звільнення не видала, а її повідомлення про скликання загальних зборів проігнорувала.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно із ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та набрала чинності 11 вересня 1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.

Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати.

За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до п. 4 ч.1 т. 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно з п.7.1 Статуту ТОВ`Рекламна агенція`Ітера» вищим органом Товариства є Загальні збори учасників, виконавчий орган Товариства - Директор.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Статтями 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

Відповідно до п.9.3 Статуту ТОВ`Рекламна агенція`Інтера`будь-хто з учасників вправі вимагати розгляду питання на Збора Учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до дня початку зборів.

З заяви позивача від 31 серпня 2023 року вбачається, що вона просила звільнити її з займаної посади з 06 жовтня 2023 року.

Передбачений ч.1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі.

Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики.

І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " № 20372/11, § 65)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

З урахуванням цього суд вважає, що права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч.1 ст. 38 КЗпП України, є порушним.

Невиконання покладених на учасників ТОВ Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу та невирішення зборами учасників товариства заяви про звільнення позивача з посади директора є порушенням її права на вільний вибір праці.

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З урахуванням цього суд вважає спосіб захисту, який просить застосувати позивач, таким, що не суперечить закону та є ефективним у даному випадку.

Що стосується вимоги про виключенняз Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запису про позивача, як керівника та підписанта ТОВ «Рекламна агенція`Інтера», суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації та інших реєстраційних дій регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Згідно з п. 2 ч.1 т. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 25 Закону передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Тобто, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації має вносити зміни до відомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення запису про керівника відповідного товариства.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Способи захисту цивільних прав визначено ч.2 ст.16 ЦК України, одним із яких є припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в справах №908/976/19 від 21 вересня 2022 року, №910/3009/18 від 22 вересня 2020 року та № 209/3085/20 від 08 лютого 2022 року зазначила, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення -гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в п.44 постанови справі № 462/5368/16 від 22 вересня 2022 року дала визначення поняттю процесуальної економії, згідно з якою принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З матеріалів справи вбачається, що права позивача є порушеними, ці порушення мають тривалий характер, оскільки керівництво відповідача ухиляється від виконання обов`язку, визначеного Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на проведення Загальних зборів та звільнення позивача, як директора товариства.

Іншим чином реалізувати своє право на звільнення з посади позивач позбавлена можливості.

Такі дії відповідача тягнуть за собою інші порушення прав позивача - наявності інформації про неї в ЄДРПОУ, як директора товариства, тобто відповідальної особи, яка здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та є відповідальною особою за ведення фінансової діяльності.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач за зареєстрованим місцем знаходження, зазначеним у ЄДРПОУ, відсутній, а тому існує загроза перешкоди в зв`язку з цим у виконанні рішення суду в частині виключення інформації про позивача, як директора, з ЄДРПОУ.

Суд враховує, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в цій частині, це відповідатиме завданням цивільного судочинства, оскільки при вирішенні судом справ правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Крім того,суд вважає, що задоволення вимог позивача в такому вигляді не буде поршенням норм ст.19 Конституції України та не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу державної реєстрації, як органу державної влади.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підляє стягненню сплачений нею судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3, 21-22, 36, 38 КЗпП України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція`Інтера» з 06 жовтня 2023 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмежною відповідальністю «Рекламна агенція`Інтера».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція`Інтера» на користь ОСОБА_1 2 422. 40 грн. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП:невідомий.

Відповідач: Товаритво з обмеженою відповідальністю`Реклана агенція`Інтера», адреса: 03118 м.Київ. проспект В.Лобановського, 128, кв34, ЄДРПОУ: 38683938.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В.Машкевич