Рішення

від 19.06.2024 по справі 206/4685/23

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/4685/23

Провадження 2/206/123/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Тимченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року витребувано від Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору з визначення способу участі у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком ОСОБА_1 .

29.01.2024 року на електронну пошту суду надійшла уточнена позовна заява про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що з08.06.2013 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції, актовий запис № 134. Від шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та старший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До березня 2022 подружжя з дітьми проживали разом, але натомість, після початку повномаштабного вторгнення російських окупантів до України в березні 2022 року родина виїхала з міста Дніпра на захід України для безпеки дітей. Відповідачка підтримувала контакт з позивачем, але у червні 2022 року відповідачка виїхала за кордон України та без дозволу батька вивезла спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до міста Scwabisch Hall в Німеччині, де їм наддали соціальне житло та поставлено на облік у Jobcenter im Landkreis Schwabisch Hall. У травні 2023 року відповідачка вигнала старшого сина ОСОБА_4 з їхнього соціального житла та наразі зараз він мешкає окремо та не дозволяє спілкуватись з молодшим сином. Проживаючи за кордоном відповідачка на теперішній час всіляко перешкоджає вільному спілкуванню позивача із неповнолітнім сином ОСОБА_3 , створюючи перешкоди, не даючи зв`язатись з сином навіть через соціальні мережі. У зв`язку з чим, позивач двічі звертався з листами про необхідність втручання в питання спілкування з молодшим сином до компетентних органів країни Німеччини, яка надала прилисток дітям позивача та відповідачці.

У зв`язку з вищенаведеним позивач вимушений звернутись до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною , що йому чинить відповідачка, визначивши наступні способи його участі у вихованні сина, ОСОБА_5 : на період дії воєнного стану до поверення відповідачки з сином до України, необмежене спілкування з сином в онлайн режимі, засобами телефонного, поштового електронного, відео зв?язку та за допомогою мережі Інтернет, відповідно до режиму дня дитини; після повернення відповідачки з сином до України до місця постійного проживання: шляхом побачень та спілкування з дитиною: у вихідні дні за постійним місцем проживання батька, починаючи з п?ятниці, субота, та неділя; на протязі 30 днів під час літніх канікул та 7 днів під час семестрових канікул без обмеження місця зустрічей; в день народження ОСОБА_3 , до досягнення сином повноліття; в день народження батька, ОСОБА_6 , щороку; на державні свята в тому числі за місцем мешкання батька з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, але надала заяву, в якій просила суд позов задовольнити та розглядати за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причину неявки суд не повідомила. Заяв та клопотань до суду не надійшло у зв`язку з чим, враховуючи, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.280-282 ЦПК Українина підставі наявних у справі доказів.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засідані повідомив, що є сином позивача та відповідачки, який в червні 2022 року виїхав разом з матір`ю та братом до Німеччини. Стосунки з матір`ю жахливі через те, що кожного дня в них були конфлікти, мати перешкоджала спілкуванню з батьком молодшому брату для того щоб скрити подружні зради від батька. Через непорозуміння з матір`ю, яка його вигнала з дому, повернувся до України. З того часу свідок не спілкувався з братом майже рік, а батько мабуть більше двох.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, відповідно до заяви просили суд розглядати справу без участі представника та при ухвалені рішення врахувати інтереси дитини в межах чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.06.2013, який був зареєстрований Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції, актовий запис №134, який рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2023 розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Дніпропетровського міського управління юстиції ( а.с.13).

Згідно висновку Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради № 6/11-127 від 13.06.2024, на засідання комісії з питань прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради, яке відбулося 28.02.2024 року було винесено питання про надання відповідного висновку

Розглянувши документи долучені до позовної заяви, члени комісії з питань захисту прав дитини, до складу якої входять керівники відділів та служб Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, юристи, педагогічні, медичні та соціальні працівники за фахом, керуючись чиним законодавством України, одноголосно вирішили визначити спосіб участі батька у вихованні дитини та встановити графік спілкування: На період воєнного стану до повернення матері, ОСОБА_2 , з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до України: необмежене спілкування з сином в онлайн режимі, засобами телефонного, поштового, електронного, відео зв?язку та за допомогою мережі Інтернет, відповідно до режиму дня дитини; після повернення ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до України, до місця постійного проживання: шляхом побачень та спілкування з дитиною: у вихідні дні за постійним місцем проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з п?ятниці, субота та неділя; протягом 30 днів під час літніх канікул та 7 днів під час семестрових канікул без обмеження місця зустрічей; в Днародження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення сином повноліття; в День народження батька, ОСОБА_1 , щороку; на державні свята, в тому числі, за місцем мешкання батька з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів; не обмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку; рекомендували матері ОСОБА_2 , не чинити перешкоди батькові, ОСОБА_1 , у спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та приймати участь у його вихованні.

Відповідно до частини сьомої статті 7Сімейного кодексуУкраїни (далі -СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8статті 7СК Українита устатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно зістаттею 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, другастатті 155 СК України).

Частинами другою, третьоюстатті 157СК Українипередбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, другастатті 159 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про охорону дитинства»кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Практика ЄСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, а тому позов є обґрунтованим.

Відповідно до Постанови Об`єднаної палати КЦС від 11.12.2023 року у справі №523/19706/19, передбачена ч.5,6ст.19 СК Україниобов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі , якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна (у зв`язку з перебуванням дитини за межами країни, перебування дитини на непідконтрольній території, неможливість встановлення місця фактичного перебування дитини з одним із батьків, тощо), суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закон України «Про охорону дитинства», враховує особу батька та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі встановлених обставин справи, з метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудові витрати не розподіляються, що не суперечить чинному законодавству.

Керуючись ст. ст.12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК Українисуд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, ЄДРПОУ 25514504 (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступнв способи участі у визованні сина:

на період дії воєнного стану до поверення ОСОБА_2 з ОСОБА_3 до України, необмежене спілкування з сином в онлайн режимі, засобами телефонного, поштового електронного, відео зв?язку та за допомогою мережі Інтернет, відповідно до режиму дня дитини;

після повернення ОСОБА_2 з ОСОБА_3 до України до місця постійного проживання: шляхом побачень та спілкування з дитиною: у вихідні дні за постійним місцем проживання батька ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , починаючи з п?ятниці, субота, та неділя; на протязі 30 днів під час літніх канікул та 7 днів під час семестрових канікул без обмеження місця зустрічей; в день народження ОСОБА_3 , до досягнення сином повноліття; в день народження батька, ОСОБА_1 , щороку; на державні свята в тому числі за місцем мешкання батька з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів; не обмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя В.В. Малихіна