Рішення

від 19.06.2024 по справі 358/429/24

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/429/24 Провадження № 2/358/415/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Годжаєва З.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Орло Юлія Вікторівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сільськогосподарське ТОВ «ДОБРОБУТ ПЛЮС» про поділ земельної ділянки в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сільськогосподарське ТОВ «ДОБРОБУТ ПЛЮС» про поділ земельної ділянки в натурі.

Просить провести поділ земельної ділянки загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Побережківської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області, відповідно до розміру належним їй та відповідачу часток; виділити їй земельну ділянку площею 2.2306 га, відповідачу 0.7436 га; стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 27.03.2017 року їй на праві власності належить частки земельної ділянки загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інша частка вказаної земельної ділянки належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . Між сторонами склалися конфліктні відносини щодо права користування, розпорядження та володіння земельною ділянкою. Вказана земельна ділянка знаходилася в оренді СТОВ «Добробут Плюс» на строк до 23.11.2023. На теперішній час вказаний договір оренди не пролонгований. Із схеми поділу земельної ділянки, складеної ПП «АЛ-МАЗ» вбачається, що частки складає 2.2306 га, - 0.7436 га. Відповідач не бажає в добровільному порядку здійснити поділ земельної ділянки в натурі. З огляду на неможливість спільного використання майна, позивач вимушена звернутися до суду з позовом про поділ спільної земельної ділянки в натурі, що в подальшому надасть позивачу можливість припинити спільну часткову власність на всю земельну ділянку та провести державну реєстрацію права власності на окрему виділену земельну ділянку. При цьому, позивач з метою визначення варіантів поділу земельної ділянки звернулася до ПП «АЛ-МАЗ», за результатами чого підприємством було розроблено відповідну схему поділу земельної ділянки. Вказаний варіант поділу вона вважає доцільним для обох сторін, внаслідок чого їй виділяється земельна ділянка площею 2.2306 га, відповідачу 0.7436 га.

Ухвалою від 23.04.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справ у порядку загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Ухвалою від 15.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, повідомлені належним чином, представник позивача подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду від нього не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ст. 128 та ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України. Відповідачу направлялися судові повістки на судові засідання, від нього повернулися конверти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Тож відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідив докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевірив обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачу та відповідачу у справі на підставі свідоцтва про спадщину на праві власності належить земельної ділянки загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Частка позивача складає , частка відповідача , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

ПП «АЛ-МАЗ» розроблено відповідну схему поділу земельної ділянки, внаслідок чого частки земельної ділянки складає 2.9742 га, а - 0.7436 га.

При цьому, позивач з метою визначення варіантів поділу земельної ділянки звернулася до, за результатами чого підприємством було Вказаний варіант поділу вона вважає доцільним для обох сторін, внаслідок чого їй виділяється земельна ділянка площею 2.2306 га, відповідачу 0.7436 га.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 86, п. "г" ч. 1 ст. 87 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Кожен з учасників спільної часткової власності має певні правомочності у відношенні належної йому частки в праві власності на спільне майно. Відповідно до цього кожен зі співвласників може вимагати виділу своєї частки зі спільного майна. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Так судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину позивач та відповідач набули у спільну часткову власність відповідні частини земельної ділянки загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Побережківської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області.

При цьому, сторони не домовились про порядок користування належною останнім на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, а позивач виявила бажання виділити належну їй частину земельної ділянки у натурі і таке право позивача, як співвласника, в силу положень ч. 1 ст. 364 ЦК України, є беззаперечним.

Суд також враховує, що позивачем обрано запропонований ПП «АЛ-МАЗ» варіант поділу земельної ділянки у натурі між співвласниками.

Таким чином, враховував обставини справи, позицію позивача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що підлягає виділу позивачу ОСОБА_1 у натурі частина належної їй земельної ділянки згідно схеми ПП «АЛ-МАЗ», площею 2.2306 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Побережківської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області.

Разом з тим суд враховує, що виділення позивачу у натурі належної їй частини земельної ділянки та припинення права спільної часткової власності на частки вказаної земельної ділянки призведе до того, що у власності відповідача залишиться частина від усієї земельної ділянки, яка мала загальну площу 2.9742 га і яка вже втратила статус спільної часткової власності.

Таким чином, належна відповідачу частина земельної ділянки вже не відповідатиме розміру частини від площі земельної ділянки 2.9742 га, оскільки позивачу вже виділено у натурі 2.2306 га із загальної площі земельної ділянки 2.9742 га і фактично у відповідача залишиться 0.7436 га, які останньому не виділені у натурі, що в подальшому може призвести виникнення нового спору та необхідності звернення до суду, у тому числі до суду іншої юрисдикції, для вирішення питання щодо права власності на свою частку у праві власності на зазначену земельну ділянку.

Відтак, виділення у натурі земельної ділянки лише одному із співвласників не вирішить спір у повній мірі, що у свою чергу призведе до недотримання забезпечення реалізації передбачених ст. 2 ЦПК України принципів цивільного судочинства, а саме принципу верховенства права та обов`язковості судового рішення.

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, щоб один спір вирішувався судами лише один раз і в одному спорі приймалося одне судове рішення. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц, провадження №14-703цс19).

Враховуючи викладене, якщо один із співвласників виявив бажання здійснити виділ у натурі майно, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання відповідного договору, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом і таке право підлягає судовому захисту.

Таким чином позов підлягає задоволенню з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість та необхідність виділення відповідачу частини земельної ділянки згідно схеми поділу, розробленої ПП «АЛ-МАЗ» як другому співвласнику, площею 0.7436 га.

У зв`язку із поділом земельної ділянки в натурі, право спільної часткової власності сторін на земельну ділянку є припиненим.

В частиніпозовних вимогпро стягненняз відповідачавитрат направничу допомогув сумі3000грн,на підтвердженняяких позивачембули надані:договір пронадання правничоїдопомоги від 20.06.2023; акт приймання-передачі виконаних робіт від 17.06.2024 із зазначенням характеру правничої допомоги, вартості послуг; довідку від 17.06.2024 про здійснення оплати послуг з правничої допомоги, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у ознайомленні з документами та написання позовної заяви, підготовка доданих до неї додатків.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримала адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на її користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі зазначеному позивачем 3000 грн, оскільки вказаний розмір не є завищеним, такі витрати мають розумний характер є співмірними із часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, значенням справи для позивача.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні із позовом була звільнена від сплати судового збору, як особа з інвалідністю другої групи на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Провести поділ між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , земельної ділянки загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Побережківської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області:

- виділити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі земельну ділянку площею 2,2306 га (згідно схеми);

- виділити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в натурі земельну ділянку площею 0.7436 га (згідно схеми).

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 2.9742 га кадастровий номер 3220685800:03:002:0026 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Побережківської сільської ради Білоцерківського (Богуславського) району Київської області.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України понесені судові витрати у сумі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Богуславського районного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець