Рішення

від 17.06.2024 по справі 361/758/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2642/24, cправа № 361/758/24

17.06.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«17»червня 2024року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» (далі ТОВ «Технотон Енерго») заборгованість по заробітній платі у розмірі 68763 грн. 52 коп., компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 18153 грн. 57 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2023 року по 11 січня 2024 року у розмірі 12102 грн. 38 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що у період з 01 листопада 2013 року по

10 листопада 2023 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Технотон Енерго». Наказом

№ 18-К від 10 листопада 2023 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін. При звільненні позивачу видано трудову книжку, однак не проведено розрахунку по заробітній платі за період з грудня 2022 року по листопад 2023 року. Станом на день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати складає 68763 грн. 52 коп., невиплачена компенсація за всі дні невикористаної щорічної відпустки становить 18153 грн. 57 коп.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 17 червня 2024 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТОВ «Технотон Енерго» у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомлені. Будучи належним чином повідомленим, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

За загальним правилом частини першої статті 223Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у трудових відносинах.

На підставі наказу ТОВ «Технотон Енерго» № 3 від 01 листопада 2013 року ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера відділу розвитку інтернет продаж.

Наказом № 18-К від 10 листопада 2023 року позивача звільнено за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за період з грудня

2022 року по вересень 2023 року розмір щомісячного фактичного заробітку позивача, отриманого від страхувальника ТОВ «Технотон Енерго» (код ЄДРПОУ: 38893520) становить 7517 грн.

00 коп. За жовтень 2023 року в індивідуальній відомості відсутні дані щодо фактичного заробітку позивача.

Як вбачається з виписки по рахунку, наданої позивачем за період з 01 листопада 2022 року по 01 жовтня 2023 року, останній раз перерахування заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 здійснено за листопад 2022 року. Розмір виплаченої заробітної плати позивача становить

6051 грн. 18 коп.

При розгляді даної справи по суті відповідач не надав до суду доказів проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України. Виходячи з принципу змагальності сторін, суд приймає до уваги докази подані стороною позивача.

Частиною першою статті 4Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 97КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22вказаного Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно зі статтею 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

За частиною першою статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з вимогами статті 117 вищезазначеного Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Згідно зістаттею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею

117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі

№ 1-5/2012.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, суд дослідивши матеріали справи встановив, що при звільненні позивачем не було отримано нараховану заробітну плату за період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року, чим порушено його права. Розмір заборгованості по не виплаченій заробітній платі становить

68 763 грн. 52 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації за всі невикористані дні відпустки у розмірі 18153 грн. 57 коп. Оскільки вимога у цій частині відповідачем не спростована, то її також слід задовольнити та прийняти за основу розмір зазначений позивачем.

Крім того, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Наведений розрахунок позивача є вірним, оскільки ніяким чином не оспорений відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог позивача, а протилежного відповідачем не спростовано.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до пункту 26 Постанови ПленумуВСУ від24грудня 1999року №13 допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов -задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» заборгованість по заробітній платі у розмірі 68763 (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 52 коп., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 18153 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн. 57 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі

12102 (дванадцять тисяч сто дві) грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотон Енерго» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок № 6-А, код ЄДРПОУ: 38893520).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин